Обговоривши проект Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (реєстр. NN 0916 і 0917), рекомендований 18 червня 2008 р. Комітетом Верховної Ради України з питань правосуддя для прийняття в другому читанні, Рада суддів України вважає за необхідне привернути увагу народних депутатів України до наступного.

Здійснення в Україні судової реформи було й залишається однією з найбільш значимих складових розбудови і розвитку української державності.

Судді України підтримували і підтримують ідею вдосконалення законодавства, яке регулює судовий устрій, засади функціонування судової системи і статус суддів, з метою створення таких умов, за яких суди функціонували б на засадах верховенства права і своєю діяльністю гарантували б право особи на справедливий суд. Реформування судоустрою, судочинства і статусу суддів з огляду на їх надзвичайно важливі правові, соціальні, економічні, політичні й інші наслідки має бути науково обґрунтованим, системним та послідовним.

Здійснювані впродовж останніх більш як десяти років заходи щодо реформування судової системи не призвели до створення належних умов для функціонування безстороннього, незалежного і справедливого суду. Однією з основних причин цього є здійснення такого реформування без науково обґрунтованої стратегії, без чітко визначених цілей, нерідко - на хибних концептуальних засадах.

На думку суддів України, яка неодноразово висловлювалася в рішеннях з'їзду суддів і Ради суддів України, надалі судова реформа має відбуватися шляхом одночасного здійснення перспективних і першочергових заходів. До перспективних мають бути віднесені ті заходи, здійснення яких пов'язане із внесенням змін до Конституції України з метою визначення стратегічних та ідеологічних пріоритетів судоустрою і судочинства. До першочергових належать ті заходи, які можливо здійснити без внесення змін до Конституції України і які спрямовані насамперед на подолання кризових явищ і негативних тенденцій у правосудді та якісне вдосконалення судочинства(вдосконалення законодавства, яке регулює добір і навчання суддівських кадрів, призначення й обрання на посади суддів, притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, звільнення їх із суддівських посад, вжиття заходів до істотного поліпшення матеріально-технічного забезпечення діяльності судів, реформування процесуального законодавства з метою суттєвого зменшення навантаження на суди, підвищення оперативності та якості правосуддя тощо).

27 грудня 2006 р. у Верховній Раді України були зареєстровані внесені Президентом України проекти законів України про внесення змін до законів України "Про судоустрій України" і "Про статус суддів" (реєстр. NN 2834 і 2835). Ці законопроекти були розроблені Національною комісією зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права на розвиток Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, затвердженої Указом Президента України від 10 травня 2006 р. N 361/2006.

Зважаючи на те, що, на думку суддів, автори зазначених законопроектів у багатьох випадках вибрали помилкові і деструктивні підходи до визначення напрямів подальшого розвитку судової реформи, що підготовку проектів було здійснено фактично без залучення представників суддівського корпусу, що при цьому не були взяті до уваги принципові пропозиції щодо судоустрою та статусу суддів, висловлені суддівством, що ці базові для функціонування судової системи зокрема і державної влади загалом проекти законів не обговорювалися науковцями, юридичною громадськістю, професійними суддями, Рада суддів України 9 лютого 2007 р. звернулася до Президента України як суб'єкта зазначених законодавчих ініціатив і гаранта додержання Конституції України, прав та свобод людини і громадянина з проханням відкликати з Верховної Ради України внесені ним законопроекти.

2 квітня 2007 р. Президент України відкликав законопроекти з Верховної Ради України, що було сприйнято суддівською спільнотою як реальний крок у напрямі забезпечення виваженого, системного й узгодженого підходу до проведення в країні судової реформи. У своєму листі (вих. N 1-1/490) Президент України зазначив, що судова реформа, з огляду на її надзвичайно велике значення для суспільства і держави, має здійснюватися виважено, юридично обґрунтовано, з чітким прогнозуванням її результату, що необхідно вивчити зауваження концептуального характеру, висловлені щодо принципових положень проектів Верховним Судом України, органами суддівського самоврядування, юридичними громадськими організаціями, провідними вченими.