Статус Рішення див.

Рада глав держав Співдружності Незалежних Держав

вирішила:

1. Прийняти Основи митних законодавств держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав (додаються).

2. З метою гармонізації митного законодавства держав - учасниць Співдружності використовувати Основи митних законодавств держав - учасниць Співдружності для підготовки або уточнення національного митного законодавства.

3. Рішення тимчасово застосовується з дня підписання і набуває чинності з дати здачі на збереження депозитарію третього повідомлення про виконання державами, що його підписали, усіх необхідних внутрішньодержавних процедур.

Вчинено в місті Алмати 10 лютого 1995 року в одному дійсному примірнику російською мовою. Дійсний примірник зберігається в Архіві Уряду Республіки Білорусь, яка направить кожній державі, що підписала це Рішення, його засвідчену копію.

Основи митних законодавств держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав (далі - Основи) визначають принципи правового, економічного й організаційного регулювання митної справи держав - учасниць Співдружності (далі - держави), за якими зберігається право введення інших норм, що не суперечать Основам.

Митну справу складають митна політика держав, а також порядок і умови переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів, стягування митних платежів, митного оформлення, митний контроль і інші кошти втілення митної політики в життя.

Митна справа відноситься до ведення вищих органів законодавчої і виконавчої влади держав.

Держави прагнуть до активної участі в міжнародному співробітництві в галузі митної справи. Митна справа в державах розвивається в напрямі гармонізації й уніфікації із загальноприйнятими міжнародними нормами і практикою.

Митна політика є складовою внутрішньої і зовнішньої політики держав.

Кожна держава має свою митну територію, яку складає сухопутна територія, територіальні і внутрішні води і повітряний простір над ними.

Митна територія держави містить також штучні острови, що знаходяться в морській винятковій економічній зоні, установки і спорудження, над якими держава має виняткову юрисдикцію щодо митної справи.

Межі митної території держави, а також периметри вільних митних зон і вільних складів є митним кордоном держави.

В інтересах розвитку і зміцнення міжнародної економічної інтеграції держави укладають між собою і з іншими державами, що не входять у Співдружність Незалежних Держав, угоди з митних питань відповідно до норм міжнародного права.

Митне законодавство держав є складовою національного законодавства кожної держави.

У митній справі застосовуються акти законодавства, що діють на день прийняття митним органом митної декларації й інших документів, за винятком випадків, передбачених національним законодавством держав. При незаконному переміщенні товарів і транспортних засобів через митний кордон держави таким днем вважається день фактичного переміщення товарів і транспортних засобів через нього.

Митну справу безпосередньо здійснюють митні органи держав, що є правоохоронними органами.

Безпосереднє керівництво митною справою в державах здійснюють їхні центральні митні органи. Положення про центральний митний орган, його завдання, функції і компетенцію визначаються національним законодавством.

Ніякі державні органи, крім вищих органів законодавчої і виконавчої влади держави, не вправі приймати рішення щодо компетенції митних органів, виконувати без відповідного допуску або змінювати їхні функції, покладати на них додаткові завдання або іншим способом втручатися у діяльність цих органів, яка відповідає національному законодавству.

Для проведення експертиз і досліджень товарів у митних цілях центральний митний орган створює митні лабораторії.

З метою проведення науково-дослідних робіт у сфері митної справи, підготовки кадрів і підвищення їхньої кваліфікації в системі центрального митного органу діють науково-дослідні установи і навчальні заклади.

Центральний митний орган держави створює обчислювальні центри, поліграфічні, будівельно-експлуатаційні й інші підприємства й організації, діяльність яких сприяє вирішенню завдань, покладених на митні органи.

Митні органи виконують такі основні функції:

1) беруть участь у розробці митної політики держави і реалізують цю політику;

2) забезпечують дотримання законодавства, контроль за виконанням якого покладений на митні органи; вживають заходів для захисту прав і інтересів громадян, підприємств, установ і організацій при здійсненні митної справи;

3) забезпечують у межах своєї компетенції економічну безпеку держави, що є економічною основою суверенітету держави;

4) захищають економічні інтереси держави;

5) застосовують засоби митного регулювання торговельно-економічних відносин;

6) стягують мита, податки й інші митні платежі;

7) беруть участь в розробці заходів економічної політики щодо товарів, які переміщуються через митний кордон держави, реалізують ці заходи;

8) забезпечують дотримання дозвільного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон держави;

9) ведуть боротьбу з контрабандою, порушеннями митних правил і податкового законодавства щодо товарів, які переміщуються через митний кордон держави, припиняють незаконний обіг через митний кордон держави наркотичних засобів, зброї, предметів художнього, історичного і археологічного надбання, об'єктів інтелектуальної власності, видів тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення, їхніх частин і дериватів, інших товарів, а також надають сприяння у боротьбі з міжнародним тероризмом і припиненні незаконного втручання в аеропортах у діяльність міжнародної цивільної авіації;

10) здійснюють і удосконалюють митний контроль і митне оформлення, створюють умови, що сприяють прискоренню товарообігу через митний кордон держави;

11) ведуть митну статистику зовнішньої торгівлі і спеціальну митну статистику;

12) ведуть товарну номенклатуру зовнішньоекономічної діяльності;

13) сприяють здійсненню заходів для захисту державної безпеки, суспільного порядку, моральності населення, життя і здоров'я людини, захисту тварин і рослин, охороні навколишнього природного середовища, захисту інтересів вітчизняних споживачів товарів, що ввозяться;

14) здійснюють валютний контроль у межах своєї компетенції;

15) забезпечують виконання міжнародних зобов'язань держави в частині, що стосується митної справи; беруть участь у розробці міжнародних договорів, що стосуються митної справи; здійснюють співробітництво з митними й іншими компетентними органами іноземних держав, міжнародними організаціями, що займаються питаннями митної справи;

16) проводять науково-дослідні роботи і консультування в сфері митної справи; здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації фахівців у цій сфері для державних органів, підприємств, установ і організацій;

17) реалізують єдину фінансово-господарську політику, розвивають матеріально-технічну і соціальну базу митних органів, створюють необхідні умови праці для працівників цих органів.

Національним законодавством на митні органи можуть покладатися й інші функції.

Центральний митний орган держави видає в межах своєї компетенції нормативні акти з митної справи, обов'язкові для виконання всіма митними органами держави й іншими державними органами, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності і підпорядкованості, а також посадовими особами і громадянами.

Нормативні акти центрального митного органу держави загального характеру набувають чинності після закінчення тридцяти днів після їх опублікування центральним митним органом, за винятком випадків, коли ці акти встановлюють більш пільгові правила, ніж ті, які діють, або якщо акти національного законодавства зобов'язують центральний митний орган ввести нормативні акти з митної справи у дію в більш короткий термін.

Митні органи з метою вирішення завдань митної справи взаємодіють з іншими правоохоронними й державними органами, підприємствами, установами, організаціями і громадянами.

Державні органи і їхні посадові особи зобов'язані надавати сприяння митним органам у вирішенні покладених на них завдань.

Відповідно до національного законодавства митні органи вправі допускати виконання під своїм контролем окремих дій щодо їхньої компетенції, іншими державними органами, підприємствами, установами й організаціями.

У дійсних Основах використовуються основні поняття в наступних значеннях:

1) держави - держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав, що прийняли Основи;

2) товари - будь-яке рухоме майно, у тому числі валюта, валютні цінності, електрична, теплова, інші види енергії і транспортні засоби, за винятком транспортних засобів, зазначених у пункті 5 цієї статті;

3) вітчизняні товари - товари, що виготовлені в державі, або товари, випущені у вільне обертання на території цієї держави;

4) іноземні товари - товари, не зазначені в пункті 3 цієї статті;

5) транспортні засоби - будь-які засоби, що використовуються для міжнародних перевезень пасажирів і товарів, включаючи контейнери та інше транспортне устаткування;

6) переміщення через митний кордон держави - здійснення дій щодо ввезення на митну територію держави або вивезення з цієї території товарів або транспортних засобів будь-яким способом, включаючи пересилання в міжнародних поштових відправленнях, використання трубопровідного транспорту і ліній електропередач. До зазначених дій належать:

при ввезенні товарів або транспортних засобів на митну територію держави і при ввезенні з території вільних митних зон і з вільних складів на іншу частину митної території держави - фактичне перетинання митного кордону;

при вивезенні товарів або транспортних засобів з митної території держави і при вивезенні товарів або транспортних засобів з іншої частини митної території держави на територію вільних митних зон і на вільні склади - подача митної декларації або інша дія, безпосередньо спрямована на реалізацію наміру відповідно вивезти або ввезти товари або транспортні засоби;

7) особи - підприємства, установи й організації, а також фізичні особи, за винятком випадків, коли з положень дійсних Основ випливає інше;

8) вітчизняні особи - підприємства, установи й організації з місцезнаходженням у державі, створені відповідно до національного законодавства; особи, що займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, зареєстровані на території держави; громадяни держави, що мають постійне місце проживання в цій державі;

9) іноземні особи - особи, не зазначені в пункті 8 цієї статті;

10) особи, що переміщують товари, - особи, що є власниками товарів, їхніми покупцями, власниками або виступають у іншій якості, достатній відповідно до національного законодавства для здійснення з товарами дій, передбачених цими Основами, від власного імені;

11) декларант - особа, що переміщує товари, і митний агент (брокер, посередник), що декларують, представляють і пред'являють товари і транспортні засоби від власного імені;

12) перевізник - особа, що фактично переміщує товари або є відповідальною за використання транспортних засобів;

13) митний режим - сукупність положень, що визначають статус товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон держави, для митних цілей;

14) випуск - передача митними органами товарів або транспортних засобів після їхнього митного оформлення у повне розпорядження особи;

15) умовний випуск - випуск товарів і транспортних засобів, пов'язаний із зобов'язаннями особи про дотримання встановлених обмежень, вимог або умов;

16) митне оформлення - процедура розміщення товарів і транспортних засобів у визначеному митному режимі і завершення дії цього режиму відповідно до вимог і положень Основ;

17) митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами з метою забезпечення дотримання національного, у тому числі митного законодавства і міжнародних договорів держави, контроль за виконанням яких покладений на митні органи;

18) заходи економічної політики - обмеження на ввіз і вивіз товарів і транспортних засобів, встановлені з міркувань економічної політики держави, що можуть містити квотування, ліцензування, встановлення мінімальних і максимальних цін, а також інші заходи регулювання взаємодії національної економіки зі світовим господарством;

19) митні платежі - мито, податки, митні збори, збори за видачу ліцензій і інші платежі, що стягуються у встановленому порядку митними органами;

20) мито - платіж, що стягується митними органами при ввезенні товару на митну територію держави або вивезенні товару з цієї території і є невід'ємною умовою такого ввезення або вивезення;

21) податки - податки, стягнення яких відповідно до національного законодавства покладено на митні органи.

Всі особи на рівних підставах мають право на ввезення і вивезення товарів і транспортних засобів.

Ніхто не може бути позбавлений права або обмежений у праві на ввезення і вивезення товарів і транспортних засобів, за винятком випадків, передбачених цими Основами і законодавчими актами держави.

Ввезення на територію держави і вивезення з цієї території окремих товарів і транспортних засобів можуть бути заборонені з огляду на державну безпеку, захист суспільного порядку, моральності населення, життя і здоров'я людини, захист тварин і рослин, охорону навколишнього природного середовища, захист художнього, історичного й археологічного надбання народів, захист прав власності, у тому числі на об'єкти інтелектуальної власності, захист інтересів вітчизняних споживачів ввезених товарів, а також інші інтереси держави відповідно до національного законодавства і міжнародних договорів держави.

Зазначені товари і транспортні засоби підлягають відповідно негайному вивезенню за межі території держави або поверненню на територію цієї держави, якщо не передбачена конфіскація цих товарів і транспортних засобів відповідно до національного законодавства і міжнародних договорів держави.

Вивезення або повернення товарів і транспортних засобів провадиться особою, що переміщує товари, або перевізником за власний рахунок.

При неможливості або у випадку нездійснення негайного вивезення або повернення товари і транспортні засоби передаються на збереження на склади тимчасового збереження, власниками яких є митні органи. Граничний термін збереження таких товарів і транспортних засобів на зазначених складах складає три доби.

На ввезення на територію держави і вивезення з цієї території товарів і транспортних засобів можуть встановлюватися обмеження в інтересах економічної політики, виконання міжнародних зобов'язань держави, захисту економічної основи суверенітету держави, захисту внутрішнього споживчого ринку в якості відповідних заходів на дискримінаційні або інші акції іноземних держав і їхніх союзників, що шкодять інтересам вітчизняних осіб і з інших досить важливих підстав відповідно до національного законодавства і міжнародних договорів держави.

Витрати, що виникли в особи, що переміщує товари, або в перевізника у зв'язку з введенням зазначених обмежень, державними органами не відшкодовуються.

Переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон держави проводиться відповідно до їх митного режиму у порядку, передбаченому цими Основами і національним законодавством.

З метою митного регулювання встановлюються такі види митних режимів товарів і транспортних засобів:

1) випуск для вільного обігу;

2) реімпорт;

3) транзит;

4) митний склад;

5) магазин безмитної торгівлі;

6) переробка на митній території;

7) переробка під митним контролем;

8) тимчасове ввезення (вивезення);

9) вільна митна зона;

10) вільний склад;

11) переробка поза митною територією;

12) експорт;

13) реекспорт;

14) знищення;

15) відмова на користь держави.

Національним законодавством держави можуть установлюватися митні режими, не передбачені цими Основами.

Особа вправі у будь-який час вибрати будь-який митний режим або змінити його на інший, незалежно від характеру, кількості, країни походження або призначення товарів і транспортних засобів, якщо інше не передбачено цими Основами і національним законодавством.

Товари і транспортні засоби підлягають митному оформленню і митному контролю у порядку і на умовах, передбачених цими Основами і національним законодавством.

Перетинання товарами і транспортними засобами митного кордону держави допускається в місцях, обумовлених митними органами, і під час їхньої роботи. В інших місцях і поза часом роботи митних органів товари і транспортні засоби можуть перетинати митний кордон держави за узгодженням з митним органом.

Користування і розпорядження товарами і транспортними засобами, що переміщуються через митний кордон держави, здійснюється відповідно до їхніх митних режимів, цих Основ і національного законодавства.

Умовно випущені товари і транспортні засоби щодо яких надані пільги за митними платежами, можуть використовуватися тільки в тих цілях, у зв'язку з якими надані такі пільги. Використання зазначених товарів і транспортних засобів в інших цілях допускається з дозволу митних органів за умови сплати митних платежів і виконання інших вимог, передбачених цими Основами і національним законодавством.

Розпорядження умовно випущеними товарами і транспортними засобами щодо яких надані пільги за митними платежами, допускається з дозволу митних органів у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті.

Випуск товарів для вільного обертання - митний режим, при якому ввезені на митну територію держави товари залишаються постійно на цій території без зобов'язання про їхній вивіз з цієї території.

Випуск товарів для вільного обертання передбачає:

сплату щодо товарів митних зборів, податків і внесення інших митних платежів;

дотримання засобів економічної політики й інших обмежень.

Реімпорт товарів - митний режим, при якому вітчизняні товари, вивезені з митної території держави відповідно до митного режиму експорту, ввозяться назад у встановлені терміни без стягнення митних зборів, податків, а також без застосування до товарів методів економічної політики.

Для розміщення товарів під митний режим реімпорту товари мають:

бути завезені на митну територію держави протягом десяти років з моменту вивезення;

знаходитися в тому самому стані, у якому вони були у момент вивезення, крім змін унаслідок природного зносу або зменшення при нормальних умовах транспортування і збереження та інших випадках, обумовлених національним законодавством.

При реімпорті товарів протягом трьох років з моменту вивезення митні органи повертають сплачені суми вивізних митних зборів, податків.

При реімпорті товарів особа, що переміщує товари, повертає суми, отримані як виплати або в результаті інших пільг, наданих при вивезенні товарів.

У випадках, обумовлених національним законодавством, крім зазначених сум стягуються відсотки з них.

Суми і відсотки з них, передбачені частинами другою і третьою цієї статті, сплачуються митному органові в порядку, установленому для сплати митних платежів.

Транзит товарів - митний режим, при якому товари переміщуються під митним контролем між двома митними органами держави, у тому числі через територію іноземної держави, без стягнення митних зборів, податків, а також без застосування до товарів заходів економічної політики.

Товари, переміщувані транзитом між двома митними органами держави, мають:

залишатися в незмінному стані, крім змін унаслідок природного зносу або зменшення за нормальних умов транспортування і збереження, і не використовуватися в яких-небудь інших цілях, крім транзиту;

доставлятися в митний орган призначення в терміни, встановлені митним органом відправлення, виходячи з можливостей транспортного засобу, наміченого маршруту й інших умов перевезення.

Транзит товарів по території держави може здійснюватися будь-якими шляхами і напрямками, якщо інше не встановлено національним законодавством.

У випадку, якщо у митних органів є підстави думати, що перевізник або його транспортний засіб не можуть гарантувати дотримання вимог митного законодавства, митні органи вправі допустити розміщення товарів під митний режим транзиту лише за умови належного обладнання транспортного засобу, митного супроводу або перевезення товарів митним перевізником у порядку, обумовленому національним законодавством.

Витрати, що виникли в перевізника у зв'язку із забезпеченням належного устаткування транспортного засобу або перевезенням товарів митним перевізником, державними органами не відшкодовуються.

Транзит товарів провадиться з дозволу митних органів, за винятком випадків, установлюваних національним законодавством.

Документи на товари, що підлягають врученню митному органові призначення, доставляються в тому самому порядку, що і товари, яких вони стосуються.

При аварії або дії непереборної сили товари можуть бути вивантажені. У цьому випадку перевізник зобов'язаний:

вжити усіх необхідних заходів для забезпечення схоронності товарів і недопущення якого-небудь їх використання;

негайно повідомити у найближчий митний орган про обставини справи, місце перебування товарів і транспортних засобів;

забезпечити перевезення товарів у найближчий митний орган або доставку посадових осіб митного органу до місця перебування товарів.

Митні органи не відшкодовують перевізникові витрат, понесених у зв'язку з вживанням заходів, передбачених цією статтею.

При видачі товарів без дозволу митних органів, втраті або непостачанні їх у митний орган призначення перевізник повинен сплатити митні платежі, що підлягали б сплаті відповідно при митних режимах випуску для вільного обертання або експорту, за винятком випадків, коли товари виявилися знищеними, безповоротно загубленими внаслідок аварії або дії непереборної сили, або нестача відбулася в силу природного зносу або зменшилися при нормальних умовах транспортування і збереження, або товари вибули з володіння унаслідок неправомірних, відповідно до національного законодавства, дій органів або посадових осіб іноземної держави.

Митний склад - митний режим, при якому завезені товари зберігаються під митним контролем без стягування митних зборів і податків і без застосування до товарів заходів економічної політики у період збереження, а товари, призначені для вивозу відповідно до митного режиму експорту, зберігаються під митним контролем з наданням пільг, передбачених цими Основами і національним законодавством.

Під режим митного складу можуть підпадати будь-які товари, за винятком товарів, заборонених до ввезення на митну територію держави і вивезення з неї, а також інших товарів, перелік яких визначається національним законодавством.

Товари, що можуть заподіяти шкоду іншим товарам або потребують особливих умов збереження, повинні зберігатися у спеціально пристосованих приміщеннях.

Товари можуть знаходитися у режимі митного складу протягом трьох років. Зазначений термін для окремих категорій товарів і окремих осіб може обмежуватися національним законодавством.

Обмежений термін збереження товарів у режимі митного складу не може бути менше одного року.

Після закінчення встановленого терміну товар має бути заявлений до розміщення під інший митний режим або поміщений на склад тимчасового збереження, власником якого є митний орган.

З товарами, поміщеними під режим митного складу, можуть проводитися такі операції:

із забезпечення схоронності цих товарів;

із підготовки товарів з дозволу митних органів до продажу і транспортування - дроблення партій, формування відправлень, сортування, упакування, переупакування, маркірування, навантаження, вивантаження, перевантаження й інші подібні операції.

Конкретний перелік і порядок здійснення зазначених операцій визначаються національним законодавством.

При поміщенні під режим митного складу товарів, призначених для вивезення відповідно до митного режиму експорту, такі товари звільняються від митних зборів, податків або сплачені суми повертаються, якщо таке звільнення або повернення передбачені при фактичному поверненні товарів. При звільненні від митних зборів, податків або поверненні сплачених сум товари мають бути вивезені не пізніше трьох місяців із дня поміщення під режим митного складу.

При нездійсненні фактичного вивезення товарів у встановлені терміни сплачуються мита, податки, а також відсотки з них у порядку, обумовленому національним законодавством.

Забезпечення збереження товарів здійснюється шляхом використання спеціально виділеного й обладнаного приміщення або іншого місця (митного складу).

Митний склад може бути відкритого типу, тобто доступним для використання будь-якими особами, і закритого типу, тобто призначеним для збереження товарів визначених осіб.

Митні склади закритого типу можуть засновуватися, тільки якщо маються достатні підстави недоцільності встановлення складу відкритого типу.

Власниками митних складів можуть бути митні органи або вітчизняні особи.

Митні склади, засновані митними органами, є митними складами відкритого типу.

Митний склад може засновуватися за наявності ліцензії митного органу держави. Ліцензія не потрібна, якщо засновником митного складу є митний орган.

Порядок видачі ліцензії на встановлення митного складу, термін її дії визначаються національним законодавством.

За видачу ліцензії на встановлення митного складу стягується збір у розмірах, обумовлених національним законодавством.

Ліцензія на встановлення митного складу може бути анульована або відкликана, або її дія може бути припинена митними органами.

Ліцензія анулюється, якщо вона не могла бути видана на підставі встановленого порядку заявникові або вона була видана на основі неповних або недостовірних відомостей, що мали істотне значення для ухвалення рішення про її видачу. Рішення про анулювання діє з дати видачі ліцензії.

Ліцензія відзивається, якщо власник митного складу не дотримує вимог цих Основ і національного законодавства. Відкликання діє з дати ухвалення рішення про відкликання.

Дія ліцензії може бути припинена на термін до трьох місяців за наявності достатніх підстав думати, що власник митного складу зловживає своїми правами.

При анулюванні або відкликанні ліцензії збір за її видачу поверенню не підлягає.

Приміщення або інше місце, призначене для митного складу, має бути обладнане належним чином з метою забезпечення митного контролю, а за необхідності - обладнане подвійними замикаючими пристроями, один з яких має бути у віданні митних органів.

Власник митного складу зобов'язаний:

виключити можливість вилучення крім митного контролю товарів з митного складу, що знаходяться на збереженні;

не ускладнювати здійснення митного контролю;

дотримувати умови ліцензії на встановлення митного складу і виконувати вимоги митних органів, включаючи забезпечення доступу посадових осіб митних органів до товарів, що зберігаються на митному складі;

вести облік товарів, що зберігаються, і надавати митним органам звітність про ці товари у порядку, обумовленому митними органами.

Відповідальність за сплату митних зборів, податків і внесення інших митних платежів несе власник митного складу, за винятком випадків, передбачених частинами другою і третьою цієї статті.

Якщо митний склад засновується митним органом, відповідальність за сплату митних платежів несе особа, що помістила на збереження товари на митний склад.

Відповідальність за сплату митних платежів за згодою митного органу може бути покладена на особу, що помістила товари на збереження на митний склад відкритого типу.

При ліквідації митного складу після закінчення терміну дії ліцензії або за бажанням власника, а також при анулюванні або відкликанні митними органами ліцензії на встановлення митного складу з дати прийняття такого рішення митний склад стає складом тимчасового збереження. Збереження товарів на складі тимчасового збереження здійснюється відповідно до цих Основ і національного законодавства.

При анулюванні ліцензії товари, що знаходяться на складі, підлягають повторному митному оформленню з дати поміщення їх на склад. За весь період збереження товарів на ліквідованому складі з власника складу стягуються митні збори за збереження, встановлені для складів тимчасового збереження, заснованих митними органами.

При відкликанні ліцензії товари, що знаходяться на складі, підлягають повторному митному оформленню з дати ухвалення рішення про відкликання.

За збереження товарів на ліквідованому складі після ухвалення рішення про відкликання ліцензії з власника складу стягуються митні збори за збереження, встановлені для складів тимчасового збереження, заснованих митними органами.

При призупиненні дії ліцензії поміщення товарів на збереження на склад не допускається. Випуск товарів зі складу проводиться в порядку, передбаченому цими Основами і національним законодавством.

Магазин безмитної торгівлі - митний режим, при якому товари знаходяться і реалізуються під митним контролем на митній території держави (в аеропортах, портах, відкритих для міжнародного сполучення, і інших місцях, обумовлених митними органами) без стягнення митних зборів, податків і без застосування до товарів заходів економічної політики.

У митному режимі магазина безмитної торгівлі можуть реалізовуватися будь-які товари, за винятком товарів, заборонених до ввезення на митну територію держави і вивезення з неї, заборонених до реалізації на території держави, а також інших товарів, перелік яких визначається національним законодавством.

Товари, реалізація яких на території держави обмежена, можуть реалізовуватися в митному режимі магазина безмитної торгівлі тільки за умови дотримання вимог, встановлених національним законодавством.

Товари, поміщені під митний режим магазина безмитної торгівлі, реалізуються безпосередньо в спеціальних магазинах (магазини безмитної торгівлі).

Магазин безмитної торгівлі може засновуватися вітчизняною особою за наявності ліцензії митного органу.

Порядок видачі ліцензії на встановлення магазину безмитної торгівлі, термін її дії визначаються національним законодавством.

За видачу ліцензії на встановлення магазину безмитної торгівлі стягується збір у розмірах, обумовлених національним законодавством.

Ліцензія на встановлення магазину безмитної торгівлі може бути анульована або відкликана, або її дія може бути припинена митними органами.

Ліцензія анулюється, якщо вона не могла бути видана на підставі встановленого порядку заявникові або вона була видана на основі неповних або недостовірних відомостей, що мали істотне значення для ухвалення рішення про її видачу. Рішення про анулювання діє з дати видачі ліцензії.

Ліцензія відкликається, якщо власник магазина безмитної торгівлі не дотримує вимог цих Основ і національного законодавства або така ліцензія більше не відповідає економічній політиці держави. Відкликання діє з дати прийняття рішення про відкликання.

Дія ліцензії може бути припинена на термін до трьох місяців за наявності достатніх підстав думати, що власник магазину безмитної торгівлі зловживає своїми правами.

При анулюванні або відкликанні ліцензії збір за її видачу поверненню не підлягає.

Власник магазина безмитної торгівлі зобов'язаний:

виключити можливість вилучення крім митного контролю товарів, що надходять у магазин безмитної торгівлі і реалізованих ним;

дотримуватися умов ліцензії на встановлення магазину безмитної торгівлі і виконувати вимоги митних органів;

вести облік товарів, що надходять і реалізуються та представляти митним органам звітність про ці товари в порядку, обумовленому митними органами.

Відповідальність за сплату митних платежів несе власник магазину безмитної торгівлі.

При ліквідації магазину безмитної торгівлі після закінчення терміну дії ліцензії, а також при анулюванні або відкликанні митними органами ліцензії на встановлення магазину безмитної торгівлі, магазин стає складом тимчасового збереження з дати прийняття такого рішення.

Збереження товарів на складі тимчасового збереження здійснюється відповідно до цих Основ і національного законодавства.

При анулюванні ліцензії товари, що знаходяться в магазині, підлягають повторному митному оформленню з дати надходження їх у магазин. За весь період перебування товарів у ліквідованому магазині з власника магазину стягуються митні збори за збереження, встановлені для складів тимчасового збереження, заснованих митними органами.

При відкликанні ліцензії товари, що знаходяться в магазині, підлягають повторному митному оформленню з дати ухвалення рішення про відкликання. За перебування товарів у ліквідованому магазині після прийняття рішення про відкликання ліцензії з власника магазину стягуються митні збори за збереження, встановлені для складів тимчасового збереження, що засновані митними органами.

При призупиненні дії ліцензії реалізація товарів у магазині не допускається. Надходження товарів у магазин проводиться у порядку, передбаченому цими Основами і національним законодавством.

Переробка товарів на митній території - митний режим, при якому іноземні товари використовуються у встановленому порядку для переробки на митній території держави без застосування заходів економічної політики і з поверненням сум ввізних митних зборів і податків за умови вивезення відповідно до митного режиму експорту продуктів переробки за межі митної території держави.

Операції щодо переробки товарів включають:

виготовлення товару, включаючи монтаж, збірку і припасування під інші товари;

власне переробку й обробку товарів;

ремонт товарів, включаючи їхнє відновлення і приведення до ладу;

використання деяких товарів, що сприяють виробництву продуктів переробки або полегшують його, навіть якщо ці товари цілком або частково споживаються в процесі переробки.

Обмеження на окремі операції щодо переробки товарів, умови проведення операцій щодо переробки товарів, включаючи можливість і порядок використання вітчизняних товарів, визначаються національним законодавством.

Переробка товарів на митній території держави проводиться за наявності ліцензії митного органу.

Зазначена ліцензія видається вітчизняній особі за умови, якщо:

завезені товари можуть бути ідентифіковані в продуктах переробки, за винятком випадків, обумовлених національним законодавством;

переробка сприяє вивезенню продуктів переробки або використанню вітчизняних виробничих потужностей;

виконано інші вимоги щодо забезпечення дотримання законодавства про митну справу, що можуть встановлюватися митними органами.

Порядок видачі ліцензії на переробку товарів на митній території держави визначається національним законодавством.

Ліцензія на переробку товарів на митній території держави може бути анульована або відкликана митними органами.

Ліцензія анулюється, якщо вона не могла бути видана на підставі встановленого порядку заявникові або вона була видана на основі неповних або недостовірних відомостей, що мали істотне значення для ухвалення рішення про її видачу. Рішення про анулювання діє з дати видачі ліцензії.

Ліцензія відкликається, якщо її власник не дотримує вимог цих Основ і національного законодавства або ліцензія більше не відповідає економічній політиці держави. Відкликання діє з дати ухвалення рішення про відкликання.

Переробка товарів на митній території держави повинна проводитися в терміни, встановлені митним органом у порядку, обумовленому національним законодавством. Встановлення термінів має ґрунтуватися на економічно виправданій тривалості процесу переробки товарів і розпорядження продуктами їх переробки.

Митні органи можуть встановлювати у митних цілях обов'язкову кількість виходу продуктів переробки, що утворюються у результаті переробки товарів.

Порядок встановлення у митних цілях обов'язкової кількості виходу продуктів переробки визначається відповідно до національного законодавства.

Повернення сум ввізних митних зборів, податків при вивезенні продуктів переробки відповідно до митного режиму експорту проводиться митними органами за умови дотримання положень цих Основ і національного законодавства і якщо продукти переробки вивозяться у термін не пізніше двох років із дня переміщення товару через митний кордон держави.

Від вивізних митних зборів і податків звільняються іноземні товари і продукти їхньої переробки. До зазначених товарів і продуктів не застосовуються заходи економічної політики.

Переробка товарів під митним контролем - митний режим, при якому іноземні товари використовуються у встановленому порядку на митній території держави без стягування митних зборів і податків, а також без застосування до товарів заходів економічної політики для переробки під митним контролем з наступним випуском для вільного обігу або поміщення продуктів переробки під інший митний режим.

Переробка товарів під митним контролем здійснюється відповідно до положень статей 52-55 і 57 цих Основ.

Переробка товарів під митним контролем не може використовуватися для відхилення від дотримання заходів економічної політики і правил визначення країни походження товарів.

Випадки, коли використання митного режиму переробки товарів під митним контролем не допускається, визначаються національним законодавством.

Тимчасове ввезення (вивезення) товарів - митний режим, при якому користування товарами на митній території держави або за її межами допускається з повним або частковим звільненням від митних зборів і податків, а також без застосування заходів економічної політики.

Товари, що тимчасово ввозяться (вивозяться) - підлягають поверненню у незмінному стані, крім змін унаслідок природного зносу або зменшення при нормальних умовах транспортування і збереження.

У випадках, обумовлених митними органами, тимчасове ввезення (вивезення) товарів допускається тільки при наданні зобов'язання про зворотне вивезення (ввезення) і забезпеченні сплати митних платежів.

Митні органи вправі визначати категорії товарів, що не можуть ввозитися (вивозитися) відповідно до режиму тимчасового ввезення (вивезення).

Дозвіл на тимчасове ввезення (вивезення) товарів надається митним органом у порядку, обумовленому національним законодавством.

Митні органи не вправі надавати дозвіл на тимчасове ввезення (вивезення) товарів, якщо відсутня можливість забезпечення їхньої надійної ідентифікації.

Терміни тимчасового ввезення (вивезення) товарів встановлюються митним органом виходячи з мети й обставин такого ввезення (вивезення) і не можуть перевищувати двох років.

Для окремих категорій товарів національним законодавством можуть встановлюватися більш короткі або більш тривалі граничні терміни тимчасового ввезення (вивезення).

Продовження зазначених термінів здійснюється митними органами у порядку, обумовленому національним законодавством.

Випадки повного звільнення щодо тимчасово ввезених (що вивозяться) товарів від сплати митних зборів і податків визначаються національним законодавством.

В інших випадках, а також при недотриманні особою, що переміщує товари, умов повного звільнення від сплати митних зборів і податків може застосовуватися часткове звільнення від сплати митних зборів і податків у порядку, обумовленому національним законодавством.

Загальна сума митних зборів і податків, стягнутих при тимчасовому ввезенні (вивезенні) з частковим звільненням від сплати митних зборів і податків, не повинна перевищувати суми митних зборів і податків, що підлягала б сплаті на момент ввезення (вивезення), якби товари були випущені для вільного обігу або вивезені відповідно до митного режиму експорту.

У випадку якщо зазначені суми стануть рівними, то товар вважається випущеним для вільного обігу або вивезеним відповідно до митного режиму експорту за умови, що стосовно цього товару не застосовуються заходи економічної політики.

У день закінчення встановлених термінів тимчасового ввезення (вивезення) неповернені товари мають бути заявлені до іншого митного режиму або поміщені на склади тимчасового збереження, власниками яких є митні органи.

Особа, що тимчасово ввезла (вивезла) товари і не повернула їх у встановлені терміни, не несе відповідальності перед митними органами лише у випадку, якщо факт знищення або безповоротної втрати товарів внаслідок аварії або дії непереборної сили, нестачі в силу природного зносу або зменшення при нормальних умовах транспортування і збереження або вибуття з володіння внаслідок неправомірних, відповідно до національного законодавства, дій органів або посадових осіб іноземної держави підтверджені консульськими установами держави за кордоном.

Вільна митна зона і вільний склад - митні режими, при яких іноземні товари розміщуються і використовуються у відповідних територіальних межах або приміщеннях (місцях) без стягнення митних зборів і податків, а також без застосування до зазначених товарів заходів економічної політики, а вітчизняні товари розміщуються і використовуються на умовах, що застосовуються до вивезення відповідно до митного режиму експорту.

Вільна митна зона як територія, на якій діє митний режим вільної митної зони, створюється відповідно до національного законодавства.

Вільний склад як приміщення або інше місце, де діє митний режим вільного складу, може засновуватися за наявності ліцензії митних органів.

Порядок видачі ліцензії на встановлення вільного складу і термін її дії визначаються національним законодавством.

За видачу ліцензії на встановлення вільного складу стягується збір у розмірах, обумовлених національним законодавством.

Ліцензія на встановлення вільного складу може бути анульована або відкликана, або її дія може бути припинена митними органами.

Ліцензія анулюється, якщо вона не могла бути видана на підставі встановленого порядку заявникові або вона була видана на основі неповних або недостовірних відомостей, що мали істотне значення для ухвалення рішення про її видачу. Рішення про анулювання діє з дати видачі ліцензії.

Ліцензія відкликається, якщо власник вільного складу не дотримується вимог цих Основ і національного законодавства або ліцензія більше не відповідає економічній політиці держави. Відкликання діє з дати ухвалення рішення про відкликання.

Дія ліцензії може бути припинена на термін до трьох місяців за наявності достатніх основ думати, що власник вільного складу зловживає своїми правами.

При анулюванні або відкликанні ліцензії збір за її видачу поверненню не підлягає.

Приміщення або інше місце, призначене для встановлення вільного складу, має бути обладнане належним чином з метою забезпечення митного контролю, а при необхідності - обладнане подвійними замикаючими пристроями, один з яких повинен знаходитися у віданні митного органу.

Власниками вільних складів можуть бути винятково вітчизняні особи.

Власник вільного складу зобов'язаний:

виключити можливість вилучення крім митного контролю товарів, що знаходяться на складі;

не ускладнювати здійснення митного контролю;

дотримувати умови ліцензії на установу вільного складу і виконувати вимоги митних органів.

У вільних митних зонах і на вільних складах допускається здійснення виробничих і інших комерційних операцій з товарами, крім їхнього роздрібного продажу, за умови дотримання положень цих Основ і національного законодавства.

З метою забезпечення дотримання національного законодавства і виходячи з характеру товарів на здійснення операцій з ними у вільних митних зонах і на вільних складах можуть встановлюватися окремі заборони й обмеження. Такі заборони і обмеження щодо вільних митних зон і вільних складів встановлюються відповідно до національного законодавства.

Митні органи можуть забороняти окремим особам здійснення операцій з товарами у вільних митних зонах і на вільних складах, якщо ці особи не дотримуються положень цих Основ і національного законодавства, або відмовляти таким особам у доступі у вільні митні зони і на вільні склади.

Відповідно до національного законодавства окремі категорії товарів можуть бути обмежені або заборонені до ввезення у вільні митні зони або до поміщення їх на вільні склади.

Товари можуть знаходитися у вільних митних зонах і на вільних складах без обмеження термінів.

При наявності достатніх основ митні органи вправі здійснювати митний контроль за товарами, що знаходяться у вільних митних зонах і на вільних складах.

Митне оформлення товарів, ввезених у вільні митні зони і поміщених на вільні склади, а також вивезених з вільних митних зон і з вільних складів, може здійснюватися в спрощеному порядку, обумовленому митними органами.

Зведення будинків, будівель і споруджень у вільній митній зоні допускається за узгодженням з митними органами.

Особи, що здійснюють операції з товарами у вільних митних зонах, і власники вільних складів ведуть облік товарів, що ввозяться, вивозяться, зберігаються, виготовляються, переробляються, придбаються і реалізуються, і надають митним органам звітність про ці товари у порядку, обумовленому митними органами. Будь-які зміни, що відбуваються з товарами у межах вільних митних зон і вільних складів, мають відображатися в облікових документах.

При ввезенні іноземних і вітчизняних товарів у вільні митні зони або поміщенні їх на вільні склади, мита і податки не стягуються і заходи економічної політики не застосовуються.

При ввезенні товарів з території вільних митних зон і з вільних складів на іншу частину митної території держави і при вивезенні товарів з території вільних митних зон і з вільних складів за межі держави мита і податки стягуються і заходи економічної політики застосовуються в залежності від походження товарів.

На прохання зацікавленої особи митні органи засвідчують походження товарів сертифікатом у порядку, обумовленому національним законодавством.

При відсутності сертифіката товар розглядається як вітчизняний з метою стягнення вивізних митних зборів і податків, а також застосування заходів економічної політики при вивезенні і як іноземний - в інших цілях.

При ввезенні товарів, призначених для вивезення за межі держави відповідно до митного режиму експорту, у вільні митні зони або при поміщенні їх на вільні склади такі товари звільняються від митних зборів і податків, або сплачені суми повертаються, якщо таке звільнення або повернення передбачене при фактичному вивезенні товарів. Фактичне вивезення таких товарів має бути здійснене не пізніше шести місяців з дня повернення митних зборів і податків або звільнення від них.

При поверненні товарів, що підлягають вивезенню за межі держави, з території вільних митних зон і з вільних складів на іншу частину митної території держави або при нездійсненні фактичного вивезення протягом встановлених термінів сплачуються мита і податки, а також відсотки з них у порядку, обумовленому національним законодавством.

Відповідальність за сплату митних платежів несе особа, яка ввезла товари у вільну митну зону або помістила їх на вільний склад.

При ліквідації вільного складу після закінчення терміну дії ліцензії або за бажанням власника, а також при анулюванні або відкликанні митними органами ліцензії на встановлення вільного складу, з дати прийняття такого рішення вільний склад стає складом тимчасового збереження. Загальний термін перебування товарів на складі тимчасового збереження не може перевищувати шести місяців.

При анулюванні ліцензії товари, що знаходяться на складі, підлягають повторному митному оформленню з дати поміщення їх на склад. За весь період перебування товарів на ліквідованому складі з власника складу стягуються митні збори за збереження, встановлені для складів тимчасового зберігання, заснованих митними органами.

При відкликанні ліцензії товари, що знаходяться на складі, підлягають повторному митному оформленню з дати ухвалення рішення про відкликання.

За період перебування товарів на ліквідованому складі після прийняття рішення про відкликання ліцензії з власника складу стягуються митні збори за зберігання, встановлені для складів тимчасового зберігання, заснованих митними органами.

При призупиненні дії ліцензії розміщення іноземних товарів на складі здійснюється зі сплатою митних зборів, податків із застосуванням заходів економічної політики, а звільнення від митних зборів і податків або повернення митних зборів і податків щодо вітчизняних товарів, що розміщуються, не проводяться.

Переробка товарів поза митною територією держави - митний режим, при якому вітчизняні товари вивозяться без застосування до них заходів економічної політики і використовуються поза митною територією держави з метою їхньої переробки і наступного випуску продуктів переробки у вільний обіг на митній території цієї держави з повним або частковим звільненням від митних зборів і податків, а також без застосування до товарів заходів економічної політики.

При переробці товарів поза митною територією держави можуть здійснюватися операції, зазначені в частині першій статті 52 цих Основ.

Обмеження на окремі операції щодо переробки товарів поза митною територією держави встановлюються відповідно до національного законодавства.

Митний режим переробки товарів поза митною територією держави не може бути використаний у таких випадках:

якщо вивезення товарів дає підставу вимагати повернення ввізних митних зборів і податків, звільнення від них або одержання виплат, наданих при вивезенні;

якщо товари до вивезення були випущені у вільний обіг з повним звільненням від ввізних митних зборів і податків - до закінчення користування таким звільненням;

в інших випадках, обумовлених відповідно до національного законодавства.

Переробка товарів поза митною територією держави проводиться при наявності ліцензії митного органу.

Зазначена ліцензія видається вітчизняній особі за умови, якщо:

1) митний орган вважає за можливе встановити, що продукти переробки утворилися в результаті переробки вивезених товарів, за винятком випадку, зазначеного в частині третій цієї статті;

2) переробка товарів поза митною територією держави не завдає серйозного збитку інтересам національної економіки держави.

Порядок видачі ліцензії на переробку товарів поза митною територією держави, включаючи випадки й умови, коли митний орган може видати ліцензію незалежно від положень пункту 1 частини другої цієї статті, визначається національним законодавством.

Ліцензія на переробку товарів поза митною територією держави може бути анульована або відкликана митними органами.

Ліцензія анулюється, якщо вона не могла бути видана на підставі встановленого порядку заявникові або вона була видана на основі неповних або недостовірних відомостей, що мали істотне значення для ухвалення рішення про її видачу. Рішення про анулювання діє з дати видачі ліцензії.

Ліцензія відкликається, якщо її власник не дотримується вимог цих Основ і національного законодавства або ліцензія більше не відповідає економічній політиці держави. Відкликання діє з дати ухвалення рішення про відкликання.

Переробка товарів поза митною територією держави повинна проводитися в терміни, встановлені митним органом у порядку, обумовленому національним законодавством.

Встановлення термінів має ґрунтуватися на економічно виправданій тривалості процесу переробки товарів.

Митні органи можуть встановлювати у митних цілях обов'язкову кількість виходу продуктів переробки, що утворюються в результаті переробки товарів.

Порядок встановлення для митних цілей обов'язкової кількості виходу продуктів переробки визначається відповідно до національного законодавства.

Товари, що вивозяться на переробку, обкладаються вивізними митними зборами і податками з наступним поверненням їхніх сум при випуску продуктів переробки для вільного обертання на митній території держави за умови дотримання положень цих Основ і національного законодавства. Відсотки на суми, що повертаються, не нараховуються.

Відповідно до національного законодавства товари можуть звільнятися від митних зборів, а податки, стягнуті з товарів, можуть повертатися при вивезенні товарів на переробку поза митною територією держави.

Повне або часткове звільнення продуктів переробки від ввізних митних зборів і податків надається у випадку, якщо ці продукти заявляються для вільного обігу особою, що одержала ліцензію на переробку товарів поза митною територією держави, або її митним агентом.

Повне звільнення від ввізних митних зборів і податків надається, якщо митний орган упевниться в тому, що метою переробки був ремонт вивезених товарів, здійснюваний безоплатно в силу положень законодавства або договору, за винятком випадків, коли при первісному випуску товарів для вільного обігу враховувалася наявність недоліку.

Часткове звільнення від ввізних митних зборів і податків надається при розрахунковому ремонті товарів, що вивозяться, і при здійсненні інших операцій по переробці. Суми митних зборів і податків визначаються виходячи зі ставок, що застосовуються до продуктів переробки, помножених на вартість ремонту або інших операцій по переробці.

Заміна продуктів переробки іноземними товарами допускається у порядку, обумовленому національним законодавством.

Особа, що одержала ліцензію на переробку товарів поза митною територією держави і не повернула товари або не здійснила ввезення продуктів переробки у встановлений термін, не несе відповідальності перед митними органами лише в тому випадку, якщо факт знищення або безповоротної втрати товарів або продуктів переробки внаслідок аварії або дії непереробної сили, їхньої нестачі в силу природного зносу або зменшення при нормальних умовах транспортування і збереження або вибуття з володіння внаслідок неправомірних, відповідно до національного законодавства, дій органів або посадових осіб іноземної держави підтверджений консульськими установами держави за кордоном.

Експорт товарів - митний режим, при якому товари вивозяться за межі митної території держави без зобов'язання про їхній ввезення на цю територію.

Експорт товарів здійснюється за умови сплати вивізних митних зборів і внесення інших митних платежів, дотримання заходів економічної політики і виконання інших вимог, передбачених цими Основами і національним законодавством.

При експорті товари звільняються від податків або сплачені суми податків підлягають поверненню відповідно до національного законодавства.

При випуску товарів у митному режимі експорту товари мають бути вивезені за межі митної території держави в тому самому стані, у якому вони були на день прийняття митної декларації, крім зміни стану товарів внаслідок природного зносу або зменшення при нормальних умовах транспортування і збереження.

Реекспорт товарів - митний режим, при якому іноземні товари вивозяться з митної території держави без стягнення або з поверненням ввізних митних зборів і податків і без застосування заходів економічної політики відповідно до цих Основ і національного законодавства.

Реекспорт товарів допускається з дозволу митного органу або іншого уповноваженого на те органу, наданого в порядку, обумовленому національним законодавством.

При ввезенні товарів на митну територію держави ввізні мита і податки не стягуються і заходи економічної політики не застосовуються, якщо товари заявляються митному органу в якості призначених безпосередньо і винятково для реекспорту. Фактичне вивезення таких товарів має бути здійснене не пізніше шести місяців із дня прийняття митної декларації. При нездійсненні фактичного вивезення протягом встановленого терміну сплачуються мита і податки, а також відсотки з них у порядку, обумовленому національним законодавством.

При вивезенні товарів, що реекспортуються, сплачені ввізні мита і податки підлягають поверненню за умови, якщо:

товари, що реекспортуються, знаходяться в тому самому стані, у якому вони були на момент ввезення, крім зміни стану товарів внаслідок природного зносу або зменшення при нормальних умовах транспортування і збереження;

реекспорт товарів відбувається протягом двох років з моменту ввезення;

товари, що реекспортуються, не використовувалися з метою отримання доходу.

При вивезенні товарів, що реекспортуються, вивізні мита і податки не стягуються, а заходи економічної політики, що діють при вивезенні, не застосовуються, за винятком випадків, передбачених національним законодавством.

Знищення товарів - митний режим, при якому іноземні товари знищуються під митним контролем, включаючи приведення їх у стан, не придатний для використання, без стягнення митних зборів і податків, а також без застосування до товарів заходів економічної політики.

Знищення товарів допускається з дозволу митних органів. Такий дозвіл не надається, якщо знищення товарів може заподіяти істотну шкоду навколишньому природному середовищу, а також в інших випадках, обумовлених національним законодавством.

Знищення товарів проводиться зацікавленою особою за власний рахунок.

Відходи, що утворилися в результаті знищення товарів, мають бути поміщені під відповідний митний режим як іноземні товари, що знаходяться під митним контролем.

Відмова від товару на користь держави - митний режим, при якому особа відмовляється від товару без стягнення митних зборів і податків, а також без застосування заходів економічної політики.

Відмова від товару на користь держави відповідно до положень цього розділу допускається з дозволу митних органів, наданого в порядку, обумовленому національним законодавством.

Відмова від товару на користь держави відповідно до положень цього розділу не тягне яких-небудь витрат для держави.

Переміщення транспортних засобів через митний кордон держави здійснюється відповідно до митних режимів, що застосовуються до транспортних засобів.

Транспортні засоби, що прямують через митний кордон держави, а також транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон держави як товар, зупиняються в місцях, обумовлених митними органами. При недотриманні цієї вимоги митні органи вправі здійснювати примусову зупинку транспортних засобів.

Тривалість стоянки транспортних засобів визначається митним органом разом з перевізником і не може бути скорочена на шкоду здійсненню митного контролю і митного оформлення.

Відправлення транспортних засобів з місць їхньої стоянки проводиться з дозволу митних органів.

Час і місце перетинання митного кордону держави транспортними засобами узгоджується перевізником з відповідним митним органом.

Переміщення через митний кордон держави валюти і інших валютних цінностей здійснюється відповідно до національного законодавства.

Товари, не призначені для виробничої або іншої комерційної діяльності, можуть переміщуватися фізичними особами через митний кордон держави в спрощеному, пільговому порядку, обумовленому відповідно до національного законодавства.

Пільговий порядок може включати повне або часткове звільнення від митних зборів і податків, встановлення єдиних ставок митних зборів і податків, а також незастосування заходів економічної політики.

Призначення товарів встановлюється виходячи з їхнього характеру і кількості, частоти переміщення товарів, з урахуванням всіх обставин поїздки фізичної особи і при відсутності підстав вважати, що товари переміщуються через митний кордон не з метою особистого користування або споживання фізичною особою або членами її родини.

При переміщенні через митний кордон держави й в інших випадках, передбачених цими Основами і національним законодавством, сплачуються такі митні платежі:

1) мито;

2) податок на додану вартість;

3) акцизи;

4) збори за видачу ліцензій митними органами і поновлення дії ліцензій;

5) збори за видачу кваліфікаційного атестата фахівця з митного оформлення і поновлення дії атестата;

6) митні збори за митне оформлення;

7) митні збори за збереження товарів;

8) митні збори за митний супровід товарів;

9) плата за інформування і консультування;

10) плата за ухвалення попереднього рішення;

11) плата за участь у митних аукціонах;

12) інші митні платежі.

Застосування мита і податку на додану вартість, акцизів і інших податків, стягнення яких покладено на митні органи, до товарів, що ввозяться на митну територію держави і вивозяться з цієї території, здійснюється відповідно до цих Основ і національного законодавства.

Основою для нарахування мита й акцизів є митна вартість товарів і транспортних засобів, обумовлена відповідно до цих Основ і національного законодавства.

Основою для нарахування податку на додану вартість є митна вартість товарів, до якої додається мито, а щодо підакцизних товарів також і сума акцизу.

Митні платежі сплачуються безпосередньо декларантом або іншою особою відповідно до цих Основ і національного законодавства.

Будь-яка зацікавлена особа вправі сплатити митні платежі, якщо інше не передбачено цими Основами і національним законодавством.

Терміни і порядок сплати митних платежів, включаючи порядок надання відстрочки і розстрочки їхньої сплати визначаються національним законодавством.

Сплата митних платежів може забезпечуватися заставою товарів і транспортних засобів, гарантією третьої особи або внесенням на депозит митного органу належних сум.

Оформлення застави і звернення стягнення на предмет застави здійснюється відповідно до національного законодавства.

В якості забезпечення сплати митних платежів може використовуватися гарантія банку або іншої кредитної установи відповідно до національного законодавства.

На депозит митного органу вноситься сума митних платежів, що підлягала б сплаті, якби товари були випущені для вільного обігу, або відповідно до митного режиму експорту.

Від мита звільняються:

а) транспортні засоби, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів і товарів, а також предмети матеріально-технічного постачання і спорядження, паливо, продовольство й інше майно, необхідне для їх нормальної експлуатації на час подорожі, у пунктах проміжної зупинки або придбане за кордоном у зв'язку з ліквідацією наслідків аварій (поломки) цих транспортних засобів;

б) предмети матеріально-технічного постачання і спорядження, паливо, продовольство й інше майно, що вивозиться за межі митної території держави для забезпечення діяльності вітчизняних і орендованих (зафрахтованих) вітчизняними особами суден, що ведуть морський промисел, а також продукція їхнього промислу, ввезена на митну територію держави;

в) товари, що ввозяться на митну територію держави або вивозяться з цієї території для офіційного або особистого користування представниками іноземних держав, фізичними особами, що мають право на безмитне ввезення таких предметів на підставі міжнародних угод держави або національного законодавства;

г) національна валюта, іноземна валюта (крім тої, що використовується у нумізматичних цілях), а також цінні папери відповідно до національного законодавства;

д) товари, що підлягають поверненню у власність держави відповідно до національного законодавства;

е) товари, що ввозяться на митну територію держави і вивозяться з цієї території: як гуманітарна допомога; з метою ліквідації наслідків аварій і катастроф, стихійних лих; навчальні посібники для безкоштовних навчальних, дошкільних і лікувальних установ;

ж) товари, що ввозяться на митну територію держави і (або), що вивозяться з цієї території в якості безоплатної допомоги і (або) на благодійні цілі по лінії держав, урядів, міжнародних організацій, включаючи надання технічного сприяння;

з) товари і транспортні засоби в інших випадках, обумовлених національним законодавством.

Система визначення митної вартості (митної оцінки) товарів поширюється на товари, ввезені на митну територію держави.

Порядок застосування системи митної оцінки товарів, ввезених на митну територію держави, встановлюється національним законодавством на підставі положень цих Основ.

У виняткових випадках з метою захисту економічних інтересів держави відповідно до національного законодавства може встановлюватися мінімально припустимий рівень митної вартості у відношенні окремих товарів, що переміщуються через митний кордон.

Порядок визначення митної вартості товарів, що вивозяться з митної території держави, встановлюється національним законодавством.

Митна вартість товарів заявляється (декларується) декларантом митному органу при переміщенні товару через митний кордон держави.

Порядок і умови заяви митної вартості ввезених товарів, а також форма декларації встановлюються митними органами відповідно до національного законодавства.

Митна вартість товару визначається декларантом згідно з методами визначення митної вартості, встановленими цими Основами.

Контроль за правильністю визначення митної вартості товару здійснюється митним органом, що робить митне оформлення товару.

Інформація, що представляється декларантом при заяві митної вартості товару, визначена в якості складової комерційної таємниці або така, що є конфіденційною, може використовуватися митним органом винятково в митних цілях і не може передаватися третім особам, включаючи інші державні органи, без спеціального дозволу декларанта, за винятком випадків, передбачених національним законодавством.

За розголошення інформації, що складає комерційну таємницю або є конфіденційною, митний орган і його посадові особи несуть відповідальність відповідно до національного законодавства.

Митна вартість товару, що заявляється декларантом, і надані ним відомості, що відносяться до її визначення, повинні ґрунтуватися на достовірній, кількісно обумовленій і документально підтвердженій інформації.

При необхідності підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару декларант зобов'язаний на вимогу митного органу надати останньому потрібні для цього відомості. При виникненні в митного органу сумнівів у вірогідності відомостей, наданих декларантом для визначення митної вартості товару, декларант має право довести таку вірогідність.

У випадку ненадання доказів, що підтверджують вірогідність використаних декларантом даних, митний орган вправі прийняти рішення про неможливість використання обраного декларантом методу митної оцінки.

При виникненні необхідності в уточненні заявленої декларантом митної вартості товару декларант вправі звернутися у митний орган із проханням надати йому товар, що декларується, у користування під заставу майна або іншу гарантію відповідно до національного законодавства або сплатити митні платежі відповідно до митної оцінки товару, здійсненою митним органом.

Додаткові витрати, що виникли в декларанта у зв'язку з уточненням заявленої ним митної вартості товару або наданням митному органу додаткової інформації, несе декларант. При цьому збільшення терміну митного оформлення товару, обумовлене проведенням митної оцінки, не може бути використане декларантом для одержання фактичної відстрочки оплати товару митом.

Митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товару, вправі приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товару з обліком положень статті 111 цих Основ.

При відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товару, або при наявності підстав думати, що надані декларантом відомості не є достовірними і (або) достатніми, митний орган може самостійно визначити митну вартість товару, що декларується, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості товару, встановлені цими Основами, на підставі наявних у нього відомостей (у тому числі цінової інформації з ідентичними або однорідними товарами) з корегуванням, що здійснюється відповідно до цих Основ.

Митний орган на письмовий запит декларанта зобов'язаний у тримісячний термін надати декларантові письмове роз'яснення причин, з яких заявлена декларантом митна вартість товару не може бути прийнята митним органом як основа для нарахування мита.

При незгоді декларанта з рішенням митного органу у відношенні визначення митної вартості товару це рішення може бути оскаржене в порядку, обумовленому національним законодавством.

1. Визначення митної вартості товарів, ввезених на митну територію держави, провадиться шляхом застосування таких методів:

за ціною угоди з ввезеними товарами;

за ціною угоди з ідентичними товарами;

за ціною угоди з однорідними товарами;

на основі вирахування вартості;

на основі додавання вартості;

резервного методу.

2. Основним методом визначення митної вартості товару є метод за ціною угоди із ввезеними товарами.

У тому випадку, якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний з перерахованих у пункті 1 цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом використання попереднього методу.

Методи вирахування і додавання вартості можуть застосовуватися у будь-якій послідовності.

1. Митною вартістю ввезеного товару є ціна угоди, фактично сплачена або що підлягає сплаті за ввезений товар на момент перетинання ним митного кордону (до порту або іншого місця ввезення).

При визначенні митної вартості товару в ціну угоди включаються такі компоненти, якщо вони не були раніше в неї включені:

а) витрати по доставці товару до аеропорту, порту або іншого місця ввезення товару на митну територію держави:

вартість транспортування;

витрати по навантаженню, вивантаженню, перевантаженню і перевалці товарів;

страхова сума;

б) витрати, яких зазнав покупець:

комісійні і брокерські винагороди, за винятком комісійних по закупівлі товару;

вартість контейнерів і (або) іншої багатооборотної тари, якщо відповідно до товарної номенклатури вони розглядаються як єдине ціле з оцінюваними товарами;

вартість упакування, включаючи вартість пакувальних матеріалів і робіт з упакування;

в) відповідна частина вартості наступних товарів і послуг, які прямо або побічно були надані покупцем безкоштовно або за зниженою ціною для використання в зв'язку з виробництвом або продажем на вивезення оцінюваних товарів:

сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів і інших комплектуючих виробів, що є складовою оцінюваних товарів;

інструментів, штампів, форм і інших подібних предметів, використаних при виробництві оцінюваних товарів;

матеріалів, витрачених при виробництві оцінюваних товарів (мастильних матеріалів, палива й інших);

інженерної проробки, дослідно-конструкторської роботи, дизайну, художнього оформлення, ескізів і креслень, виконаних поза митною територією держави і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

г) ліцензійні й інші платежі за використання об'єктів інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо або побічно здійснити як умову продажу оцінюваних товарів;

д) відповідна частина прямого або непрямого прибутку продавця від будь-яких наступних перепродажів, передачі або використання оцінюваних товарів на території держави ввезення товарів.

2. Зазначений метод не може бути використаний для визначення митної вартості товару, якщо:

а) існують обмеження щодо прав покупця на оцінюваний товар, за винятком:

обмежень, встановлених національним законодавством;

обмежень географічного регіону, у якому товари можуть бути перепродані;

обмежень, що істотно не впливають на ціну товару;

б) продаж і ціна угоди залежать від дотримання умов, вплив яких не може бути врахований;

в) дані, використані декларантом при заяві митної вартості товару, не підтверджені документально або не є кількісно визначеними і достовірними;

г) учасники угоди є взаємозалежними особами, за винятком випадків, коли їхня взаємозалежність не вплинула на ціну угоди, що має бути доведено декларантом. При цьому під взаємозалежними особами розуміються особи, що відповідають хоча б одній з наступних ознак:

один з учасників угоди (фізична особа) або посадова особа одного з учасників угоди є одночасно посадовою особою іншого учасника угоди;

учасники угоди є співвласниками підприємства;

учасники угоди пов'язані трудовими відносинами;

один з учасників угоди є власником внеску (паю) або власником акцій із правом голосу в статутному капіталі іншого учасника угоди, що складають не менше п'яти відсотків статутного капіталу;

обидва учасники угоди знаходяться під безпосереднім або непрямим контролем третьої особи;

учасники угоди спільно контролюють, безпосередньо або побічно, третю особу;

один з учасників угоди знаходиться під безпосереднім або непрямим контролем іншого учасника угоди;

учасники угоди або їхні посадові особи є родичами.

1. При використанні методу за ціною угоди з ідентичними товарами як основи для визначення митної вартості товару приймається ціна угоди з ідентичними товарами при дотриманні умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма критеріями з оцінюваними товарами, у тому числі за такими ознаками:

фізичні характеристики;

якість і репутація на ринку;

країна походження;

виробник.

Незначні розходження в зовнішньому вигляді не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в іншому такі товари відповідають вимогам цього пункту.

2. Ціна угоди з ідентичними товарами приймається як основа для визначення митної вартості товару, якщо ці товари:

а) продані для ввезення на митну територію держави;

б) завезені одночасно з оцінюваними товарами або не раніше ніж за 90 днів до ввезення оцінюваних товарів;

в) завезені приблизно в тій самій кількості і (або) на тих самих комерційних умовах. У випадку якщо ідентичні товари ввозилися в іншій кількості і (або) на інших комерційних умовах, то декларант повинен зробити відповідне корегування їхньої ціни з обліком цих розходжень і документально підтвердити митному органу її обґрунтованість.

3. Митна вартість товару, обумовлена за ціною угоди з ідентичними товарами, повинна бути скорегована з урахуванням витрат, зазначених у статті 116 цих Основ.

Корегування має проводитися декларантом на підставі достовірних і документально підтверджених відомостей.

4. У випадку якщо при застосуванні цього методу виявляється більше однієї ціни угоди по ідентичних товарах, то для визначення митної вартості ввезених товарів застосовується найнижча з них.

1. При використанні методу оцінки за ціною угоди з однорідними товарами як основи для визначення митної вартості товару приймається ціна угоди по товарах, однорідних з ввезеними, при дотриманні умов, зазначених у цій статті. При цьому під однорідними розуміються товари, що, хоча і не є однаковими у всіх відносинах, але мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати ті самі функції, що й оцінювані товари, і бути комерційно взаємозамінними.

При визначенні однорідності товарів враховуються такі їх ознаки:

якість, наявність товарного знака і репутація на ринку;

країна походження;

виробник.

2. При використанні методу визначення митної вартості товару за ціною угоди з однорідними товарами застосовуються положення пунктів 2-4 статті 117 цих Основ.

3. При використанні методу митної оцінки товару на підставі положень статті 117 і цієї статті:

а) товари не вважаються ідентичними оцінюваним або однорідним з ними, якщо вони не були зроблені в тій самій країні, що і оцінювані товари;

б) товари, зроблені не виробником оцінюваних товарів, а іншою особою, приймаються до уваги тільки в тому випадку, якщо не має ні ідентичних, ні однорідних товарів, вироблених особою - виробником оцінюваних товарів;

в) товари не вважаються ідентичними або однорідними, якщо їхнє проектування, дослідно-конструкторські роботи над ними, їхнє художнє оформлення, дизайн, ескізи і креслення й інші аналогічні роботи виконані в державі ввезення товарів.

1. Визначення митної вартості товару за методом оцінки на основі вирахування вартості проводиться в тому випадку, якщо оцінювані, ідентичні або однорідні товари будуть продаватися на території держави ввезення без зміни свого первісного стану.

2. При використанні методу вирахування вартості як основи для визначення митної вартості товару приймається ціна одиниці товару, за якою оцінювані, ідентичні або однорідні товари продаються найбільшою партією на території держави ввезення не пізніше 90 днів з дати ввезення оцінюваних товарів учасникові угоди, що не є взаємозалежною із продавцем особою.

3. З ціни одиниці товару віднімаються такі компоненти:

а) витрати на виплату комісійних винагород, звичайні надбавки на прибуток і загальні витрати у зв'язку з продажем на митній території держави ввезення ввезених товарів того самого класу і виду;