Держави - учасниці цієї Конвенції, що є державами - учасницями Наради з безпеки і співробітництва в Європі,

усвідомлюючи свій обов'язок, передбачений у пункті 3 Статті 2 і в Статті 33 Статуту Організації Об'єднаних Націй , розв'язувати свої суперечки мирними шляхами;

підкреслюючи, що вони в жодному разі не мають наміру ущемляти інші існуючі інститути або механізми, у тому числі Міжнародний Суд, Європейський суд з прав людини, Суд Європейських співтовариств і Постійну палату третейського суду;

знову підтверджуючи своє урочисте зобов'язання врегулювати свої суперечки мирними шляхами і своє рішення розвивати механізми для врегулювання суперечок між державами - учасницями НБСЄ;

нагадуючи, що дотримання в повному обсязі всіх принципів і зобов'язань у рамках НБСЄ є істотно важливим елементом запобігання суперечок між державами - учасницями НБСЄ;

прагнучи далі розвивати і зміцнювати зобов'язання, зафіксовані, зокрема, у доповіді Наради експертів щодо мирного врегулювання суперечок, прийнятому у Валлетті і схваленому Радою міністрів закордонних справ НБСЄ на зустрічі в Берліні 19 і 20 червня 1991 року,

домовилися про нижченаведене:

Засновується суд з примирення й арбітражу створюється для врегулювання шляхом примирення і, у відповідних випадках, арбітражу суперечок, переданих йому на розгляд згідно з положеннями цієї Конвенції.

1. Примирення здійснюється Комісією з примирення, що створюється для кожної суперечки. До складу Комісії входять світові посередники, які обираються зі списку, що складається відповідно до положень Статті 3.

2. Арбітраж здійснюється Арбітражним трибуналом, що створюється для кожної суперечки. До складу Арбітражного трибуналу входять арбітри, що обираються зі списку, який складається відповідно до положень Статті 4.

3. Світові посередники й арбітри утворять у сукупності Суд з примирення й арбітражу в рамках НБСЄ, далі іменований "Суд".

1. Кожна держава - учасниця цієї Конвенції призначає протягом двох місяців з моменту вступу її в силу двох світових посередників, із яких принаймні один є громадянином цієї держави. Інший посередник може бути громадянином іншої держави - учасниці НБСЄ. Держава, що стає учасницею цієї Конвенції після вступу її в силу, призначає своїх світових посередників протягом двох місяців після того, як Конвенція набере сили для цієї держави.

2. Світові посередники повинні бути особами, які займають або займали високі державні або міжнародні посади і мають визнану компетентність у сфері міжнародного права, міжнародних відносин або врегулювання суперечок.

3. Світові посередники призначаються на шестирічний термін з можливістю призначення на новий термін. Вони не можуть бути відсторонені від своїх обов'язків державою, що їх призначила, протягом терміну їхніх повноважень. У випадку смерті світового посередника, його відставки або неможливості, визнаної Президією, виконувати свої функції відповідна держава призначає нового світового посередника; термін повноважень нового світового посередника дорівнює термінові повноважень, що залишився в його попередника.

4. Після закінчення терміну своїх повноважень світові посередники продовжують розбір справ, що вже знаходяться на їхньому розгляді.

5. Прізвища світових посередників повідомляються Секретареві, який включає їх у список, що передається Секретаріату НБСЄ для надання державам - учасницям НБСЄ.

1. Кожна держава - учасниця дійсної Конвенції призначає протягом двох місяців після вступу її в силу одного арбітра й одного заступника арбітра, що можуть бути її громадянами або громадянами будь-якої іншої держави - учасниці НБСЄ. Держава, що стає учасницею цієї Конвенції після її вступу в силу, призначає свого арбітра і його заступника протягом двох місяців після вступу цієї Конвенції в силу для цієї держави.

2. Арбітри і їхні заступники повинні мати кваліфікацію, необхідну для призначення у своїх країнах на найвищі посади в судових органах, або бути юристами, що володіють визнаною компетентністю в сфері міжнародного права.

3. Арбітри і їхні заступники призначаються на термін у шість років, з можливістю призначення ще на один термін. Вони не можуть бути відсторонені від своїх обов'язків державою-учасницею, що їх призначила, до закінчення терміну їхніх повноважень. У випадку смерті арбітра, його відставки або неможливості виконувати свої обов'язки, визнаному Президією, арбітра заміняє його або її заступник.

4. У випадку смерті арбітра і його або її заступника, їхньої відставки або неможливості ними виконувати свої функції, і цей факт визнано Президією, проводяться нові призначення відповідно до пункту 1. Новий арбітр і його або її заступник призначаються на термін повноважень своїх попередників, що залишився.

5. Регламент Суду може передбачати часткове відновлення складу арбітрів і їхніх заступників.

6. Після закінчення терміну своїх повноважень арбітри продовжують займатися справами, що вже знаходяться на їхньому розгляді.

7. Прізвища арбітрів повідомляються Секретареві, який включає їх у список, що передається Секретаріату НБСЄ для надання державам - учасницям НБСЄ.

Світові посередники, арбітри і Секретар виконують свої функції абсолютно незалежно. Перед вступом на посаду вони роблять заяву про те, що будуть виконувати свої функції неупереджено і сумлінно.

Світові посередники, арбітри, Секретар, а також представники і повірники сторін у суперечці користуються при виконанні своїх обов'язків на території держав - учасниць цієї Конвенції привілеями та імунітетами, наданими особам, пов'язаним з Міжнародним Судом.

1. Президія Суду складається з Голови, Заступника голови і трьох інших членів.

2. Голова Суду обирається членами Суду з їхнього числа. Голова головує в Президії.

3. Світові посередники й арбітри обирають зі свого складу по два члени Президії і по два їх заступники.

4. Президія обирає Заступника голови з числа своїх членів. Заступником голови є світовий посередник, якщо Головою є арбітр, і арбітр, якщо Головою є світовий посередник.

5. Порядок обрання Голови, а також інших членів Президії та їхніх заступників встановлюється Регламентом Суду.

1. Рішення Суду приймаються більшістю голосів членів, які беруть участь у голосуванні. Ті, що утрималися, вважаються не бравшими участь у голосуванні.

2. Рішення Президії приймаються більшістю голосів його членів.

3. Рішення Комісій з примирення і Арбітражних трибуналів приймаються більшістю голосів їхніх членів, які не можуть утримуватися при голосуванні.

4. Якщо голоси розділяються порівну, голос головуючого є вирішальним.

Суд призначає свого Секретаря і може вжити заходів для призначення інших посадових осіб, які можуть виявитися необхідними. Положення про персонал Канцелярії розробляється Президією і приймається державами-учасницями, що є сторонами в цій Конвенції.

1. Місцезнаходженням Суду є місто Женева.

2. На прохання сторін у суперечці і за згодою Президії Суду Комісія з примирення або Арбітражний трибунал можуть проводити засідання в іншому місці.

1. Суд приймає свій Регламент, що підлягає затвердженню державами-учасницями, що є сторонами в цій Конвенції.

2. У Регламенті Суду встановлюються, зокрема, правила процедури, яких повинні дотримуватися Комісії з примирення й Арбітражні трибунали, створені для виконання цієї Конвенції. Регламент визначає, які з цих правил сторони в суперечці не можуть порушити за домовленістю.

У Регламенті Суду встановлюються правила використання мов.

З урахуванням положень Статті 17 усі витрати Суду покриваються державами - учасницями цієї Конвенції. Положення про обчислення витрат; складання та затвердження річного бюджету Суду; розподілі витрат між державами - учасницями цієї Конвенції; ревізії рахунків Суду; про пов'язані питання містяться у Фінансовому протоколі, який буде прийнятий Комітетом старших посадових осіб. Держава, що стала учасницею цієї Конвенції, зобов'язана виконувати цей Протокол.

Президія щорічно представляє Раді НБСЄ через Комітет старших посадових осіб доповідь про діяльності відповідно до цієї Конвенції.

Секретар Суду направляє Секретаріатові НБСЄ повідомлення про всі прохання про примирення або арбітраж для негайної передачі державами - учасницями НБСЄ.

1. У ході розгляду сторони в суперечці утримуються від будь-яких дій, що можуть загострити положення або ускладнити врегулювання суперечки або перешкодити його врегулюванню.

2. Комісія з примирення може звернути увагу сторін у суперечці, переданій на її розгляд, на заходи, які ці сторони могли б вжити, для того щоб не допустити загострення суперечки або ускладнення її врегулювання.

3. Арбітражний трибунал, створений для якої-небудь суперечки, може вказати тимчасові заходи, яких слід вжити сторонам у суперечці відповідно до положень пункту 4 Статті 26.

Сторони в суперечці і будь-яка сторона, що вступила в справу, несуть свої власні судові витрати.

1. Будь-яка держава - учасниця цієї Конвенції може передати на розгляд Комісії з примирення будь-яку суперечку з іншою державою-учасницею, що не була врегульована протягом розумного часу шляхом переговорів.

2. Суперечки можуть передаватися в Арбітражний трибунал відповідно до умов, передбачених у Статті 26.

1. Комісія з примирення або Арбітражний трибунал, створені для яких-небудь спорів, не починають далі діяти у випадку:

a) якщо до передачі в Комісію або в Трибунал суперечка вже була передана до якогось суду або трибуналу, юрисдикцію якого щодо вказаних спорів сторони в ній юридично зобов'язані визнати, або якщо такий орган вже виніс рішення на рахунок вказаного спору;

b) якщо сторони в суперечці заздалегідь визнали виняткову юрисдикцію судового органу, іншого, ніж Трибунал відповідно до цієї Конвенції юрисдикцію для прийняття рішення з обов'язковою силою щодо переданих йому спорів, або якщо сторони в ньому домовилися прагнути до врегулювання спору винятково іншими засобами.

2. Комісія з примирення, створена для спору, не починає ніяких подальших дій, навіть якщо після передачі їй цієї суперечки одна або всі сторони направляють цей спір до будь-якого суду або трибуналу, юрисдикцію якого щодо вказаного спору сторони в ній юридично зобов'язані визнати.

3. Комісія з примирення відкладає розгляд спору, якщо цей спір був переданий іншому органу, що має компетенцію формулювати пропозиції щодо цієї суперечки. Якщо такі докладені раніше початі зусилля не призвели до врегулювання суперечки, Комісія відновлює свою роботу на прохання сторін або однієї зі сторін у спорі за умови дотримання положень пункту 1 Статті 26.

4. Держава може в момент підписання, ратифікації цієї Конвенції або приєднання до неї зробити застереження для забезпечення сумісності створюваного цією Конвенцією механізму врегулювання суперечок з іншими засобами врегулювання суперечок, що випливають із застосованих щодо вказаної держави міжнародних зобов'язань.

5. Якщо в якийсь момент сторони досягають врегулювання своєї суперечки, Комісія або Трибунал знімають цей спір з розгляду після одержання від усіх сторін у ній письмового підтвердження того, що вони досягли згоди у врегулюванні вказаного спору.

6. У випадку розбіжності між сторонами в спорі щодо компетенції Комісії або Трибуналу питання вирішується Комісією або Трибуналом.

1. Будь-яка держава - учасниця цієї Конвенції може подати Секретареві заяву з проханням про створення Комісії з примирення для спору між нею та іншою державою - учасницею або декількома державами-учасницями. Заява Секретареві може бути так само подана спільно двома або декількома державами-учасниками.

2. Прохання про створення Комісії з примирення може бути так само подане за згодою між двома або декількома державами - учасницями, або між однією або декількома державами - учасницями й однією або декількома іншими державами - учасницями НБСЄ. Така угода доводиться до відома Секретаря.

1. Кожна сторона в суперечці призначає зі списку світових посередників, складеного відповідно до Статті 3, одного світового посередника до складу Комісії.

2. Коли сторонами в одному спорі є більше двох держав, то держави, що відстоюють однакові інтереси, можуть домовитися про призначення одного загального світового посередника. За відсутності такої домовленості кожна з двох сторін у суперечці призначає однакове число світових посередників, що не перевищує максимального їхнього числа, встановлюваного Президією.

3. Кожна держава, що є стороною в суперечці, переданій комісії з примирення, і не є учасником у цій Конвенції, може призначити будь-яку особу до складу Комісії або зі списку світових посередників, складеного відповідно до положень Статті 3, або з числа інших осіб, що є громадянами якоїсь із держав - учасниць НБСЄ. У цьому випадку, для цілей розгляду суперечки, такі особи мають ті самі права й обов'язки, що й інші члени Комісії. Вони виконують свої функції абсолютно незалежно і перш ніж приступити до роботи в Комісії роблять заяву, передбачену в Статті 5.

4. Після одержання заяви або угоди, за допомогою яких держави, що є сторонами в суперечці, просять створити Комісію з примирення, Голова Суду проводить консультації зі сторонами в суперечці щодо інших членів Комісії.

5. Президія призначає ще трьох світових посередників до складу Комісії. Президія може збільшити або скоротити їхнє число за умови, що воно залишається непарним. Члени Президії та їхні заступники, занесені до списку світових посередників, можуть бути призначені до складу Комісії.

6. Комісія обирає свого Голову з числа членів, призначених Президією.

7. У Регламенті Суду встановлюються процедури, що застосовуються у випадку, коли на початку або в ході розгляду одному з членів, призначених до складу Комісії, заявлений відвід, або якщо він не може або відмовляється працювати в Комісії.

8. Будь-яке питання щодо застосування цієї статті вирішується Президією як попереднє питання.