Енергетичною стратегією України на період до 2030 року визначено основні завдання та напрями, реалізація яких дасть змогу створити умови для постійного та якісного задоволення попиту на енергетичні ресурси, безпечного, надійного та сталого функціонування енергетики та її максимально ефективного розвитку, забезпечить енергетичну безпеку держави. Одним із таких напрямів є формування цілісної та дієвої системи управління і регулювання в паливно-енергетичному комплексі, розвиток конкурентних відносин на ринках енергоносіїв.

Пріоритетними завданнями державної політики розвитку паливно-енергетичного комплексу є розвиток ринкових засад його функціонування та впровадження ефективних механізмів антимонопольного регулювання.

Необхідною умовою для збалансованого розвитку паливно-енергетичного комплексу є поєднання реального дієвого конкурентного середовища в енергетичній сфері із проведенням державної цінової політики, спрямованої на формування конкуренції взаємозамінних видів паливно-енергетичних ресурсів.

Проте на даний час в Україні не вдається налагодити ефективне функціонування ринкових механізмів у паливно-енергетичному комплексі.

Упровадження нової моделі конкурентного ринку електричної енергії в Україні здійснюється повільніше, ніж було передбачено Концепцією функціонування та розвитку оптового ринку електричної енергії України, схваленою постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 року N 1789, оскільки основні зусилля органів виконавчої влади та суб'єктів ринку протягом 2003-2006 років були спрямовані на створення визначених Концепцією передумов для переходу до ринку двосторонніх договорів купівлі-продажу електричної енергії - забезпечення розрахунків за спожиту електричну енергію у повному обсязі, часткове розв'язання проблеми заборгованості, впровадження необхідних інформаційних систем та систем обліку тощо.

У рамках існуючої моделі ринку електричної енергії не вдалося повною мірою забезпечити дієву конкуренцію серед виробників і постачальників електроенергії та утворення цін на електроенергію, яке б стимулювало енергетичні компанії до підвищення ефективності роботи та збільшення інвестицій в енергетичну галузь.

Ні існуючі на теперішній час ринкові механізми, ні безпосередньо адміністративні заходи не забезпечили необхідну модернізацію та оновлення наявних виробничих потужностей енергогенеруючих і енергопостачальних компаній. До виконання була прийнята обмежена кількість проектів з оновлення і реабілітації електричних станцій та електричних мереж. Ситуація стає особливо критичною з огляду на зростання в найближчому майбутньому потреби в маневрових потужностях, недостатність яких є загрозою надійному функціонуванню об'єднаної енергетичної системи України.

Останніми роками поширилась практика вирішення поточних економічних питань шляхом підтримки певних категорій споживачів і окремих галузей за рахунок електроенергетичної галузі через використання механізмів перехресного субсидіювання та надання пільг.

Необґрунтоване стримування на низькому рівні тарифів для окремих груп споживачів, у тому числі населення, призвело до збільшення перехресного субсидіювання одних споживачів та регіонів іншими споживачами і регіонами. Зокрема, частка дотаційних сертифікатів у оптовій ціні продажу електроенергії на сьогодні становить більше 25 відсотків і продовжує зростати, що стає перешкодою впровадженню економічних інструментів регулювання енергетичного ринку.

Запроваджені у зв'язку з постановою Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2005 року N 745 "Про перехід до єдиних тарифів на електроенергію, що відпускається споживачам" єдині роздрібні тарифи на електроенергію поглиблюють перехресне субсидіювання та разом з дотаційними сертифікатами є економічним бар'єром для впровадження нової моделі ринку електричної енергії.

Недосконала тарифна політика призводить також до зростання кредиторської заборгованості енергогенеруючих компаній, що спричиняє їх банкрутство або непрозору приватизацію.

Газова галузь України характеризується високим ступенем монополізації та недостатньою прозорістю. Державне управління зазначеною галуззю є неефективним, послаблюється надмірним політичним впливом, відсутністю обґрунтованих, узгоджених у рамках економічної політики стратегічних орієнтирів, низькою виконавською дисципліною.

Чинним законодавством України ускладнено вільний доступ до мереж транспортування природного газу споживачам, постачальникам і транзитерам газу. Занадто повільні темпи реформування галузі обумовлюють відсутність економічної мотивації для виконання взаємних зобов'язань постачальників та споживачів природного газу.

Перехід до конкурентного ринку газу з економічно обґрунтованою ціною на газ та економічно обгрунтованими тарифами на транзит і зберігання газу, організація сучасної системи контролю кількості та якості газу, прозорість механізмів функціонування газового сектору повинні стати основою для стратегічної стабільності постачання газу як українським споживачам, так і його транзиту через територію України європейським споживачам.

Незадовільно розвивається ринок вугільної продукції України, зокрема, через відсутність системного підходу до його формування.

Правове регулювання відносин у сфері функціонування ринку вугілля на сьогодні є непослідовним та фрагментарним, що не дає змоги забезпечити стратегічне планування розвитку вугільної галузі в цілому. На законодавчому рівні не визначено принципи утворення цін на вугільну продукцію. Підзаконні акти лише погіршують ситуацію, оскільки передбачають неринкові механізми формування ціни на вугілля.

Наслідком неефективних методів державного управління галуззю є постійне зростання бюджетних витрат на виробництво вугілля, які вже стають порівнянними з вартістю виробленої продукції. Існуюча система державної підтримки галузі є непрозорою і неефективною, оскільки виробники та споживачі продукції не заінтересовані у створенні ринкових відносин через упевненість у готовності держави компенсувати витрати.

Незавершеність переходу до ринкових умов господарювання, відсутність конкурентного ринку вугільної продукції, недосконала та непрозора система ціно- і тарифоутворення, державної підтримки вугільної промисловості є об'єктивними факторами, які не дають змоги забезпечити ефективну роботу вугільної галузі та гарантувати належний рівень енергетичної безпеки України. Неефективне функціонування ринку вугільної продукції є суттєвою перепоною для розвитку конкурентних відносин на ринку електричної енергії.

Проблеми на ринках електричної енергії, вугілля та природного газу ускладнюються і неефективним державним управлінням, яке не застосовує інструментів міжгалузевого балансу національної економіки та паливно-енергетичних балансів, а зведений енергетичний баланс держави взагалі відсутній.

Однією з головних причин стримування розвитку ринкових відносин у галузях паливно-енергетичного комплексу України залишається відсутність системності державного управління процесом реформування та стимулів щодо його реалізації, відсутність належної міжгалузевої координації роботи з реформування та створення ринкових умов діяльності паливно-енергетичного комплексу держави.

Потребують реформування відповідно до зобов'язань України у зв'язку з європейською інтеграцією ринки електроенергії, природного газу, вугільної продукції, а також ядерного палива з метою забезпечення прозорої конкуренції та ціноутворення, які б стимулювали інвестиційну діяльність та спонукали енергокомпанії до підвищення ефективності роботи.

У зв'язку з цим необхідними передумовами для забезпечення енергетичної безпеки держави та реалізації Енергетичної стратегії України на період до 2030 року є посилення ролі конкуренції як рушія розвитку економіки, створення висококонкурентного ринкового середовища, демонополізація газової галузі України, забезпечення збалансованої та економічно обгрунтованої цінової та тарифної політики, прозорість механізмів функціонування паливно-енергетичного комплексу та гармонізація законодавства України із законодавством ЄС.

Подальші структурні реформи на ринках енергоресурсів повинні базуватись на узгодженні процесів лібералізації окремих ринків, усуненні перехресного субсидіювання, впровадженні єдиних принципів, правил і механізмів торгівлі на ринках природних монополій (електроенергії та газу) і потенційно конкурентних ринках (нафтопродуктів, вугілля та ядерного палива).

Необхідно запровадити прозору співпрацю з інвесторами, що сприятиме поліпшенню загального інвестиційного клімату в державі, зміцненню її енергетичної безпеки, впровадженню новітніх екологічно чистих технологій, оновленню матеріально-технічної бази підприємств паливно-енергетичного комплексу, а також утвердженню іміджу України як надійного та передбачуваного ділового партнера.

Ураховуючи вищезазначене, Рада національної безпеки і оборони України

1. Визнати систему державного управління та регулювання у сфері паливно-енергетичних ресурсів такою, що не забезпечує реалізацію основних напрямів державної політики з питань національної безпеки щодо прискорення прогресивних структурних та інституціональних змін в економіці і потребує оптимізації.

2. Кабінету Міністрів України з метою впровадження конкурентних, ринкових відносин у галузях паливно-енергетичного комплексу, координації дій щодо розв'язання конфлікту інтересів різних сторін ринків енергетичних ресурсів:

1) прискорити розроблення концепції формування та розвитку ринку природного газу, розробити та затвердити у тримісячний строк концепцію формування та розвитку ринку вугільної продукції, передбачивши, зокрема:

визначення основних принципів створення та функціонування конкурентних ринків з упровадженням основних положень законодавства ЄС;

забезпечення ефективної діяльності суб'єктів ринків паливно-енергетичних ресурсів шляхом створення системи конкурентних відносин;

забезпечення системного підходу до формування та стабільної роботи ринків, дальшого їх розвитку з урахуванням інтересів споживачів і держави;

забезпечення раціонального і ефективного споживання паливно-енергетичних ресурсів, підвищення енергоефективності і енергозбереження, зокрема впровадження новітніх технологій газифікації та спалювання вугілля;

упровадження систем обліку паливно-енергетичних ресурсів на всіх етапах їх транспортування, розподілу та споживання;

забезпечення диверсифікації джерел, постачальників, маршрутів та способів транспортування природного газу, зокрема, шляхом:

- поставок природного газу з прикаспійських та середньоазіатських держав;

- участі у проектах з розвідки, розробки та експлуатації родовищ вуглеводнів на території Африки і Близького Сходу;

- поставок зрідженого природного газу з держав Африки і Близького Сходу та розширення його використання в Україні;