Його Величність Король Болгар, Президент Французької Республіки, Його Величність Король Великої Британії, Ірландії і Британських Домініонів за морями, Імператор Індії, Його Величність Король Еллінів, Його Величність Імператор Японії, Його Величність Король Румунії, Президент Турецької Республіки, Центральний Виконавчий Комітет Союзу Радянських Соціалістичних Республік, Його Величність Король Югославії;

натхненні бажанням впорядкувати прохід і судноплавство у Протоках Дарданелли, Мармуровому морі та Босфорі, які охоплюються загальним визначенням "Протоки", таким чином, щоб у межах безпеки Туреччини і безпеки прибережних держав у Чорному морі захистити принцип, закріплений статтею 23 Мирного договору, підписаного у Лозанні 24 липня 1923 року;

вирішили замінити цією Конвенцією Конвенцію, підписану у Лозанні 24 липня 1923 року, і призначили своїми Повноважними представниками:

Його Величність Король Болгар:

д-ра Ніколаса Ніколаєва, Уповноваженого міністра, Генерального секретаря Міністерства закордонних справ та культів;

п. П'єра Нейкова, Уповноваженого міністра, начальника управління політичних відносин Міністерства закордонних справ та культів;

Президент Французької Республіки:

п. Поля Бонкура, сенатора, постійного представника Франції у Лізі Націй, колишнього Голову Ради, колишнього Міністра закордонних справ, кавалера ордена Почесного легіону та хреста "За бойові заслуги";

п. Анрі Понсо, Надзвичайного і Повноважного Посла Французької Республіки в Ангорі, кавалера ордена Почесного легіону;

Його Величність Король Великої Британії, Ірландії та Британських Домініонів за морями, Імператор Індії:

Від Великої Британії та Північної Ірландії та всіх частин Британської Імперії, які не є окремими членами Ліги Націй:

Високоповажного Лорда Стенлі, члена Таємної ради, члена Ради, депутата Парламенту, Парламентського секретаря Адміралтейства;

Від Австралійського Союзу:

Високоповажного Стенлі Мельбурна Брюса, кавалера ордена Кавалерів пошани, члена Ради, Верховного комісара Австралії у Лондоні;

Його Величність Король Еллінів:

п. Ніколаса Політіса, Надзвичайного Посланника та Уповноваженого міністра Греції у Парижі, колишнього Міністра закордонних справ;

п. Рауля Бібіка Розетті, Постійного представника Греції у Лізі Націй;

Його Величність Імператор Японії:

п. Наотаке Сато, Джусаммі, кавалера ордена Сонця, що сходить, Надзвичайного і Повноважного Посла у Парижі;

п. Масса-акі Хотта, Джушіі, кавалера ордена Сонця, що сходить, другого ступеня, Надзвичайного посланника і Уповноваженого міністра у Берні;

Його Величність Король Румунії:

п. Ніколаса Тітулеско, Міністра, Державного секретаря Міністерства закордонних справ;

п. Константіна Концеско, Уповноваженого міністра, Представника Румунії у Європейській та Міжнародній Дунайській комісіях;

п. Веспасієна Пелла, Надзвичайного посланника і Уповноваженого міністра у Гаазі;

Президент Турецької Республіки:

д-ра Русту Араса, Міністра закордонних справ, Представника Смірни;

п. Суада Даваза, Надзвичайного і Повноважного Посла Турецької Республіки у Парижі;

п. Нумана Менеменчіоглу, Посла Туреччини, Генерального секретаря Міністерства закордонних справ;

п. Асіма Гундуза, генерала, командувача Армійським корпусом, заступника Голови Генерального штабу;

п. Некмеддіна Садака, Постійного представника Туреччини у Лізі Націй, Представника Сіваса, доповідача Комітету закордонних справ;

Центральний виконавчий комітет Союзу Радянських Соціалістичних Республік:

п. Максима Літвінова, члена Центрального виконавчого комітету Союзу Радянських Соціалістичних Республік, Народного комісара закордонних справ;

Його Величність Король Югославії:

п. Івана Субботіча, Постійного представника Королівства Югославія у Лізі Націй;

які після пред'явлення своїх належним чином оформлених повноважень домовились про такі положення:

Високі Договірні Сторони визнають і підтверджують принцип права свободи проходу і судноплавства у Протоках.

Здійснення цього права відтепер регулюватиметься положеннями цієї Конвенції.

У мирний час торговельні судна користуватимуться правом повної свободи проходу і судноплавства у Протоках вдень і вночі, під будь-яким прапором і з будь-яким вантажем, без жодних формальностей, крім передбачених нижче у статті 3. Жодні мита або збори, інші за ті, стягнення яких передбачено у Додатку I до цієї Конвенції, не стягуватимуться турецькою владою з цих суден під час їхнього транзитного проходу без зупинки в одному з портів Проток.

Для полегшення стягнення цих мит або зборів торговельні судна, які прямують через Протоки, повинні повідомляти посадовим особам станцій, зазначених у статті 3, свою назву, національність, тоннаж, місце призначення і порт останньої зупинки (відправлення).

Лоцманське проведення і користування буксирними суднами залишаються необов'язковими.

Усі судна, які входять у Протоки з Егейського або Чорного морів, повинні зупинитись біля санітарної станції при вході у Протоки з метою проходження санітарного огляду, передбаченого турецьким законодавством у рамках міжнародних санітарних правил. Цей огляд щодо суден, які мають чистий санітарний патент, або таких, що пред'явили санітарну декларацію, яка посвідчує, що вони не підпадають під дію положень другого абзацу цієї статті, відбуватиметься як удень, так і вночі з максимально можливою швидкістю. Згадані вище судна не зобов'язані зупинятись у будь-якому іншому пункті під час свого проходу через Протоки.

Судна, на борту яких мають місце випадки чуми, холери, жовтої лихоманки, висипного тифу або віспи або мали місце за останні сім днів, а також судна, які залишили заражений порт протягом менш ніж п'яти діб, зобов'язані зупинятись біля санітарних станцій, зазначених у попередньому абзаці, для прийняття на борт санітарних наглядачів, яких може направити турецька влада. У зв'язку з направленням санітарних наглядачів не стягуватимуться жодні мита або збори; такі наглядачі будуть висаджені на санітарній станції при виході з Проток.

Під час війни, коли Туреччина не є воюючою стороною, торговельні судна під будь-яким прапором і з будь-яким вантажем користуватимуться правом свободи проходу і судноплавства у Протоках на умовах, передбачених у статтях 2 і 3.

Лоцманське проведення та користування буксирними суднами залишаються необов'язковими.

Під час війни, коли Туреччина є воюючою стороною, торговельні судна, які не належать державі, яка знаходиться у стані війни з Туреччиною, користуватимуться правом свободи проходу і судноплавства у Протоках за умови, що ці судна жодним чином не надають сприяння противнику.

Ці судна входитимуть у Протоки вдень. Їхній прохід здійснюватиметься шляхом, який у кожному окремому випадку визначатиметься турецькою владою.

У разі, якщо Туреччина вважає, що їй загрожує безпосередня небезпека війни, положення статті 2 тим не менше продовжуватимуть застосовуватись, однак, з дотриманням того, що судна повинні заходити у Протоки вдень і що прохід повинен здійснюватись шляхом, який у кожному окремому випадку визначатиметься турецькою владою.

Лоцманське проведення, у цьому разі, може бути зроблене обов'язковим, але воно буде безкоштовним.

Термін "торговельні судна" застосовується до всіх суден, які не передбачені розділом II цієї Конвенції.

Для цілей цієї Конвенції визначеннями військових суден та їхніх характеристик, а також обчислення тоннажу, є визначення, викладені у Додатку II до цієї Конвенції.

Щодо допоміжних суден військового флоту, спеціально пристосованих для перевезення рідкого або нерідкого палива, не підлягають виконанню положення статті 13 щодо повідомлення. Такі судна також не враховуються при обчисленні тоннажу, який підлягає обмеженню згідно зі статтями 14 і 18, за умови, що такі судна проходять через Протоки поодинці. Проте вони продовжують прирівнюватись до військових кораблів для цілей інших положень, які регулюють прохід.

Допоміжні судна, зазначені у попередньому абзаці, мають право користуватись згаданим вище винятковим статусом, лише якщо їхнє озброєння складається з: для використання проти плаваючих цілей - не більш ніж двох гармат максимального калібру 105 мм; для використання проти повітряних цілей - не більш ніж двох гармат максимального калібру 75 мм.

У мирний час легкі надводні кораблі, невеликі бойові судна та допоміжні судна, незалежно від того, чи належать вони прибережним державам Чорного моря або неприбережним державам, незалежно від їхнього прапору, користуватимуться правом свободи проходу через Протоки, без будь-яких мит або зборів, за умови, що такий прохід здійснюватиметься вдень на умовах, передбачених у статті 13 і наступних після неї.

Прибережні держави Чорного моря можуть проводити Протоками свої лінійні судна, тоннаж яких перевищує тоннаж, передбачений у першому абзаці статті 14, за умови, що ці судна прямують через Протоки поодинці та ескортуються не більш ніж двома есмінцями.

Прибережні держави Чорного моря мають право проводити Протоками, з метою повернення на їхню базу, свої підводні човни, побудовані або куплені за межами Чорного моря, якщо Туреччину було завчасно повідомлено про закладення або купівлю таких підводних човнів.

Підводні човни, які належать згаданим державам, також мають право проходити через Протоки для ремонту на верфях, розташованих за межами Чорного моря, за умови, що точна інформація з цього приводу буде передана Туреччині.

У будь-якому разі згадані підводні човни повинні плавати вдень і до того ж на поверхні та проходити через Протоки поодинці.

Для проходження Проток військовими суднами Турецькому Уряду повинно бути надіслане попереднє повідомлення по дипломатичних каналах. Звичайний термін повідомлення становить вісім днів, але бажано, щоб для неприбережних держав він був подовжений до п'ятнадцяти днів. У такому повідомленні зазначатиметься місце призначення, назва, тип і кількість кораблів, а також дата проходу у первісному напрямку і, у відповідних випадках, дата повернення. Про будь-яку зміну дати повинно бути повідомлено за три дні.

Вхід у Протоки у первісному напрямку здійснюватиметься протягом п'ятиденного періоду з дня, зазначеного у початковому повідомленні. Після закінчення цього періоду повинно бути надане нове повідомлення на тих самих умовах, які застосовуються щодо початкового повідомлення.

Під час проходу командир морського загону, не будучи зобов'язаним зупинятись, повідомить сигнальній станції, розташованій при вході у Дарданелли або Босфор, точний склад загону, який знаходиться під його командуванням.

Загальний максимальний тоннаж усіх суден іноземних морських загонів, які можуть знаходитись у стані транзитного проходу через Протоки, не повинен перевищувати 15000 тонн за винятком випадків, передбачених у статті 11 та у Додатку III до цієї Конвенції.

Проте загони, зазначені у попередньому абзаці, не повинні складатись з більш ніж дев'яти суден.

До цього тоннажу не включатимуться судна, які належать прибережним державам Чорного моря або неприбережним державам та здійснюють візит до одного з портів Проток згідно з положеннями статті 17.

До цього тоннажу також не будуть включені військові судна, які зазнали аварії під час проходу через Протоки; такі судна будуть зобов'язані під час ремонту дотримуватись будь-яких особливих правил безпеки, встановлених Туреччиною.

Військові судна, які здійснюють транзитний прохід через Протоки, не можуть у жодному разі використовувати повітряні судна, які можуть на них знаходитись.

Військові судна, які здійснюють транзитний прохід через Протоки, за винятком випадків аварії або небезпеки на морі, не повинні залишатись у Протоках протягом більшого часу, ніж їм необхідно для здійснення проходу.

Ніщо у положеннях попередніх статей не перешкоджає морському загону будь-якого тоннажу або складу нанести на запрошення Турецького Уряду короткочасний візит ввічливості до будь-якого порту у Протоках. Будь-який такий загін повинен залишити Протоки тим самим шляхом, яким він увійшов у Протоки, якщо тільки він не відповідає умовам, які вимагаються для транзитного проходу через Протоки згідно з положеннями статей 10, 14 і 18.

1. Загальний тоннаж, який неприбережні держави можуть мати у Чорному морі у мирний час, обмежується таким чином:

a) за винятком випадку, передбаченого у пункті b) нижче, загальний тоннаж згаданих держав не повинен перевищувати 30000 тонн;

b) у разі, якщо у будь-який час тоннаж найсильнішого флоту у Чорному морі перевищить щонайменше на 10000 тонн тоннаж найсильнішого флоту у цьому морі на дату підписання цієї Конвенції, то загальний тоннаж у 30000 тонн, передбачений у пункті a), буде збільшений настільки ж, аж до максимального показника у 45000 тонн. З цією метою кожна прибережна держава 1 січня і 1 липня кожного року повідомлятиме Турецькому Уряду, згідно з Додатком IV до цієї Конвенції, загальний тоннаж свого флоту у Чорному морі, а Турецький Уряд передаватиме ці дані іншим Високим Договірним Сторонам, а також Генеральному секретарю Ліги Націй;

c) тоннаж, який будь-яка з неприбережних держав може мати у Чорному морі, буде обмежений двома третинами загального тоннажу, передбаченого у пунктах a) і b) вище;

d) проте у разі, якщо одна або декілька неприбережних держав бажають направити до Чорного моря морські загони для гуманітарних цілей, ці загони, які у будь-якому разі не повинні перевищувати загалом 8000 тонн, будуть допущені до входу у Чорне море без направлення повідомлення, передбаченого у статті 13 цієї Конвенції, за умови отримання дозволу від Турецького Уряду, за таких обставин: якщо показник загального тоннажу, передбачений вище у пунктах a) і b), не був досягнутий і не буде перевищений за рахунок загонів, відправлення яких запитується, Турецький Уряд якнайскоріше після отримання направленого йому запиту надає дозвіл; якщо згаданий показник вже був досягнутий або буде перевищений за рахунок загонів, відправлення яких запитується, Турецький Уряд негайно інформує інші прибережні держави Чорного моря про запит щодо надання дозволу, та якщо згадані держави протягом двадцяти чотирьох годин після отримання такої інформації не висунуть заперечень, Турецький Уряд, щонайпізніше протягом сорока восьми годин, повідомить заінтересовані держави про відповідь, яку він вирішив надати на запит.

Будь-який наступний вхід у Чорне море морських загонів неприбережних держав здійснюватиметься лише у наявних рамках загального тоннажу, передбаченого у пунктах a) і b) вище.

2. Якою б не була мета їхнього перебування у Чорному морі, військові судна неприбережних держав не можуть залишатись там більше двадцяти одного дня.

Під час війни, коли Туреччина не є воюючою стороною,військові кораблі користуватимуться правом повної свободи проходу і судноплавства у Протоках на тих самих умовах, які зазначені у статтях 10-18.

Проте військові судна воюючих держав не мають права проходити через Протоки, за винятком випадків, які виникають із застосування статті 25 цієї Конвенції, а також у разі надання допомоги державі, яка є жертвою агресії, у силу договору про взаємну допомогу, який є обов'язковим для Туреччини, укладеного у рамках Статуту Ліги Націй, зареєстрованого й опублікованого згідно з положеннями статті 18 цього Статуту.

У виняткових випадках, передбачених у попередньому абзаці, не застосовуються обмеження, зазначені у статтях 10-18 цієї Конвенції.

Незважаючи на заборону проходу, передбачену вище у другому абзаці, військові судна воюючих держав, як прибережних, так і неприбережних, відділені від своїх баз, можуть повернутись на ці бази.

Військовим суднам воюючих держав забороняється проводити будь-якого роду захоплення, здійснювати право відвідання й огляду і вчиняти будь-які ворожі дії у Протоках.

Під час війни, коли Туреччина є воюючою стороною, положення статей 10-18 не застосовуються; прохід військових кораблів здійснюється виключно на розсуд Турецького Уряду.

У разі, якщо Туреччина вважає, що їй загрожує безпосередня небезпека війни, вона має право застосовувати положення статті 20 цієї Конвенції.

Судна, які пройшли через Протоки до того, як Туреччина використала можливості, надані їй згідно з попереднім абзацом, та виявились таким чином відділеними від їхніх баз, можуть повернутись на ці бази. Проте мається на увазі, що Туреччина може не дозволити скористатись цим правом військовим суднам держави, позиція якої призвела до застосування цієї статті.

Якщо Турецький Уряд використовує можливості, надані йому згідно з першим абзацом цієї статті, він направляє повідомлення про це Високим Договірним Сторонам, а також Генеральному секретарю Ліги Націй.

Якщо Рада Ліги Націй більшістю у дві третини голосів вирішить, що заходи, вжиті таким чином Туреччиною, необґрунтовані і якщо такою буде думка більшості Високих Договірних Сторін, які підписали цю Конвенцію, Турецький Уряд зобов'язується припинити вжиття цих заходів, а також будь-яких інших, які могли бути вжиті згідно зі статтею 6 цієї Конвенції.

Військові судна, на борту яких мають місце випадки чуми, холери, жовтої лихоманки, висипного тифу або віспи або мали місце за останні сім днів, а також судна, які залишили заражений порт протягом менш ніж п'яти діб, повинні проходити Протоки у карантині та вживати за допомогою засобів, наявних на борту, необхідних профілактичних заходів для запобігання будь-якій можливості зараження Проток.

Для забезпечення проходу цивільних повітряних суден між Середземним морем і Чорним морем Турецький Уряд зазначатиме, поза забороненими зонами, які можуть бути визначені у Протоках, повітряні маршрути, призначені для цих цілей. Цивільні повітряні судна можуть використовувати ці шляхи, надсилаючи Турецькому Уряду щодо нерегулярних повітряних рейсів повідомлення за три дні, а щодо регулярних повітряних рейсів - загальне повідомлення про дати проходу.

Крім того, незважаючи на ремілітаризацію Проток, Турецький Уряд зобов'язується забезпечити необхідні умови для безпечного проходу цивільних повітряних суден, які отримали дозвіл згідно з авіаційними приписами, чинними у Туреччині, на проліт над турецькою територією між Європою й Азією. Періодично зазначатиметься шлях, яким мають прямувати у зоні Проток повітряні судна, які отримали дозвіл.

Функції Міжнародної комісії, утвореної відповідно до Конвенції про режим Проток від 24 липня 1923 року, передаються Турецькому Уряду.

Турецький Уряд зобов'язується збирати статистичні дані та надавати інформацію щодо застосування статей 11, 12, 14 і 18 цієї Конвенції.

Він здійснюватиме нагляд за виконанням усіх положень цієї Конвенції, що стосуються проходу військових суден через Протоки.