Розглянувши стан виконання Державної комплексної програми розвитку авіаційної промисловості України на період до 2010 року та основні проблемні питання розвитку вітчизняного авіабудування, а також відповідні висновки і пропозиції Міжвідомчої комісії Ради національної безпеки і оборони України з вивчення ситуації, що склалася навколо Державного авіабудівного концерну "Авіація України", утвореної рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 року "Про Державний авіабудівний концерн "Авіація України" , введеним в дію Указом Президента України від 3 березня 2008 року N 188, Рада національної безпеки і оборони України констатує, що в результаті невиконання у 2005-2007 роках Кабінетом Міністрів України значної частини завдань, передбачених Указом Президента України від 27 травня 2005 року N 850 "Про невідкладні заходи з розвитку авіабудівної галузі", ситуація як навколо Державного авіабудівного концерну "Авіація України", так і в цілому в авіабудівній галузі держави, продовжує погіршуватися. З огляду на зниження науково-технічного та технологічного потенціалу галузі, наростаюче науково-технологічне відставання України у цій сфері від розвинутих держав, неефективність механізмів стимулювання інноваційної діяльності, низьку конкурентоспроможність продукції галузі посилюються загрози національним інтересам і безпеці держави.

Кабінетом Міністрів України не забезпечено належного виконання Державної комплексної програми розвитку авіаційної промисловості України на період до 2010 року, насамперед реалізації її головного завдання - зростання виробництва та продажу української авіаційної техніки. За 2002-2007 роки зазначену Державну програму профінансовано з Державного бюджету України лише на 19,8 відсотка, окрему бюджетну програму щодо державної підтримки літакобудування через механізм здешевлення кредитів було введено лише з 2007 року. Це призвело до фактичного зупинення серійного виробництва літаків, відставання авіабудівної галузі від світового рівня в науково-дослідній, проектній та виробничій сферах, скорочення кількості висококваліфікованих фахівців у цій галузі.

Дестабілізуючим чинником є неефективне управління об'єктами державної власності авіабудівної галузі з боку Міністерства промислової політики України. Утворений з метою об'єднання розробників і виробників авіаційної техніки в єдиний комплекс із централізованим управлінням Державний авіабудівний концерн "Авіація України" не має реальних важелів впливу на підприємства - учасників Концерну, іноді зустрічає протидію з боку окремих учасників Концерну щодо реалізації покладених на Концерн завдань. Це призвело до низької ефективності використання бюджетних коштів та коштів, одержаних від виробничої, комерційної, торговельної та іншої господарської діяльності підприємствами - учасниками Концерну, а також зриву виконання зовнішньоекономічних контрактів із виробництва та поставки до іноземних держав літаків, комплектуючих до них та іншого обладнання, що завдає шкоди авторитету України на міжнародних ринках авіаційної техніки.

З огляду на викладене, з метою забезпечення ефективного розвитку авіаційної промисловості України, досягнення інвестиційної привабливості, конкурентоспроможності вітчизняної авіаційної техніки та інтеграції в світову авіаційну промисловість, а також зважаючи на те, що відповідно до статті 8 Закону України "Про основи національної безпеки України"

забезпечення умов для сталого економічного зростання та підвищення конкурентоспроможності національної економіки, прискорення прогресивних структурних та інституціональних змін в економіці, поліпшення інвестиційного клімату, підвищення ефективності інвестиційних процесів, стимулювання випереджувального розвитку наукоємних високотехнологічних виробництв віднесено до основних напрямів державної політики з питань національної безпеки, Рада національної безпеки і оборони України

1. Визнати необхідним здійснення невідкладних заходів щодо забезпечення затвердження в установленому порядку Стратегії розвитку вітчизняної авіаційної промисловості та цивільної авіаційної техніки на період до 2020 року (далі - Стратегія), яка б визначила на довгостроковий період, зокрема:

політику в авіабудівній галузі щодо виробництва конкурентоспроможної продукції з урахуванням приєднання України до СОТ;

стратегічні напрями модернізації та розвитку виробничого, конструкторського, науково-дослідницького і кадрового потенціалу авіабудівної галузі;

заходи з прискорення інноваційного розвитку галузі, розвитку високих наукоємних технологій для підвищення науково-технічного потенціалу авіаційної промисловості, укладання відповідних угод про стратегічне партнерство та забезпечення різнопланових прикладних наукових досліджень за участю іноземних партнерів;

напрями вдосконалення організаційно-управлінської системи і науково-проектної структури кооперації.

2. Кабінету Міністрів України:

1) розробити із залученням Національної академії наук України та забезпечити затвердження в місячний строк у встановленому порядку Стратегії;

2) у місячний строк після затвердження Стратегії: