РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського економічного співтовариства, зокрема його статтю 118a,

Беручи до уваги пропозицію Комісії (- 1), складену після консультації з Дорадчим комітетом з безпеки, гігієни та охорони здоров’я на роботі,

У співпраці з Європейським Парламентом (- 2),

Беручи до уваги висновок Економічно-соціального комітету (- 3),

Оскільки стаття 118a Договору передбачає ухвалення Радою у форматі директив мінімальних вимог до заохочення до покращень, зокрема в робочому середовищі, щоб гарантувати кращий рівень забезпечення безпеки та охорони здоров'я працівників;

Оскільки ця Директива не визнає допустимим будь-яке зниження рівнів охорони, що вже досягнуті в окремих державах-членах, держави-члени мають зобов’язання на підставі Договору заохочувати до покращення умов в цій сфері та до гармонізації умов зі збереженням вже досягнутих покращень;

Оскільки відомо, що працівники можуть піддаватись впливу небезпечних екологічних факторів на робочому місці в ході їхньої трудової діяльності;

Оскільки, відповідно до статті 118a Договору, такі директиви повинні уникати накладення адміністративних, фінансових та правових обмежень, які будуть стримувати створення та розвиток малих та середніх підприємств;

Оскільки Повідомлення Комісії про її програму щодо безпеки, гігієни та здоров’я на робочих місцях (- 4) передбачає ухвалення директив, що призначених гарантувати безпеку та охорону здоров’я працівників;

Оскільки Рада, в своїй Резолюції від 21 грудня 1987 року про безпеку, гігієну та охорону здоров’я на робочих місцях (- 5), взяла до відома намір Комісії подати Раді у найближчому майбутньому Директиву про організацію безпеки та охорони здоров’я працівників на робочому місці;

Оскільки в лютому 1988 року Європейський Парламент ухвалив чотири резолюції після обговорення внутрішнього ринку та захисту працівників; оскільки ці резолюції закликали Комісію розробити рамкову Директиву, яка б стала основою для спеціальних директив, що охоплюють всі ризики, пов’язані з безпекою та охороною здоров’я на робочому місці;

Оскільки держави-члени несуть відповідальність за заохочення до покращення безпеки та охорони здоров’я працівників на їхній території; оскільки вживання заходів з охорони здоров’я та забезпечення безпеки працівників на роботі також допомагає, в деяких випадках, зберегти здоров’я та, можливо, забезпечити безпеку осіб, які проживають з такими працівниками;

Оскільки законодавчі системи держав-членів, що охоплюють питання безпеки та охорони здоров’я на робочому місці, мають значні відмінності та потребують покращення; оскільки національні положення в цій сфері, до складу яких часто входять технічні специфікації та/або стандарти саморегулювання, можуть привести до різних рівнів безпеки та охорони здоров’я і дозволити конкуренцію за рахунок безпеки та здоров’я;

Оскільки розповсюдженість нещасних випадів на робочому місці та професійних хвороб все ще перебуває на занадто високому рівні; оскільки, необхідно негайно запровадити або покращити превентивні заходи для збереження безпеки та охорони здоров’я працівників та забезпечення вищого рівня захисту;

Оскільки, для забезпечення вищого рівня захисту, працівники та/або їхні представники повинні бути поінформовані про ризики для їхньої безпеки та здоров’я та про заходи, необхідні для зниження або усунення зазначених ризиків; оскільки вони також мають бути здатні долучитись шляхом збалансованою участі, відповідно до національних законодавств та/або практик, до забезпечення вжиття необхідних заходів захисту;

Оскільки необхідно запровадити інформування, діалог та збалансовану участь у забезпеченні безпеки та охорони здоров’я між працедавцями та працівниками та/або їхніми представниками шляхом застосування належних процедур та інструментів, відповідно до національних законодавств та/або практик;

Оскільки підвищення рівня безпеки, гігієни та охорони здоров’я працівників на роботі становить мету, яка не повинна підпорядковуватись суто економічним міркуванням;

Оскільки працедавці зобов’язані бути поінформованими про останні досягнення в технологіях та наукових досягненнях щодо облаштування робочого місця, з урахуванням властивих для їхнього підприємства ризиків, та відповідно інформувати представників працівників, які застосовують права участі відповідно до цієї Директиви таким чином, щоб мати можливість забезпечити кращий рівень безпеки та охорони здоров’я працівників;

Оскільки положення цієї Директиви застосовуються без обмеження суворіших наявних або майбутніх положень Співтовариства до всіх ризиків та, зокрема, до ризиків, що виникають у зв’язку з використанням під час роботи хімічних речовин, фізичних факторів та біологічних засобів, зазначених в Директиві 80/1107/ЄЕС (- 6), з останніми змінами і доповненнями, внесеними Директивою 88/642/ЄЕС (- 7);

Оскільки, відповідно до Рішення 74/325/ЄЕС (- 8), були проведені консультації Комісії з Дорадчим комітетом з безпеки, гігієни та охорони здоров’я на робочих місцях з приводу розробки пропозицій в цій сфері;

Оскільки необхідно створити комітет, члени якого призначатимуться державами-членами, для допомоги Комісії під час внесення з метою технічної адаптації змін до окремих Директив, передбачених в цій Директиві.

УХВАЛИЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

1. Ця Директива має на меті запровадження заходів, покликаних заохочувати до покращення безпеки та охорони здоров’я працівників на роботі.

2. З цією метою вона містить загальні принципи запобігання професійним ризикам, забезпечення безпеки та охорони здоров’я, усунення факторів ризику та аварійних ситуацій, інформування, консультування, збалансованої участі відповідно до національних законодавств та/або практик, підготовку працівників або їхніх представників, а також загальні настанови для запровадження зазначених принципів.

3. Ця Директива не обмежує застосування наявних або майбутніх положень на національномурівні або рівні Співтовариства, які є сприятливішими для забезпечення безпеки та охорони здоров’я працівників на роботі.

1. Ця Директива застосовується до всіх секторів діяльності, як державних так і приватних(промислового, сільськогосподарського, комерційного, адміністративного, сектору обслуговування, освітнього, сектору культури, сектору дозвілля та ін.).

2. Ця Директива не застосовується у випадку неминучого конфлікту між нею та характеристиками, що властиві певним спеціальним напрямам діяльності у сфері державної служби, таким як збройні сили чи поліція, або певним спеціальним напрямам діяльності служб цивільної оборони.

У такому випадку безпека та охорона здоров'я працівників повинна бути забезпечена, наскільки це можливо, з урахуванням цілей цієї Директиви.

Для цілей цієї Директиви застосовуються наведені терміни мають таке значення:

(a) працівник: будь-яка особа, найнята працедавцем, враховуючи стажерів та учнів, але за винятком домашньої прислуги;

(b) працедавець: фізична або юридична особа, яка має трудові відносини з працівником та несе відповідальність за підприємство та/або установу;

(c) представник працівників, на якого покладено спеціальні обов’язки із забезпечення безпеки та охорони здоров’я працівників: будь-яка обрана особа, обрання або призначення якої відбулося відповідно до національних законодавств та/або практик для представництва працівників у випадку виникнення проблем, пов'язаних із забезпеченням безпеки та охороною здоров’я працівників на роботі;

(d) запобігання: всі кроки або заходи, вжиті або заплановані на всіх етапах роботи на підприємстві, спрямовані на запобігання або скорочення професійних ризиків.

1. Держави-члени вживають необхідних кроків для забезпечення поширення на працедавців,працівників та представників працівників дії правових положень, необхідних для імплементації цієї Директиви.

2. Зокрема держави-члени повинні забезпечити належний контроль та нагляд.

1. Працедавець зобов’язаний забезпечувати безпеку та охорону здоров’я працівників в кожномупов’язаному з роботою аспекті.

2. Якщо, відповідно до статті 7(3), працедавець залучає компетентні зовнішні служби або осіб,це не звільняє його від відповідальності у цій сфері.

3. Обов’язки працівників у сфері безпеки та охорони здоров’я на роботі не повинні впливати напринцип відповідальності працедавця.

4. Ця Директива не обмежує права держав-членів передбачати виключення або обмеження відповідальності працедавців у випадках, що виникають внаслідок незвичайних та непередбачуваних обставин поза межами контролю працедавця або внаслідок виняткових подій, наслідків яких було неможливо уникнути, незважаючи на ужиття всіх належних заходів.

Держави-члени не зобов’язані використовувати право, зазначене в першому підпараграфі.

1. В рамках своїх обов’язків працедавець вживає заходів, необхідних для забезпечення безпекита охорони здоров’я працівників, у тому числі запобігання професійним ризикам, забезпечення інформування та підготовка, а також необхідної організації та засобів.

Працедавець повинен стежити за необхідністю коригування зазначених заходів для врахування зміни обставин, а також прагнути до покращення існуючої ситуації.

2. Працедавець запроваджує заходи, передбачені в першому підпараграфі параграфу 1 на основітаких загальних принципів запобігання:

(a) уникнення ризиків;

(b) оцінка ризиків, яких неможливо уникнути;

(c) подолання ризиків у джерелі їх виникнення;

(d) адаптація роботи до людини, зокрема, що стосується облаштування робочих місць, вибору робочого обладнання та вибору методів роботи і виробництва, з метою, зокрема, полегшення одноманітної роботи та роботи з попередньо визначеною швидкістю роботи та зменшення їхнього впливу на здоров’я.

(e) адаптація до технічного прогресу;

(f) заміна небезпечних речовин на безпечні або менш небезпечні;

(g) розроблення узгодженої загальної політики запобігання, яка охоплює технології, організацію робочого процесу, умови праці, соціальні стосунки та вплив факторів, пов’язаних з робочим середовищем;

(h) надання пріоритету колективним заходам захисту у порівнянні з індивідуальними заходами захисту;

(i) надання належних інструкцій працівникам.

3. Не обмежуючи застосування інших положень цієї Директиви, працедавець повинен, з урахуванням характеру напрямів діяльності підприємства та/або установи:

(a) оцінювати ризики для здоров’я та безпеки працівників,між іншим, під час вибору робочого обладнання, хімічних речовин або препаратів, що використовуються, а також під час обладнання робочих місць.

Після такої оцінки та в разі необхідності запобіжні заходи та запроваджені працедавцем методи роботи і виробництва обов'язково повинні:

- забезпечувати підвищення рівня захисту, яким забезпечені працівники у питанні безпеки та охорони здоров’я,

- бути інтегрованими в комплекс напрямів діяльності підприємства та/або установи на всіх рівнях ієрархії;

(b) якщо він доручає виконання завдань якомусь працівнику, враховувати можливості цього працівника у питанні охорони здоров’я і безпеки;

(c) забезпечувати проведення щодо планування та введення нових технологій консультацій з працівниками та/або їхніми представниками у питаннях наслідків вибору обладнання, робочих умов та робочого середовища для безпеки та здоров’я працівників;

(d) вживати належних заходів для забезпечення того, щоб лише працівники, які отримали належні інструкції, могли мати доступ до ділянок із значною та специфічною небезпекою.

4. Не обмежуючи застосування інших положень цієї Директиви, у випадку, коли декілька підприємств спільно використовують робочу територію, працедавці повинні співпрацювати над запровадженням положень із забезпечення безпеки, охорони здоров’я та гігієни праці та, з урахуванням характеру таких напрямів діяльності, повинні координувати їхні дії в сферах захисту та запобігання професійним ризикам, а також інформувати про зазначені ризики один одного та їхніх відповідних працівників та/або представників працівників.

5. Заходи, пов’язані з безпекою, гігієною та охороною здоров’я на роботі не повинні, за жоднихобставин, призводити до фінансових витрат з боку працівників.

1. Не обмежуючи обов’язків зазначених в статтях 5 та 6, працедавець призначає одного абодекількох працівників, які будуть займатись діяльністю, пов’язаною з захистом від ризиків та запобіганням професійним ризикам на підприємствах та/або в установах.

2. Призначені працівники не можуть бути поставлені у несприятливе становище через їхнюдіяльністю, пов’язану із захистом від ризиків та запобіганням професійним ризикам.

Призначеним працівникам необхідно забезпечити достатньо часу для того, щоб вони мали можливість виконувати свої обов’язки, що виникають на підставі цієї Директиви.

3. Якщо такі захисні та запобіжні заходи не можуть бути організовані внаслідок відсутностікомпетентного персоналу на підприємстві та/або в установі, працедавець повинен залучити компетентні зовнішні служби або компетентних зовнішніх осіб.

4. У випадку, коли працедавець залучає такі служби або таких осіб, він повинен поінформуватиїх про фактори, щодо яких відомо або є припущення про їхній вплив на безпеку та здоров’я працівників, а також вони повинні мати доступ до інформації, зазначеної в статті 10(2).

5. В всіх випадках:

- призначені працівники повинні мати необхідні здібності та необхідні можливості,

- зовнішні служби або особи, які надають консультації, повинні мати необхідні професійні навички, а також необхідні персональні та професійні можливості, та

- кількість призначених працівників та зовнішніх служб або осіб, які надають консультації, повинна бути достатньою для того, щоб займатись організацією захисних та запобіжних заходів, з урахуванням розміру підприємства та/або установи та/або загроз для працівників та поширення таких загроз по підприємству та/або установі.

6. Відповідальність за захист від ризиків для здоров’я та безпеки та запобігання ним, що єпредметом цієї статті, покладається на одного або декількох працівників, одну службу або окремі служби, незалежно від того чи є ці служби внутрішніми або зовнішніми для підприємства та/або установи.

В разі необхідності працівник(и) або агенція(ї) повинні співпрацювати.

7. Держави-члени можуть визначати з урахуванням характеру напрямів діяльності та розмірупідприємств, категорії підприємств, на яких працедавець, за умови його компетентності, може самостійно нести відповідальність за заходи, зазначені в параграфі 1.

8. Держави-члени визначають необхідні повноваження та професійні навички, зазначені в параграфі 5.

Вони можуть визначити достатню кількість, зазначену в параграфі 5.

1. Працедавець повинен:

- вжити необхідних заходів для надання першої допомоги, гасіння пожеж та евакуації працівників, адаптованих до характеру напрямів діяльності та розмірів підприємства та/або установи та з урахуванням інших присутніх осіб,