Відповідно до частин 6 та 7 статті 83 Конституції України, статті 61 Регламенту Верховної Ради України повідомляємо про створення Антикризової коаліції у Верховній Раді України V скликання між Фракцією Партії регіонів у Верховній Раді України, Фракцією Соціалістичної партії України у Верховній Раді України та Фракцією Комуністичної партії України у Верховній Раді України, у зв'язку з чим подаємо встановлені діючим законодавством документи.

ДОДАТОК:

1. Угода про створення Антикризової коаліції у Верховній Раді України між Фракцією Партії регіонів у Верховній Раді України, Фракцією Соціалістичної партії України у Верховній Раді України та Фракцією Комуністичної партії України у Верховній Раді України - на 20 аркушах.

2. Списки членів депутатських фракцій, що сформували коаліцію, з особистими підписами народних депутатів - на 12 аркушах.

Ми, представники політичних сил, визнаючи волю і демократичний вибір Українського народу, спираючись на підтримку і довіру наших виборців, поділяючи спільну відповідальність за реалізацію надій і прагнень усіх громадян, а також сповідуючи цінності демократії, керуючись у своїх діях пріоритетом прав і свобод людини, принципом верховенства права і захистом національних інтересів держави, а також розуміючи критичний стан розвитку держави, соціально-економічної та політичної ситуації, заявляємо про створення Антикризової коаліції у Верховній Раді України V скликання. Вона відкрита для приєднання до неї всіх парламентських фракцій та окремих народних депутатів.

Ми переконані, що Антикризова коаліція покликана забезпечити гідні умови життя і рівні можливості для всебічного розвитку кожного громадянина, зміцнення громадянського суспільства та утвердження ефективної й відповідальної влади на всіх рівнях, побудову конкурентоспроможної національної економіки та перетворення України на рівноправного члена спільноти розвинутих європейських держав.

З цією метою народні депутати, представники депутатських фракцій, укладають Угоду про створення Антикризової коаліції у Верховній Раді України V скликання, що передбачає утворення парламентської більшості та формування коаліційного Уряду.

Сторони беруть на себе зобов'язання послідовно та неухильно втілювати в життя Програму діяльності Коаліції та дотримуватися у співпраці та прийнятті рішень положень Регламенту, які є невід'ємними частинами даної Угоди.

Угода про створення Антикризової коаліції у Верховній Раді України V скликання складається з таких частин: Преамбула; I. Програма Антикризової коаліції, яка включає в себе Засади внутрішньої і зовнішньої політики; II. Регламент діяльності Коаліції.

Програма Антикризової коаліції побудована на принципах патріотизму, чесності та відкритості політичних процесів, професіоналізму та ефективності у прийнятті рішень. Програма відображає узгоджену позицію сторін.

Програма діяльності Антикризової коаліції складається з Засад внутрішньої і зовнішньої політики, які викладають її мету та пріоритетні завдання.

1.1. ЗАСАДИ ВНУТРІШНЬОЇ І ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ

Засади внутрішньої і зовнішньої політики формулюють основоположні цілі Антикризової коаліції, є погодженими пріоритетними завданнями для всіх її учасників, а саме - народних депутатів України, які входять до депутатських фракцій, - учасників даної Угоди, Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України - та обов'язковими для врахування при розробці програми дій Уряду, визначень і концепцій законів, загальнодержавних програм, затвердження Державного бюджету України.

1. Ефективний захист прав і свобод громадян:

утвердження повноцінного громадянського суспільства, в якому людина всебічно розвивається і самореалізується;

забезпечення незалежної діяльності громадських організацій і рухів, збільшення їх впливу на прийняття суспільно важливих рішень;

забезпечення свободи слова та незалежності ЗМІ;

запровадження гендерної рівності.

2. Модернізація системи освіти та науки:

підготовка висококваліфікованих, творчих особистостей, які мають можливість опановувати нові передові знання та використовувати їх на благо суспільства;

реформування дошкільної освіти, що має будуватися на засадах багатоманітності, сприяння розвитку творчої індивідуальності дітей;

забезпечення доступності і безоплатності дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам;

забезпечення демократизації та рівного доступу до якісної середньої освіти;

підвищення престижу освітянської праці;

розвиток вищої освіти;

підвищення ролі науки як основи розвитку в Україні ефективної "економіки знань";

реформування вітчизняної науки як стратегічного пріоритету для влади.

3. Культурний розвиток:

створення умов для реалізації творчого потенціалу людини і суспільства;

забезпечення для всіх громадян України рівних можливостей у задоволенні своїх культурно-духовних потреб;

відродження духовних цінностей українського народу, захист та примноження його культурних здобутків;

збереження та актуалізація національної культурної спадщини;

державний захист національної культурної індустрії (книговидання, кінематографія, мистецтво);

формування толерантного суспільства, утвердження свободи совісті та віросповідання;

інтеграція української культури у глобальні культурні процеси.

4. Забезпечення якісної і доступної медичної допомоги та динамічного розвитку системи охорони здоров'я:

реформування системи охорони здоров'я шляхом пріоритетного розвитку первинної медичної допомоги, діагностики різних видів захворювань та впровадження обов'язкового профілактичного догляду, створення єдиного простору доступних для всіх верств населення медичних послуг;

орієнтація на профілактику та попередження захворювань і здоровий стиль життя населення.

5. Державна політика у сфері фізичної культури і спорту:

забезпечення оптимальної рухової активності кожної людини впродовж усього життя як важливого чинника здорового способу життя, організації змістовного дозвілля;

сприяння максимальній реалізації здібностей обдарованих осіб у спорті, підвищення авторитету держави у світовому спортивному русі.

6. Забезпечення конституційних прав громадян на безпечне довкілля та вдосконалення національної екологічної політики:

стимулювання розвитку екобезпечних технологій;

посилення просвітницької діяльності населення щодо вимог екологічних норм і стандартів.

7. Перебудова системи соціального захисту населення та забезпечення відповідності соціальних стандартів потребам гідного життя людини:

реформування системи соціальних стандартів і пільг;

поліпшення соціального захисту дітей;

подолання демографічної кризи, досягнення сталого демографічного розвитку;

утвердження духовно і фізично здорової, матеріально забезпеченої та соціально благополучної сім'ї;

поетапне повернення боргів по заощадженнях громадян;

сприяння у реалізації творчих можливостей та ініціатив молоді, залучення її до активної участі у соціальному, економічному та гуманітарному розвитку країни.

8. Трансформація політики у сфері зайнятості та ринку праці, підвищення рівня життя широких верств населення:

подолання бідності;

перехід до нового соціального стандарту - мінімальної погодинної заробітної плати;

зменшення рівня соціального розшарування;

сприяння самозайнятості населення, сімейному підприємництву, малому та середньому бізнесу;

законодавче забезпечення сплати дивідендів міноритарним акціонерам;

скорочення трудової еміграції населення, державний захист громадян за кордоном;

спрощення умов для відкриття початкового бізнесу;

забезпечення розміру соціальних виплат, які є основним джерелом доходів, на рівні не нижчому за прожитковий мінімум;

ліквідація заборгованості по заробітній платі, недопущення її виникнення на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності.

9. Реформування системи пенсійного забезпечення:

створення умов для гідного життя людей похилого віку;

стимулювання розвитку недержавної системи пенсійного страхування.

10. Реформування житлово-комунального господарства.

1. Завершення та удосконалення політичної реформи:

оптимізація розподілу повноважень між гілками влади, створення дієвого балансу стримувань і противаг;

чітке законодавче визначення статусу, механізмів формування та засад діяльності Президента України, Кабінету Міністрів України (прав та обов'язків Прем'єр-міністра України та інших членів Уряду), Верховної Ради України, законодавче врегулювання процедур здійснення ними повноважень;

розвиток парламентаризму і його інституційних основ: партійної системи та удосконалення пропорційної системи виборів до Верховної Ради України та місцевих рад, а також законодавче врегулювання статусу парламентської більшості (коаліції депутатських фракцій) та парламентської опозиції;

обмеження недоторканності народних депутатів України.

2. Впорядкування та поетапне скорочення необґрунтованих пільг державним службовцям, суддям і депутатам усіх рівнів.

3. Реформування вищого та центрального рівня органів виконавчої влади, створення нової моделі публічної адміністрації, демократизація влади, наближення її до потреб і запитів кожного громадянина. Реформування адміністративно-територіального устрою на принципах економічної доцільності та соціальної необхідності. Посилення ролі місцевого самоврядування. Реформування системи місцевої влади на принципах децентралізації та субсидіарності та приведення її у відповідність до загальноприйнятих європейських принципів, закладених в Європейській Хартії місцевого самоврядування, яка ратифікована Верховною Радою України. Доопрацювання із врахуванням вищевикладеного попередньо схваленого Верховною Радою України проекту Закону України "Про внесення змін до Конституції щодо удосконалення системи місцевого самоврядування" (N 3207-1) та остаточне схвалення його із визначенням дати набрання чинності з 1 січня 2007 р.

4. Забезпечення доступного, якісного і справедливого судочинства.

5. Реформування правоохоронних органів, адвокатури, системи виконання судових рішень, нотаріату.

6. Запровадження Національної програми боротьби з корупцією.

7. Здійснення військової реформи та підвищення обороноздатності країни.

1. Підвищення доходів, оплати праці на основі зростання продуктивності праці.

2. Забезпечення умов реалізації людського потенціалу нації відповідно до європейських стандартів.

3. Гарантування державою недоторканності прав власності та зміцнення інституту власності як основи ринкової системи господарювання.

4. Створення сприятливого середовища для розвитку та всебічна підтримка підприємництва.

5. Розвиток конкуренції як основного чинника підвищення ефективності економіки.

6. Сприяння процесам становлення національного капіталу як основи національної макроекономічної стабільності та конкурентоспроможності.

7. Детінізація економіки та легалізація капіталів некримінального походження.

8. Забезпечення стабільно низького рівня інфляції.

9. Підвищення ефективності управління грошовою пропозицією.

10. Узгодження бюджетної політики в Україні з цілями довгострокового економічного зростання та перетворення бюджетної політики на дієвий інструмент соціально-економічного розвитку в умовах ринкової економіки.

11. Проведення стабільної та раціональної податкової політики:

12. Інтенсифікація інвестиційної та інноваційної діяльності:

поліпшення інвестиційного клімату, заохочення інвестиційного спрямування коштів підприємств та населення;

забезпечення інноваційної складової інвестицій;

утвердження ефективної системи страхування інвестиційних ризиків;

стимулювання збільшення обсягів заощаджень громадян та спрямування цих коштів на інвестування економіки;

запровадження системи економічних стимулів для заохочення модернізації українського виробництва;

модернізація науково-технологічної сфери та формування мотивації суб'єктів господарювання до інновацій.

13. Активізація ресурсного потенціалу регіонів, забезпечення розвитку їх науково-технічного та інноваційного потенціалу, подолання депресивності територій.

14. Забезпечення ефективного використання державного майна, запровадження прозорого та ефективного механізму реалізації державою своїх прав власника та підвищення якості управління державним майном.

15. Встановлення оптимального співвідношення форм власності та організаційних моделей господарювання.

16. Розвиток ліквідного, прозорого та надійного фондового ринку.

17. Досягнення високого рівня енергетичної безпеки як складової національної безпеки України.

18. Формування конкурентоспроможного аграрного сектору.

Розробка і реалізація до 01.01.2008 необхідного комплексу заходів, що забезпечують умови функціонування ринку землі (зокрема завершення видачі актів на право власності на землю, виділення земельних ділянок в натурі, створення земельного кадастру, встановлення меж територіальних одиниць, проведення грошової оцінки землі, механізмів регулювання ринку землі тощо). Внесення до 01.12.2006 доповнень до Земельного кодексу України, відповідно до яких не допускається реалізація правовідносин щодо продажу землі до завершення передбачених вище робіт.

19. Формування зовнішньоекономічної політики України на засадах пріоритетності національних економічних інтересів:

оптимізація стану платіжного балансу;

стимулювання експорту та виважене регулювання імпорту;

захист вітчизняних економічних інтересів за кордоном.

1. Здійснення зовнішньополітичного курсу відповідно до Конституції України, чинного законодавства та загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.

2. Створення умов для набуття повноправного членства в Європейському Союзі. Завершення робіт по створенню Єдиного економічного простору.

3. Ухвалення рішення про вступ до НАТО виключно за правовими наслідками всеукраїнського референдуму.

4. Розвиток рівноправних та добросусідських відносин із Російською Федерацією та іншими сусідніми країнами.

5. Забезпечення дипломатичними та іншими засобами і методами, передбаченими міжнародним правом захисту суверенітету і безпеки, територіальної цілісності та непорушності державних кордонів України, її політичних торговельно-економічних, науково-технічних, культурних та інших інтересів, а також законних прав громадян України та її юридичних осіб за кордоном.

1.1. Коаліція - це добровільне об'єднання депутатських фракцій, яке формується у Верховній Раді України за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій. До складу Коаліції входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

1.2. Коаліція формується депутатськими фракціями, утвореними в порядку, встановленому Регламентом Верховної Ради України.

1.3. Учасниками Коаліції є фракції Верховної Ради України, які прийняли рішення про вступ до Коаліції, рішення про що засвідчені підписами голів (заступників голів) фракцій. Коаліція передбачає також й індивідуальне членство, у тому разі, якщо народний депутат України поділяє засади створення і принципи функціонування Коаліції, але не є членом жодної з фракцій - учасників Коаліції. У цьому разі народний депутат України звертається з відповідною заявою до Ради Коаліції, яка виносить його заяву для прийняття рішення на Загальних зборах.

1.4. Коаліція вважається сформованою з моменту офіційного оголошення про це головуючим на пленарному засіданні на підставі поданих до апарату Верховної Ради України документів.

1.5. Основними завданнями Коаліції в сфері законодавчої діяльності є:

1.5.1. Ініціювання та розробка на основі Програми Коаліції проектів законів, постанов, звернень та їх внесення до порядку денного пленарних засідань Верховної Ради України, її комітетів, інших робочих органів. Коаліція підтримує тільки ті законопроекти та постанови, які пройшли узгодження в Уряді, консенсусом в Раді Коаліції та відповідають змісту угоди про створення Коаліції. Незгода фракції - учасника Коаліції підтримати законопроект, або інший проект рішення Верховної Ради є фактичним застосуванням права вето. Такий законопроект або рішення знімається з розгляду до повного узгодження всіма фракціями - учасниками Коаліції.

1.5.2. Формування та проведення узгодженої кадрової політики, контроль за ефективністю роботи призначених посадових осіб та забезпечення їх відповідальності перед Коаліцією

1.5.3. Експертиза законопроектів, що розглядаються у Верховній Раді України, ініціювання розробки та внесення зауважень та пропозицій до законопроектів, що подані на друге (третє) читання

1.5.4. Прийняття та поширення серед народних депутатів України, у Верховній Раді України, у засобах масової інформації заяв, звернень, інших документів, прийнятих Коаліцією.

1.6. Народний депутат України, член фракції, що входить до складу Коаліції, або народний депутат України, що входить до коаліції на індивідуальних засадах, має права, визначені Конституцією України, Законом України "Про статус народного депутата України", Регламентом Верховної Ради України, цією Угодою, іншими нормативними актами.

1.7. Для забезпечення діяльності Коаліції можуть бути утворені необхідні фахово-експертні, робочі та інші групи (із залученням фахівців у відповідних галузях), положення про які затверджуються Радою Коаліції.

2.1. Органами координації та взаємодії в Коаліції є:

2.1.1. Загальні збори Коаліції.

2.1.2. Рада Коаліції.

2.2. Загальні збори Коаліції.

2.2.1. Загальні збори Коаліції складаються з народних депутатів України - членів фракцій, що входять до Коаліції, а також народних депутатів України, щодо яких прийнято рішення про індивідуальне членство.

2.2.2. Загальні збори Коаліції збираються не рідше, ніж раз на одну парламентську сесію та за необхідністю.

2.2.3. Загальні збори Коаліції розглядають проекти рішень після узгодження позицій депутатськими фракціями - учасниками коаліції на Раді коаліції.

2.2.4. До виключних повноважень Загальних зборів Коаліції належать наступні питання:

2.2.4.1. Прийом нових членів до Коаліції (щодо окремих народних депутатів - простою більшістю голосів депутатів - членів коаліції; щодо фракцій - не менш як двома третинами голосів депутатів - членів коаліції).

2.2.4.2. Розгляд питання про внесення пропозицій стосовно кандидатур Прем'єр-міністра України, інших членів Кабінету Міністрів України. При цьому кандидатура на посаду Прем'єр-міністра України вважається схваленою, якщо за неї проголосувало більше половини народних депутатів України, що входять до складу Коаліції.

2.2.4.3. Обговорення та прийняття рішень щодо розбіжностей, спорів, що виникли між учасниками Коаліції, якщо їх розв'язання неможливе на Раді Коаліції.

2.2.4.4. Припинення діяльності Коаліції.

2.2.4.5. Виключення зі складу коаліції депутатів, що входять до коаліції.

2.2.4.6. Загальні збори Коаліції мають право вирішувати і будь-які інші питання, пов'язані з діяльністю коаліції в порядку, визначеному цією Угодою.

2.2.5. Загальні збори Коаліції є правомочними, якщо в них беруть участь не менше половини народних депутатів України кожної фракції - учасника Коаліції. Загальні збори Коаліції скликаються позачергово на вимогу Координатора Коаліції, Ради Коаліції, не менш як 1/3 від чисельного складу кожної депутатської фракції - учасника Коаліції, а також народних депутатів України, стосовно яких прийнято рішення щодо індивідуального членства шляхом письмового повідомлення кожного депутата - члена Коаліції.

2.2.6. Рішення Загальних зборів Коаліції приймаються виключно на їх засіданнях. Рішення Загальних зборів Коаліції вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної чисельності кожної фракції, що є учасником Коаліції.

2.2.7. На Загальних зборах Коаліції, засіданнях Ради Коаліції обов'язково ведуться протоколи, які підписуються головами депутатських фракцій, що входять до Коаліції. Протоколи оформлюються у триденний термін з дня завершення Загальних зборів.

2.3. Координатор Коаліції.

2.3.1. Обов'язки координатора Коаліції почергово, на кожній сесії Верховної Ради України, виконують керівники депутатських фракцій, що входять до складу Коаліції. На період відсутності координатора його повноваження виконує керівник фракції, який має бути координатором на наступній сесії Верховної Ради України. Черговість виконання повноважень координатора Коаліції визначається на весь термін повноважень Верховної Ради України V скликання за домовленістю керівників депутатських фракцій, що входять до складу Коаліції.

2.3.2. Функції та обов'язки координатора Коаліції:

2.3.2.1.Організовує діяльність Коаліції.

2.3.2.2. Головує на засіданнях Загальних зборів Коаліції, Ради Коаліції.

2.3.2.3. Скликає позачергові і проводить чергові (позачергові) Засідання Коаліції.

2.3.2.4. Повідомляє Голову Верховної Ради України, керівні органи Верховної Ради України про склад Коаліції, її цілі, прийняті рішення тощо.

2.3.2.5. Робить погоджені заяви від імені Коаліції.

2.3.2.6. Координує роботу Секретаріату Коаліції.

2.3.2.7. Вносить подання про призначення на посаду та звільнення з посади керівника та працівників Секретаріату Коаліції за погодженням з Радою Коаліції.

2.3.2.8. Здійснює контроль за виконанням рішень Коаліції, Ради Коаліції.

2.4. Рада Коаліції.

2.4.1. Рада Коаліції складається з голів депутатських фракцій - учасників Коаліції та п'яти представників від кожної фракції - учасника Коаліції.

2.4.2. Формою роботи Ради Коаліції є засідання.

2.4.3. На засіданнях Ради Коаліції головує Координатор Коаліції.

2.4.4. Організовує роботу Ради Коаліції Координатор Коаліції шляхом проведення регулярних засідань, нарад, систематичних консультацій та узгоджень.

2.4.5. Засідання Ради Коаліції можуть відбуватися за участю Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України та інших спеціально запрошених осіб.

2.4.6. При розгляді проектів рішень Верховної Ради України, на засіданнях Ради Коаліції доповідають відповідні голови чи заступники голів відповідних комітетів - члени коаліції.

2.4.7. Рішення Ради Коаліції приймаються консенсусом, при чому кожна з фракцій - учасників Коаліції має один голос.

2.4.8. Засідання Ради Коаліції відбуваються за потребою, але не рідше одного разу на тиждень напередодні сесійного засідання Верховної Ради України та чергових засідань Кабінету Міністрів України.

2.4.9. Рада Коаліції:

2.4.9.1. Здійснює оперативне координування діяльності Коаліції.

2.4.9.2. Виробляє спільну позицію Коаліції щодо законотворчої діяльності у Верховній Раді України або інших питань порядку денного.

2.4.9.3. Приймає рішення про узгодження кандидатур на посади Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України, інших посадових осіб, які призначаються чи згода на призначення яких надається Верховною Радою України, для остаточного схвалення цих рішень загальними зборами коаліції.

2.4.9.4. Щомісяця розглядає діяльність Кабінету Міністрів України на предмет виконання цієї Угоди, оцінює соціально-економічну ситуацію в країні.

2.4.9.5. Узгоджує кандидатури на посади голів комітетів Верховної Ради України.