Статус Конвенції див.

Держави-учасниці цієї Конвенції,

беручи до уваги цілі і принципи Статуту Організації Об'єднаних Націй, що стосуються підтримання міжнародного миру та розвитку дружніх відносин і співробітництва між державами,

вважаючи, що злочини проти дипломатичних агентів та інших осіб, які користуються міжнародним захистом, загрожуючи безпеці цих осіб, створюють серйозну загрозу підтриманню нормальних міжнародних відносин, що необхідні для співробітництва між державами,

вважаючи, що вчинення таких злочинів викликає серйозне занепокоєння міжнародного товариства,

будучи переконані, що є невідкладна необхідність вжиття відповідних і ефективних заходів для запобігання та покарання таких злочинів,

погодилися про таке:

В цілях цієї Конвенції:

1. "Особа, яка користується міжнародним захистом", є:

а) глава держави, у тому числі кожний член колегіального органу, який виконує функції глави держави згідно з конституцією відповідної держави, глава уряду чи міністр закордонних справ, який перебуває в іноземній державі, а також супроводжуючі члени його сім'ї;

b) будь-який представник чи службова особа держави, чи будь-яка службова особа, чи інший агент міжурядової міжнародної організації, коли проти нього, його офіційних приміщень, його житлового приміщення чи його транспортних засобів було вчинено злочин, має право згідно з міжнародним правом на спеціальний захист від будь-якого нападу на його особу, свободу і гідність, а також члени його сім'ї, що проживають з ним.

2. "Гаданий злочинець" є особа, щодо якої є докази, достатні для встановлення prima facie, що вона вчинила один чи більше злочинів, зазначених у статті 2, або брала участь у їх вчиненні.

1. Навмисне вчинення:

а) вбивства, викрадення та іншого нападу проти особистості чи свободи особи, що користується міжнародним захистом;

b) насильницький напад на офіційне приміщення, житлове приміщення або транспортні засоби особи, яка користується міжнародним захистом, що може погрожувати особистості чи свободі останньої;

с) загроза будь-якого нападу;

d) спроба будь-якого нападу, і

е) дії в якості співучасника будь-якого такого нападу мають розглядатися кожною державою-учасницею згідно з її внутрішнім законодавством як злочин.

2. Кожна держава-учасниця передбачає відповідні покарання за такі злочини з урахуванням їх тяжкого характеру.

3. Пункти 1 і 2 цієї статті ніяким чином не звільнюють держав-учасниць від зобов'язань згідно з міжнародним правом вживати всіх належних заходів для запобігання іншим посяганням на особистість, свободу і гідність особи, яка користується міжнародним захистом.

1. Кожна держава-учасниця вживає відповідних заходів для встановлення своєї юрисдикції над злочинами, зазначеними в статті 2, у таких випадках:

а) коли злочин вчинено на території цієї держави або на борту судна чи літака, зареєстрованого в цій державі;

b) коли гаданий злочинець є громадянином цієї держави;

с) коли злочин вчинено проти особи, яка користується міжнародним захистом за смислом статті 1 та має статус такої у зв'язку з тими функціями, які вона виконує від імені цієї держави.

2. Кожна держава-учасниця аналогічним чином вживає необхідних заходів для встановлення своєї юрисдикції під цими злочинами у випадку, коли гаданий злочинець перебуває на його території, і не видає його відповідно до статті 8 будь-якій із держав, згаданих у пункті 1 цієї статті.

3. Ця Конвенція не виключає будь-якої юрисдикції, що здійснюється згідно з національним правом.

Держави-учасниці співробітничають у справі запобігання злочинам, переліченим у статті 2, особливо шляхом:

а) вжиття всіх практично здійснимих заходів по запобіганню підготовці в межах їх відповідних територій вчинення таких злочинів в межах чи поза межами їх територій;

b) обміну інформацією та координації вжиття адміністративних заходів для того, щоб запобігти вчиненню таких злочинів.

1. Держава-учасниця, в межах території якої було вчинено будь-які із злочинів, зазначених у статті 2, якщо вона має підстави вважати, що гаданий злочинець залишив її територію, повідомляє всі інші заінтересовані держави чи безпосередньо, чи через Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй про всі факти, що стосуються вчиненого злочину, а також про всі наявні в її розпоряджені дані щодо встановлення особистості гаданого злочинця.

2. У випадку вчинення проти особи, яка користується міжнародним захистом, будь-якого із злочинів, зазначених у статті 2, кожна держава-учасниця, що має інформацію щодо жертви та обставин вчинення злочину, докладає зусиль, щоб надати її в умовах, передбачених відповідним законодавством держави, повністю і своєчасно державі-учасниці, від імені якої ця особа здійснювала свої функції.

1. Переконавшись, що обставини цього вимагають, держава-учасниця, на території якої перебуває гаданий злочинець, вживає згідно із своїм внутрішнім законодавством належних заходів, що забезпечують його присутність для кримінального переслідування або видачі. Про ці заходи невідкладно повідомляється чи безпосередньо, чи через Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй:

а) державі, на території якої було вчинено злочин;

b) державі чи державам, громадянином якої є гаданий злочинець, або у випадку, якщо він є апатридом, на території якої він постійно проживає;

с) державі чи державам, громадянином якої є заінтересована особа, яка користується міжнародним захистом, чи від імені якої вона здійснювала свої функції;

d) всім іншим заінтересованим державам; та

е) міжурядовій міжнародній організації, агент чи будь-яка службова особа якої є відповідною особою, яка користується міжнародним захистом.

2. Будь-якій особі, щодо якої вживаються заходи, передбачені в пункті 1 цієї статті, надається можливість:

а) невідкладно зв'язатися з найближчим відповідним представником держави, громадянином якої вона є, або який іншим чином має право захищати її права, чи, якщо вона є апатридом, до якого вона звертається з проханням і який погоджується захищати її права; та