Сторони цієї Конвенції,

підтверджуючи, що існування людей в уражених районах чи таких, що перебувають під загрозою ураження, викликає найбільшу стурбованість в рамках боротьби з опустелюванням і пом'якшенню наслідків посухи,

відображаючи серйозну стурбованість міжнародного співтовариства, у тому числі держав і міжнародних організацій, з приводу несприятливих наслідків опустелювання і посухи,

усвідомлюючи, що на долю посушливих, напівпосушливих і сухих субгумідних районів сукупно припадає значна частина поверхні суші Землі і вони є середовищем існування і джерелом засобів для існування для значної частини її населення,

визначаючи, що опустелювання і посуха є проблемами глобального масштабу, оскільки вони впливають на всі регіони світу, а також що для боротьби з опустелюванням і/чи пом'якшення наслідків посухи необхідні спільні дії міжнародного співтовариства,

відзначаючи значну частку країн, що розвиваються, особливо найменш розвинутих країн, серед країн, які потерпають від серйозної посухи чи опустелювання, і особливо трагічні наслідки цих явищ у Африці,

відзначаючи також, що опустелювання викликається складною взаємодією фізичних, біологічних, політичних, соціальних, культурних і економічних факторів,

враховуючи вплив торгівлі та відповідних аспектів міжнародних економічних відносин на здатність уражених країн належним чином вести боротьбу з опустелюванням,

усвідомлюючи, що стійке економічне зростання, соціальний розвиток і викорінення зубожіння є першочерговим завданням для уражених країн, що розвиваються, особливо в Африці, і необхідними умовами досягнення цілей стійкого розвитку,

враховуючи, що опустелювання й посуха завдають негативного впливу на стійкий розвиток у силу їх взаємозв'язку з такими важливими соціальними проблемами, як зубожіння, недостатня охорона здоров'я і харчування, відсутність продовольчої безпеки, і з проблемами, що виникають у зв'язку з міграцією, переміщенням осіб і динамікою зміни демографічних факторів,

високо оцінюючи значення докладених у минулому зусиль і досвіду держав і міжнародних організацій у боротьбі з опустелюванням і пом'якшенні наслідків посухи, зокрема при здійсненні Плану дій щодо боротьби з опустелюванням Організації Об'єднаних Націй, який було схвалено Конференцією Організації Об'єднаних Націй з боротьби з опустелюванням у 1977 році,

усвідомлюючи, що, незважаючи на докладені у минулому зусилля, прогрес у справі боротьби з опустелюванням і пом'якшення наслідків посухи не виправдав сподівань і що потрібен новий і більш ефективний підхід на всіх рівнях у рамках досягнення цілей стійкого розвитку,

визнаючи дійовість і актуальність рішень, прийнятих Конференцією Організації Об'єднаних Націй з навколишнього середовища і розвитку, зокрема Порядку денного на XXI століття і його розділу 12, в якому передбачається основа для діяльності у боротьбі з опустелюванням,

знову підтверджуючи у цьому зв'язку обов'язки розвинутих країн, що містяться у пункті 13 розділу 33 Порядку денного на XXI століття, посилаючись на резолюцію 47/188 Генеральної Асамблеї, зокрема на першочергове значення, що надається в ній Африці, і на всі інші відповідні резолюції, рішення і програми Організації Об'єднаних Націй щодо опустелювання і посухи, а також на відповідні заяви африканських країн і країн інших регіонів,

знову підтверджуючи Ріо-де-Жанейрську декларацію з навколишнього середовища і розвитку, у принципі 2 якої передбачається, що держави у відповідності зі Статутом Організації Об'єднаних Націй і принципами міжнародного права мають суверенне право освоювати свої власні ресурси у відповідності з їх власною політикою у галузі навколишнього середовища і розвитку, а також обов'язок забезпечувати, щоб діяльність у рамках їх юрисдикції чи контролю не завдавала шкоди навколишньому середовищу інших держав або районів за межами національної юрисдикції,

визнаючи, що національні уряди відіграють вирішальну роль у боротьбі з опустелюванням і пом'якшенні наслідків посухи і що прогрес у цій галузі залежить від здійснення на місцях програм дій в уражених районах,

визнаючи також значення і необхідність міжнародного співробітництва і партнерства у справі боротьби з опустелюванням і пом'якшення наслідків посухи,

визнаючи й надалі важливість надання ураженим країнам, що розвиваються, особливо в Африці, ефективних засобів і, зокрема, істотних фінансових ресурсів, включаючи забезпечення нових і додаткових джерел фінансування і надання доступу до технологій, без яких їм буде складно повною мірою виконувати свої обов'язки згідно з Конвенцією,

висловлюючи занепокоєність у зв'язку з впливом опустелювання і посухи на уражені країни Центральної Азії і Закавказзя,

підкреслюючи важливу роль, яку відіграють жінки в регіонах, що потерпіли від опустелювання і/чи посухи, особливо в сільських районах країн, що розвиваються, і важливість забезпечення повної участі як чоловіків, так і жінок на всіх рівнях у програмах боротьби з опустелюванням і пом'якшення наслідків посухи,

підкреслюючи особливу роль неурядових організацій і інших великих угруповань у програмах боротьби з опустелюванням і пом'якшення наслідків посухи,

враховуючи взаємозв'язок між опустелюванням і іншими екологічними проблемами глобального масштабу, з якими стикаються міжнародні й національні співтовариства,

враховуючи також внесок, який може зробити боротьба з опустелюванням для досягнення цілей Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату, Конвенції про біологічне різноманіття і інших конвенцій з охорони навколишнього середовища,

вважаючи, що стратегії боротьби з опустелюванням і пом'якшення наслідків посухи будуть найбільш ефективними, якщо вони будуть грунтуватися на належному систематичному спостереженні і точних наукових знаннях і якщо буде проводитись їх постійна переоцінка,

визнаючи нагальну потребу у підвищенні ефективності і поліпшенні координації міжнародної співпраці з метою сприяння здійсненню національних планів і пріоритетів,

будучи сповнені рішучості вжити відповідних заходів для боротьби із опустелюванням і пом'якшення наслідків посухи в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь,

домовилися про наступне:

1. Для цілей цієї Конвенції:

а) "опустелювання" означає деградацію земель у посушливих, напівпосушливих і сухих субгумідних районах у результаті дії різних факторів, включаючи зміну клімату і діяльність людини;

б) "боротьба з опустелюванням" включає в себе діяльність, яка є частиною комплексного розвитку земельних ресурсів у посушливих, напівпосушливих і сухих субгумідних районах в інтересах стійкого розвитку і яка спрямована на:

i) запобігання і/чи скорочення масштабів деградації земель;

ii) відновлення частково деградованих земель; та

iii) відновлення потерпілих від опустелювання земель;

в) "посуха" означає природне явище, що виникає, коли кількість опадів є значно нижчою звичайних зафіксованих рівнів, що викликає серйозне порушення гідрологічної рівноваги, що несприятливо відбивається на продуктивності земельних ресурсів;

г) "пом'якшення наслідків посухи" означає діяльність, пов'язану з прогнозуванням посухи і спрямовану на зниження вразливості суспільства і природних систем перед лицем посухи, оскільки це входить в рамки процесу боротьби з опустелюванням;

д) "земля" означає земну біопродуктивну систему, що включає в себе грунт, воду, рослинність, іншу біомасу, а також екологічні і гідрологічні процеси, що відбуваються усередині системи;

е) "деградація земель" означає зниження чи втрату біологічної і економічної продуктивності і складної структури орних земель, що зволожуються дощем, зрошуваних орних земель чи пасовищ, лісів і лісистих ділянок у посушливих, напівпосушливих і сухих субгумідних районах у результаті землекористування чи дії одного чи кількох процесів, у тому числі пов'язаних з діяльністю людини і структурами розселення, таких, як:

i) вітрова і/чи водна ерозія грунтів;

ii) погіршення фізичних, хімічних і біологічних чи економічних властивостей грунтів; та

iii) довготермінова втрата природного рослинного покриву;

є) "посушливі, напівпосушливі і сухі субгумідні райони" означають райони, окрім полярних і субполярних районів, в яких відношення середнього щорічного рівня опадів до потенціальної евапотранспірації коливається у діапазоні від 0,05 до 0,65;

ж) "уражені райони" означають посушливі, напівпосушливі і/чи сухі субгумідні райони, які уражені опустелюванням чи перебувають під загрозою опустелювання;

з) "уражені країни" означають країни, в яких поверхня суші включає цілком чи частково уражені райони;

и) "регіональна організація економічної інтеграції" означає організацію, засновану суверенними державами конкретного регіону, в компетенцію якої входять питання, що регулюються цією Конвенцією, і яка належним чином уповноважена у відповідності з її внутрішніми процедурами, підписувати, ратифікувати, приймати, схвалювати цю Конвенцію чи приєднуватися до неї;

і) "розвинуті країни - Сторони Конвенції" означають розвинуті країни - Сторони Конвенції та регіональні організації економічної інтеграції, засновані розвинутими країнами.

1. Мета цієї Конвенції полягає у боротьбі з опустелюванням і пом'якшенні наслідків посухи в країнах, які потерпають від серйозної посухи і/чи опустелювання, особливо в Африці, шляхом вжиття ефективних заходів на всіх рівнях у поєднанні з угодами про міжнародне співробітництво і партнерство у рамках комплексного підходу, що відповідає Порядку денному на XXI століття і спрямованого на досягнення стійкого розвитку в уражених районах.

2. Для досягнення цієї мети необхідна довготермінова комплексна стратегія для уражених районів, спрямована одночасно на підвищення продуктивності земель, відновлення, збереження і стійке і раціональне використання земельних і водних ресурсів у цілях підвищення рівня життя, особливо на рівні громад.

Для досягнення цілей цієї Конвенції і здійснення її положень Сторони керуються, зокрема, наступним:

а) Сторони забезпечують, щоб рішення про розробку і здійснення програм боротьби з опустелюванням і/чи пом'якшення наслідків посухи приймалися за участі населення і місцевих громад і щоб на більш високих рівнях були створені сприятливі умови для діяльності на національному і місцевому рівнях;

б) Сторони у дусі міжнародної солідарності і партнерства вдосконалюють співробітництво і координацію на субрегіональному, регіональному і міжнародному рівнях і більш ефективно зосереджують фінансові, людські, організаційні та технічні ресурси там, де вони необхідні;

в) Сторони у дусі партнерства розвивають співробітництво між всіма рівнями управління, громадами, неурядовими організаціями і землевласниками з тим, щоб досягти глибокого розуміння характеру і цінності земель і дефіцитних водних ресурсів в уражених районах і добиватися їх стійкого використання; та

г) Сторони повною мірою враховують особливі потреби і обставини уражених країн, що розвиваються, - Сторін Конвенції і, зокрема, найменш розвинутих із них.

1. Сторони виконують свої зобов'язання згідно з цією Конвенцією, індивідуально чи спільно, або в рамках існуючих, чи майбутніх двосторонніх і багатосторонніх домовленостей, чи в рамках поєднання таких, в залежності від обставин, звертаючи особливу увагу на необхідність координації зусиль і розробки погодженої довготермінової стратегії на всіх рівнях.

2. Прагнучи досягти мети цієї Конвенції, Сторони:

а) приймають комплексний підхід щодо фізичних, біологічних і соціально-економічних аспектів процесів опустелювання і посухи;

б) приділяють належну увагу, в рамках відповідних міжнародних і регіональних органів, стану уражених країн, що розвиваються, - Сторін Конвенції, в тому, що стосується міжнародної торгівлі, угод про маркетинг і заборгованостей для створення сприятливої міжнародної економічної атмосфери, що сприяє досягненню цілей стійкого розвитку;

в) інтегрують стратегії, спрямовані на викорінення зубожіння, у зусилля по боротьбі з опустелюванням і пом'якшенню наслідків посухи;

г) сприяють співробітництву між ураженими країнами - Сторонами Конвенції у галузі охорони навколишнього середовища і збереження земельних і водних ресурсів, оскільки це сприяє боротьбі з опустелюванням і посухою;

д) зміцнюють субрегіональне, регіональне і міжнародне співробітництво;

е) співпрацюють в рамках відповідних міжурядових організацій;

є) визначають, де це необхідно, організаційні механізми з врахуванням необхідності уникнення дублювання; та

ж) сприяють використанню існуючих двосторонніх і багатосторонніх фінансових механізмів і домовленостей, які мобілізують і спрямовують істотні фінансові ресурси до уражених країн, що розвиваються, - Сторін Конвенції для боротьби з опустелюванням і пом'якшення наслідків посухи.

3. Уражені країни, що розвиваються, - Сторони Конвенції мають право на допомогу у здійсненні Конвенції.

На додаток до своїх зобов'язань відповідно до статті 4, уражені країни - Сторони Конвенції зобов'язуються:

а) приділяти першочергову увагу боротьбі з опустелюванням і пом'якшенню наслідків посухи і виділяти адекватні ресурси у відповідності з їх власними обставинами і можливостями;

б) розробляти стратегії і встановлювати пріоритети, в рамках планів і/чи стратегій стійкого розвитку, у боротьбі з опустелюванням і пом'якшення наслідків посухи;

в) розглядати питання усунення причин, що лежать в основі опустелювання і приділяти особливу увагу соціально-економічним факторам, що сприяють розвитку процесів опустелювання;

г) сприяти обізнаності місцевого населення і його участі, особливо жінок і молоді, за підтримки неурядових організацій, у зусиллях із боротьбі з опустелюванням і пом'якшення наслідків посухи; та

д) створювати сприятливу атмосферу за допомогою належного посилення відповідних існуючих законів, а в тих випадках, коли вони відсутні, за допомогою видання нових законів і формування довготермінової політики і програм дій.

На додаток до своїх загальних зобов'язань згідно зі статтею 4 розвинуті країни - Сторони Конвенції зобов'язуються:

а) індивідуально чи спільно, у відповідності з домовленістю, активно підтримувати зусилля уражених країн, що розвиваються, - Сторін Конвенції, особливо африканських країн і найменш розвинутих країн, у боротьбі з опустелюванням і пом'якшенні наслідків посухи;

б) забезпечувати надання істотних фінансових ресурсів і інших форм підтримки для допомоги ураженим країнам, що розвиваються, - Сторонам Конвенції, особливо африканським країнам, ефективно розробляти і здійснювати свої власні довготермінові плани і стратегії з боротьби з опустелюванням і пом'якшення наслідків посухи;

в) сприяти мобілізації нових і додаткових фінансових коштів відповідно до статті 20, пункт 2 (б);

г) сприяти мобілізації фінансових коштів із приватного сектора і інших неурядових джерел; та

д) сприяти і допомагати доступу уражених країн - Сторін Конвенції, особливо уражених країн, що розвиваються, - Сторін Конвенції, до відповідних технологій, знань і ноу-хау.

При виконанні цієї Конвенції Сторони надають пріоритет ураженим африканським країнам - Сторонам Конвенції у світлі особливої ситуації, що склалася в цьому районі, не випускаючи при цьому із поля зору інші уражені країни, що розвиваються, - Сторони Конвенції в інших регіонах.

1. Сторони заохочують координацію діяльності, здійснюваної у рамках цієї Конвенції і в рамках інших відповідних міжнародних угод, зокрема, Рамкової Конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату і Конвенції про біологічне різноманіття, якщо вони є їх Сторонами, у цілях здобуття максимальних вигод з діяльності, здійснюваної в рамках кожної угоди, уникаючи при цьому дублювання зусиль. Сторони заохочують проведення спільних програм, особливо у галузі наукових досліджень, підготовки кадрів, систематичного нагляду і збору інформації та обміну нею в тій мірі, в якій така діяльність може сприяти досягненню цілей відповідних угод.

2. Положення цієї Конвенції не зачіпають прав і обов'язків будь-якої Сторони, що випливають з двосторонньої, регіональної чи міжнародної угоди, в яку вона вступила до набуття чинності для неї цією Конвенцією.

1. При виконанні своїх обов'язків згідно зі статтею 5 уражені країни, що розвиваються, - Сторони Конвенції і будь-яка інша уражена Сторона в рамках свого Додатка про здійснення на регіональному рівні чи, за інших умов, яка письмово сповістила Постійний секретаріат про намір підготувати національну програму дій, належним чином розробляють, оприлюднюють і здійснюють національні програми дій, використовуючи та спираючись, наскільки це можливо, на відповідні існуючі і успішно здійснювані плани і програми дій та субрегіональні й регіональні програми дій, які є центральним елементом стратегії боротьби з опустелюванням і пом'якшення наслідків посухи. Такі програми оновлюються в рамках безперервного процесу участі населення на основі досвіду, накопиченого при здійсненні на місцях, і результатів наукових досліджень. Процес підготовки національних програм дій тісно пов'язаний з іншими зусиллями щодо формулювання національної політики стійкого розвитку.

2. При наданні розвинутими країнами - Сторонами Конвенції різних форм допомоги у відповідності з положеннями статті 6 пріоритет надається підтримці, як це було узгоджено, національним, субрегіональним і регіональним програмам дій уражених країн, що розвиваються, - Сторін Конвенції, особливо африканських країн, або безпосередньо, або через відповідні багатосторонні організації, або по обох каналах.

3. Сторони сприятимуть тому, щоб органи, фонди і програми системи Організації Об'єднаних Націй і інші відповідні міжурядові організації, навчальні заклади, наукові кола і неурядові організації, здатні співробітничати, у відповідності зі своїм мандатом і своїми можливостями надавали підтримку у розробці і здійсненні програм дій і проведенні наступних заходів, пов'язаних з ними.

1. Метою національних програм дій є визначення факторів, що сприяють опустелюванню, і практичні заходи, необхідні для боротьби з опустелюванням і пом'якшення наслідків посухи.

2. В національних програмах дій обумовлюються відповідні ролі уряду, місцевих громад і землекористувачів і визначаються наявні і необхідні ресурси. Вони, зокрема:

а) включають в себе довготермінові стратегії боротьби з опустелюванням і пом'якшення наслідків посухи, наголошують на практичних заходах і узгоджуються з національною політикою стійкого розвитку;

б) допускають внесення змін з врахуванням обставин, що змінюються і є досить гнучкими на місцевому рівні для прийняття рішень у різних соціально-економічних, біологічних і геофізичних умовах;

в) приділяють особливу увагу здійсненню превентивних заходів щодо земель, які ще не зазнали деградації чи зазнали її лише незначною мірою;

г) передбачає зміцнення національної бази кліматичних, метеорологічних і гідрологічних досліджень і розширення можливостей для створення системи раннього попередження про посуху;

д) сприяє проведенню політики і зміцненню організаційних механізмів, спрямованих на розвиток співробітництва і координації у дусі партнерства між громадою-донором, урядовими органами на всіх рівнях, місцевим населенням і групами громад і вживають заходів для полегшення доступу місцевого населення до відповідної інформації і технологій;

е) передбачають активну участь на місцевому, національному і регіональному рівнях неурядових організацій і місцевого населення як жінок, так і чоловіків, особливо користувачів ресурсами, включаючи землеробів і тваринників і їх представницькі організації, в плануванні політики, прийнятті рішень, здійсненні і аналізі національних програм дій; та

є) потребують регулярного перегляду і підготовки регулярних повідомлень про хід їх виконання.

3. Національні програми дій можуть, між іншим, включати деякі чи всі наступні заходи із пом'якшення наслідків посухи:

а) створення і/чи зміцнення, залежно від обставин, систем раннього оповіщення, включаючи місцеві і національні заходи, а також спільні системи на субрегіональному і регіональному рівнях, механізми надання допомоги особам, переміщеним з екологічних міркувань;

б) зміцнення потенціалу готовності до посухи і ліквідації її наслідків, включаючи надзвичайні плани боротьби з посухою на місцевому, національному, субрегіональному і регіональному рівнях, з врахуванням як сезонних, так і міжрічних кліматичних прогнозів;

в) створення і/чи зміцнення, залежно від обставин, систем продовольчої безпеки, включаючи засоби збереження і збуту, особливо в сільських районах;

г) складання проектів по альтернативних джерелах засобів існування, які можуть забезпечити одержання прибутків у районах, що схильні до посухи;

д) розробка стійких іригаційних програм для потреб як землеробства, так і тваринництва.

4. З урахуванням конкретних умов і потреб кожної ураженої країни - Сторони Конвенції національні програми дій залежно від обставин включають, зокрема, заходи в деяких нижчеперерахованих пріоритетних галузях або в усіх цих галузях у тій мірі, в якій вони стосуються боротьби з опустелюванням і пом'якшення наслідків посухи в уражених районах і відповідають інтересам їх населення: заохочення альтернативних джерел засобів існування і поліпшення національної економічної ситуації в цілях зміцнення програм, спрямованих на викорінення зубожіння і забезпечення продовольчої безпеки; динаміка демографічного розвитку; стійке управління природними ресурсами; стійкі методи ведення сільського господарства; розвиток і ефективне використання різних джерел енергії; інституціональні і правові рамки; зміцнення можливостей в галузі оцінки і моніторингу, включаючи гідрологічні і метеорологічні служби; нарощування потенціалу; освіта і інформування громадськості.

Уражені країни - Сторони Конвенції консультуються і співпрацюють одна з одною, у разі необхідності, згідно з відповідними Додатками про здійснення на регіональному рівні, в цілях підготовки субрегіональних і/чи регіональних програм дій для погодження, доповнення і підвищення ефективності національних програм. Положення статті 10 застосовуються з певними застереженнями до субрегіональних і регіональних програм. Таке співробітництво може включати погоджені спільні програми стійкого управління транскордонними природними ресурсами, наукове і технічне співробітництво і зміцнення відповідних інститутів.

Уражені країни - Сторони Конвенції, спільно з іншими Сторонами і міжнародним співтовариством, повинні співпрацювати з тим, щоб забезпечити створення сприятливої міжнародної обстановки для здійснення положень цієї Конвенції, а також Додатків про здійснення на регіональному рівні. Таке співробітництво повинне охоплювати також такі галузі, як передача технології, а також наукові дослідження і розробки, збір і розповсюдження інформації, фінансові ресурси.

1. Заходи з надання підтримки програмам дій у відповідності зі статтею 9 включають, зокрема:

а) фінансове співробітництво для забезпечення передбачуваності програм дій, що передбачає необхідне довготермінове планування;

б) розробку і використання механізмів співробітництва, які дають можливість більш ефективно надавати підтримку на місцевому рівні, в тому числі через неурядові організації, у цілях сприяння, у відповідних випадках, розповсюдженню досвіду успішних експериментальних видів діяльності по програмах;

в) підвищення гнучкості у розробці, фінансуванні і здійсненні проектів у відповідності з експериментальним типовим підходом, передбаченим для діяльності із залученням населення на рівні місцевих громад; та

г) де це необхідно, адміністративні і бюджетні процедури, що дають можливість підвищення ефективності програм співробітництва і підтримки.

2. При наданні такої підтримки ураженим країнам, що розвиваються, - Сторонам Конвенції пріоритетність віддається африканським країнам - Сторонам Конвенції і найменш розвинутим країнам - Сторонам Конвенції.

1. Сторони тісно співпрацюють, безпосередньо чи через відповідні міжурядові організації, у розробці і здійсненні програм дій.

2. Сторони створюють дійові механізми, зокрема на національному рівні і на місцях, для забезпечення найбільш повної координації між розвинутими країнами - Сторонами Конвенції, країнами, що розвиваються, - Сторонами Конвенції і відповідними міжурядовими і неурядовими організаціями для уникнення дублювання, погодження дій і підходів і максимального підвищення віддачі від допомоги. В уражених країнах, що розвиваються, - Сторонах Конвенції пріоритетна увага буде приділятися координації діяльності, пов'язаної з міжнародним співробітництвом, для максимально ефективного використання ресурсів, забезпечення ефективної допомоги і сприяння здійсненню національних програм дій і пріоритетів згідно з цією Конвенцією.

Елементи для включення в програми дій відбираються і коригуються з врахуванням соціально-економічних, географічних і кліматичних факторів, що застосовуються до уражених країн - Сторін Конвенції чи регіонів, а також із врахуванням рівня їх розвитку. Керівні принципи підготовки програм дій і конкретна спрямованість і зміст програм для окремих субрегіонів і регіонів викладаються в додатках про здійснення на регіональному рівні.

З урахуванням своїх відповідних можливостей Сторони погоджуються комплексно проводити і координувати збір і аналіз відповідних короткотривалих і довготривалих даних і інформації і обмін ними для забезпечення систематичного нагляду за деградацією земель в уражених районах для більш глибокого розуміння і аналізу процесів посухи й опустелювання і їх наслідків. Завдяки цьому буде забезпечене, зокрема, раннє попередження про періоди несприятливих кліматичних змін і завчасне планування заходів на ці періоди у формі, придатній для практичного застосування користувачами на всіх рівнях, в першу чергу місцевим населенням. З цією метою вони належним чином:

а) сприяють і здійснюють функціонування глобальної мережі закладів і служб для збору інформації, обміну нею і її аналізу, а також для систематичного спостереження на всіх рівнях, які, зокрема:

i) прагнуть застосовувати сумісні стандарти і системи;

ii) включають відповідні дані і станції, у тому числі у віддалених районах;

iii) використовують і розповсюджують сучасну технологію для збору, передачі й оцінки даних про деградацію земель; та

iv) встановлюють більш тісні зв'язки між національними, субрегіональними і регіональними центрами обробки даних і інформації та глобальними джерелами інформації;

б) забезпечують, щоб збір і аналіз інформації і обмін нею відповідали потребам місцевих громад і директивних органів у цілях рішення конкретних проблем і щоб місцеві громади брали участь у цій діяльності;

в) забезпечують підтримку і подальший розвиток двосторонніх і багатосторонніх програм і проектів, спрямованих на визначення, проведення, оцінку і фінансування збору і аналізу даних і інформації і обміну ними, включаючи, зокрема, комплекси фізичних, біологічних, соціальних і економічних показників;

г) повною мірою використовують спеціальні знання компетентних міжурядових і неурядових організацій, особливо для розповсюдження відповідної інформації і досвіду серед груп користувачів у різних регіонах;

д) приділяють належну увагу збору і аналізу соціально-економічних даних, обміну такими даними, а також їх поєднанню з фізичними і біологічними даними;

е) здійснюють обмін інформацією і забезпечують повний, відкритий і оперативний доступ до відповідної інформації з усіх загальнодоступних джерел, що стосуються боротьби з опустелюванням і пом'якшення наслідків посухи; та

є) з врахуванням свого відповідного національного законодавства і/чи політики обмінюються інформацією про знання, які має місцеве населення, і про знання, що передаються з покоління в покоління, забезпечуючи їх належний захист і вживаючи заходів з тим, щоб відповідне місцеве населення змогло належним чином на справедливій основі і взаємоприйнятних умовах скористатися вигодами, одержуваними завдяки цим знанням.

1. З врахуванням своїх відповідних можливостей Сторони зобов'язуються заохочувати науково-технічне співробітництво в галузі боротьби з опустелюванням і пом'якшення наслідків посухи через відповідні національні, субрегіональні, регіональні і міжнародні установи. З цією метою вони надають підтримку дослідницькій діяльності, яка:

а) сприяє розширенню знань про процеси, які ведуть до опустелювання і посухи, а також про роль і відмінності причинних факторів як природного, так і антропогенного характеру в цілях боротьби з опустелюванням і пом'якшення наслідків і підвищення продуктивності, а також раціонального використання ресурсів і управління ними;

б) має чітко визначені цілі, відповідає конкретним потребам місцевого населення і веде до віднайдення і реалізації на практиці рішень, які дають можливість підвищити рівень життя населення уражених районів;

в) захищає, узагальнює, поглиблює і підтверджує традиційні і місцеві знання, ноу-хау і практику, забезпечуючи, з врахуванням їх національного законодавства і/чи політики, щоб носії цих знань одержували безпосередню вигоду на справедливій основі і на взаємоприйнятних умовах від їх комерційного використання в будь-якій формі чи від будь-якого технічного досягнення, яке стало можливим завдяки цим знанням;

г) розвиває і зміцнює національну, субрегіональну і регіональну дослідну базу в уражених країнах, що розвиваються, - Сторонах Конвенції, особливо в Африці, включаючи розвиток навичок на місцях і розширення відповідних можливостей, особливо в країнах, де дослідна база розвинута вкрай слабко, з наданням особливої уваги багатодисциплінарним і соціально-економічним дослідженням з залученням населення;

д) враховує там, де це доречно, взаємозв'язок між зубожінням, міграцією, викликаною екологічними факторами, і опустелюванням;

е) заохочує здійснення спільних дослідницьких програм між національними, субрегіональними, регіональними і міжнародними дослідними організаціями, як у державному, так і в приватному секторах, в цілях розвитку більш досконалих, прийнятних за вартістю і доступних технологій для забезпечення стійкого прогресу на основі ефективної участі місцевого населення і громад; та

є) сприяє збільшенню обсягу водних ресурсів в уражених районах, у тому числі за допомогою методів хімічного впливу на хмари.

2. Пріоритетні напрями досліджень для конкретних регіонів і субрегіонів, що відображають специфіку місцевих умов, потрібно включити до програм дій. Конференції Сторін за рекомендацією Комітету з науки і техніки періодично проводити перегляд пріоритетних напрямів досліджень.

1. На взаємоузгоджених умовах і згідно зі своїм відповідним національним законодавством і/чи політикою Сторони зобов'язуються заохочувати, фінансувати і/чи сприяти фінансуванню передачі, придбання, адаптації і розвитку екологічно чистих, економічно надійних і соціально прийнятних технологій, придатних для боротьби з опустелюванням і/чи пом'якшення наслідків посухи з метою сприяння досягненню цілей стійкого розвитку в уражених районах. Таке співробітництво здійснюється на двосторонній чи багатосторонній основі, залежно від обставин, із повним використанням спеціальних знань міжурядових і неурядових організацій. Сторони зокрема:

а) повною мірою використовують відповідні існуючі національні, субрегіональні, регіональні і міжнародні інформаційні системи і координаційно-інформаційні механізми для розповсюдження інформації про наявні технології і їх джерела, пов'язані із їх використанням небезпеки для навколишнього середовища і про основні умови, на яких вони можуть бути придбані;

б) полегшують доступ, особливо для уражених країн, що розвиваються, - Сторін Конвенції, на сприятливих умовах, у тому числі на пільгових і преференціальних умовах, за взаємною домовленістю, з урахуванням необхідності захисту прав інтелектуальної власності, до технологій, найбільш придатних для практичного застосування з метою задоволення конкретних особливих потреб місцевого населення, приділяючи особливу увагу соціальному, культурному, економічному і екологічному впливу таких технологій;

в) сприяють технічному співробітництву між ураженими країнами - Сторонами Конвенції шляхом надання фінансової допомоги чи інших відповідних засобів;

г) розширюють технічне співробітництво з ураженими країнами - Сторонами Конвенції, включаючи, коли це доцільно, спільні підприємства, особливо на такі сектори, які сприяють формуванню альтернативних джерел засобів до існування; та

д) вживають належних заходів для створення внутрішніх ринкових умов і стимулів фінансового чи іншого характеру, що сприяють розвитку, передачі, придбанню і адаптації придатних технологій, знань, ноу-хау та практики, включаючи заходи з метою забезпечення адекватного і ефективного захисту прав інтелектуальної власності.

2. Сторони, згідно зі своїми відповідними можливостями і з врахуванням їх відповідного національного законодавства і/чи політики, захищають, заохочують і використовують відповідні традиційні і місцеві технології, знання, ноу-хау і практику і з цією метою вони зобов'язуються:

а) обліковувати зведену інформацію про такі технології, знання, ноу-хау і практику та можливості їх використання за участю місцевого населення і належним чином розповсюджувати таку інформацію у співпраці з відповідними міжурядовими і неурядовими організаціями;

б) забезпечити, щоб такі технології, знання, ноу-хау і практика були належним чином захищені і щоб місцеве населення одержувало на справедливих і взаємоузгоджених умовах пряму вигоду від будь-якого їх комерційного використання чи будь-якого технічного розвитку на їх основі;

в) заохочувати і активно підтримувати вдосконалення і розповсюдження таких технологій, знань, ноу-хау і практики чи розробку на їх основі нових технологій; та

г) заохочувати належним чином адаптацію таких технологій, знань, ноу-хау і практики для широкого використання і відповідним чином забезпечувати їх інтеграцію з сучасною технологією.

1. Сторони визнають важливість створення потенціалу - тобто створення закладів, підготовки кадрів і розвитку відповідних місцевих і національних можливостей - в рамках боротьби з опустелюванням і пом'якшення наслідків посухи. Вони належним чином сприяють створенню потенціалу шляхом:

а) забезпечення повної участі місцевого населення на всіх рівнях і, зокрема, на місцевому рівні, особливо жінок і молоді, у співробітництві з неурядовими і місцевими організаціями;

б) зміцнення освітнього та науково-дослідного потенціалу на національному рівні в галузі опустелювання й посухи;

в) створення і/чи зміцнення залежно від обставин допоміжних служб і служб пропаганди знань і досвіду для більш ефективного розповсюдження відповідних технологічних методів і засобів, а також підготовки співробітників на місцях і членів сільських організацій з питань, що стосуються підходів щодо охорони і раціонального використання природних ресурсів на основі участі населення;

г) посилення діяльності по використанню і розповсюдженню знань, ноу-хау, досвіду і практики місцевого населення в рамках програм технічного співробітництва;

д) адаптації в необхідних випадках відповідних екологічно безпечних технологій і традиційних методів ведення сільського господарства і тваринництва до сучасних соціально-економічних умов;

е) проведення відповідної підготовки кадрів і надання відповідних технологій у зв'язку з використанням альтернативних джерел енергії, особливо відновлюваних джерел енергії, в цілях зниження залежності від деревного палива;

є) співпраці на взаємоузгодженій основі в цілях зміцнення здатності уражених країн, що розвиваються, - Сторін Конвенції розробляти і здійснювати програми в галузі збору, аналізу і обміну інформацією у відповідності зі статтею 16;

ж) новаторського розвитку альтернативних джерел засобів існування, включаючи підготовку в частині набуття нових навичок;

з) підготовки потрібного керівного і управлінського персоналу, а також співробітників, відповідних за збір і аналіз даних, за розповсюдження і використання інформації, що стосується раннього попередження про умови посухи, і за виробництво продовольства;

и) більш ефективного функціонування існуючих і, у випадку необхідності, створення нових національних установ і правових рамок, нарівні із зміцненням стратегічного планування і управління; та

і) використання програм обмінів ознайомлювальними поїздками для активізації процесу створення потенціалу в уражених країнах шляхом довготривалого взаємоузгодженого процесу навчання і вивчення.

2. Уражені країни, що розвиваються, - Сторони Конвенції належним чином проводять у співпраці з іншими країнами і компетентними міжурядовими і неурядовими організаціями міждисциплінарний огляд потенціалу і засобів, наявних на місцевому і національному рівнях, і можливостей для їх посилення.

3. Сторони співпрацюють між собою чи через компетентні міжурядові організації, а також співпрацюють з неурядовими організаціями в провадженні і сприянні проведенню програм інформування громадськості і освітніх програм як в уражених країнах, так і, коли це необхідно, у неуражених країнах - Сторонах Конвенції у цілях забезпечення глибокого розуміння причин і наслідків опустелювання і посухи і важливості досягнення цілей даної Конвенції. З цією метою вони:

а) проводять інформаційні кампанії, орієнтовані на широкі кола громадськості;

б) сприяють на постійній основі забезпеченню доступу громадськості до відповідної інформації, а також широкій участі громадськості в діяльності із навчання і розповсюдження знань;

в) заохочують створення асоціацій, що сприяють розповсюдженню знань серед громадськості;

г) розробляють просвітницькі і інформаційні матеріали, по можливості місцевою мовою, і здійснюють обмін такими матеріалами; обмінюються експертами і прикомандировують експертів у цілях проведення в уражених країнах, що розвиваються, - Сторонах Конвенції підготовки кадрів з питань реалізації відповідних освітніх програм і програм розповсюдження знань і повною мірою використовують відповідні навчальні матеріали, наявні в компетентних міжнародних органах;

д) проводять оцінку освітніх потреб в уражених районах і розробляють відповідні шкільні учбові плани і розширюють, по мірі можливості, освітні і пізнавальні програми для дорослих і можливостей для всіх, особливо для дівчат і жінок, у питаннях визначення характеру, збереження і стійкого використання природних ресурсів і управління ними в уражених районах; та

е) розробляють міждисциплінарні програми за участю населення, які включають питання ознайомлення з проблемами опустелювання і посухи в системи освіти, а також у програми неформального навчання, програми для дорослих і програми заочного і практичного навчання.

4. Конференція Країн засновує і/чи зміцнює мережу регіональних центрів навчання і підготовки кадрів для боротьби з опустелюванням і пом'якшення наслідків посухи. Робота цих мереж контролюється закладом, створеним чи уповноваженим для цього у належному порядку в цілях підготовки відповідного наукового, технічного і управлінського персоналу і зміцнення, якщо це необхідно, існуючих установ, що відповідають за навчання і підготовку кадрів в уражених країнах - Сторонах Конвенції, у цілях узгодження програм і організації обміну досвідом між ними. Ці мережі тісно співпрацюють з відповідними міжурядовими і неурядовими організаціями в цілях уникнення дублювання зусиль.

1. Зважаючи на пріоритетність фінансування для досягнення мети Конвенції, Сторони докладають всіх зусиль, з врахуванням своїх можливостей, для забезпечення того, щоб на програми боротьби з опустелюванням і пом'якшення наслідків посухи виділялися адекватні фінансові ресурси.

2. У зв'язку з цим розвинуті країни - Сторони Конвенції, надаючи пріоритет ураженим африканським країнам - Сторонам Конвенції і не ігноруючи при цьому уражені країни, що розвиваються, - Сторони Конвенції в інших регіонах, у відповідності зі статтею 7 зобов'язуються:

а) мобілізувати істотні фінансові ресурси, включаючи гранти і позики на пільгових умовах, у цілях підтримки здійснення програм боротьби з опустелюванням і пом'якшення наслідків посухи;

б) сприяти мобілізації адекватних, своєчасних і прогнозованих фінансових ресурсів, включаючи нові і додаткові фінансові засоби Глобального екологічного фонду, для покриття погоджених додаткових витрат з діяльності, яка пов'язана з опустелюванням і відповідає його чотирьом центральним частинам, згідно з відповідними положеннями документа про заснування Глобального екологічного фонду;

в) полегшити за допомогою міжнародного співробітництва передачу технологій, знань і ноу-хау; та

г) вивчати у співпраці з ураженими країнами, що розвиваються, - Сторонами Конвенції нові методи і стимули для мобілізації і спрямування ресурсів, включаючи ті, які надаються фондами, неурядовими організаціями і іншими організаціями приватного сектора, особливо системи обліку витрат в рахунок погашення боргу і інші нові засоби, які збільшують обсяг фінансування шляхом скорочення тягаря зовнішньої заборгованості уражених країн, що розвиваються, - Сторін Конвенції, особливо африканських країн.

3. Уражені країни, що розвиваються, - Сторони Конвенції з урахуванням своїх можливостей зобов'язуються мобілізувати адекватні фінансові ресурси для здійснення своїх національних програм дій.

4. При мобілізації фінансових ресурсів Сторони прагнуть повною мірою використовувати всі національні, двосторонні і багатосторонні джерела і механізми фінансування і постійно добиватися їх якісного вдосконалення, використовуючи консорціуми, спільні програми і паралельне фінансування, а також прагнуть залучити джерела і механізми фінансування приватного сектора, у тому числі неурядових організацій. З цією метою Сторони повною мірою використовують оперативні механізми, створені у відповідності зі статтею 14.

5. У цілях мобілізації фінансових ресурсів, необхідних ураженим країнам, що розвиваються, - Сторонам Конвенції для боротьби з опустелюванням і пом'якшення наслідків посухи, Сторони:

а) раціоналізують і зміцнюють управління ресурсами, що вже виділені на боротьбу з опустелюванням і пом'якшення наслідків посухи, шляхом більш ефективного і дійового їх використання, оцінки успіхів і недоліків, усунення перепон на шляху їх ефективного використання і, за необхідності, переорієнтація програм у світлі комплексного довготермінового підходу, прийнятого у відповідності з цією Конвенцією;

б) в рамках керівних органів багатосторонніх фінансових закладів, органів і фондів, включаючи регіональні банки розвитку і фонди, надають першочергового значення і приділяють належну увагу наданню підтримки ураженим країнам, що розвиваються, - Сторонам Конвенції, особливо африканським країнам, у проведенні діяльності, що сприяє здійсненню Конвенції, особливо програм дій, що проводяться в рамках додатків про здійснення на регіональному рівні; та

в) вивчають шляхи, за якими можна зміцнити регіональну і субрегіональну співпрацю для підтримки зусиль, здійснюваних на національному рівні.

6. Інші Сторони Конвенції заохочуються до надання на добровільних засадах знань, ноу-хау і технологій, що стосуються опустелювання і/чи фінансових ресурсів для уражених країн, що розвиваються, - Сторін Конвенції.

7. Здійсненню повною мірою ураженими країнами, що розвиваються, - Сторонами Конвенції, особливо африканськими країнами, своїх обов'язків згідно з Конвенцією буде значною мірою сприяти виконання розвинутими країнами - Сторонами Конвенції своїх обов'язків відповідно до Конвенції, включаючи, зокрема, зобов'язання, що стосуються фінансових ресурсів і передачі технологій. При виконанні своїх обов'язків розвинутим країнам - Сторонам Конвенції слід повною мірою враховувати, що економічний і соціальний розвиток і ліквідація зубожіння є основними пріоритетами уражених країн, що розвиваються, - Сторін Конвенції, особливо африканських країн.

1. Конференція Сторін сприяє забезпеченню наявності фінансових механізмів і заохочує такі механізми до максимального забезпечення фінансових ресурсів для уражених країн - Сторін Конвенції, особливо африканських країн, у цілях здійснення Конвенції. Для цього Конференція Сторін розглядає прийняття, зокрема, підходів і політики, які:

а) сприяють забезпеченню необхідних фінансових ресурсів на національному, субрегіональному, регіональному і глобальному рівнях для діяльності на виконання відповідних положень Конвенції;

б) заохочує підходи, механізми і домовленості, що передбачають використання багатьох джерел фінансування, а також їх оцінку у відповідності зі статтею 20;

в) надають на регулярній основі заінтересованим Сторонам і відповідним міжурядовим і неурядовим організаціям інформацію про наявні джерела фінансових засобів і про умови фінансування у цілях заохочення координації між ними;

г) де це необхідно, сприяють створенню механізмів, таких, як національні фонди для боротьби з опустелюванням, включаючи механізми за участю неурядових організацій, для оперативного і ефективного направлення фінансових ресурсів на місця до уражених країн, що розвиваються; та

д) зміцнюють існуючі фонди і фінансові механізми на субрегіональному і регіональному рівнях, особливо в Африці, для забезпечення більш ефективної підтримки здійснення Конвенції.

2. Конференція Сторін також заохочує надання через різні механізми системи Організації Об'єднаних Націй і через багатосторонні фінансові заклади підтримки на національному, субрегіональному і регіональному рівнях діяльності, яка дає країнам, що розвиваються - Сторонам Конвенції можливість виконувати свої обов'язки за Конвенцією.

3. Уражені країни, що розвиваються, - Сторони Конвенції використовують і у необхідних випадках створюють і/чи зміцнюють національні координаційні механізми, включені до національних програм розвитку, що забезпечить ефективне використання всіх наявних фінансових ресурсів. Вони також використовують процеси участі із залученням неурядових організацій, місцевих груп і приватного сектора до збору коштів, до розробки, а також виконання програм і забезпечення доступу до фінансових засобів з боку груп на місцевому рівні. Ці дії можуть бути посилені за допомогою більш ефективної координації і гнучкого програмування з боку тих, хто надає допомогу.

4. У цілях підвищення ефективності існуючих фінансових механізмів цим створюється Глобальний механізм для сприяння заходам, що ведуть до мобілізації і направлення істотних фінансових ресурсів, включаючи передачу технології на безоплатній основі і/чи на пільгових умовах ураженим країнам, що розвиваються, - Сторонам Конвенції. Цей Глобальний механізм функціонує під керівництвом Конференції Сторін і підзвітний їй.

5. Конференція Сторін на своїй першій черговій сесії визначає організацію, до якої буде належати Глобальний механізм. Конференція Сторін і організація, яку вона визначить, погоджують умови функціонування цього Глобального механізму для забезпечення, зокрема, того, щоб такий Механізм:

а) виявляв і здійснював облік відповідних двосторонніх і багатосторонніх програм співробітництва, які є в наявності для здійснення Конвенції;

б) надавав за наявності запиту консультації Сторонам щодо нових методів фінансування і джерел фінансової допомоги і відносно вдосконалення координації діяльності зі співпраці на національному рівні;

в) надавав заінтересованим Сторонам і відповідним міжурядовим і неурядовим організаціям інформацію про наявні джерела фінансових засобів і щодо способів фінансування, з тим, щоб сприяти узгодженості між ними; та

г) надавав доповіді про свою діяльність Конференції Сторін, починаючи з її другої чергової сесії.

6. Конференція Сторін на своїй першій сесії проводить відповідні заходи щодо визначеної нею організації, до якої належатиме Глобальний механізм, у цілях забезпечення адміністративного функціонування такого механізму, виходячи, за можливістю, з існуючих бюджетних засобів і людських ресурсів.

7. Конференція Сторін розглядає на своїй третій черговій сесії політику, оперативні умови і діяльність підзвітного їй Глобального механізму у відповідності з пунктом 4 з врахуванням положень статті 7. На основі цього розгляду вона вживає необхідних заходів.

1. Цим засновується Конференція Сторін:

2. Конференція Сторін є вищим органом цієї Конвенції. Вона ухвалює у межах свого мандата рішення, необхідні для сприяння її ефективному втіленню. Вона, зокрема:

а) регулярно проводить перегляд виконання Конвенції і функціонування її інституціональних домовленостей у світлі досвіду, накопиченого на національному, субрегіональному, регіональному і міжнародному рівнях і на основі розвитку науково-технічних знань;

б) заохочує і полегшує обмін інформацією про заходи, що їх вживають Сторони, і визначає форму і графік надання інформації у відповідності до статті 26, розглядає доповіді і виносить рекомендації по цих доповідях;

в) засновує такі допоміжні органи, які необхідні для здійснення Конвенції;

г) розглядає доповіді, що надаються її допоміжними органами, і здійснює керівництво їх діяльністю;

д) погоджує і приймає на основі консенсусу правила процедури і фінансові правила для себе і для будь-яких допоміжних органів;

е) приймає поправки до Конвенції у відповідності зі статтями 30 і 31;

є) затверджує програму і бюджет своєї діяльності і її допоміжних органів і передбачає необхідні організаційні заходи для їх фінансування;

ж) за необхідності звертається за сприянням до компетентних органів і установ, що мають національний, міжнародний, міжурядовий і неурядовий характер, і використовує надані ними послуги і інформацію;

з) заохочує і зміцнює зв'язки з іншими відповідними Конвенціями, уникаючи при цьому дублювання зусиль; та

и) здійснює також інші функції, які можуть бути необхідні для досягнення цілей Конвенції.

3. Конференція Сторін на своїй першій сесії приймає на основі консенсусу свої власні правила процедури, які включають в себе процедури прийняття рішень з питань, що не охоплені процедурами прийняття рішень, передбаченими у цій Конвенції. В таких процедурах може обумовлюватися, яка більшість голосів необхідна для прийняття конкретних рішень.

4. Перша сесія Конвенції Країн скликається Тимчасовим секретаріатом, про який згадується у статті 36, і проводиться не пізніше, ніж через один рік після дати набуття чинності Конвенцією. Друга, третя і четверта чергові сесії проводяться щорічно, а після цього чергові сесії проводяться раз на два роки, якщо Конференція Сторін не прийме іншого рішення.

5. Позачергові сесії Конференції Сторін скликаються у такі інші терміни, рішення про які Конференція Сторін може приймати на черговій сесії чи за письмовим проханням будь-якої із Сторін за умови, що протягом трьох місяців після того, як Постійний секретаріат повідомить про це прохання Сторонам, її підтримає не менше однієї третини загального числа Сторін.

6. На кожній черговій сесії Конференція Сторін обирає Президію. Структура і функції Президії визначаються правилами процедури. При призначенні Президії належна увага приділяється необхідності забезпечення справедливого географічного розподілу і адекватного представництва тих країн, які потерпають від посухи і/чи опустелювання, особливо в Африці.

7. Організація Об'єднаних Націй, її спеціалізовані установи, а також будь-яка держава-учасниця цих організацій чи будь-який спостерігач при них, які не є Сторонами Конвенції, можуть бути представлені на сесіях Конференції Сторін у якості спостерігачів. Будь-який орган чи будь яка установа, - чи то національна чи міжнародна, урядова чи неурядова, яка є компетентною у питаннях, що стосуються сфери діяльності Конвенції, і яка повідомила Секретаріату про своє бажання бути представленою на сесії Конференції Сторін у якості спостерігача, може бути допущена до участі в ній, якщо проти цього не заперечує, принаймні, одна третина присутніх Сторін. Допуск і участь спостерігачів регулюються правилами процедури, прийнятими Конференцією Сторін.

8. Конференція Сторін може звернутися з проханням до компетентних національних і міжнародних організацій, що мають відповідний досвід, про надання їй інформації, що стосується пункту є) статті 16, пункту 1 в) статті 17 і пункту 2 б) статті 18.

1. Цим засновується Постійний секретаріат.

2. Постійний секретаріат виконує такі функції:

а) організовує сесії Конференції Сторін і її допоміжних органів, що засновуються у відповідності з Конвенцією, і надає їм необхідні послуги;

б) упорядковує і передає надані йому доповіді;

в) сприяє наданню допомоги підданим впливу країнам, що розвиваються, - Сторонам Конвенції, на їх прохання, особливо африканським країнам, у галузі упорядкування і передачі інформації, що вимагається у відповідності з Конвенцією;

г) координує свою діяльність з Секретаріатами інших відповідних міжнародних органів і конвенцій;

д) налагоджує під керівництвом Конференції Учасників такі адміністративні і договірні зв'язки, які можуть знадобитися для ефективного виконання його функцій; та

е) готує доповіді про виконання своїх функцій у відповідності з цією Конвенцією і надає їх Конференції Сторін; та

є) виконує будь-які інші функції секретаріату, які можуть бути визначені Конференцією Сторін.

3. Конференція Сторін на своїй першій сесії призначає Постійний секретаріат і вживає заходів по забезпеченню його функціонування.

1. Цим засновується Комітет з науки і техніки як допоміжний орган Конференції Сторін для надання їй інформації і консультацій з науково-технічних питань, що стосуються боротьби з опустелюванням і пом'якшення наслідків посухи. Сесії цього Комітету проводяться спільно з черговими сесіями Конференції Сторін, мають багатодисциплінарний характер і відкриті для участі всіх Сторін. У його склад входять представники урядів, що мають компетенцію у відповідних галузях знань. На своїй першій сесії Конференція Сторін приймає рішення щодо кола повноважень Комітету.

2. Конференція Сторін складає і веде обліковий список незалежних експертів, що мають досвід і знання у відповідних галузях знань. Цей список складається на основі письмових представлень Сторін про призначення експертів з урахуванням необхідності багатодисциплінарного підходу і широкого географічного представництва.

3. Конференція Сторін може, у разі необхідності, призначити спеціальні групи для надання їй через Комітет інформації і консультацій з окремих питань щодо сучасного стану у галузях науково-технічних знань, що стосуються боротьби з опустелюванням і пом'якшення наслідків посухи. У склад цих груп будуть входити окремі експерти, прізвища яких взято зі списку, з урахуванням необхідності багатодисциплінарного підходу і широкого географічного представництва. Ці експерти повинні мати науковий і практичний досвід роботи і будуть призначатися Конференцією Сторін за рекомендацією Комітету. Конференція Сторін приймає рішення щодо кола повноважень і умов роботи цих груп.

1. Комітет з науки і техніки під керівництвом Конференції Сторін передбачає проведення огляду й оцінки відповідних існуючих мереж, інститутів, закладів і органів, що мають бажання увійти до складу мережі. Наявність такої мережі буде сприяти здійсненню Конвенції.

2. На основі результатів оглядів і оцінки, про які говориться у пункті 1, Комітет з науки і техніки подає рекомендації Конференції Сторін про шляхи і засоби сприяння створенню і зміцненню елементів мереж на місцевому, національному і інших рівнях з метою задоволення тематичних потреб, про які говориться у статтях 16-19 Конвенції.

3. З урахуванням цих рекомендацій Конференція Сторін:

а) визначає ті національні, субрегіональні, регіональні і міжнародні елементи, які найбільше підходять для створення мережі, і рекомендує для них процедури діяльності та часовий графік; та

б) визначає елементи, найбільш придатні для сприяння створенню і зміцненню такої мережі на всіх рівнях.

1. Кожна Сторона через Постійний секретаріат надає Конференції Сторін для розгляду на її чергових сесіях доповіді про заходи, яких вона вживає в цілях здійснення цієї Конвенції. Конференція Сторін визначає графік надання і формат таких доповідей.

2. Уражені країни - Сторони Конвенції надають виклад стратегій, прийнятих на виконання статті 5, і будь-яку відповідну інформацію про їх здійснення.

3. Уражені країни - Сторони Конвенції, які здійснюють програми дій, на виконання статей 9-15 надають докладний виклад цих програм і заходів по їх здійсненню.

4. Будь-яка група уражених країн - Сторін Конвенції може направити спільне повідомлення про заходи, вжиті на субрегіональному і/чи регіональному рівнях у рамках програм дій.

5. Розвинуті країни - Сторони Конвенції надають доповіді про заходи, вжиті для надання допомоги у підготовці і здійсненні програм дій, включаючи інформацію про фінансові ресурси, яку вони подали чи подають у відповідності з цією Конвенцією.

6. Інформація, що надається на виконання пунктів 1-4, якомога швидше перепроваджується Постійним секретаріатом Конференції Сторін і будь-якому відповідному допоміжному органу.

7. Конференція Сторін сприяє наданню ураженим країнам, що розвиваються, - Сторонам Конвенції, особливо африканським країнам, на їх прохання технічну і фінансову підтримку у складанні і наданні інформації у відповідності з цією статтею, а також у виявленні технічних і фінансових потреб, пов'язаних з програмами дій.

Конференція Сторін розглядає і приймає процедури і інституціональні механізми для вирішення питань, які можуть виникати при здійсненні Конвенції.

1. Сторони вирішують будь-які спори між собою, що стосуються тлумачення чи застосування Конвенції, шляхом переговорів чи іншими мирними засобами за своїм вибором.

2. При ратифікації, прийнятті, схваленні Конвенції чи приєднанні до неї, чи в будь-який час після цього Сторона, яка не є регіональною організацією економічної інтеграції, може надати Депозитарію письмову заяву про те, що у будь-якому спорі щодо тлумачення чи застосування Конвенції вона визнає щодо будь-якої Сторони, що взяла на себе таке ж зобов'язання, обов'язковість одного чи обох нижченаведених засобів вирішення спорів:

а) арбітражний розгляд у відповідності з процедурами, прийнятими Конференцією Сторін у додатку, у можливо короткий термін;

б) передача спорів до Міжнародного суду.

3. Сторона, що є регіональною організацією економічної інтеграції, може зробити заяву аналогічного характеру щодо арбітражного розгляду у відповідності з процедурою, згаданою у підпункті а) пункті 2.

4. Заява, зроблена у відповідності з пунктом 2, згідно з його умовами, залишається чинною до закінчення терміну її дії чи протягом трьох місяців після того, як письмове повідомлення про його відкликання було передано на збереження Депозитарію.

5. Закінчення терміну дії заяви, повідомлення про її відкликання чи нова заява ніяким чином не зачіпає справ, що перебувають на розгляді Міжнародного суду чи арбітражного суду, якщо Сторони спору не домовляться про інше.

6. Якщо Сторони спору не прийняли одну й ту саму чи будь-яку процедуру у відповідності з пунктом 2 та якщо вони не змогли вирішити свій спір після закінчення дванадцяти місяців з моменту повідомлення однією Стороною іншій Стороні про те, що між ними існує спір, цей спір подається на прохання будь-якої із Сторін цього спору на примирення, у міру наявності практичної можливості, відповідно до процедур, встановлених Конференціями Сторін у додатку.

1. Додатки є невід'ємною частиною цієї Конвенції, і, якщо прямо не передбачається інше, будь-яке посилання на цю Конвенцію також являє собою посилання на додатки до неї.

2. Сторони дають таке тлумачення положень додатків, яке відповідає їх правам і обов'язкам, що випливають із статей цієї Конвенції.

1. Будь-яка Сторона може пропонувати зміни та доповнення до Конвенції.

2. Зміни та доповнення приймаються на черговій сесії Конференції Сторін. Постійний секретаріат направляє Сторонам текст будь-якої запропонованої зміни або доповнення не менш ніж за шість місяців до початку засідання, на якому її/його пропонується прийняти. Постійний секретаріат направляє також текст запропонованих змін та доповнень Сторонам, що підписали Конвенцію.

3. Сторони докладають всіх зусиль для досягнення згоди щодо будь-якої зміни або доповнення до Конвенції на основі консенсусу. Якщо всі можливості для досягнення консенсусу вичерпано і згоди не досягнуто, то, як крайня міра, зміна або доповнення приймається більшістю у дві третини голосів присутніх на засіданні Сторін, що беруть участь у голосуванні. Постійний секретаріат направляє текст прийнятої зміни або доповнення Депозитарію, який перепроваджує його всім Сторонам для ратифікації, прийняття, погодження чи приєднання.

4. Документи про ратифікацію, прийняття, схвалення зміни або доповнення чи приєднання до неї/нього передаються на зберігання Депозитарію. Зміна або доповнення, прийняті у відповідності з пунктом 3, набувають чинності для тих Сторін, які прийняли її/його, на дев'яностий день від дати одержання Депозитарієм документів про ратифікацію, прийняття, схвалення чи приєднання щонайменше двох третин Сторін Конвенції, які є Сторонами на момент прийняття зміни або доповнення.

5. Зміна або доповнення набуває чинності для будь-якої іншої Сторони на дев'яностий день після здачі Стороною на зберігання Депозитарію свого документа про ратифікацію, прийняття, схвалення вказаної зміни або доповнення чи приєднання до неї/нього.

6. Для цілей цієї статті і статті 31 термін "присутні і такі, що беруть участь у голосуванні Сторони" означає присутні Сторони, які голосують "за" і "проти".

1. Будь-який додатковий додаток до Конвенції і будь-яка зміна чи доповнення до того чи іншого додатка пропонуються і приймаються у відповідності з процедурою внесення зміни та доповнення до Конвенції, викладеною у статті 30, за умови, що при прийнятті додаткового додатка про здійснення на регіональному рівні чи зміни або доповнення до додатків про здійснення на регіональному рівні більшість голосів, передбачена у цій статті, складає більшість у дві третини голосів присутніх Сторін із відповідного регіону, що беруть участь у голосуванні. Депозитарій повідомляє про прийняття додатка чи внесення змін та доповнень до додатка всім Сторонам.

2. Прийняті у відповідності з пунктом 1 додатки, за виключенням додаткових додатків про здійснення на регіональному рівні, чи зміни та доповнення до додатків, за виключенням змін та доповнень до будь-якого додатка про здійснення на регіональному рівні, набувають чинності для всіх Сторін Конвенції через шість місяців після дати направлення Депозитарієм таким Сторонам повідомлення про прийняття такого додатка чи такої зміни або доповнення, за виключенням тих Сторін, які протягом цього періоду письмово повідомили Депозитарію про своє неприйняття такого додатка чи зміни або доповнення. Такий додаток чи зміна або доповнення набувають чинності для Сторін, які анулюють своє повідомлення про неприйняття, на дев'яностий день після дати одержання Депозитарієм сповіщення про анулювання такого повідомлення.

3. Будь-який додатковий додаток про здійснення на регіональному рівні чи будь-яка зміна або доповнення до нього, які були прийняті у відповідності з пунктом 1, набувають чинності для всіх Сторін Конвенції через шість місяців після дати направлення Депозитарієм таким Сторонам повідомлення про прийняття такого додатка чи зміни або доповнення, за виключенням:

а) будь-якої Сторони, яка протягом такого шестимісячного періоду письмово повідомила Депозитарію про своє неприйняття такого додаткового додатка про здійснення на регіональному рівні чи змін та доповнень до нього, і в такому випадку такий додаток чи зміна або доповнення набувають чинності для Сторін, які анулюють своє повідомлення про неприйняття, на дев'яностий день після дати одержання Депозитарієм сповіщення про анулювання такого повідомлення; та

б) будь-якої Сторони, яка зробила заяву щодо додаткових додатків про здійснення на регіональному рівні чи змін та доповнень до них у відповідності з пунктом 4 статті 34, і в цьому випадку такий додаток чи зміна або доповнення до нього набувають чинності для такої Сторони на дев'яностий день після здачі на збереження Депозитарію свого документа про ратифікацію, прийняття, схвалення чи приєднання щодо такого додатка чи такої зміни або доповнення.

4. Якщо прийняття додатка чи зміни або доповнення до додатка пов'язане з внесенням зміни або доповнення до Конвенції, то такий додаток чи така зміна або доповнення до додатка набувають чинності лише після набуття чинності зміною або доповненням до Конвенції.

1. За виключенням випадку, передбаченого у пункті 2, кожна Сторона Конвенції має один голос.

2. У питаннях, що входять до сфери їх компетенції, регіональні організації економічної інтеграції здійснюють своє право голосу, маючи число голосів, яке дорівнює числу їх держав-членів, що є Сторонами Конвенції. Такі організації не здійснюють свого права голосу, якщо будь-яка з їх держав-членів здійснює своє право голосу, і навпаки.

Ця Конвенція відкривається для підписання державами-членами Організації Об'єднаних Націй чи будь-якої її спеціалізованої установи, чи державами-учасницями Статуту Міжнародного суду і регіональними організаціями економічної інтеграції у Парижі 14-15 жовтня 1994 року. Згодом вона залишається відкритою для підписання у штаб-квартирі Організації Об'єднаних Націй у Нью-Йорку до 13 жовтня 1995 року.

1. Конвенція підлягає ратифікації, прийняттю, схваленню чи приєднанню державами і регіональними організаціями економічної інтеграції. Вона відкрита для приєднання на наступний день після дня, коли Конвенція закривається для підписання. Документи про ратифікацію, прийняття, схвалення чи приєднання здаються на збереження Депозитарію.

2. Будь-яка регіональна організація економічної інтеграції, яка стає Стороною Конвенції, у той час як жодна з її держав-членів не є Стороною Конвенції, має всі зобов'язання, що випливають з Конвенції. У випадку, коли одна чи більше держав-членів такої організації також є Сторонами Конвенції, ця організація і її держави-учасниці приймають рішення щодо своїх відповідних обов'язків по виконанню своїх зобов'язань, що випливають з Конвенції. У таких випадках організація і держави-учасниці не можуть одночасно здійснювати права, що випливають з Конвенції.