Держави-учасниці Співдружності Незалежних Держав, надаючи великого значення гармонійному розвитку відносин між державами-учасницями Співдружності,

визнаючи роль міжнародних договорів колишнього Союзу РСР у справі стабілізації і подальшого розвитку відносин з іншими державами,

вважаючи необхідним визначити спільний підхід до вирішення питання про правонаступництво щодо договорів колишнього Союзу РСР, які представляють взаємний інтерес,

досягли взаєморозуміння з наступних питань:

1. Практично всі багатосторонні міжнародні договори колишнього Союзу РСР представляють спільний інтерес для держав-учасниць Співдружності. Разом з тим ці договори не вимагають спільних рішень або дій держав-учасниць Співдружності. Питання про участь в цих договорах вирішується у відповідності з принципами і нормами міжнародного права кожною державою-учасницею Співдружності самостійно, залежно від специфіки кожного конкретного випадку, характеру та змісту того або іншого договору.

2. Існує ряд двосторонніх міжнародних договорів колишнього Союзу РСР, які зачіпають інтереси двох або більше (але не всіх) держав-учасниць Співдружності. Ці договори вимагають прийняття рішень або дій з боку тих держав-учасниць Співдружності, до яких ці договори застосовуються. Прийнятий у міжнародно-правовій практиці метод переговорів та пошуків взаємоприйнятних рішень має бути покладений в основу проведення цієї роботи.

3. Ряд двосторонніх договорів зачіпає інтереси всіх держав-учасниць Співдружності. До них, зокрема, відносяться договори про кордони та їхній режим. Такі договори у відповідності з міжнародним правом повинні залишатися чинними, і брати участь у них можуть лише ті держави-учасниці Співдружності, які мають спільний кордон з державами, що не є членами Співдружності.

З огляду на це важливо, щоб відповідні держави-учасниці Співдружності підтвердили свою участь у зазначених договорах.

4. При виникненні питань, пов'язаних з правонаступництвом щодо договорів колишнього Союзу РСР, проводитимуться консультації між заінтересованими державами. Проведення таких консультацій або інші дії не повинні ставити під сумнів можливість кожної з зацікавлених держав-учасниць Співдружності самостійно приймати рішення щодо своєї участі в тих або інших договорах за умови, що ці рішення відповідатимуть загальноприйнятим принципам і нормам міжнародного права.