Договірні Держави,

вважаючи, що вільний обмін ідеями і знаннями і, в цілому, найширше розповсюдження різних форм самовираження, які використовуються цивілізаціями, є неодмінною умовою для інтелектуального прогресу і міжнародного взаєморозуміння і сприяють таким чином збереженню миру в усьому світі;

вважаючи, що ці обміни в основному здійснюються через книги, публікації і матеріали освітнього, наукового або культурного характеру;

вважаючи, що Статут Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури обумовлює співробітництво народів у всіх галузях інтелектуальної діяльності, зокрема, "обмін виданнями, творами мистецтва, лабораторним обладнанням і всілякою корисною документацією", а також передбачає, що Організація "сприяє зближенню і взаєморозумінню народів шляхом використання усіх засобів інформації" і "рекомендує з цією метою укладати міжнародні угоди, які вона вважатиме корисними для вільного розповсюдження ідей словесним та зображальним засобами";

визнають, що ефективним засобом досягнення цих цілей може стати міжнародна угода, яка сприятиме вільному обміну книгами, публікаціями і матеріалами освітнього, наукового або культурного характеру, і

погодились тому з принципами, що викладені нижче:

1. Договірні Держави зобов'язуються не стягувати мита або інших зборів при ввезенні або у зв'язку із ввезенням:

а) книг, публікацій і документів, перелічених у Додатку А до цієї Угоди;

b) матеріалів освітнього, наукового і культурного характеру, перелічених у Додатках В, С, D і E до цієї Угоди, що видані в інших Договірних Державах і відповідають умовам, визначеним у цих Додатках.

2. Положення пункту 1 цієї статті не перешкоджають будь-якій Договірній Державі стягувати з матеріалів, що ввозяться:

a) внутрішнє мито чи інші будь-які внутрішні збори, що стягуються під час ввозу чи після нього, за умови, що вони не перевищують зборів, які застосовуються прямо чи побічно до подібних вітчизняних видань;

б) оподаткування чи збори, крім мита, що накладаються урядовими чи адміністративними органами при ввезенні або у зв'язку з ним, за умови, що вони не перевищують розміру орієнтовних витрат на надані послуги і не є засобом побічного захисту вітчизняних матеріалів чи оподаткуванням, що застосовується щодо імпорту загального характеру.

1. Договірні Держави зобов'язуються надавати необхідні ліцензії і/або іноземну валюту для ввезення нижченаведених матеріалів:

a) книг і публікацій, призначених для бібліотек, і добірок громадських установ, які займаються питаннями освіти, наукових досліджень або культури;

b) офіційних парламентських та адміністративних документів, опублікованих у країнах їхнього походження;

c) книг і публікацій Організації Об'єднаних Націй та її спеціалізованих установ;

d) книг і публікацій, одержаних Організацією Об'єднаних Націй, з питань освіти, науки і культури, що безкоштовно розповсюджуються нею чи під її наглядом і не підлягають продажу;

e) публікацій, призначених для розвитку туризму за межами країни ввезення, що направляються і розповсюджуються безкоштовно;

f) матеріалів для сліпих:

(i) книг, публікацій і документів усіх видів з опуклим шрифтом для сліпих;

(ii) інших матеріалів, спеціально призначених для освіти, наукового і культурного розвитку сліпих, які ввозяться безпосередньо установами або організаціями, що займаються питаннями надання допомоги сліпим, і затверджені компетентними властями країни, що ввозить, з метою безмитного ввезення цих видів матеріалів.

2. Договірні Держави, які застосовують кількісні обмеження та заходи контролю над валютою, зобов'язуються надавати, наскільки це можливо, іноземну валюту і ліцензії, необхідні для ввезення інших матеріалів освітнього, наукового і культурного характеру і, зокрема, матеріалів, перелічених у Додатках до цієї Угоди.

1. Договірні Держави зобов'язуються надавати всі можливі пільги для ввезення матеріалів освітнього, наукового і культурного характеру, які ввозяться виключно з метою демонстрації на публічних виставках, дозволених компетентними властями країни ввезення, з їхнім наступним вивезенням. Ці пільги включають надання необхідних ліцензій і звільнення від мита, внутрішніх податків і зборів усіх видів, що стягуються при ввезенні, крім оплати і зборів, які відповідають орієнтовній вартості наданих послуг.

2. Жодне з положень цієї статті не перешкоджає властям країни ввезення вживати таких заходів, які можуть бути необхідними для забезпечення вивезення зазначених матеріалів після закриття виставки.

1. Договірні Держави зобов'язуються по можливості:

a) продовжити свої спільні зусилля по всебічному сприянню вільному розповсюдженню матеріалів освітнього, наукового і культурного характеру, а також скасуванню або скороченню будь-яких обмежень цього вільного розповсюдження, не перелічених у цій Угоді;

b) спростити адміністративну процедуру ввезення матеріалів освітнього, наукового і культурного характеру;

c) сприяти швидкому і надійному проходженню через митницю матеріалів освітнього, наукового і культурного характеру;

Жодне з положень цієї Угоди не обмежує права Договірних Держав вживати відповідно до їхнього законодавства, заходів по забороні чи обмеженню ввезення певних видів матеріалів, а також їх наступного розповсюдження, якщо такі заходи будуть безпосередньо пов'язані з питаннями національної безпеки, моралі і громадського порядку цієї держави.

Ця Угода не зачіпає і не змінює закони і регламентуючі акти будь-якої Договірної Держави чи будь-який з її міжнародних договорів, конвенцій, угод чи заяв, що стосуються захисту авторського права або промислової власності, включаючи патенти і торговельні марки.

З урахуванням положень будь-яких попередніх конвенцій, до яких Договірні Держави могли приєднатися з метою врегулювання спорів, Договірні Держави зобов'язуються вдаватися до переговорів або процедур примирення з метою врегулювання будь-яких спорів, щодо тлумачення або застосування цієї Угоди.

У разі спору між Договірними Державами стосовно того, чи мають матеріали, що ввозяться, освітній, науковий або культурний характер, заінтересовані сторони за взаємною згодою можуть звернутися до Генерального директора Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури для отримання консультативного висновку.

1. Ця Угода, англійський і французький тексти якої у рівній мірі автентичні, датована сьогоднішнім днем і відкрита для підписання усіма державами - членами Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, всіма державами-членами Організації Об'єднаних Націй і будь-якою державою-нечленом, якій може бути направлене запрошення Виконавчої ради Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури.

2. Ця Угода ратифікується державами, що її підписали, відповідно до їхньої конституційної процедури.

3. Грамоти про ратифікацію здаються на зберігання Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй.

Держави, перелічені в пункті 1 статті IX, можуть приєднатися до цієї Угоди починаючи з 22 листопада 1950 року. Приєднання набуває чинності з моменту передачі на зберігання офіційного акта Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй.

Ця Угода набуває чинності з моменту отримання Генеральним секретарем Організації Об'єднаних Націй актів про ратифікацію чи про приєднання від 10 держав.

1. Держави-сторони цієї Угоди з моменту набуття нею чинності вживають усіх необхідних заходів для повного та ефективного її застосування протягом шести місяців після цієї дати.

2. Держави, які передадуть на зберігання свої акти про ратифікацію або про приєднання після набуття чинності цією Угодою вживають згаданих заходів протягом трьох місяців після акта передачі.

3. Протягом одного місяця після закінчення термінів, зазначених у пунктах 1 і 2 цієї статті, Договірні Держави-сторони цієї Угоди, направляють доповіді Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури про заходи, яких вони вжили з метою забезпечення застосування цієї Угоди.

4. Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури направляє ці доповіді усім державам, що підписали цю Угоду, і Міжнародній організації торгівлі (попередньо її Тимчасовій комісії).

Будь-яка Договірна Держава може під час підписання або передачі на зберігання актів про ратифікацію або про приєднання, чи в будь-який час після цього оголосити шляхом заяви Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй про те, що ця Угода поширюється на всі чи на деякі території, які ця держава представляє на міжнародній арені.

1. Після закінчення двох років після набуття чинності цією Угодою будь-яка Договірна Держава може від свого імені або від імені будь-якої території, яку вона представляє на міжнародній арені, денонсувати цю Угоду шляхом вручення Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй повідомлення у письмовій формі.

2. Денонсація набуває чинності через один рік після одержання документа, який повідомляє про це.

Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй сповіщає держави, перелічені в пункті 1 статті IX, Організацію Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, а також Міжнародну організацію торгівлі (попередньо її Тимчасову комісію) про передачу всіх документів про ратифікацію чи приєднання, згаданих у статтях IX і X, а також про повідомлення та денонсації, передбачені відповідно у статтях XIII та XIV.