Конвенція набрала сили 1 січня 1934 року.

На зберігання Генеральному Секретарю Ліги Націй (Організації Об'єднаних Націй) передали свої ратифікаційні грамоти (р) або документи про приєднання (п) такі Держави:

Конвенцію підписали такі Держави: Колумбія, Чехословаччина, Еквадор, Перу, Іспанія, Туреччина, Югославія.

Ця ратифікація здійснена із застосуванням застережень, передбачених в статтях 6, 10, 14, 15, 17 і 20 Додатка II до цієї Конвенції.

У повідомленні, одержаному 13 травня 1963 року, Уряд Австрії сповістив Генерального Секретаря про те, що відповідно до частини третьої статті I Конвенції він "прийняв рішення здійснити застереження, передбачені в статті 18 Додатка II до Конвенції, про те, що деякі робочі дні будуть прирівнюватися до встановлених законом неробочих днів щодо пред'явлення для акцепту або платежу і щодо усіх інших дій, які стосуються переказних векселів".

У повідомленні, одержаному 26 листопада 1968 року, Уряд Австрії, з посиланням на вказані вище застереження, сповістив Генерального Секретаря про те, що, "відповідно до закону Австрії, який набрав сили з 26 липня 1967 року, не можна вимагати платежу, акцепту або здійснення інших дій, які стосуються переказних векселів і простих векселів, у такі встановлені законом неробочі дні або дні, що прирівнюються до таких неробочих днів: 1 січня (День Нового Року), 6 січня (Водохреще), Страсна П'ятниця, Великдень, 1 Травня (Неробочий День), Вшестя, Духів День, Свято Тіла Христового, 15 серпня (Перша Пречиста), 26 жовтня (Національний День), 1 листопада (Свято Всіх Святих), 8 грудня (Непорочне Зачаття), 25 грудня і 26 грудня (Різдво), суботи і неділі".

Ця ратифікація здійснена за умови використання прав, передбачених у статтях 1, 2, 3, 4, 5, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17 і 20 Додатка II до цієї Конвенції. Що стосується Бельгійського Конго і Руанди-Урунді, то Уряд Бельгії має намір залишити за собою всі права, передбачені в зазначеному Додатку, за винятком права, вказаного в статті 21 цього Додатка.

Приєднання здійснюється за умови застосування застережень, вказаних у статтях 2, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 13, 15, 16, 17, 19 і 20 Додатка II до Конвенції.

Зобов'язання Уряду Короля запровадити в Данії Одноманітний закон, що складає Додаток I до цієї Конвенції, обумовлене застереженнями, що містяться в статтях 10, 14, 15, 17, 18 і 20 Додатка II до вказаної Конвенції.

У повідомленні, одержаному 31 січня 1966 року, Уряд Данії сповістив Генерального Секретаря про таке: "3 1 грудня 1965 року у закони Данії, які вводять в дію одноманітне законодавство, запроваджене Конвенцією, були внесені зміни, відповідно до яких суботи будуть прирівнюватися до встановлених законом неробочих днів. Це повідомлення повинно розглядатися як таке, що зроблене відповідно до частини третьої статті I Конвенції".

Ця ратифікація здійснена із застереженнями, вказаними в статтях 14 і 20 Додатка II до цієї Конвенції, і Фінляндія використала право, яке надається Високим Договірним Сторонам статтями 15, 17 і 18 вказаного Додатка, приймати закони з питань, про які йдеться в зазначених статтях.

У повідомленні, одержаному 29 липня 1966 року, Уряд Фінляндії сповістив Генерального Секретаря про таке: "З 1 червня 1966 року 1 травня і суботи червня, липня і серпня будуть прирівнюватися до встановлених законом неробочих днів. Це повідомлення повинно розглядатися як таке, що зроблене відповідно до частини третьої статті I Конвенції".

Заявила про те, що будуть застосовуватися статті 1, 2, 3, 4, 6, 10, 11, 13, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 22 і 23 Додатка II до цієї Конвенції.