1.1. До яких споживачів застосовується шкала нарахування плати за перетікання реактивної електроенергії?

Шкала нарахування плати застосовується до споживачів, яким уперше задаються умови по компенсації реактивної потужності (група споживачів, яким згідно раніше діючих нормативних документів ці умови не задавались - сільськогосподарські, непромислові з середньомісячним споживанням активної електроенергії до 30 тис. кВт х год). Цим споживачам електропередавальна організація (далі - ЕО) зобов'язана не пізніше, ніж за місяць до оформлення Додатку до Договору, направити інформаційне повідомлення про залучення їх до розрахунків за реактивні перетікання, необхідність установки і умови обліку реактивної електроенергії, умови оплати та інформаційно-опитувальний лист щодо компенсації реактивної потужності (далі - КРП).

При проведенні розрахунків з такими споживачами нарахування основної плати (П1) та надбавки (П2) до встановлення обліку здійснюється з використанням розрахункових значень споживання реактивної електроенергії.

Згідно чинної Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами (далі - Методика), затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.2002 N 19 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.02.2002 за N 93/6381, для цих споживачів плата нараховується з поступовою корекцією результатів протягом 3 років. Це положення не розповсюджується на споживачів, що вперше підключаються до електромереж, але яким умови по КРП задавались на стадії видачі технічних умов при проектуванні електроустановок.

В разі застосування нової шкали до споживачів, з якими розрахунки проводились згідно шкали Методики 1997 р. - враховується попередній термін, наприклад, якщо для споживача йде другий розрахунковий рік, плата має виконуватись з коефіцієнтом 0,5 і т.д. Початок дії шкали визначається з моменту надання споживачу Додатків по КРП, незалежно від часу затримки їх підписання Споживачем.

Якщо роботи по введенню нової площадки споживача проводяться за графіком, то розрахунки за реактивну електроенергію проводяться по закінченні етапу, в термін якого за даними проектної організації середньомісячне споживання дорівнюватиме або перевищуватиме 5000 кВт год.

1.2. Як тлумачити визначення "нових споживачів", надане в пункті 3.6 Методики?

Для споживачів, які вперше приєднуються до електричних мереж і мають розраховане за проектними даними середньомісячне споживання активної електроенергії 5000 кВт х год та більше, значення економічного еквіваленту реактивної потужності (далі - ЕЕРП) визначається згідно п.3.6 Методики і обумовлюється в технічних умовах для розробки в проекті заходів з КРП.

1.3. Яку конкретно документацію повинні надавати нові споживачі?

Перелік документів, що повинні бути надані споживачем електропередавальній організації при введенні нового об'єкту, установлено правилами технічної експлуатації електричних установок електростанцій і електричних мереж та правилами технічної експлуатації електричних установок споживачів.

1.4. Які організації відносяться до проектних організацій?

До проектних відносяться організації, що мають ліцензію на виконання проектних робіт. Перелік таких організацій затверджено Держбудом України.

1.5. Яке активне та реактивне навантаження необхідно вказувати новим підприємствам в інформаційному листі?

Для нових споживачів, у яких середньомісячне споживання визначається за даними проектної організації, в інформаційному листі по КРП слід зазначати Pmax, Qmax в точках приєднання за даними проектної організації.

1.6. Чи можливе застосування розрахунків за реактивну електроенергію до споживачів, які розраховуються за активну електроенергію за тарифами населених пунктів?

Відносно застосування розрахунків за реактивну електроенергію до споживачів, які розраховуються за активну електроенергію за тарифами населених пунктів:

- розрахунки за перетікання реактивної електроенергії з садовими, житлово-будівельними, гаражними кооперативами тощо проводитись не повинні;

- наявність промислової структури в зонах утримання контингенту департаменту виконання покарань має бути визначена в Додатку до Договору з електропередавальною організацією. В цьому випадку повинні здійснюватись розрахунки за реактивну електроенергію по визначених об'єктах (площадках).

2.1. Чи має право електропередавальна організація самостійно заповнювати інформаційний лист у випадку відмови підприємства від його заповнення і пред'явити абоненту будь-які стягнення, якщо абонент навмисно затягує оформлення документів?

Електропередавальна організація не має права самостійно заповнювати інформаційний лист підприємства по КРП. У разі безпідставного затягування оформлення споживачем документів, пов'язаних з оформленням обов'язкових (згідно нової редакції Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22.08.2002 N 928 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14.11.2002 за N 903/7191) умов договору, це питання вирішується порядком, обумовленим підпунктом 7 пункту 8.3. Крім того, якщо суперечності за умовами договору не вдається урегулювати шляхом переговорів, то питання вирішується в судовому порядку.

2.2. Який порядок організації розрахунків за перетікання реактивної електроенергії з основним споживачем і субспоживачем?

Пункт 5.4 чинної Методики використовується у разі, якщо ЕО проводить розрахунки за перетікання реактивної електроенергії з основним споживачем, а відповідні розрахунки з субспоживачами проводить основний споживач. Тоді основний споживач розраховується за показами лічильників, що встановлені на його з ЕО межі розподілу балансової належності. Такий технічно обґрунтований порядок розрахунків підтверджується положеннями ПКЕЕ, що передбачають розрахунки за перетікання реактивної електроенергії власником електричних мереж, до яких підключені мережі споживача.

У разі відмови основного споживача взаємодіяти з субспоживачами, що підключені до його електромереж, ЕО проводить розрахунки як з основним споживачем, так і з субспоживачами, керуючись положеннями п.5.5 Методики.

2.3. Щодо порядку розрахунку і розподілу втрат реактивної електроенергії.

Порядок розрахунку втрат реактивної електроенергії залежить від договірних взаємовідносин між суб'єктами господарювання.

Втрати реактивної електроенергії в силових трансформаторах основного споживача, пов'язані з передачею електроенергії субспоживачам, в т.ч. населенню, розподіляються між ними пропорційно часткам споживання активної електроенергії, але враховуються для оплати тільки тим споживачам, з якими електропередавальна організація чи основний споживач проводять розрахунки за перетікання реактивної електроенергії.

В цьому випадку може виникати ряд ситуацій, залежних від схеми електромережі, розташування приладів розрахункового обліку електроенергії, режиму паралельної роботи з електромережею енергопостачальної компанії, взаємодії режимів електростанції споживача з режимами споживання активної та реактивної електроенергії, співвідношення складових балансу активної та реактивної електроенергії тощо, які не піддаються узагальненню і вимагають конкретного аналізу.

3.1. Власна електростанція розташована в глибині електромережі промислового споживача, і її електрогенератори зменшують споживання активної електроенергії з мережі енергопостачальної компанії. Теоретично при цьому повинно відповідно зменшуватися і споживання реактивної електроенергії. Проте споживач може вважати за краще для себе берегти експлуатаційний ресурс ізоляції роторів і статорів своїх генераторів і споживати необхідну йому реактивну потужність з енергосистеми.

Споживач має право експлуатувати свої генератори як йому вигідно, але Методика створює для нього потужний ціновий сигнал про технологічну недоречність режиму, що виникає.

Оскільки табл.1 Методики не дає значень Кф для tgф, що перевищують 2,00, при tgф > 2,00 доводиться брати Кф = 4,0625. Похибка такого розрахунку йде на користь споживача, але коефіцієнт 4,0625 і так достатньо великий для того, аби споживачеві було невигідно експлуатувати його власні генератори в режимах з завищеними Cosф.

3.2. Власна електростанція промислового споживача розташована таким чином, що реактивна потужність, яку видають власні електрогенератори, перетікає до власних електроприймачів через елементи електромережі, які належать енергопостачальній компанії. В таких ситуаціях споживач зацікавлений вимагати від енергопостачальної компанії, аби розрахунок за реактивні перетікання виконувався за сальдовим значенням WQ1 - WQ2, де WQ1 - сумарний результат за точками обліку споживання, WQ2 - сумарний результат за точками обліку генерації реактивної електроенергії.

Така вимога споживача була б повністю справедливою за умови, якби на протязі розрахункового періоду конфігурації часових графіків реактивного перетікання у кожній точці обліку були строго подібні між собою. Практично ця умова ніколи не виконується, і результат сальдування сумарного споживання з сумарною генерацією за розрахунковий період обтяжується значною методичною похибкою на користь споживача - як, наприклад, при сальдуванні прямого та зворотного перетікання реактивної електроенергії на лічильнику без стопору зворотного ходу.

З іншою боку, формальне застосування Методики в описаній ситуації в умовах традиційного (інтегрованого за розрахунковий період) обліку споживання та генерації реактивної електроенергії дійсно може вводити значну методичну похибку на користь енергопостачальної компанії. Основна частина такої похибки буде усунена, якщо замість традиційних лічильників споживач установить передбачені Методикою електронні лічильники зонного обліку прямих і зворотних реактивних перетікань. Повна ліквідація методичної похибки на користь постачальника електроенергії буде досягатися, якщо споживач обладнає електронні лічильники пропонованою ДП "Укренергоналадкавимірювання" мікроелектронною системою підрахунку сальдо WQ1 - WQ2 окремо в кожному 30, 15, 10 чи 5-хвилинному інтервалі обліку реактивних перетікань.

3.3. Існує ряд складних схемно-режимно-облікових ситуацій, що випливають зі специфіки варіантів розташування границь балансової належності елементів електромережі енергопостачальної компанії та її споживачів, основного споживача та його субспоживачів тощо, коли традиційний облік реактивної електроенергії при формальному застосуванні Методики породжує значну похибку на користь енергосистеми або на користь споживача.

В усіх таких ситуаціях усунення основної частини обох методичних похибок стає можливим після переходу на зонний облік реактивної електроенергії, а повністю справедливі результати розрахунків за реактивні перетікання можуть бути забезпечені установкою мікроелектронної системи обліку з сальдуванням споживання та генерації у кожному 30, 15, 10 або 5-хвилинному інтервалі. Конкретні рекомендації можуть бути дані тільки на основі аналізу конкретних ситуацій.

У постановках питань про порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії з генеруючими енергокомпаніями окремі фахівці виходять із неправильного трактування реактивної електроенергії як товару, тобто предмету купівлі-продажу.

Звідси виникають пропозиції платити електростанціям за реактивну електроенергію, яку отримують електропередавальні організації, та звільнити від плати за реактивну електроенергію територіально відокремлені об'єкти електростанцій.

Проте, реактивна електроенергія - не товар. Реактивна електроенергія є шкідлива складова процесів передачі активної електроенергії електричними мережами, яка проявляється в обставинах реактивної незбалансованості електроустановок суспільними збитками через додаткові втрати активної електроенергії та погіршення режимів електронапруги. Плата за перетікання реактивної електроенергії в конкретній точці розділу балансової належності електромереж є адресний економічний стимул до дій, спрямованих на зменшення названих суспільних збитків. Величина плати залежить від схеми, параметрів і режиму електромережі.

На даному етапі технологічного та економічного розвитку електропередавальні організації України за реактивну електроенергію, отриману від електростанцій, не розраховуються. Чинна Методика для розрахунків з електростанціями непридатна.

Плата електростанціям можлива не за відпуск реактивної електроенергії, а за їх участь у регулюванні електронапруги. Підготовка відповідної Методики може стати розділом широкої програми забезпечення якості електроенергії в Україні.

Реактивна незбалансованість відокремлених технологічних (наприклад, водогони), виробничих (наприклад, автотранспортні парки), рекреаційних (наприклад, бази відпочинку) та т.п. об'єктів, належних генеруючим енергокомпаніям, утворює суспільні збитки так само, як і реактивна незбалансованість усіх інших споживачів.

Тому всі згадані об'єкти зобов'язані вносити електропередавальним організаціям плату за реактив згідно з Методикою, аналізувати залежність оплати від режимів роботи своїх електроустановок, вживати заходів до компенсації реактивних навантажень і до регулювання реактивних перетікань з метою зменшення суспільних збитків у навколишній електромережі.

Пропозиції щодо оплати перетікань реактивної електроенергії малими ГЕС зводяться до формального застосування до них чинної Методики як до споживачів, що мають цілодобовий безперервний режим виробництва і можуть генерувати реактивну потужність своїми синхронними двигунами. Такий підхід технологічно та економічно некоректний.

Генератори малої ГЕС схожі на синхронні двигуни конструктивно, але не мають цілодобового безперервного режиму роботи та виконують зовсім інші технологічні функції. Електропередавальна організація не може отримувати плату за генеровану реактивну електроенергію від ГЕС, оскільки вона отримує таку плату від споживачів, які фактично споживають реактив, генерований ГЕС.

Технологічно та економічно коректною буде економіко-організаційна модель, у якій мала ГЕС представлена сумою двох електроустановок. Першу з них складають генератори, які включаються у роботу в певні інтервали часу, другу - електроприймачі, що живляться від розподільного улаштування ГЕС незалежно від режиму роботи генераторів.

Генератори малої ГЕС у своїх робочих режимах видають певну реактивну потужність, яка частково витрачається на потребу власних електроприймачів, а надлишок видається в електромережу. Можливі режими, коли потреба власних електроприймачів перевищує наявну генерацію, і тоді дефіцит реактиву надходить із електромережі. Коли генератори не працюють, вся потрібна реактивна потужність надходить із електромережі.

Мала ГЕС повинна оплатити на загальних підставах чинної Методики ту реактивну електроенергію, яку вона отримала від електромережі, але не повинна платити за реактив, генерований у електромережу. Навпаки, в перспективі може бути введена оплата послуг регулювання напруги, які великі та малі ГЕС можуть надавати електропередавальним організаціям у конкретних інтервалах добових графіків.

Для цього потрібні погодинний облік реактивних перетікань, науково-практична методика вибору вимог до регулювання напруги та система організаційного контролю виконання таких вимог. Поки що згадані послуги надаються без економічного стимулювання - лише за оперативними розпорядженнями диспетчерських служб.

Для реалізації технологічно та економічно коректного механізму оплати реактивних перетікань малою ГЕС на сучасному етапі достатньо мати на межі балансової належності традиційний лічильник споживання реактивної електроенергії зі стопором зворотного ходу.

Плата за споживання і генерацію реактивної електроенергії визначається трьома складовими величинами (нумерацію формул подано згідно з Методикою):

де:

П1 - основна плата за споживання і генерацію реактивної електроенергії;