Розглянувши питання про стан злочинності у державі та координацію діяльності органів виконавчої влади у протидії злочинним проявам та корупції, Рада національної безпеки і оборони України відзначає, що злочинність, особливо в умовах поглиблення соціально-політичної та фінансово-економічної кризи в державі, становить серйозну загрозу національній безпеці України. Вона стала одним із негативних чинників, який серйозно впливає на ефективність діяльності органів державної влади, підриває стабільність і систему правопорядку, захищеність прав, свобод і законних інтересів громадян.

Злочинність формує систему протиправних переваг у доступі до влади, матеріальних ресурсів і благ, унеможливлюючи вільну ринкову конкуренцію, порушуючи принципи демократії та соціальної справедливості.

Згідно з результатами проведених наукових досліджень, соціологічних опитувань та з висновками незалежних експертів, масштаби криміналізації та корумпованості влади мають тенденцію до невпинного зростання, сягаючи критичної межі, за якою настає втрата важелів керування державою з боку легітимної влади, розпад державних інститутів та припинення демократичного розвитку держави.

Вкрай загрозливим є високий рівень насильницьких та корисливо-насильницьких злочинів, зокрема таких особливо небезпечних, як убивство на замовлення, викрадення людей, бандитизм, розбій та грабіж. За підсумками 8 місяців 2009 року, вперше, починаючи з 2004 року, офіційною статистикою зафіксовано збільшення загальної кількості зареєстрованих злочинів (на 2,9 відсотка), перш за все особливо тяжких та тяжких. Великою мірою це є наслідком незавершеності реформ у сфері забезпечення конституційних прав і свобод громадян, відсутності стратегічної антикримінальної політики в державі та необхідної спільної політичної волі до ефективної протидії тотальній криміналізації суспільства і держави.

Протиправні схеми пронизують сферу господарської діяльності, правоохоронні органи та суди. Корупція охопила всі ланки органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Значно ускладнює криміногенну ситуацію протиправна діяльність численних організованих груп та злочинних організацій з корупційними і транснаціональними зв'язками.

Через недостатність заходів прокурорського нагляду, слабкість відомчого контролю набула значного поширення практика відмов у порушенні кримінальних справ працівниками органів внутрішніх справ. Особливо тривожним показником є щорічне зростання розриву між кількістю заяв та повідомлень про злочини і числом зареєстрованих злочинів. Реальний рівень злочинності в Україні значно перевищує офіційні показники, що не дає змоги адекватно протидіяти їй. Існуюча в Україні система реєстрації злочинів спотворює дійсну картину стану злочинності, підриває довіру громадян до держави. Усе це призводить до порушення конституційних прав людини і свідчить про неспроможність держави забезпечити їх належний захист.

Згідно з результатами соціологічних опитувань правоохоронні органи не користуються довірою громадян, не є здатними забезпечити ефективну протидію злочинності внаслідок політичної заангажованості, корумпованості, відсутності результативних системних реформ, різкого зниження рівня професіоналізму кадрів.

Як наслідок, на фоні зростання числа зареєстрованих тяжких та особливо тяжких злочинів останнім часом відзначається тенденція до зменшення кількості розслідуваних злочинів цієї категорії. Залишаються нерозслідуваними понад 2 млн. злочинів минулих років, у тому числі надзвичайно резонансні. Стрімко зростає кількість крадіжок, грабежів, розбійних нападів, фактів бандитизму тощо. Незважаючи на суттєве підвищення штрафних санкцій за порушення правил дорожнього руху, впровадження новітніх систем їх технічної фіксації, криміногенна ситуація на автошляхах України залишається вкрай складною та напруженою. Внаслідок дорожньо-транспортних пригод щодня отримують травми і гинуть десятки людей.

Загрожує національній безпеці також діяльність правоохоронних органів, спрямована на обслуговування потреб політичних та бізнесових груп, які перебувають при владі. Оцінки криміногенної ситуації в державі керівництвом окремих правоохоронних органів нерідко мають необ'єктивний та невиправдано оптимістичний характер.

Причинами такої ситуації є неефективність державної політики у сфері протидії злочинності та корупції, відсутність реальних кроків, спрямованих на реформування правоохоронних органів та судової гілки влади. Протягом тривалого часу, незважаючи на неодноразові звернення глави держави та заклики авторитетних міжнародних організацій, Верховна Рада України зволікала з прийняттям найбільш важливих антикорупційних законів, що значно ускладнило ситуацію в державі. З огляду на викладене слід звернути увагу на серйозні проблеми з ефективною реалізацією на практиці норм таких законів.

Діяльність Кабінету Міністрів України щодо реалізації передбачених указами Президента України заходів, спрямованих на протидію корупції, є повільною і неефективною. Із 24 завдань, визначених рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 31 жовтня 2008 року "Про стан протидії корупції в Україні", введеним у дію Указом Президента України від 27 листопада 2008 року N 1101, виконано менше третини.

Через зволікання та безсистемний характер проведення судової реформи залишаються нерозв'язаними більшість проблем судової влади. Відсутність дієвих гарантій незалежності суддів під час прийняття рішень доповнюється ще й значним тиском корпоративних інтересів, корумпованістю, впливом особистих зв'язків на кар'єрне просування суддів, їх незахищеністю від внутрішнього адміністративного впливу керівництва суду тощо. Внаслідок цього належним чином не забезпечується право особи на судовий захист, справедливий та своєчасний розгляд справи у суді.

Не здійснюються вкрай важливі реформи у сфері кримінальної юстиції. До цього часу Кабінетом Міністрів України не внесено на розгляд Верховної Ради України проект Кримінального процесуального кодексу України. У державі відсутня єдина скоординована політика запобігання та протидії злочинності. Законотворча діяльність є безсистемною, непослідовною і має у більшості випадків репресивну спрямованість. В Україні всупереч світовим тенденціям щодо декриміналізації збільшується кількість кримінально караних діянь та посилюється кримінальна відповідальність за їх вчинення (інколи з ігноруванням принципу індивідуалізації покарання). Більшість основних заходів, передбачених Комплексною програмою профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року N 1767, не реалізовано.

Діяльність держави з протидії злочинності не має належного наукового забезпечення, нові технології та методики розробляються повільно та безсистемно, а наявні розробки впроваджуються недостатньо активно.

Унаслідок цього заходи у сфері боротьби зі злочинністю, що здійснюються правоохоронними органами, не мають консолідованого і системного характеру.

Про незадовільний стан запобігання злочинності та протидії корупції в державі свідчать і негативні оцінки авторитетних вітчизняних та міжнародних неурядових організацій, зокрема таких, як "Трансперенсі Інтернешнл", "Міжнародна Амністія", "Українська Гельсінська спілка".

Ураховуючи вищезазначене, Рада національної безпеки і оборони України

1. Визнати, що, незважаючи на певний прогрес у законодавчій та інституційній сферах, масштаби поширення злочинності та корупції сьогодні загрожують національній безпеці та конституційному ладу України. Діяльність органів виконавчої влади, координація їх зусиль щодо протидії кримінальним проявам є малоефективною, не повною мірою відповідає державним інтересам і вимогам національної безпеки України, не забезпечує ефективного захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, правопорядку в державі.

2. Визначити основними завданнями у сфері протидії злочинності та корупції формування і реалізацію скоординованої, послідовної державної політики, спрямованої на максимальну реальну декриміналізацію, здійснення ефективних заходів щодо проведення судової реформи та реформи кримінальної юстиції, приведення законодавчої бази у відповідність із міжнародними стандартами, прийняття довгострокових державних програм, створення відповідних інституцій, а також належне наукове супроводження цих процесів.

3. Запропонувати Президентові України:

1) внести до Верховної Ради України проекти Законів "Про ратифікацію Європейської конвенції про компенсацію збитків жертвам насильницьких злочинів", "Про компенсацію збитків жертвам умисних насильницьких злочинів", "Про порядок прийняття, реєстрації, перевірки і вирішення заяв та повідомлень про злочини";

2) звернутися до Верховної Ради України з пропозицією про прискорення розгляду проектів Законів "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України" (реєстр. N 0916), "Про внесення змін до Закону України "Про статус суддів" (реєстр. N 0917), "Про безоплатну правову допомогу" (реєстр. N 4406), "Про внесення змін до статті 166-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо захисту банківського вкладу)" (реєстр. N 4404), "Про технічне забезпечення захисту правопорядку в окремих громадських місцях" (реєстр. N 4069), "Про охорону майна та фізичних осіб" (реєстр. N 2314), "Про профілактику алкоголізму, наркоманії та токсикоманії" (реєстр. N 2194), "Про конфлікт інтересів у діяльності публічних службовців" (реєстр. N 4420), "Про заходи державного фінансового контролю публічної служби" (реєстр. N 4472), "Про Національне бюро антикорупційних розслідувань" (реєстр. N 5031), "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо вдосконалення процедур здійснення конфіскації" (реєстр. N 3642), "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмірів штрафів та кваліфікації злочинів і адміністративних правопорушень" (реєстр. N 5058).

4. Кабінету Міністрів України:

1) внести до 1 грудня 2009 року на розгляд Верховної Ради України проект Кримінального процесуального кодексу України;

2) вжити до 1 лютого 2010 року:

невідкладних заходів щодо реалізації Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої Указом Президента України від 8 квітня 2008 року N 311, та забезпечити виконання Плану заходів щодо реалізації цієї Концепції, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 року N 1153, у визначені ним строки;

вичерпних заходів щодо усунення серйозних системних недоліків в організації роботи Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції з питань попередження і розкриття злочинів, пов'язаних з організованими групами і злочинними організаціями, бандитизмом, вбивствами на замовлення, крадіжками, пограбуваннями, "вуличною" злочинністю, легалізацією "брудних" коштів, фіктивним банкрутством, незаконними валютними операціями, контрабандою, корупцією, а також викоренення порушень законності серед працівників правоохоронних органів;

невідкладних заходів щодо виконання завдань, передбачених Указом Президента України від 27 листопада 2008 року N 1101 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 31 жовтня 2008 року "Про стан протидії корупції в Україні", зокрема, щодо позбавлення імунітетів депутатського і судейського корпусів, удосконалення та реформування державної служби, встановлення фінансового контролю за доходами і витратами осіб, уповноважених на виконання функцій держави, прозорості виборчих процесів і фінансування політичних партій, реального впровадження антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів;

3) передбачити при доопрацюванні проекту Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" кошти на виплату заробітних плат, пенсій та інших соціальних платежів на підставі рішень національних судів та Європейського суду з прав людини;

4) розробити та подати до Верховної Ради України в установленому порядку проект загальнодержавної програми запобігання злочинам, в якій передбачити заходи, зокрема, щодо поліпшення соціально-економічної ситуації, підвищення рівня соціальної захищеності населення, скорочення безробіття та забезпечення зайнятості населення, своєчасної виплати заробітної плати, пенсій та стипендій, інших видів державної соціальної допомоги, з метою усунення умов та підстав, що сприяють вчиненню злочинів;

5) забезпечити до кінця 2009 року виконання завдань та заходів, передбачених Комплексною програмою профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року N 1767, їх повне та своєчасне фінансування з державного бюджету;