1. Схвалити Концепцію розвитку сільських територій, що додається.

2. Міністерству аграрної політики та продовольства разом з Національною академією аграрних наук, заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати у місячний строк Кабінетові Міністрів України план заходів з реалізації Концепції, схваленої цим розпорядженням.

Аграрні перетворення, які відбулися в Україні за останні роки, дали змогу збільшити валове виробництво сільськогосподарської продукції. Проте це не сприяло соціально-економічному розвитку сільських територій та підвищенню рівня життя сільського населення, тому існує потреба в комплексному підході до розв’язання проблем розвитку сільських територій, в основу якого закладаються принципи сталого розвитку.

Концепція окреслює головні пріоритети розвитку сільських територій та механізм підготовки аграрного та сільського сектору держави до функціонування в умовах зони вільної торгівлі з ЄС.

Основними причинами погіршення соціально-економічного та екологічного стану сільських територій є:

відсутність цілісної послідовної державної політики, спрямованої на комплексний розвиток сільських територій, в основі якої закладені потреби територіальних громад села, селища;

недостатність обсягів державної фінансової підтримки існуючих програм, спрямованих на сільський розвиток;

низький рівень забезпечення сільського населення соціальними та економічними послугами на селі;

нерівномірність забезпечення центрами первинної медичної (медико-санітарної) допомоги, низький рівень якості та доступності первинної медичної допомоги;

неврахування екологічних вимог у виробничих процесах, що відбуваються на селі;

низький рівень диверсифікації економіки сільських територій, що призводить до міграції сільської молоді, високого рівня безробіття та низьких доходів сільського населення, руйнування соціальної та інженерної інфраструктури;

низька рентабельність та конкурентоспроможність малих та середніх сільськогосподарських товаровиробників;

низький рівень технічного забезпечення сільськогосподарського виробництва;

обмеженість можливостей сільського населення для підвищення рівня своїх доходів;

низький рівень підприємницької ініціативи (зокрема, через несприятливе податкове середовище, неефективність економічних важелів сприяння розвитку підприємництва на селі з боку держави; інерційність мислення і поведінки сільського населення у розв’язанні проблем самозабезпечення, працевлаштування, задоволення побутових та соціально-культурних потреб);

неготовність територіальних громад села, селища до ініціювання та участі у проектах місцевого розвитку;

низька ефективність органів місцевого самоврядування у вирішенні проблемних питань розвитку сільських територій;

низький рівень розвитку системи кредитування у сільській місцевості;

низький рівень внутрішніх та зовнішніх інвестицій в розвиток сільських територій;

відведення недостатньої ролі у процесах реформування аграрного сектору економіки для кооперації;

обмеженість ресурсів місцевих бюджетів для розв’язання проблем сільського розвитку;

низький рівень фінансового забезпечення села через недосконалість податкової і бюджетної системи, практику реєстрації виробників сільськогосподарської продукції не за місцем провадження господарської діяльності;

недостатність та неефективне застосування природоохоронних заходів;

низький рівень інформаційно-просвітницької діяльності, спрямованої на створення позитивного іміджу, переваг та можливостей розвитку сільських територій України;

стереотипний підхід до сільських територій як виключно просторової бази сільськогосподарського виробництва.

Метою Концепції є створення необхідних організаційних, правових та фінансових передумов для сільського розвитку шляхом:

диверсифікації економічної діяльності;

збільшення рівня реальних доходів від сільськогосподарської та несільськогосподарської діяльності на селі;

досягнення гарантованих соціальних стандартів і покращення умов проживання сільського населення;

охорони навколишнього природного середовища, збереження та відновлення природних ресурсів у сільській місцевості;

збереження сільського населення як носія української ідентичності, культури і духовності;

створення умов для розширення можливостей територіальних громад села, селища для розв’язання існуючих в них проблем;

приведення законодавства у сфері сільського розвитку у відповідність із стандартами ЄС.

Реалізація Концепції дасть змогу перемістити фокус аграрної політики держави з підтримки аграрного сектору економіки на підтримку сільського розвитку - поліпшення якості життя та економічного благополуччя сільського населення.

Реалізація Концепції розрахована на період до 2025 року.

Сільський розвиток у подальшому відбуватиметься за трьома варіантами.

Згідно з першим варіантом планується посилення сформованих тенденцій, продовження комерціалізації сільськогосподарського виробництва, що супроводжується поширенням потужних сільськогосподарських товаровиробників з їх низькою соціальною та екологічною відповідальністю. Держава відіграє незначну роль у підтримці розвитку сільських територій. За такого варіанта прискорюватиметься обезлюднення села і деградація його потенціалу.

Другий варіант передбачає збільшення обсягів державної підтримки розвитку сільського господарства та соціальної інфраструктури; декларування окремих соціально-економічних і екологічних заходів, а також диверсифікацію сільської економіки за відсутності реального механізму і фінансових джерел їх реалізації. Зазначене сприятиме певному поліпшенню матеріального становища і умов проживання сільського населення, однак не забезпечить розв’язання проблем зайнятості, екологічної безпеки сільськогосподарського виробництва і проживання, поступального розвитку територіальних громад села, селища.

Третій варіант полягає у створенні умов для забезпечення комплексного розвитку сільських територій в інтересах суспільства, що передбачає раціональне формування конкурентоспроможного багатогалузевого і багатоукладного сільського господарства, диверсифікованої сільської економіки, сприятливого середовища проживання на основі нарощування людського і соціального капіталу та розвитку партнерства держави та бізнесу. Наведене надасть можливість реформувати систему управління розвитком сільських територій, активізувати ініціативність та відповідальність територіальних громад сіл, селищ, розширити сферу прикладання праці, збільшити доходи сільського населення і доступність базових послуг, нормалізувати демографічну ситуацію на переважній частині сільських територій.