Уряди держав-учасниць цієї Угоди,

відповідно до Угоди про міждержавне науково-технічне співробітництво,

визнаючи необхідність підтримання і розвитку взаємовигідних прямих науково-технічних зв'язків між підприємствами, організаціями і окремими суб'єктами держав-учасниць Співдружності,

підтверджуючи бажання держав-учасниць Угоди розширити взаємні науково-технічні зв'язки на довгостроковій основі,

поважаючи прагнення науковців і спеціалістів до прямих і вільних науково-технічних контактів і обмінів,

домовилися про таке:

Стаття 1. Під прямими науково-технічними зв'язками розуміється безпосереднє науково-технічне співробітництво між вченими, винахідниками, науковими, проектно-конструкторськими та іншими організаціями і підприємствами держав-учасниць цієї Угоди.

Прямі науково-технічні зв'язки можуть встановлюватися на некомерційній і комерційній основі.

Стаття 2. На некомерційній основі можуть здійснюватися обмін науково-технічною інформацією (публікаціями), ознайомлення з науковими і виробничими досягненнями шляхом взаємного відрядження спеціалістів, участь у наукових конгресах і симпозіумах, підготовка спеціалістів, проведення виставок та ярмарків тощо.

Стаття 3. Основними формами комерційних науково-технічних зв'язків є:

передача науково-технічних знань і технологій (винаходів, "ноу-хау" тощо) на ліцензійних умовах;

проведення спільних досліджень і проектно-конструкторських робіт;

виконання науково-дослідних робіт на замовлення;

виконання робіт типу "інжиніринг";

науково-технічне співробітництво в рамках спільних підприємств;

передача технології під час будівництва підприємств "під ключ".

Крім зазначених вище, прямі науково-технічні зв'язки можуть встановлюватися і на основі інших нових форм науково-технічного співробітництва в міру їх появи.

Стаття 4. Держави-учасниці Угоди зобов'язуються всіляко заохочувати встановлення і розвиток прямих науково-технічних зв'язків між вченими, винахідниками, підприємствами та організаціями держав-учасниць Угоди.

Стаття 5. Держави-учасниці Угоди будуть в рамках відповідних національних законів і правил сприяти пошуку заінтересованими організаціями і підприємствами можливостей розширення прямих науково-технічних зв'язків.

Стаття 6. Держави-учасниці Угоди зобов'язуються розробляти національне законодавство, яке створює сприятливі економічні, правові й організаційні умови для встановлення прямих науково-технічних зв'язків.

Стаття 7. Прямі науково-технічні зв'язки встановлюються за ініціативою заінтересованих осіб, організацій і підприємств в порядку, встановленому в кожній державі за узгодженням з іншими державами-учасницями Угоди.