Держави - учасниці цієї Конвенції,

беручи до уваги рекомендації, що містяться в Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, стосовно погодження правових режимів в інтересах розвитку перевезень державами - членами Центральної комісії судноплавства по Рейну та Дунайської Комісії в співробітництві з Європейською економічною комісією Організації Об'єднаних Націй;

усвідомлюючи необхідність і бажаність установлення за допомогою загальної угоди деяких одноманітних правил, що стосуються договору перевезення вантажів внутрішніми водними шляхами,

вирішили укласти із цією метою Конвенцію та домовилися про таке:

У цій Конвенції:

1) "договір перевезення" означає будь-який договір, незалежно від його кваліфікації, відповідно до якого перевізник за сплату фрахту зобов'язується перевезти вантаж внутрішніми водними шляхами;

2) "перевізник" означає будь-яку особу, якою або від імені якої з вантажовідправником укладено договір перевезення;

3) "фактичний перевізник" означає будь-яку особу, іншу, ніж службовець або агент перевізника, якій перевізник доручив здійснення перевезення або частини цього перевезення;

4) "вантажовідправник" означає будь-яку особу, якою або від імені або від особи якої укладений договір перевезення з перевізником;

5) "вантажоодержувач" означає особу, що має повноваження на одержання вантажу;

6) "транспортний документ" означає документ, що підтверджує договір перевезення вантажу й прийом або навантаження вантажу на судно перевізником, складений у вигляді коносамента або накладної, або у вигляді будь-якого іншого використовуваного в комерційній практиці документа;

7) термін "вантаж" не охоплює суден, що буксируються чи штовхаються, і не включає багажу й транспортних засобів пасажирів; коли товари об'єднані в контейнері, на піддоні або на подібному пристосуванні для транспортування або коли вони впаковані, термін "вантаж" включає таке пристосування для транспортування або впакування, якщо вони надані вантажовідправником;

8) поняття "письмова форма" охоплює положення, якщо тільки заінтересовані особи не домовилися про інше, при якому інформація передається за допомогою електронного, оптичного чи будь-якого іншого аналогічного засобу зв'язку, зокрема телеграфу, телефаксу, телексу, електронної пошти або електронного обміну даними (ЕОД), але не обмежуючись ними, за умови, що ця інформація доступна для подальшого використання як вихідна інформація;

9) "законодавство держави, застосовне відповідно до цієї Конвенції", означає чинні в цій державі правові норми, інші ніж її правила, що належать до міжнародного приватного права.

1. Ця Конвенція застосовується до будь-якого договору перевезення, відповідно до якого порт навантаження або місце приймання вантажу і порт розвантаження або порт здачі вантажу розташовані у двох різних державах, з яких принаймні одна є державою - учасницею цієї Конвенції. Якщо договір передбачає можливість вибору між кількома портами розвантаження або місцями здачі, то таким портом або місцем здачі є порт розвантаження або здачі, в якому фактично був зданий вантаж.

2. Якщо предметом договору перевезення внутрішніми водними шляхами є перевезення вантажу без перевантаження, як внутрішніми водними шляхами, так і шляхами, на які поширюється режим морського перевезення, ця Конвенція також застосовується до цього договору при дотриманні умов, передбачених у пункті 1, за винятком тих випадків, коли

a) відповідно до застосовного морського законодавства був складений морський коносамент, або коли

b) відстань, що треба буде пройти шляхами, на які поширюється режим морського перевезення, є довшою.

3. Ця Конвенція застосовується незалежно від національної приналежності, місця реєстрації, порту приписки судна або того факту, чи є воно судном морського плавання або внутрішнього плавання, і незалежно від національної приналежності, доміциля, місцезнаходження або місця перебування перевізника, вантажовідправника або вантажоодержувача.

1. Перевізник зобов'язаний перевезти вантаж у належні строки й здати його в місці здачі вантажоодержувачу в тому самому стані, в якому вантаж ним був одержаний.

2. У разі відсутності домовленості про інше, приймання вантажу та його здача здійснюються на борту судна.

3. Перевізник визначає, яке судно він буде використовувати. Він зобов'язаний до й на початку рейса виявити належну дбайливість, для того, щоб забезпечити, з огляду на характер вантажу, який підлягає перевезенню, здатність судна прийняти вантаж, його придатність для плавання, оснащеність й укомплектованість екіпажем, як це приписано чинними правилами, а також наявність на ньому національних і міжнародних дозволів, необхідних для перевезення відповідного вантажу.

4. Якщо обумовлено, що перевезення повинно здійснюватися на визначеному судні або типі судна, перевізник може вантажити або перевантажувати вантаж цілком або частково на інше судно або інший тип судна без згоди вантажовідправника лише в таких випадках:

a) з настанням таких обставин, як низький рівень води, зіткнення чи будь-які інші перешкоди, що впливають на судноплавство, які неможливо було передбачати в момент укладення договору і які для здійснення договору перевезення вимагають навантаження або перевантаження вантажу, і якщо перевізник не може одержати протягом розумного періоду часу вказівки від вантажовідправника, або

b) коли це відповідає звичаям порту, в якому знаходиться судно.

5. За умови дотримання вантажовідправником своїх зобов'язань перевізник повинен забезпечити, щоб навантаження, укладка та кріплення вантажу не впливали на безпеку судна.

6. Перевізник має право перевозити вантажі на палубі або у відкритих трюмах лише в тому разі, якщо це було обумовлено з вантажовідправником або відповідає звичаям цієї галузі торгівлі, або вимагається чинними приписами.

1. Договір, що відповідає визначенню, зазначеному в пункті 1 статті 1, й укладений між перевізником і фактичним перевізником, є договором перевезення в розумінні цієї Конвенції. Для цілей такого договору всі положення цієї Конвенції, що стосуються вантажовідправника, застосовуються до перевізника, а положення, що стосуються перевізника, застосовуються до фактичного перевізника.

2. У тих випадках, коли перевізник доручив здійснення перевезення або його частини фактичному перевізнику, навіть якщо це припустимо за умовами договору перевезення, перевізник, однак, залишається відповідальним за все перевезення відповідно до положень цієї Конвенції. Усі положення цієї Конвенції, що регулюють відповідальність перевізника, застосовуються також до відповідальності фактичного перевізника стосовно здійснюваного ним перевезення.

3. Перевізник у всіх випадках інформує вантажовідправника, якщо він доручає здійснення перевезення або його частини фактичному перевізнику.

4. Будь-яка угода з вантажовідправником або вантажоодержувачем, що розширює відповідальність перевізника відповідно до положень цієї Конвенції, поширюється на фактичного перевізника тільки в обсязі, на який він дав явно виражену згоду в письмовій формі. Фактичний перевізник може посилатися на будь-які заперечення, що можуть бути висунуті перевізником на підставі договору перевезення.

5. У тих випадках і тією мірою, якою перевізник і фактичний перевізник несуть відповідальність, їхня відповідальність є солідарною. Ніщо в цій статті не зменшує права регресної вимоги у відносинах між ними.

Перевізник повинен здати вантаж у строк, обумовлений у договорі перевезення, або, якщо цей строк не було обумовлено, у строк, який було б розумно вимагати від дбайливого перевізника з урахуванням обставин рейса та безперешкодного судноплавства.

1. Вантажовідправник повинен сплатити суми, належні на підставі договору перевезення.

2. Вантажовідправник зобов'язаний до передачі вантажу перевізнику подати йому в письмовій формі такі дані про вантаж, який підлягає перевезенню:

a) розміри, кількість місць або вагу й питомий навантажувальний об'єм вантажу;

b) маркування, необхідне для ідентифікації вантажу;

c) характер, особливості й властивості вантажу;

d) указівки, що стосуються митного або адміністративного режиму, застосовного до вантажу;

e) інші необхідні відомості, що зазначаються в транспортному документі.

Крім того, вантажовідправник повинен передати перевізнику, під час передачі вантажу, усі необхідні супровідні документи.

3. Вантажовідправник повинен, якщо цього вимагає характер вантажу, з урахуванням погоджених транспортних операцій, запакувати вантаж таким чином, щоб запобігти його втраті або пошкодженню з моменту його прийняття перевізником і до здачі та виключити можливість заподіяння ним шкоди судну або іншому вантажу. Крім того, вантажовідправник повинен з урахуванням обумовленого перевезення передбачити належне маркування відповідно до застосовних міжнародних або національних приписів, або, у разі відсутності таких приписів, відповідно до загальноприйнятих у внутрішньому судноплавстві правил і звичаїв.

4. За умови дотримання перевізником своїх зобов'язань вантажовідправник повинен навантажити, укласти й закріпити вантаж відповідно до практики судноплавства на внутрішніх водних шляхах, якщо в договорі перевезення не зазначено іншого.

1. У разі перевезення небезпечного або такого, що забруднює навколишнє середовище, вантажу вантажовідправник повинен до передачі вантажу й на додаток до відомостей, передбачених у пункті 2 статті 6, чітко інформувати перевізника в письмовій формі про небезпечні властивості вантажу й притаманні йому ризики забруднення, а також про запобіжні заходи, яких потрібно вжити.

2. Якщо для перевезення небезпечного або такого, що забруднює навколишнє середовище, вантажу потрібний дозвіл, то вантажовідправник передає необхідні документи не пізніше, ніж у момент передачі вантажу.

3. Якщо продовження перевезення, розвантаження або здача небезпечного або такого, що забруднює навколишнє середовище, вантажу не можливі через відсутність адміністративного дозволу, витрати, зумовлені поверненням вантажу до порту навантаження або до найближчого місця, де він може бути вивантажений і зданий або знищений, покладаються на вантажовідправника.

4. За наявності безпосередньої небезпеки для життя, майна або навколишнього середовища перевізник має право вивантажити або знешкодити вантаж, або, якщо цей захід відповідає ступеню небезпеки, яку становить вантаж, знищити його, навіть якщо до прийняття вантажу перевізник був поінформований або яким-небудь іншим чином дізнався про небезпечний характер або забруднювальні характеристики цього вантажу.

5. Перевізник може вимагати відшкодування збитків, якщо він має право вживати заходів, передбачених вище в пункті 3 або 4.

1. Вантажовідправник, навіть якщо жодна помилка не може бути поставлена йому за провину, несе відповідальність за збитки й витрати, які має перевізник або фактичний перевізник через те, що:

a) відомості або інформація, передбачена в пункті 2 статті 6 або в пункті 1 статті 7, відсутня, є не точною або не повною;

b) небезпечний або такий, що забруднює навколишнє середовище, вантаж не було замарковано або позначено відповідно до застосовних міжнародних чи національних приписів або, у разі відсутності таких приписів, відповідно до загальноприйнятих у внутрішньому судноплавстві правил і звичаїв;

c) необхідні супровідні документи відсутні, є не точними або не повними.

Перевізник не може посилатися на відповідальність вантажовідправника, якщо встановлено, що це провина самого перевізника, його агентів або службовців. Це саме правило застосовується до фактичного перевізника.

2. Вантажовідправник відповідає за дії чи бездіяльність осіб, яких він наймає для вирішення завдань і виконання зобов'язань, передбачених у статтях 6 і 7, як за свої дії чи бездіяльність, якщо ці особи діють у межах своїх службових обов'язків.

1. Перевізник може розірвати договір перевезення, якщо вантажовідправник не виконав своїх зобов'язань, передбачених у пункті 2 статті 6 або в пунктах 1 й 2 статті 7.

2. Якщо перевізник використовує своє право на розірвання договору, він може вивантажити вантаж за рахунок вантажовідправника та претендувати на виплату таких сум:

a) однієї третини обумовленого фрахту; або

b) на додаток до витрат за простій компенсацію, що дорівнює сумі вартості додаткових витрат і втрат, а також у разі, коли рейс уже почався, фрахт пропорційно фактично пройденій відстані.

1. Незважаючи на обов'язок вантажовідправника відповідно до пункту 1 статті 6, вантажоодержувач, який після прибуття вантажу в місце здачі вимагає його здачі, несе відповідальність згідно з договором перевезення за сплату фрахту й інших зборів, пов'язаних з вантажем, а також за участь у покритті збитків по загальній аварії. У разі відсутності транспортного документа або якщо він не був наданий, вантажоодержувач несе відповідальність за сплату фрахту, обумовленого з вантажовідправником, якщо його розмір відповідає ринковій ставці.

2. Надання вантажу в розпорядження вантажоодержувача згідно з договором перевезення або звичаєм цієї галузі торгівлі або відповідно до адміністративних правил, застосовними в порту вивантаження, розглядається як здача. Обов'язкова передача вантажу властям або третій стороні також розглядається як здача.

1. Перевізник видає для кожного перевезення вантажу, що регулюється цією Конвенцією, транспортний документ; він повинен видати коносамент тільки на прохання вантажовідправника і якщо це було обумовлено до навантаження вантажу або до його прийняття до перевезення. Відсутність транспортного документа або його неповне оформлення не впливає на дійсність договору перевезення.

2. Оригінал транспортного документа підписується перевізником або капітаном судна чи особою, уповноваженою перевізником. Перевізник може зажадати, щоб вантажовідправник скріпив підписом оригінал або копію документа. Підпис може бути проставлений від руки, у вигляді факсимільної печатки, пробитий або проштемпельований, проставлений у вигляді символів або нанесений за допомогою будь-якого іншого механічного чи електронного засобу, якщо це не забороняється законодавством держави, де видається транспортний документ.

3. Транспортний документ посвідчує, за відсутності доказів протилежного, висновок і зміст договору перевезення, а також прийняття вантажу до перевезення перевізником. Зокрема, він є основою для презумпції, що вантаж прийнято до перевезення в стані, описаному в транспортному документі.

4. У тому разі, коли транспортним документом є коносамент, він один визначає відносини між перевізником і вантажоодержувачем. Умови договору перевезення як і раніше визначають відносини між перевізником і вантажовідправником.

5. Транспортний документ, крім свого найменування, містить такі дані:

a) найменування, доміциль, місцезнаходження або місце перебування перевізника й вантажовідправника;

b) найменування вантажоодержувача;

c) назву або номер судна, якщо вантаж навантажено на борт, або зазначення в транспортному документі, що вантаж був прийнятий перевізником, але ще не навантажений на борт судна;

d) порт навантаження або місце приймання вантажу та порт вивантаження або місце здачі;

e) звичайне найменування типу вантажу й характер його упаковки та, у разі небезпечного або такого, що забруднює навколишнє середовище, вантажу, його позначення відповідно до чинних приписів або, у разі відсутності такого позначення, його загальне найменування;

f) розміри, кількість місць або вагу, а також ідентифікаційне маркування вантажу, прийнятого на борт або прийнятого до перевезення;

g) у відповідних випадках зазначення того, що вантаж повинен або може перевозитися на палубі або у відкритих трюмах;

h) погоджені положення, що стосуються фрахту;

i) у разі накладної - точне зазначення того, чи є вона оригіналом або копією; у разі коносамента - кількість примірників оригіналу;

j) місце й дату видачі.

Відсутність одного або кількох даних, що містяться в цьому пункті, не впливає на юридичний характер транспортного документа за змістом пункту 6 статті 1 цієї Конвенції.

1. Перевізник має право вносити до транспортного документа застереження стосовно:

a) розмірів, кількості місць або ваги вантажу, якщо він має підстави підозрювати, що зазначені вантажовідправником відомості не точні, або якщо відсутні достатні засоби для перевірки цих відомостей, зокрема в тому разі, коли цей вантаж не було перелічено, обміряно або зважено в його присутності, або коли без конкретної домовленості про це розміри або вага були визначені на підставі даних судна;

b) ідентифікаційного маркування, яке не є чітким і таким, що не стирається, яке наноситься на сам вантаж, або, у разі тари, на ємності або упаковку;

c) зовнішнього стану вантажу.

2. У тому разі, якщо перевізник не зазначає зовнішнього стану вантажу або не вносить застережень із цього приводу, вважається, що він зазначив у транспортному документі, що зовнішній стан вантажу задовільний.

3. У тому разі, коли згідно з даними, що містяться в транспортному документі, вантаж було поміщено в контейнер або в трюми судна, опломбовані іншими особами, ніж перевізник, його службовці або агенти, і якщо ні контейнер, ні пломби не пошкоджено й не порушено, коли вантаж досягнув порту розвантаження або місця здачі, вважається, що втрата вантажу або шкода не мали місця в ході перевезення.

1. Оригінали коносамента є цінними паперами, що видаються на ім'я вантажоодержувача, ордерними або на пред'явника.

2. У місці здачі вантаж здається лише після передачі першого з пред'явлених оригіналів коносамента; згодом здача вантажу не може бути витребувана проти передачі інших оригіналів.

3. У тому разі, коли вантаж знаходиться в розпорядженні перевізника, передача коносамента особі, уповноваженій відповідно до коносамента одержати вантаж, тягне ті самі наслідки, що й передача вантажу в тому, що стосується прав на одержання вантажу.

4. У тому разі, коли коносамент було передано третій стороні, зокрема вантажоодержувачу, що діяла сумлінно, покладаючись на опис вантажу, що міститься в коносаменті, доведення протилежного стосовно презумпції, передбаченої в пункті 3 статті 11 й у пункті 2 статті 12, не допускається.

1. Вантажовідправник має право розпоряджатися вантажем; зокрема, він може зажадати, щоб перевізник припинив перевезення вантажу, щоб він змінив місце здачі або здав вантаж не тому одержувачу, якого зазначено в транспортному документі.

2. Вантажовідправник втрачає надане йому право розпоряджатися вантажем з того моменту, коли вантажоодержувач після прибуття вантажу до передбаченого місця доставки, зажадав здати вантаж, і:

a) у разі перевезення за накладною - з моменту передачі вантажоодержувачу оригіналу;

b) у разі перевезення за коносаментом - з моменту передачі вантажовідправником усіх наявних у нього оригіналів іншій особі.

3. За допомогою внесення відповідного запису до накладної вантажовідправник може в момент видачі останньої відмовитися від свого права розпорядження на користь вантажоодержувача.

Вантажовідправник або, у випадках, передбачених у пунктах 2 й 3 статті 14, вантажоодержувач для здійснення свого права розпорядження повинен:

a) у разі, коли було видано коносамент, надати всі оригінали коносаментів до прибуття вантажу до передбаченого місця здачі;

b) у разі, коли було видано інший транспортний документ, крім коносамента, надати цей документ, який повинен містити нові вказівки для перевізника;

c) відшкодувати перевізнику всі витрати й збитки, зазнані у зв'язку з виконанням вказівок;

d) у разі вивантаження вантажу до прибуття до передбаченого місця здачі сплатити повну суму обумовленого фрахту, якщо в договорі перевезення не було обумовлене інше.

1. Перевізник несе відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті втрати або ушкодження вантажу, що відбулися після його прийняття до перевезення до його здачі, або в результаті перевищення строку здачі, якщо він не доведе, що шкода зумовлена обставинами, яких дбайливий перевізник не міг уникнути, та наслідкам, яким він не міг запобігти.

2. Відповідальність перевізника за шкоду, заподіяну в результаті втрати або ушкодження вантажу протягом часу до навантаження вантажу на судно або після того, коли вантаж було вивантажено із судна, визначається відповідно до законодавства держави, застосовного до договору перевезення.

1. Перевізник відповідає за дії та бездіяльність своїх службовців та агентів, яких він використовує під час виконання договору перевезення, у настільки, наскільки й за власні дії та бездіяльність, якщо ці особи діють у межах своїх службових обов'язків.

2. У тому разі, коли перевезення здійснюється фактичним перевізником відповідно до статті 4, перевізник також відповідає за дії та бездіяльність фактичного перевізника, його службовців та агентів, які діють у межах своїх службових обов'язків.

3. У тому разі, коли пред'явлено позов службовцям та агентам перевізника або фактичного перевізника, ці особи, довівши, що вони діяли в межах своїх службових обов'язків, мають право посилатися на такі саме звільнення від відповідальності й на ті самі межі відповідальності, на які може посилатися перевізник або фактичний перевізник на підставі цієї Конвенції.

4. Лоцман, якого призначає компетентний орган і якого не можна вільно обрати, не вважається службовцем або агентом у розумінні пункту 1.

1. Перевізник і фактичний перевізник звільняються від відповідальності, якщо втрата, ушкодження або затримка є результатом однієї з перерахованих нижче обставин або ризиків:

a) дії чи бездіяльності вантажовідправника, вантажоодержувача або особи, уповноваженої розпоряджатися вантажем;

b) переміщення, навантаження, укладення або вивантаження вантажу вантажовідправником або вантажоодержувачем або третіми особами, які діють з доручення вантажовідправника або вантажоодержувача;

c) перевезення вантажу на палубі або у відкритих трюмах, якщо це було обумовлено з вантажовідправником або відповідає звичаям цієї галузі торгівлі, або вимагається чинними приписами;

d) характеру визначених видів вантажу, з яким пов'язані цілковита або часткова втрата або ушкодження, зокрема від поломки, іржі, внутрішнього псування, усихання, витоку, природного зменшення під час транспортування (за об'ємом або за вагою) або від впливу паразитів чи гризунів;

e) відсутності або дефектів упаковки, коли вантаж через свій характер піддається втраті або ушкодженню за відсутності упаковки або наявності в ній дефектів;

f) недостатнього або неточного ідентифікаційного маркування вантажу;

g) проведення операцій або спроби проведення операцій з рятування життя або майна на внутрішніх водних шляхах;

h) перевезення живих тварин, крім тих випадків, коли перевізником не були вжиті відповідні заходи або не були дотримані інструкції, погоджені в договорі перевезення.