Права людини починаються з прав дитини - ця філософія є правилам роботи інституції українського Омбудсмана.

Ставлення до дитини, забезпечення її прав як рівної з нами, дорослими, є реальною оцінкою політики держави, стану розвитку суспільства та його духовності.

Користуючись наданою можливістю, представляю Спеціальну доповідь Уповноваженого з прав людини "Стан дотримання та захисту прав дитини в Україні", яка є результатом, системного моніторингу всього комплексу питань, пов'язаних з реалізацією прав дитини, у тому числі на основі аналізу звернень до Омбудсмана як самих дітей, так і в інтересах дітей.

Спеціальна доповідь підготовлена до 20-річчя ратифікації Україною Конвенції ООН про права дитини, що відзначатиметься 27 лютого 2011 року.

Як світова конституція прав дитини, Конвенція запроваджує сучасні універсальні стандарти, які слугують орієнтирами у забезпеченні прав дітей у світі загалом і кожній країні зокрема. Проголошується право дитини мати свою думку, а також брати участь при вирішенні будь-яких питань, які стосуються її долі.

Високі стандарти Конвенції та двох Факультативних протоколів до неї (що також ратифіковані Україною) є основою українського законодавства у сфері охорони дитинства. Зокрема, розпочався процес перетворення дитини з об'єкта батьківської власності на повноцінний суб'єкт, наділений людською гідністю. Визнано також універсальність прав дитини, що закріплені в положеннях Загальної декларації прав людини. Дітям надано громадянські права та статус суб'єкта права, кожна дитина розглядається як особистість, котра має права і несе відповідальність за свої дії залежно від віку та рівня зрілості. Конвенція, яку ратифікувала Україна однією з перших серед країн - членів ООН, відображає глибокі зміни у свідомості людства - вперше в історії дитина втримала право бути почутою.

З 2003 року як Омбудсман виступаю за забезпечення права дітей на індивідуальну петицію щодо порушення їхніх прав. Ця позиція була висловлена мною на Міжнародній конференції з нагоди 20-річчя Конвенції ООН про права дитини "Гідність, розвиток і діалог", яка була організована Комітетом ООН з прав дитини. Під час виступу від імені делегації України мною був підтриманий проект третього Факультативного протоколу до Конвенції ООН про права дитини щодо процедури індивідуальних звернень, поданого на розгляд 13-ї сесії Ради ООН з прав людини.

У офісі Омбудсмана України вже кілька років функціонує механізм розгляду звернень самих дітей. Тільки за останні три роки до Уповноваженого з прав людини надійшли індивідуальні та колективні звернення за підписами понад 7,5 тисячі дітей.

Для роботи з такими зверненнями в секретаріаті Уповноваженого створено спеціальний підрозділ - відділ захисту прав дитини та ґендерної рівності, у кожному підрозділі секретаріату один із фахівців спеціалізується на розгляді звернень стосовно прав дітей. Крім того, з метою врахування в діяльності Уповноваженого думок самих дітей щодо розв'язання їхніх проблем з 2005 року була запроваджена унікальна українська модель дитячих омбудсманів, які обираються з дотриманням принципу ґендерного паритету, на конкурсній основі з-поміж талановитої молоді з активною життєвою позицією. Цей досвід було визнано міжнародною спільнотою.

У 2010 році в офісі Омбудсмана створено посаду спеціального представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини - з питань прав дитини, рівноправ'я та недискримінації. На цю посаду мною призначено Наталію Іванівну Іванову - знану і шановану людину в Україні, у минулому - заступника Міністра праці та соціальної політики України.

З яких питань звертаються діти до Омбудсмана України? Передусім, це проблеми бідності, захисту від насильства та експлуатації, позбавлення їх житла дорослими, забезпечення прав на освіту та охорону здоров'я.

На жаль, бідність в Україні має дитяче обличчя. За висновками Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України, протягом останніх десяти років рівень бідності в домогосподарствах з дітьми майже удвічі перевищує рівень бідності домогосподарств без дітей.

Діти, які виховуються у бідних родинах, можуть розглядатись як жертви нерівності та дискримінації, адже вони позбавлені повноцінного харчування, не мають належних одягу, взуття, житлових умов, через це їх можливості здобути якісну освіту вкрай обмежені. Вже з дитинства вони відчувають приниження людської гідності, часто стають жертвами трудової експлуатації. Як наслідок, у країні поширюється спадкова бідність та відбувається подальше розшарування населення, внаслідок чого страждають діти.

Ось що написала Уповноваженому 12-річна Люба з маленького села, що на Кіровоградщині: "Допоможіть мені, будь ласка! Два роки тому померла моя мама. Мені стало дуже погано жити. Батько почав випивати. Бувало таке, що я не їла по два - три дні. Я так чекала пенсію за маму, щоб просто поїсти, а батько її забирав і пропивав". Таких листів від дітей, на жаль, багато. Ми допомогли Любі розв'язати проблемні питання, в тому числі юридичні, адже дівчинку навіть не брали до школи. Нині її батька позбавлено батьківських прав, а вона влаштована у сім'ю старшої сестри.

Проблеми захисту соціальних прав дітей із малозабезпечених сімей, сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, мною були порушені у поданні Президентові України 26 травня 2010 року. У зв'язку з цим важливими є кроки Президента, уряду та Верховної Ради України, спрямовані на підвищення рівня підтримки малозабезпечених сімей та родин з дітьми.

У процесі реалізації Цілей розвитку тисячоліття Україна взяла на себе зобов'язання зменшити рівень материнської та дитячої смертності, суттєво скоротити захворювання на СНІД, туберкульоз, поліпшити загальний стан здоров'я населення.

Тривалий час у країні залишається досить високою смертність дітей віком до одного року - 9,4 на 1000 новонароджених, що значно перевищує показники дитячої смертності у країнах з найнижчою смертністю немовлят, зокрема Куби, Франції, Швеції, Японії, Канади.

Омбудсманом за фактами смертей матерів та дітей були відкриті провадження, якими встановлені порушення при наданні медичних послуг, зокрема, у Путивльській центральній районній лікарні Івано-Франківської області, Богодухівській центральній районній лікарні Харківської області тощо. За результатами перевірок були порушені кримінальні справи та відкриті дисциплінарні провадження, звільнені винні лікарі. Проте, хоч би які заходи вживалися, неможливе найголовніше - повернути до життя дитину або матір.

Викликає стурбованість стійка тенденція погіршення стану здоров'я дітей, зростання серед них ВІЛ-інфікованих, захворюваності органів дихання, нервової системи, травмувань.

На жаль, діти страждають від вуличного та побутового травматизму, нещасних випадків. Три роки триває провадження Омбудсмана у справі про порушення прав на життя 23-х загиблих від вибуху побутового газу в житловому будинку в Дніпропетровську, серед яких було 13 дітей від 5 до 18 років (усього 509 постраждалих).

Спільно з потерпілими і родичами жертв цієї страшної трагедії мені довелося у Верховному Суді України обстоювати їхнє законне право на встановлення винуватців цієї трагедії. Але чергове амністування керівників Дніпрогазу райсудом міста Запоріжжя пролунало наче постріл у спину всьому суспільству. Скільки ж ще дітей та їх рідних мають стати жертвами подібних вибухів газу, щоб нарешті на такі трагедії, які стали системними, звернула увагу влада, а відповідальність стала невідворотною?!

Не можу не сказати й про провадження Омбудсмана щодо свавільного відібрання невід'ємного права на життя у сільського 20-річного юнака Ігоря Індила, який дійшов до столиці заради здобуття освіти, але трагічно загинув у Шевченківському райуправлінні міліції. Наразі за участю представника Уповноваженого з прав людини розпочався судовий процес у цій резонансній справі. Провадження Омбудсмана за фактом смерті студента Ігоря Індила триватиме до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування усіх обставин, через які ця молода людина пішла з життя.

Останніми роками в українському суспільстві почастішали випадки жорстокості та насильства щодо дітей. На жаль, Україна визнана одним з головних центрів вироблення порнографічної продукції з використанням образу дитини. За оцінками Інтерполу, український ринок такої продукції оцінюється в 100 мільйонів доларів на рік. Лише за останні п'ять років майже 3 тисячі осіб було засуджено за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, де постраждалими були діти. Однак в Україні немає статистичних даних щодо дітей, які стали жертвами сексуальної експлуатації й торгівлі людьми, зокрема щодо віку, статі та місцезнаходження постраждалих дітей. Такий облік потрібно терміново запровадити.

З розвитком інформаційно-комунікаційних технологій сексуальна експлуатація та сексуальне розбещення дітей набуло загрозливих масштабів у всьому світі, у тому числі в Україні.

Вважаю, що Україна має імплементувати до свого національного законодавства положення про кримінальну відповідальність клієнтів сексуальних послуг дітей, як це вже зроблено, зокрема, у Швеції і Норвегії. Переконана: аналогічно треба встановити кримінальну відповідальність клієнтів за користування в Інтернеті порнографією з використанням образів дітей, що є прямим шляхом до педофілії та інших злочинів проти дитини.

Якнайкращому забезпеченню прав дітей, постраждалих від сексуальних злочинів, сприятиме ратифікація Європейської конвенції про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального розбещення, яку Україна підписала ще три роки тому.

До речі, Конвенцією передбачено ведення обліку інформації про осіб, засуджених за злочини сексуального характеру проти дітей. Зазначений міжнародний акт передбачає максимальне врахування інтересів дитини-жертви та дитини-свідка під час кримінального провадження та судового розгляду, захист їхнього приватного життя, конфіденційності та запобігання публічному поширенню будь-якої інформації, яка могла б призвести до встановлення їхньої особи, з метою захисту дитини від ризику помсти та повторної віктимізації. До того ж Конвенція встановлює стандарти захисту дітей - жертв сексуальних злочинів, визначає відповідальність за такі діяння, як організація дитячої проституції та порнографії, участь дитини в порнографічних виставах, виготовлення, розповсюдження та володіння порнографічною продукцією з використанням образів дітей на будь-яких носіях, сексуальні домагання до них. Конвенцією передбачається й ведення обліку інформації про осіб, засуджених за злочини сексуального характеру проти дітей.

Тому 11 листопада 2009 року Уповноваженим було направлене подання Президентові України Віктору Ющенку щодо необхідності ратифікації Європейської конвенції про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального розбещення. Відповідний акт реагування Уповноваженого направлено й Президентові України Віктору Януковичу в березні 2010 року.

На думку Уповноваженого з прав людини, поширення торгівлі дітьми, дитячої порнографії, проституції і педофілії є брутальними проявами непродуманого запровадження у надзвичайно тонку сферу людських стосунків абсолютно цинічних ринкових правил, за якими буквально все розглядається як товар певної вартості. Особливо проявилося це в умовах глобальної фінансово-економічної кризи і породженого нею зростання соціальної нерівності, бідності та злиденності. Для подолання цих ганебних явищ потрібно змінити ідеологічний зміст реформ і всієї державної політики України. Людина, її життя та фізичне і духовне здоров'я мають сприйматися не як товар, а як мета і міра усієї суспільної діяльності.

Крім того, ми, дорослі, маємо забезпечити дитині доступ до "безпечного Інтернету", чітко визначити відповідальність за розповсюдження дитячої порнографії, реклами наркотиків, психотропних речовин на різних інформресурсах.

На жаль, діти не ізольовані від насильства, що ллється з телеекранів, від подвійної моралі, що майже стала нормою життя, неповаги до законів, зневажання людської гідності, а тому зростають жорстокість і агресивність у самому дитячому середовищі.

Як наслідок, маємо проблему дитячої злочинності. У 2009 році майже 13 тисяч осіб віком молодше 18 років у нашій країні скоїли злочини. За останні п'ять років тільки за умисні вбивства та замахи на них засуджені понад 500 неповнолітніх.

Наполягаючи на необхідності якнайшвидшого розв'язання проблеми дитячої злочинності, Уповноважений з прав людини наголошує: держава, дбаючи про своє майбутнє, повинна "не збувати" неповнолітніх за ґрати, а піклуватися про них, передусім долаючи їхню невлаштованість у житті та соціально-педагогічну занедбаність.

Завдяки послідовному здійсненню заходів щодо гуманізації каральної політики держави намітилася тенденція поступового зменшення кількості неповнолітніх, засуджених до позбавлення волі, причому з 2000 року - втричі!

Нині у 10 виховних колоніях перебувають 1452 засуджених, у тому числі 102 дівчини. Кожного другого засуджено на строк від трьох до п'яти років, кожного третього притягнуто до відповідальності за крадіжки, розбій або пограбування. Ще близько тисячі заарештованих тримаються у слідчих ізоляторах, очікуючи вироку суду.

Більшості засудженим неповнолітнім бракувало у житті повноцінного батьківського піклування та виховання. Практично кожен четвертий з них ніде не навчався та не працював. Тому дуже актуальною є проблема адаптації до міжнародних стандартів системи виховних колоній, аби малолітні порушники закону перебували в нормальних умовах, були оточені увагою педагогів та психологів, а установи, де вони утримуються, - повною мірою відповідали цим стандартам.

Під час відвідування виправних колоній, СІЗО, ІТТ мені постійно доводиться спілкуватися з дітьми, які опинилися за ґратами. З відчаєм вони звертаються по допомогу. Під час однієї з таких зустрічей 14-річний Валентин зазначив: "Я круглий сирота і потрапив до тюрми з дитячого будинку, не маю ні допомоги, ні підтримки і, дивлячись уперед, я не бачу для себе ніякого іншого майбутнього, крім як знову красти".