1. Згідно з статтею 128 Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР опіка і піклування встановлюються для виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин лишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей.

Опіка і піклування встановлюються також для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки.

2. Органами опіки і піклування є виконавчі комітети районних (міських), сільських або селищних Рад депутатів трудящих.

3. Опіка і піклування встановлюються виконавчим комітетом відповідної Ради депутатів трудящих.

Безпосереднє ведення справ по опіці і піклуванню покладається у виконкомах районних (міських) Рад депутатів трудящих на відповідні їх відділи: народної освіти - щодо осіб, які не досягли вісімнадцяти років, охорони здоров'я - щодо осіб, визнаних судом недієздатними внаслідок душевної хвороби або недоумства, а також щодо осіб, визнаних судом обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними речовинами; соціального забезпечення - щодо дієздатних осіб, які потребують піклування за станом здоров'я.

У сільській місцевості і селищах справами опіки і піклування безпосередньо відають виконавчі комітети сільських і селищних Рад депутатів трудящих.

4. Органи опіки і піклування у своїй діяльності керуються законами СРСР і УРСР, указами Президії Верховної Ради СРСР і Президії Верховної Ради УРСР, постановами і розпорядженнями Ради Міністрів СРСР і УРСР, цими Правилами, наказами та інструкціями відповідних міністерств, рішеннями місцевих Рад і їх виконавчих комітетів та іншими нормативними актами, які відносяться до діяльності органів опіки і піклування.

5. На Міністерство освіти УРСР, Міністерство охорони здоров'я УРСР і Міністерство соціального забезпечення УРСР покладаються у межах їх компетенції організація роботи органів опіки і піклування, надання їм методичної допомоги та складання зведених звітів.

6. Органи опіки і піклування при здійсненні своїх функцій по опіці і піклуванню приймають відповідні рішення.

7. Для допомоги в роботі при органах опіки і піклування створюються опікунські ради з депутатів та представників громадськості, які очолюють члени виконавчих комітетів відповідних Рад депутатів трудящих.

8. Керівництво органами опіки і піклування та контроль за їх діяльністю здійснюють:

а) виконавчі комітети обласних Рад депутатів трудящих - щодо всіх органів опіки та піклування, які діють на території області;

б) виконавчі комітети районних Рад депутатів трудящих - щодо органів опіки та піклування, які діють в селах, селищах і містах районного підпорядкування;

в) виконавчі комітети міських Рад депутатів трудящих у містах з районним поділом - щодо органів опіки та піклування, які діють на території міських районів.

9. Відповідно до статті 131 Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР опіка встановлюється над неповнолітніми, які не досягли п'ятнадцяти років і лишилися без батьківського піклування, а також над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок душевної хвороби або недоумства.

10. Згідно з статтею 132 Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР піклування встановлюється над неповнолітніми віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років і над громадянами, визнаними судом обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними речовинами. Піклування також може бути встановлено над особами, які за станом здоров'я не можуть самостійно захищати свої права.

11. Опіка і піклування можуть бути встановлені і за життя батьків неповнолітніх дітей у випадках, коли:

а) обох батьків судом позбавлено батьківських прав або прийнято рішення про відібрання дитини і передачу її на опікування органам опіки і піклування незалежно від того, позбавлені вони батьківських прав чи ні, бо перебування в них небезпечне для дитини;

б) обидва батьки психічно хворі, розумово відсталі або перебувають на тривалому лікуванні в стаціонарному лікувальному закладі;

в) обидва батьки довгий час не можуть займатися вихованням своїх дітей (засуджені до позбавлення волі на тривалий час за вчинення злочину, перебувають у тривалому відрядженні тощо);

г) обидва батьки непрацездатні і перебувають на державному утриманні в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів.

12. Над повнолітніми дієздатними особами, які не можуть за станом здоров'я самостійно захищати свої права і виконувати свої обов'язки, піклувальник може бути призначений тільки на прохання цих осіб.

13. Опіка і піклування встановлюються за місцем проживання особи, яка підлягає опіці чи піклуванню, або за місцем проживання опікуна (піклувальника).

Рішення про встановлення опіки чи піклування повинно відбутися не пізніше місячного строку з моменту, коли відповідний орган опіки і піклування дізнається про необхідність встановити опіку чи піклування.

14. Установи і особи, яким стане відомо про неповнолітніх, що лишилися без опікування батьків, зобов'язані негайно повідомити про це органи опіки і піклування за фактичним місцезнаходженням дітей, які підлягають опіці чи піклуванню.

Вони також повинні повідомляти про повнолітніх осіб, які потребують опіки чи піклування.

15. Установами і особами, які при виявленні дітей і осіб, що підлягають опіці чи піклуванню, зобов'язані негайно повідомити про це відповідні органи опіки і піклування, є:

а) житлово-експлуатаційні контори, будинкоуправління, власники або орендарі жилих будинків;

б) органи загсу;

в) нотаріальні контори;

г) судові органи;

д) органи внутрішніх справ;

е) органи соціального забезпечення;

є) директори шкіл і завідуючі дошкільними закладами;

ж) лікувально-профілактичні заклади психіатричного профілю;

з) інші установи та організації, яким стане відомо про дітей, що лишилися без піклування батьків, а також про повнолітніх осіб, які потребують піклування;

і) близькі родичі та інші особи.

16. При одержанні відомостей про неповнолітніх, які лишилися без опікування батьків, органи опіки і піклування зобов'язані негайно провести обслідування і при встановленні факту відсутності опікування батьків забезпечити тимчасове влаштування неповнолітніх до вирішення питання про призначення опікуна чи піклувальника.

17. На кожну особу, що потребує опіки чи піклування, органи опіки і піклування складають реєстраційну картку (додаток N 1), а також провадять опис належного їй майна по акту (додаток N 2). В разі відсутності у цих осіб свідоцтв про народження, а також інших особистих документів органи опіки і піклування забезпечують одержання їх у відповідних установах.

18. При виявленні неповнолітніх, що лишилися без батьківського опікування, у яких є близькі родичі або інші особи, що згодні усиновити неповнолітніх, органи опіки і піклування сприяють оформленню усиновлення в порядку, передбаченому в главі 14 Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР.

19. В разі неусиновлення неповнолітніх, що лишилися без батьківського опікування, органи опіки і піклування влаштовують їх:

а) віком до трьох років - до будинків дитини органів охорони здоров'я;

б) віком від трьох до шістнадцяти років - до дитячих будинків або до шкіл-інтернатів органів народної освіти;

в) інвалідів з фізичними вадами, глибоко розумово відсталих або психічно хворих віком від трьох до шістнадцяти років - до відповідних дитячих будинків-інтернатів органів соціального забезпечення, а від шістнадцяти - до будинків-інтернатів для престарілих та інвалідів відповідно до затверджених медичних показань і протипоказань.

20. Неповнолітніх, які досягли шістнадцяти років і лишилися без батьківського опікування, органи опіки і піклування зобов'язані влаштувати на роботу або навчання в професійно-технічні училища або інші спеціальні учбові заклади. Влаштування цих осіб на роботу або навчання не звільняє органи опіки і піклування від дальшого піклування над ними.

21. Управління майном, що належить особам, над якими встановлена опіка чи піклування або які влаштовані в дитячі будинки, учбові заклади та будинки-інтернати для престарілих і інвалідів, здійснюється опікунами чи піклувальниками.

Якщо у особи, над якою встановлена опіка чи піклування, є майно, що знаходиться в іншій місцевості, то опіка над цим майном встановлюється органами опіки і піклування за місцем знаходження майна.

22. Згідно з статтею 18 Цивільного кодексу Української РСР громадянин може бути в судовому порядку визнаний безвісно відсутнім, якщо протягом одного року в місці його постійного проживання нема відомостей про місце його перебування.

Відповідно до статті 19 Цивільного кодексу Української РСР над майном громадянина, визнаного безвісно відсутнім, на підставі рішення суду встановлюється опіка. З цього майна видається утримання громадянам, яких безвісно відсутній був за законом зобов'язаний утримувати, і погашається заборгованість по інших зобов'язаннях безвісно відсутнього.

За заявою заінтересованих осіб орган опіки і піклування може призначити опікуна для охорони майна відсутнього громадянина, а так само для управління його майном і до закінчення одного року з дня одержання останніх відомостей про місце його перебування.

Опіка може бути призначена і над майном у випадках, передбачених статтею 559 Цивільного кодексу Української РСР.

23. Майно передається опікунам чи піклувальникам за актом, один примірник якого знаходиться в органах опіки і піклування, а другий передається опікунові чи піклувальникові. Акт передачі майна складається представниками органів опіки і піклування і підписується ними, опікунами чи піклувальниками і не менш як двома понятими. Гроші і цінні папери передаються на зберігання до ощадної каси або до Державного банку.

Охоронне свідоцтво та ощадна книжка зберігаються в органах опіки та піклування, про що в особовій справі робиться відповідний запис.

24. Для безпосереднього здійснення опіки і піклування органами опіки і піклування призначається опікун чи піклувальник.

При призначенні опікунів чи піклувальників беруться до уваги можливості опікуна чи піклувальника виконувати опікунські обов'язки, стосунки між ними і підопічними. Опікун чи піклувальник призначається переважно з осіб, близьких підопічному, або з числа осіб, виділених громадською організацією, або з числа інших осіб. Опікун чи піклувальник призначається тільки з його згоди.

Призначеному опікуну чи піклувальнику видається посвідчення (додаток N 3).

25. Рішення органів опіки і піклування про встановлення опіки виноситься при наявності таких документів:

а) повідомлення державних, громадських організацій чи заяви громадян;

б) копії свідоцтва про народження дитини або іншого документа, що підтверджує її вік;

в) свідоцтва про смерть чи документа про безвісну відсутність батьків або інших матеріалів, які б підтверджували, що батьки не можуть виховувати дитину. Якщо опіка призначається над повнолітньою особою, додається рішення суду про визнання такої особи недієздатною або недоумкуватою;

г) акта обстеження умов життя майбутнього підопічного та опису його майна;

д) довідки про стан здоров'я підопічного;

е) довідки про місце проживання майбутнього опікуна та його письмової згоди про взяття на себе обов'язку по опіці;

є) акта обстеження умов життя майбутнього опікуна, довідки лікувального закладу про відсутність в його сім'ї захворювань, які перешкоджають влаштуванню до нього дитини, та характеристики з місця роботи.

26. Рішення органів опіки і піклування про встановлення піклування виноситься при наявності таких документів:

а) повідомлення державних, громадських організацій чи заяви громадян;

б) копії свідоцтва про народження неповнолітньої особи, що потребує піклування, або рішення суду про визнання особи обмежено дієздатною;

в) лікарського висновку про стан здоров'я підопічного та довідки про місце його проживання;

г) письмової згоди майбутнього піклувальника про взяття на себе обов'язку по піклуванню та характеристики на нього з місця роботи;

д) довідки про стан здоров'я піклувальника та довідки про місце його проживання (тільки при встановленні піклування над неповнолітнім);

е) акта обстеження умов життя майбутнього піклувальника (тільки при встановленні піклування над неповнолітнім).

27. Якщо над дітьми, які виховуються в державних дитячих закладах, і тими особами, що потребують опіки або піклування і влаштовані у відповідні лікувальні заклади або заклади органів соціального забезпечення, опікуни і піклувальники не призначені, виконання обов'язків опікунів і піклувальників покладається на ці заклади.

Призначити опікуна (піклувальника) можливо і після влаштування зазначених у цьому пункті осіб у відповідні державні заклади.

28. Не можуть бути опікунами і піклувальниками особи, які:

а) не досягли 18 років;

б) визнані у встановленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними;

в) позбавлені батьківських прав;

г) особи, інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці або піклуванню.

29. Рішення органів опіки і піклування про призначення або звільнення опікунів і піклувальників від виконання своїх обов'язків, а також з інших питань опіки і піклування можуть бути оскаржені заінтересованими особами чи опротестовані прокурором до вищестоящого виконавчого комітету Ради депутатів трудящих.