XXI (позачерговий) з'їзд споживчої кооперації України

1. Затвердити Програму подальшого реформування споживчої кооперації України (далі - Програма) та ввести в дію з 1 січня 2013 року (додаток).

2. Правлінням споживчих товариств, райспоживспілок, облспоживспілок, Кримспоживспілки та Укоопспілки забезпечити проведення широкої роз'яснювальної роботи серед членів, асоційованих членів споживчих товариств щодо основних напрямів подальшого реформування споживчої кооперації України.

3. Доручити робочій комісії з розробки Програми подальшого розвитку і реформування споживчої кооперації України (голова комісії Гороховський І.Л.):

3.1. Розробити проекти нормативних актів Укоопспілки, які будуть регулювати питання методології впровадження норм Програми, контролю і звітності з її виконання.

3.2. Проекти нормативних актів Укоопспілки після їх погодження з членами Укоопспілки, Правлінням Укоопспілки, ЦК профспілки працівників споживчої кооперації України подати на розгляд чергових зборів Ради Укоопспілки.

4. Ревізійним комісіям споживчих товариств, споживспілок встановити постійний контроль за виконанням Програми.

Ця Програма подальшого реформування системи споживчої кооперації України (далі - Програма) розроблена відповідно до Конституції України , Закону України "Про споживчу кооперацію" , Закону України "Про кооперацію" , Цивільного кодексу України , Господарського кодексу України та інших актів законодавства України, а також локальних актів Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілки).

Програма обґрунтовує потребу подальшого реформування системи споживчої кооперації України, визначає концептуальні засади реформи, її основні напрями та заходи. Ключові ідеї Програми базуються на положеннях Стратегії розвитку споживчої кооперації України (2004 - 2015 рр.), затвердженої постановою XIX з'їзду споживчої кооперації України 23 березня 2004 року. Це забезпечує послідовність та наступність подальшої реформи споживчої кооперації України щодо реформ та заходів, проведених Укоопспілкою, Кримспоживспілкою, облспоживспілками та іншими організаціями системи споживчої кооперації України в попередні роки.

Сьогодні споживча кооперація України продовжує відігравати важливу роль у вітчизняній економіці, забезпеченні населення продуктами харчування та іншими соціально орієнтованими товарами, а також є рушійною силою розвитку інфраструктури на селі, торговельного обслуговування і забезпечення зайнятості населення.

Упродовж більш ніж 70-річної радянської історії споживча кооперація України функціонувала як ефективна господарська система, що забезпечувала потреби в товарах і послугах не лише своїх пайовиків і працівників, а й значної частини населення УРСР та інших союзних республік.

Після розпаду СРСР і проголошення незалежності відбувся перехід України від планової до ринкової моделі економіки, яка діє на засадах конкуренції, вільного руху товарів та послуг і передбачає нові форми господарювання. Зі зміною економічного устрою держави змінилося і законодавство, яке регулює питання власності, діяльності об'єднань громадян, здійснення господарської (підприємницької) діяльності, оподаткування її результатів тощо.

На тлі становлення українського ринку та зростання конкуренції всередині системи споживчої кооперації почали послаблюватися економічні зв'язки, зменшуватися обсяги та показники її господарської діяльності. Тим часом свою діяльність активізували приватні вітчизняні та іноземні товаровиробники і торговельні мережі. Завдяки скоординованій та централізованій на загальнодержавному рівні господарській діяльності, а також значним інвестиціям вони почали витісняти з ринку підприємства споживчої кооперації.

Система споживчої кооперації України у цей період не зазнавала суттєвих змін і продовжувала діяти на організаційних засадах, напрацьованих протягом попередніх десятиліть. Такий підхід значною мірою захистив систему від ситуаційних та кон'юнктурних рішень і дозволив зберегти споживчу кооперацію України як цілісну та єдину організацію, її кооперативні цінності та соціальне призначення.

Утім, з кожним роком кооперативним організаціям та підприємствам стає все важче конкурувати на ринку. Більше того, загострення конкурентної боротьби відбувається в умовах втрати споживчими товариствами, їх спілками та створеними ними підприємствами свого майна. За оцінками спеціалістів та працівників споживчої кооперації, за період незалежності система втратила понад 80% свого майна, суттєво зменшилася її частка на ринку роздрібної торгівлі тощо. Це зумовлено насамперед тим, що система споживчої кооперації не повною мірою адаптувалася до нових умов господарювання та нового законодавства. Якщо такі тенденції збережуться й надалі, то існує ймовірність, що за кілька років споживчу кооперацію України очікуватиме системна криза, яка може призвести до її занепаду і припинення існування.

Таким чином, реформування системи споживчої кооперації, завершення її адаптації до умов ринкової економіки та сучасного законодавства наразі є нагальною потребою, від реалізації якої залежить подальша доля споживчої кооперації в Україні.

Реалізація подальшої реформи системи споживчої кооперації України повинна бути спрямована передусім на забезпечення:

* цілісності та єдності системи на умовах економічного інтересу;

* свободи у прийнятті господарських рішень;

* додаткового захисту спілок споживчих товариств від тиску з боку місцевих органів влади та сторонніх осіб;

* високої ефективності господарської діяльності;

* узгодженості організаційно-правової форми системи споживчої кооперації з вимогами сучасного законодавства.

Указані концептуальні засади подальшої реформи орієнтують не лише на усунення проблем, з якими зараз стикаються споживчі товариства, їх спілки та створені ними підприємства і організації. Враховуючи роль та потенціал споживчої кооперації у кооперативному секторі економіки держави, подальша реформа сприятиме також вирішенню завдань перспективного розвитку споживчої кооперації України:

* визначення пріоритетів економічного розвитку, розширення масштабів господарської діяльності, забезпечення споживчих потреб членів споживчих товариств і спілок, органічне поєднання особистих, колективних і суспільних інтересів;

* активна реалізація соціальної місії споживчої кооперації, сприяння соціальній підтримці та соціальному захисту членів споживчих товариств та працівників споживчої кооперації;

* участь у зміцненні демократичних засад держави, створенні підвалин для розвитку громадянського суспільства та національного кооперативного руху;

* подальше розширення міжнародного кооперативного співробітництва, інтеграція у міжнародні кооперативні організації та об'єднання, розвиток зовнішньоекономічної діяльності кооперативних суб'єктів господарювання.

Більше того, подальша реформа стане закономірним та послідовним кроком з реалізації перспективної соціально орієнтованої моделі споживчої кооперації України, передбаченої Стратегією розвитку споживчої кооперації України (2004 - 2015 рр.). Ця модель передбачає перетворення системи споживчої кооперації на сучасну економічно потужну організацію громадян з високим рівнем соціальної відповідальності, яка є ядром кооперативного сектору економіки та діє на ринкових засадах господарювання: а) активна участь споживчих товариств і спілок у створенні господарських товариств та господарських об'єднань; б) активне залучення інвестиційних коштів та їх вкладення в розвиток пріоритетних напрямів господарської діяльності (оптова та роздрібна торгівля, надання ринкових послуг тощо); в) організація господарської діяльності на основі комерційної концесії, створення вертикально інтегрованих і договірних кооперативних структур загальнодержавного рівня тощо; г) розвиток фінансово-економічної інфраструктури; д) здійснення господарської діяльності з використанням сучасних інформаційних технологій і можливостей мережі Інтернет.

Враховуючи сучасний стан та перспективи розвитку споживчої кооперації України, реформу доцільно спрямувати за такими основними напрямами, які відображають ключові проблемні питання системи:

1. Підвищення ефективності господарської діяльності споживчої кооперації.

2. Удосконалення кооперативної політики та організаційно-кооперативної роботи.

3. Удосконалення організаційно-правової форми системи споживчої кооперації України.

4. Лібералізація порядку використання та розпорядження кооперативним майном.

Основні напрями подальшої реформи споживчої кооперації України

3.1. ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ УКРАЇНИ

Однією з ключових проблем сучасної споживчої кооперації України є послаблення, у порівнянні з радянським періодом, господарських взаємозв'язків між різними ланками її системи. Якщо на рівні областей споживчі товариства, їх спілки та створені ними підприємства кооперуються для досягнення своїх господарських цілей, то на міжрегіональному та загальнодержавному рівнях майже зникли економічні зв'язки, які об'єднували б усі ланки системи споживчої кооперації України на основі взаємного інтересу. Це призводить до того, що єдиним фактором об'єднання споживчих товариств, їх спілок та створених ними підприємств наразі залишається історична традиція і формальне членство в системі. Однак в складних економічних умовах сьогодення такий зв'язок є ненадійним.

З року в рік на українському ринку зростає конкуренція, з'являються нові виробники, торговельні мережі, підприємства послуг, які використовують сучасні ефективні форми та методики організації і ведення бізнесу, залучають значні інвестиції у свій розвиток. Вони починають займати все міцніші позиції на ринку та поступово витісняти кооперативні організації і їх підприємства, які діють розрізнено та не у повній мірі використовують внутрішні резерви одне одного.

Система споживчої кооперації володіє значною кількістю майна та має усі необхідні ресурси і висококваліфікованих фахівців для створення потужного бізнесу загальнодержавного масштабу та об'єднання на основі спільного господарювання усіх ланок системи зі збереженням за ними їх власності. Утім, ці ресурси є обмеженими. Враховуючи це, споживчим товариствам, їх спілкам і створеним ними підприємствам необхідно визначитися з господарськими пріоритетами, перепрофілювати або відмовитися від нерентабельних і затратних галузей та зосередитись на напрямах діяльності, які традиційно є сильною стороною української споживчої кооперації. Зокрема до них належать: роздрібна торгівля продовольчими та непродовольчими товарами, оптово-логістична діяльність, організація ринкової торгівлі та надання ринкових послуг тощо-1.

__________

-1 Згідно з даними Звіту про проведення попереднього інвестиційного аналізу основних активів споживчої кооперації України та перспектив їх використання в господарській діяльності, підготовленого ПрАТ "ІНЮРПОЛІС", - частка оптової, роздрібної торгівлі та ринкових послуг у деяких областях досягає більше 80% від загального товарообороту облспоживспілки.

Як свідчить досвід систем споживчої кооперації Норвегії, Угорщини, Швеції, Великобританії тощо, такий шлях є єдино правильним для того, щоб зберегти споживчу кооперацію, її цінності та соціальну спрямованість в умовах жорсткої ринкової конкуренції.

Вирішення цього завдання потребуватиме від споживчої кооперації:

* модернізації підприємств, оптимізації їх потужностей, концентрації господарської діяльності та раціонального розташування кооперативних господарських об'єктів;

* диверсифікації господарської діяльності на базі нових технологій, методів та форм господарювання;

* впровадження конкурентних стратегій, ефективних методів конкурентної боротьби, реалізації конкурентних переваг споживчої кооперації.

Спільний бізнес на основі взаємовигідного інтересу дозволить забезпечити єдність та цілісність системи споживчої кооперації України, а також її стабільність та благополуччя в майбутньому.

3.2. УДОСКОНАЛЕННЯ КООПЕРАТИВНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНО-КООПЕРАТИВНОЇ РОБОТИ

Пайовиками споживчої кооперації є майже 500 тисяч осіб-2. Однак в останні роки більша частина з них фактично займає пасивну позицію: не бере участі в житті споживчих товариств, не докладає жодних зусиль, не вкладає коштів у розвиток і навіть не підтримує споживчу кооперацію через придбання товарів та послуг в кооперативних магазинах та інших закладах.

__________

-2 Станом на 19.03.2012 р. За результатами анкетування, проведеного ПрАТ "ІНЮРПОЛІС" в рамках правового аудиту структури та активів споживчої кооперації України.

Така ситуація певною мірою зумовлена зниженням ефективності господарської діяльності в системі споживчої кооперації, активності організаційно-кооперативної роботи з пайовиками та відходом від базової ідеї споживчої кооперації - об'єднання задля задоволення споживчих потреб пайовиків-споживачів.

Ключовим мотивом участі в системі споживчої кооперації для пайовиків у радянський період була можливість отримувати доступ до дефіцитних товарів - задовольняти свої споживчі потреби. Також на той час членство в споживчому товаристві часто було традиційним для усіх громадян за місцем їх проживання чи роботи.

Сьогодні члени споживчих товариств мають вільний доступ до всього розмаїття товарів та послуг, але не отримують ніяких пільг при їх придбанні в магазинах та закладах споживчої кооперації. Крім того, у зв'язку зі складним економічним становищем у державі, а також зниженням ефективності господарювання в системі вони в багатьох випадках не отримують і виплати на свої паї. Природно, що за таких обставин пайовики втрачають зацікавленість у споживчій кооперації та немотивовані брати активну участь в її житті.

Їх пасивна позиція створює ризики і перешкоди в діяльності споживчих товариств та їх спілок. Непоодинокими є випадки, коли через таких членів споживчих товариств зацікавлені особи намагалися лобіювати рішення про продаж на їх користь за зниженою вартістю найбільш ліквідного майна чи його передачу в оренду на невигідних для системи умовах, а також про передачу під контроль високоефективних кооперативних підприємств тощо. Це може призвести не лише до реальної втрати майна, а й до припинення діяльності споживчих товариств.

Водночас відповідно до законодавства кожен пайовик має один голос, незалежно від розміру свого пайового внеску та реальної участі в діяльності споживчого товариства. Як наслідок, ключові питання діяльності споживчих товариств не завжди можуть бути вирішені або вирішуються неоперативно, оскільки пасивні пайовики не беруть участі в зборах - рішення не набирає необхідної кількості голосів.