Статус Конвенції

ДЕРЖАВИ-УЧАСНИЦІ ЦІЄЇ КОНВЕНЦІЇ,

ВВАЖАЮЧИ, що незаконні акти, спрямовані проти безпеки цивільної авіації, загрожують безпеці осіб та майна, серйозно порушують повітряне сполучення та підривають віру народів світу в безпеку цивільної авіації,

ВВАЖАЮЧИ, що наявність таких актів викликає серйозне занепокоєння,

ВВАЖАЮЧИ, що з метою запобігання таким актам існує нагальна необхідність забезпечити прийняття відповідних заходів для покарання злочинців,

ДОМОВИЛИСЬ ПРО ТАКЕ:

1. Будь-яка особа вчиняє злочин, якщо вона незаконно та умисно:

a) вчиняє акт насильства щодо особи, яка знаходиться на борту повітряного судна в польоті, якщо такий акт може загрожувати безпеці цього повітряного судна; або

b) знищує повітряне судно, що знаходиться в експлуатації, або заподіює цьому повітряному судну пошкодження, яке виводить його з ладу або може загрожувати його безпеці в польоті; або

c) розмішує або вчиняє дії, які призводять до розміщення на повітряному судні, що знаходиться в експлуатації, будь-яким способом пристрій або речовину, які виводять його з ладу, або заподіяти йому пошкодження, яке може загрожувати його безпеці в польоті; або

d) знищує або пошкоджує аеронавігаційне обладнання або втручається в його експлуатацію, якщо будь-який такий акт може загрожувати безпеці повітряних суден в польоті; або

e) повідомляє завідомо неправдиві відомості, створюючи цим загрозу безпеці повітряного судна в польоті.

2. Будь-яка особа також вчиняє злочин, якщо вона:

a) намагається вчинити якийсь із злочинів, згаданих у пункті 1 цієї статті; або

b) є співучасником особи, яка вчиняє або намагається вчинити будь-який такий злочин.

Для цілей цієї Конвенції:

a) повітряне судно вважається таким, що знаходиться в польоті, в будь-який час з моменту закриття всіх його зовнішніх дверей після завантаження до моменту відкриття будь-яких із таких дверей для вивантаження; у випадку вимушеної посадки вважається, що політ здійснюється доти, доки уповноважена влада не візьме на себе зобов’язання за повітряне судно та за осіб і майно, які знаходяться на борту;

b) повітряне судно вважається таким, що знаходиться в експлуатації, з початку передпольотної підготовки повітряного судна наземним персоналом або екіпажем для конкретного польоту до закінчення двадцяти чотирьох годин після будь-якої посадки; період експлуатації в будь-якому випадку продовжується протягом всього періоду знаходження повітряного судна в польоті, як визначено в пункті "a" цієї статті.

Кожна Договірна Держава зобов’язується застосовувати щодо злочинів, згаданих у статті 1, суворі заходи покарання.

1. Ця Конвенція не застосовується до повітряних суден, які використовуються військовою, митною та поліцейською службою.

2. У випадках, передбачених підпунктами "a", "b", "c" та "e" пункту 1 статті 1, ця Конвенція застосовується незалежно від того, здійснює повітряне судно міжнародний політ чи політ на внутрішніх авіалініях, тільки якщо:

a) фактичне або заплановане місце вильоту чи посадки повітряного судна знаходиться за межами території Держави реєстрації повітряного судна; або

b) злочин вчинено на території іншої Держави, ніж Держава реєстрації повітряного судна.

3. Незважаючи на пункт 2 цієї статті, у випадках, передбачених підпунктами "a", "b", "c" та "e" пункту 1 статті 1, ця Конвенція застосовується також, якщо злочинець чи ймовірний злочинець знаходиться на території іншої Держави, ніж Держава реєстрації цього повітряного судна.

4. Щодо Держав, згаданих в статті 9, та у випадках, передбачених в підпунктах "a", "b", "c" та "e" пункту 1 статті 1, ця Конвенція не застосовується, якщо місця, вказані в підпункті "a" пункту 2 цієї статті, знаходяться в межах території однієї з Держав, які зазначені в статті 9, за винятком випадку, коли злочин вчинено або злочинець чи ймовірний злочинець знаходиться на території будь-якої іншої Держави.

5. У випадках, передбачених підпунктом "d" пункту 1 статті 1, ця Конвенція застосовується у разі, якщо аеронавігаційне обладнання використовується для міжнародної аеронавігації.

6. Положення пунктів 2, 3, 4 та 5 цієї статті застосовуються також у випадках, передбачених пунктом 2 статті 1.

1. Кожна Договірна Держава вживає такі заходи, які можуть виявитися необхідними для встановлення своєї юрисдикції над злочином в таких випадках:

a) коли злочин вчинено на території цієї Держави;

b) коли злочин вчинено на борту або щодо повітряного судна, що зареєстроване в цій Державі;

c) коли повітряне судно, на борту якого вчинено злочин, здійснює посадку на її території та ймовірний злочинець ще знаходиться на борту;

d) коли злочин вчинено на борту або щодо повітряного судна, зданого в оренду без екіпажу орендарю, основне місце діяльності якого або, якщо орендар не має такого місця діяльності, постійне місцеперебування якого знаходиться в цій Державі.

2. Кожна Договірна Держава вживає також такі заходи, які можуть виявитися необхідними для встановлення своєї юрисдикції над злочинами, зазначеними в підпунктах "a", "b" та "c" пункту 1 статті 1, а також в пункті 2 статті 2 тією мірою, якою цей пункт стосується таких злочинів, у випадку, коли ймовірний злочинець знаходиться на її території і вона не видає його відповідно до статті 8 одній з Держав, згаданих в пункті 1 цієї статті.

3. Ця Конвенція не виключає здійснення будь-якої кримінальної юрисдикції відповідно до національного законодавства.

1. Переконавшись, що обставини того потребують, будь-яка Договірна Держава, на території якої знаходиться злочинець або ймовірний злочинець, бере його під варту або вживає інші заходи, що забезпечують його присутність. Взяття під варту та інші заходи здійснюються відповідно до законодавства такої Держави, але можуть продовжуватися лише протягом часу, необхідного для того, щоб здійснити кримінально-процесуальні дії або дії щодо видачі.

2. Така Держава негайно проводить попереднє розслідування фактів.

3. Будь-якій особі, яка знаходиться під вартою відповідно до пункту 1 цієї статті, сприяють в негайному встановленні контакту з найближчим відповідним представником Держави, громадянином якої він є.

4. Коли Держава відповідно до цієї статті бере особу під варту, вона негайно повідомляє Держави, згадані в пункті 1 статті 5, Державу громадянства затриманої особи та, якщо вона вважає це доцільним, будь-які інші зацікавлені Держави про факт знаходження цієї особи під вартою і про обставини, що стали підставою для її затримання. Держава, яка проводить попереднє розслідування, передбачене пунктом 2 цієї статті, негайно повідомляє про отримані нею дані вищезгаданим Державам і зазначає, чи має вона намір здійснити юрисдикцію.

Договірна Держава, на території якої виявляється ймовірний злочинець, якщо вона його не видає, зобов’язана без будь-яких винятків і незалежно від того, чи вчинено злочин на її території, передати справу своїм уповноваженим органам для цілей кримінального переслідування. Ці органи приймають рішення таким же чином, як і у випадку будь-якого звичайного злочину серйозного характеру, відповідно до законодавства цієї Держави.

1. Злочини вважаються такими, що підлягають включенню як злочини, що тягнуть за собою видачу, в будь-який договір про видачу, укладений між Договірними Державами. Договірні Держави зобов’язуються включати такі злочини як злочини, що тягнуть за собою видачу, в будь-який договір про видачу, укладений між ними.

2. Якщо Договірна Держава, яка обумовлює видачу наявністю договору, отримує прохання про видачу від іншої Договірної Держави, з якою вона не має договору про видачу, вона може на свій розсуд розглядати цю Конвенцію щодо таких злочинів як юридичну підставу для видачі. Видача здійснюється відповідно до інших умов, що передбачені законодавством Держави, до якої звернено прохання про видачу.

3. Договірні Держави, які не обумовлюють видачу наявністю договору, розглядають у відносинах між собою такі злочини як злочини, що тягнуть за собою видачу, відповідно до умов, передбачених законодавством Держави, до якої звернено прохання про видачу.

4. Кожний із злочинів розглядається Договірними Державами для цілей видачі так, якби він був вчинений не лише в місці його вчинення, а й також на території Держав, які зобов’язані встановити свою юрисдикцію відповідно до підпунктів "b", "c" та "d" пункту 1 статті 5.

Договірні Держави, які створюють спільні повітряно-транспортні експлуатаційні організації або міжнародні експлуатаційні агентства, що експлуатують повітряні судна, які підлягають спільній чи міжнародній реєстрації, належним чином зазначають щодо кожного повітряного судна Державу зі свого числа, яка здійснює юрисдикцію та виступає як Держава реєстрації в цілях цієї Конвенції, та повідомляють про це Міжнародну організацію цивільної авіації, яка розсилає таке повідомлення всім Державам-учасницям цієї Конвенції.

1. Договірні Держави відповідно до міжнародного права та національного законодавства прагнуть вживати всі заходи, які можуть бути практично здійснені, з метою запобігання злочинам, згаданим у статті 1.

2. Коли в результаті вчинення одного із злочинів, згаданих в статті 1, політ відкладено або перервано, будь-яка Договірна Держава, на території якої знаходяться повітряне судно, пасажири або екіпаж, сприяє його пасажирам та екіпажу в продовженні їх прямування настільки швидко, наскільки це можливо, і без затримки повертає повітряне судно та його вантаж законним власникам.

1. Договірні Держави надають одна одній найбільш повну правову допомогу у зв’язку з кримінально-процесуальними діями, здійсненими щодо таких злочинів. У всіх випадках застосовується законодавство Держави, до якої звернено прохання.

2. Положення пункту 1 цієї статті не впливають на зобов’язання за будь-яким іншим договором, двостороннім чи багатостороннім, який регулює чи буде регулювати, повністю або частково, взаємну правову допомогу в кримінальних справах.

Будь-яка Договірна Держава, яка має підставу вважати, що буде вчинено один із злочинів, згаданих у статті 1, надає відповідно до свого національного законодавства будь-яку наявну у неї відповідну інформацію тим Державам, які, на його думку, є Державами, згаданими в пункті 1 статті 5.

Кожна Договірна Держава відповідно до свого національного законодавства повідомляє Раді Міжнародної організації цивільної авіації настільки швидко, наскільки це можливо, будь-яку наявну в неї відповідну інформацію щодо:

a) обставин злочину;

b) дій, вчинених відповідно до пункту 2 статті 10;

c) заходів, вжитих щодо злочинця або ймовірного злочинця і, зокрема, результатів будь-яких дій щодо видачі чи інших правових дій.

1. Будь-який спір між двома чи більше Договірними Державами, що стосується тлумачення або застосування цієї Конвенції, який не може бути врегульовано шляхом переговорів, на прохання однієї з них передається на арбітраж. Якщо протягом шести місяців з дня прохання про арбітраж Сторони не в змозі дійти згоди щодо питання про організацію арбітражу, за проханням будь-якої із цих Сторін спір може бути переданий до Міжнародного суду відповідно до Статуту Суду.

2. Кожна Держава може при підписанні або ратифікації цієї Конвенції або при приєднанні до неї зробити заяву про те, що вона не вважає себе зв’язаною положеннями попереднього пункту. Інші Держави не будуть зв’язані положеннями попереднього пункту у відносинах з будь-якою Договірною Державою, яка зробила таке застереження.

3. Будь-яка Договірна Держава, яка зробила застереження відповідно до попереднього пункту, може в будь-який час зняти таке застереження шляхом повідомлення урядів-депозитаріїв.

1. Ця Конвенція відкрита для підписання в Монреалі 23 вересня 1971 року Державами, які брали участь в Міжнародній конференції з повітряного права, що відбулася в Монреалі з 8 до 23 вересня 1971 року (далі - Монреальська конференція). Після 10 жовтня 1971 року Конвенція відкрита для підписання всіма Державами в Москві, Лондоні та Вашингтоні. Будь-яка Держава, яка не підпише цю Конвенцію до набрання нею чинності відповідно до пункту 3 цієї статті, може приєднатися до неї в будь-який час.