Сторони цього Додаткового протоколу,

будучи Сторонами Картахенського протоколу про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття (далі - Протокол),

ураховуючи 13-й Принцип Ріо-де-Жанейрської декларації з навколишнього середовища і розвитку,

підтверджуючи принцип ужиття застережних заходів, відображений у 15-му Принципі Ріо-де-Жанейрської декларації з навколишнього середовища і розвитку,

визнаючи необхідність забезпечення належних заходів реагування у випадках завдання збитків або достатньої ймовірності виникнення збитків відповідно до положень Протоколу,

посилаючися на статтю 27 Протоколу,

домовилися про таке:

Метою цього Додаткового протоколу є сприяння збереженню й сталому використанню біологічного різноманіття, з урахуванням також ризиків для здоров’я людини, шляхом запровадження міжнародних правил та процедур у галузі відповідальності й відшкодування, пов’язаних із живими зміненими організмами.

1. Терміни, що використовуються в статті 2 Конвенції про біологічне різноманіття (далі - Конвенція), а також в статті 3 Протоколу, застосовуються до цього Додаткового протоколу.

2. Крім того, для цілей цього Додаткового протоколу:

a) "Конференція Сторін, яка виступає як нарада Сторін Протоколу", означає Конференцію Сторін Конвенції, яка виступає як нарада Сторін Протоколу;

b) "збитки" означає несприятливий вплив на збереження й стале використання біологічного різноманіття, з урахуванням також ризиків для здоров’я людини, який:

i) піддається вимірюванню або спостереженню іншим чином, з урахуванням, за наявності, науково встановленого вихідного стану, визнаного компетентним органом, який бере до уваги будь-які інші антропогенні та природні зміни, а також

ii) значний за своїм характером, як зазначено у викладеному нижче пункті 3;

c) "оператор" означає будь-яку особу, яка здійснює прямий або опосередкований контроль за живим зміненим організмом, який може, у відповідних випадках та відповідно до положень внутрішнього законодавства, уключати, зокрема, власника дозволу, особу, яка розмістила живий змінений організм на ринку, розробника, виробника, повідомника, експортера, імпортера, перевізника або постачальника;

d) "заходи реагування" означають обґрунтовані дії, що вживаються для:

i) запобігання, мінімізації, стримування та пом’якшення збитків або уникнення збитків іншим чином, залежно від випадку;

ii) відновлення біологічного різноманіття за допомогою заходів, які вживаються в такому порядку надання переваги:

a. відновлення біологічного різноманіття до стану, який існував до завдання збитків, або до майже еквівалентного стану; та якщо компетентний орган визначить, що це неможливо;

b. відновлення шляхом, inter alia, заміни втраченого біологічного різноманіття іншими компонентами біологічного різноманіття для того самого або іншого виду використання на тому самому або, за потребою, в іншому місці.

3. "Значний" несприятливий вплив повинен визначатися на основі таких факторів, як:

a) тривалі або постійні зміни, під якими розуміються зміни, які неможливо буде ліквідувати шляхом природного відновлення в межах розумного періоду часу;

b) масштаб кількісних або якісних змін, які негативно впливають на компоненти біологічного різноманіття;

c) зниження здатності компонентів біологічного різноманіття забезпечувати товари та послуги;

d) ступінь будь-якого несприятливого впливу на здоров’я людини в контексті Протоколу.

1. Цей Додатковий протокол застосовується до збитків, завданих живими зміненими організмами, походження яких відслідковується як результат транскордонного переміщення. До живих змінених організмів, зазначених вище, належать організми:

a) призначені для безпосереднього використання як харчові продукти або корм чи для обробки;

b) призначені для використання в замкнених системах;

c) призначені для умисного введення в навколишнє середовище.

2. Стосовно умисного транскордонного переміщення цей Додатковий протокол застосовується до збитків, які є результатом будь-якого дозволеного використання живих змінених організмів, зазначених у викладеному вище пункті 1.

3. Цей Додатковий протокол застосовується також до збитків, завданих в результаті неумисного транскордонного переміщення, зазначеного в статті 17 Протоколу, а також до збитків, завданих у результаті незаконного транскордонного переміщення, зазначеного в статті 25 Протоколу.

4. Цей Додатковий протокол застосовується до збитків, завданих у результаті транскордонного переміщення живих змінених організмів, яке почалося після набрання чинності цим Додатковим протоколом для Сторони, до юрисдикції якої здійснювалося транскордонне переміщення.

5. Цей Додатковий протокол застосовується до збитків, завданих у районах, які знаходяться в межах дії національної юрисдикції Сторін.

6. Сторони можуть використовувати критерії, установлені в їхньому внутрішньому законодавстві, для усунення збитків, завданих в межах дії їхньої національної юрисдикції.

7. Внутрішнє законодавство, через яке впроваджується цей Додатковий протокол, застосовується також до збитків, завданих у результаті транскордонного переміщення живих змінених організмів з держав, які не є Сторонами.

Причинний зв’язок установлюється між збитками та відповідним живим зміненим організмом відповідно до внутрішнього законодавства.

1. Сторони, у випадку завдання збитків, зобов’язують відповідного оператора або операторів, з урахуванням будь-яких вимог компетентного органу:

a) негайно інформувати компетентний орган;

b) оцінювати збитки, а також

c) уживати відповідних заходів реагування.

2. Компетентний орган:

a) виявляє оператора, який завдав збитки;

b) оцінює збитки, а також

c) визначає, яких заходів реагування повинен вжити оператор.

3. У випадках, коли відповідна інформація, у тому числі доступна наукова інформація або інформація, яку містить Механізм посередництва з біобезпеки, свідчить про обґрунтовану ймовірність виникнення збитків, якщо не буде вжито вчасно заходів реагування, на оператора покладається обов’язок вжити відповідних заходів реагування для недопущення таких збитків.

4. Компетентний орган може вживати належних заходів реагування, у тому числі, зокрема, у тих випадках, коли оператор не вживає таких заходів.

5. Компетентний орган має право стягувати з оператора витрати й видатки, у тому числі непередбачувані, пов’язані з проведенням оцінки збитків та вжиттям будь-яких відповідних заходів реагування. Сторони можуть визначати в їхньому внутрішньому законодавстві інші випадки, коли покриття витрат і видатків з оператора може не вимагатися.

6. Рішення компетентного органу, що вимагають від оператора вжиття заходів реагування, повинні бути обґрунтованими. Такі рішення повинні повідомлятися оператору. У внутрішньому законодавстві передбачаються засоби правового захисту, у тому числі можливість адміністративного або юридичного оскарження таких рішень. Компетентний орган відповідно до внутрішнього законодавства також інформує оператора про існуючі засоби правового захисту. Використання таких засобів правового захисту не перешкоджає вжиттю компетентним органом заходів реагування за належних обставин, якщо внутрішнім законодавством не передбачено іншого.

7. Під час виконання цієї статті та для визначення конкретних заходів реагування, які вимагатимуться або вживатимуться компетентним органом, Сторони можуть у відповідних випадках визначати, чи передбачені вже заходи реагування їхнім внутрішнім законодавством з питань цивільної відповідальності.

8. Заходи реагування вживаються відповідно до внутрішнього законодавства.

1. Сторони можуть передбачати в їхньому внутрішньому законодавстві такі винятки:

a) стихійні лиха або форс-мажорні обставини, а також

b) військові дії або громадські заворушення.