1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Директива


02009L0110 - UA - 13.01.2018 - 001.001
Цей текст слугує суто засобом документування та не має юридичної сили. Установи Союзу не несуть жодної відповідальності за його зміст. Автентичні версії відповідних актів, включно з їхніми преамбулами, опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу і доступні на EUR-Lex
(До Розділу IV: Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею
Глава 6. Заснування підприємницької діяльності, торгівля послугами та електронна торгівля)
ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2009/110/ЄС
від 16 вересня 2009
року про започаткування та здійснення діяльності установами-емітентами електронних грошей і пруденційний нагляд за нею, про внесення змін до директив 2005/60/ЄС і 2006/48/ЄС та про скасування Директиви 2000/46/ЄС
(Текст стосується ЄЕП)
(ОВ L 267 10.10.2009, с. 7)
Зі змінами, внесеними: Офіційний вісник
сторінка дата
ДИРЕКТИВОЮ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2015/2366
Текст стосується ЄЕП від 25 листопада 2015 року
L 337 35 23.12.2015
ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2009/110/ЄС
від 16 вересня 2009 року
про започаткування та здійснення діяльності установами-емітентами електронних грошей і пруденційний нагляд за нею, про внесення змін до директив 2005/60/ЄС і 2006/48/ЄС та про скасування Директиви 2000/46/ЄС
(Текст стосується ЄЕП)
РОЗДІЛ I
СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ І ТЕРМІНИ ТА ОЗНАЧЕННЯ
Стаття 1. Предмет і сфера застосування
1. У цій Директиві встановлено правила провадження діяльності з випуску електронних грошей; з цією метою держави-члени визнають такі категорії установ-емітентів електронних грошей:
(a) кредитні установи, як визначено в пункті 1 статті 4 Директиви 2006/48/ЄС, у тому числі, відповідно до національного права, їхні філії у розумінні пункту 3 статті 4 зазначеної Директиви, якщо такі філії розташовані в межах Співтовариства, а їхній головний офіс розташований поза межами Співтовариства, відповідно до статті 38 зазначеної Директиви;
(b) установи електронних грошей, як визначено у пункті 1 статті 2 цієї Директиви, у тому числі, відповідно до статті 8 цієї Директиви та національного права, їхні філії, якщо такі філії розташовані в межах Співтовариства, а їхній головний офіс розташований поза межами Співтовариства;
(c) поштові жиро-установи, які мають право відповідно до національного права на випуск електронних грошей;
(d) Європейський Центральний Банк та національні центральні банки, якщо вони не діють як монетарні органи або інші органи публічної влади;
(e) держави-члени або їхні регіональні чи місцеві органи, якщо вони діють як органи публічної влади.
2. У розділі II цієї Директиви встановлено правила започаткування і провадження діяльності установ електронних грошей та пруденційного нагляду за такою діяльністю.
3. Держави-члени можуть відмовитися від застосування всіх або частин положень розділу II цієї Директиви до установ, зазначених у статті 2 Директиви 2006/48/ЄС, за винятком установ, які зазначено у першому та другому абзацах згаданої статті.
4. Цю Директиву не застосовують до грошової вартості, яку зберігають на інструментах, на які розповсюджується звільнення, як зазначено в статті 3(k) Директиви 2007/64/ЄС.
5. Цю Директиву не застосовують до грошової вартості, використовуваної для здійснення платіжних транзакцій, на які розповсюджується звільнення, як зазначено в статті 3(1) Директиви 2007/64/ЄС.
Стаття 2. Терміни та означення
Для цілей цієї Директиви застосовують такі терміни та означення:
1. "установа електронних грошей" означає юридичну особу, яка отримала дозвіл відповідно до розділу II на випуск електронних грошей;
2. "електронні гроші" означають грошову вартість, що зберігається в електронній, у тому числі магнітній, формі як вимога до емітента, що випускається після отримання коштів для здійснення платіжних транзакцій, як визначено у пункті 5 статті 4 Директиви 2007/64/ЄС, і що її приймає фізична чи юридична особа, крім емітента електронних грошей;
3. "емітент електронних грошей" означає суб’єкти, зазначені у статті 1(1), установи, які користуються відмовою за статтею 1(3), та юридичні особи, які користуються відмовою за статтею 9;
4. "середня сума електронних грошей в обігу" означає середню загальну суму фінансових зобов’язань, пов’язаних з електронними грошима, випущеними на кінець кожного календарного дня, за попередні шість календарних місяців, яку розраховують станом на перший календарний день кожного календарного місяця та застосовують у такому календарному місяці.
РОЗДІЛ II
ВИМОГИ ДО ЗАПОЧАТКУВАННЯ І ПРОВАДЖЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ УСТАНОВ ЕЛЕКТРОННИХ ГРОШЕЙ ТА ПРУДЕНЦІЙНОГО НАГЛЯДУ ЗА НЕЮ
Стаття 3. Загальні пруденційні правила
1. Без обмеження цієї Директиви, статтю 5, статті 11-17, статтю 19(5) і (6) та статті 20-31 Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/2366 (- 1), у тому числі делеговані акти, ухвалені відповідно до статті 15(4), статті 28(5) і статті 29(7), застосовують до установ електронних грошей mutatis mutandis.
2. Установи електронних грошей повинні заздалегідь повідомляти компетентні органи про будь-яку суттєву зміну у заходах, вжитих з метою охорони коштів, отриманих в обмін на випущені електронні гроші.
3. Будь-яка фізична або юридична особа, яка вирішила набути прямо або опосередковано істотну участь в установі електронних грошей чи позбутися прямо або опосередковано її в розумінні пункту 11 статті 4 Директиви 2006/48/ЄС або надалі збільшити чи зменшити прямо або опосередковано таку істотну частку участі, унаслідок чого утримувана частка капіталу або прав голосу могла б досягти, перевищити чи стати меншою за 20%, 30% чи 50% або установа електронних грошей могла б набути чи втратити статус її дочірньої установи, заздалегідь повідомляє компетентні органи про свій намір здійснити таке набуття, позбуття, збільшення або зменшення.
Запропонований набувач повинен надати компетентному органу дані про розмір запланованої частки участі та відповідну інформацію, зазначену у статті 19a(4) Директиви 2006/48/ЄС.
Якщо дії, вчинені особами, зазначеними у другому підпараграфі, найімовірніше нашкодять розсудливому та раціональному управлінню установою, компетентні органи повинні висловити своє заперечення або вжити інших відповідних заходів, щоб покласти край такій ситуації. Такими заходами можуть бути приписи суду, санкції проти директорів чи керівників або тимчасове зупинення реалізації прав голосу, передбачених акціями або частками, якими володіють відповідні акціонери або учасники.
Подібні заходи необхідно застосовувати до фізичних або юридичних осіб, які не виконують обов’язку щодо надання попередньої інформації, як установлено в цьому параграфі.
У разі набуття частки участі, незважаючи на заперечення компетентних органів, такі органи повинні, незалежно від будь-яких інших санкцій, які планується ухвалити, передбачити тимчасове зупинення реалізації прав голосу набувача, визнання недійсними відданих голосів або можливість скасування таких голосів.
Держави-члени можуть відмовитися самі або дозволити своїм компетентним органам відмовитися від застосування всіх або частини обов’язків за цим параграфом щодо установ електронних грошей, які провадять один або декілька видів діяльності, зазначених у статті 6(1)(e).
4. Держави-члени повинні дозволити установам електронних грошей розповсюджувати та погашати електронні гроші через фізичних та юридичних осіб, які діють від їхнього імені. Якщо установа електронних грошей розповсюджує електронні гроші на території іншої держави-члена шляхом залучення такої фізичної або юридичної особи, статті 27-31 Директиви (ЄС) 2015/2366, за винятком статті 29(4) та (5), у тому числі делеговані акти, ухвалені відповідно до його статті 28(5) та статті 29(7) згаданої Директиви, застосовуються mutatis mutandis до такої установи електронних грошей.
5. Незважаючи на параграф 4 цієї статті, установи електронних грошей не повинні здійснювати випуск електронних грошей через агентів. Установам електронних грошей повинно бути дозволено надавати платіжні послуги, зазначені у пункті (a) статті 6(1) цієї Директиви, через агентів за умов, установлених у статті 19 Директиви (ЄС) 2015/2366.
Стаття 4. Початковий капітал
Держави-члени повинні вимагати від установ електронних грошей, щоб вони володіли на момент отримання дозволу початковим капіталом, що складається з позицій, визначених у статті 57(a) і (b) Директиви 2006/48/ЄС, розміром не менше ніж 350000 євро.
Стаття 5. Власні кошти
1. Обсяг власних коштів установ електронних грошей, як визначено в статтях 57-61, 63, 64 та 66 Директиви 2006/48/ЄС, не повинен бути менший ніж сума, яку передбачено у параграфах 2-5 цієї статті або у статті 4 цієї Директиви, залежно від того, яка сума є більшою.
2. Щодо зазначеної у статті 6(1)(a) діяльності, яка не пов’язана з випуском електронних грошей, вимоги до розміру власних коштів установи електронних грошей розраховують відповідно до одного з трьох методів (A, B або C), установлених у статті 8(1) і (2) Директиви 2007/64/ЄС. Компетентні органи встановлюють доцільний метод відповідно до національного законодавства.
Щодо діяльності з випуску електронних грошей вимоги до розміру власних коштів установи електронних грошей розраховують відповідно до методу D, викладеного у параграфі 3.
Установи електронних грошей повинні завжди володіти власними коштами, які дорівнюють щонайменше сумі вимог, зазначених у першому та другому підпараграфах.
3. Метод D: Обсяг власних коштів установи електронних грошей, необхідних для діяльності з випуску електронних грошей, повинен становити щонайменше 2% від середньої суми електронних грошей в обігу.
4. Якщо установа електронних грошей провадить будь-яку зазначену в статті 6(1)(a)діяльність, яка не пов’язана з випуском електронних грошей, або будь-яку зазначену в статті 6(1)(b)-(e) діяльність, і сума електронних грошей в обігу заздалегідь не відома, компетентні органи дозволяють установі електронних грошей розрахувати свою потребу у власних коштах на основі репрезентативної частки, яку передбачають використати для випуску електронних грошей, за умови що таку репрезентативну частку можна розумно оцінити на основі даних за попередні періоди та у прийнятний для компетентних органів спосіб. Якщо установа електронних грошей не провадить діяльність достатньо часу, її потребу у власних коштах розраховують на основі прогнозованої суми електронних грошей в обігу, яку підтверджено її бізнес-планом, за умови внесення будь-якого коригування до такого плану на вимогу компетентних органів.
5. На основі аналізу процесів управління ризиками, баз даних щодо втрат від ризиків та механізмів внутрішнього контролю установи електронних грошей компетентні органи можуть вимагати, щоб установа електронних грошей володіла власними коштами обсягом, що щонайбільше на 20% перевищує обсяг, який отримали б унаслідок застосування відповідного методу згідно з параграфом 2, або дозволити установі електронних грошей володіти власними коштами обсягом, що щонайбільше на 20% менший ніж обсяг, який отримали б унаслідок застосування відповідного методу згідно з параграфом 2.
6. Держави-члени повинні вжити необхідних заходів для запобігання багаторазовому використанню елементів, які відповідають критеріям власних коштів:
(a) якщо установа електронних грошей належить до тієї самої групи, що й інша установа електронних грошей, кредитна установа, платіжна установа, інвестиційна компанія, компанія з управління активами або страхова чи перестрахова компанія;
(b) якщо установа електронних грошей провадить діяльність, відмінну від випуску електронних грошей.
7. Якщо виконано умови, встановлені у статті 69 Директиви 2006/48/ЄС, держави-члени або їхні компетентні органи можуть не застосовувати параграфи 2 та 3 цієї статті до установ електронних грошей, які є об’єктом консолідованого нагляду материнських кредитних установ відповідно до Директиви 2006/48/ЄС.
Стаття 6. Види діяльності
1. Окрім випуску електронних грошей, установи електронних грошей повинні мати право на провадження діяльності будь-якого такого виду:
(a) надання платіжних послуг, наведених у додатку до Директиви 2007/64/ЄС;
(b) надання кредитів, пов’язаних із платіжними послугами, зазначеними в пунктах 4, 5 або 7 додатка до Директиви 2007/64/ЄС, якщо виконано умови, встановлені у статті 16(3) і (5) зазначеної Директиви;
(c) надання операційних послуг та тісно пов’язаних супутніх послуг щодо випуску електронних грошей або надання платіжних послуг, зазначених у пункті (a);
(d) експлуатація платіжних систем, як визначено в пункті 6 статті 4 Директиви 2007/64/ЄС, та без обмеження статті 28 зазначеної Директиви;
(e) господарська діяльність, відмінна від випуску електронних грошей, беручи до уваги застосовне право Співтовариства та національне право.
Кредити, зазначені в пункті (b) першого підпараграфа, не повинні надавати з коштів, які отримано в обмін на електронні гроші та які зберігають відповідно до статті 7(1).
2. Установи електронних грошей не повинні приймати депозити або інші поворотні кошти від широкої громадськості в розумінні статті 5 Директиви 2006/48/ЄС.
3. Будь-які кошти, отримані установами електронних грошей від держателя електронних грошей, необхідно негайно обмінювати на електронні гроші. Такі кошти не є депозитом або іншими поворотними коштами, отримуваними від широкої громадськості в розумінні статті 5 Директиви 2006/48/ЄС.
4. Статтю 16(2) і (4) Директиви 2007/64/ЄС застосовують до коштів, отриманих для зазначеної в параграфі 1(a) цієї статті діяльності, яка не пов’язана з діяльністю з випуску електронних грошей.
Стаття 7. Вимоги до охорони
1. Держави-члени повинні вимагати від установ електронних грошей охороняти кошти, отримані в обмін на випущені електронні гроші, відповідно до статті 9(1) і (2) Директиви 2007/64/ЄС. Кошти, отримані у формі оплати за допомогою платіжних інструментів, необхідно охороняти після того, коли їх буде зараховано на платіжний рахунок установи електронних грошей або коли їх нададуть установі електронних грошей в інший спосіб відповідно до вимог щодо часу виконання, встановлених у Директиві 2007/64/ЄС, якщо застосовно. У будь-якому разі такі кошти необхідно взяти під охорону не пізніше ніж через п’ять робочих днів, як визначено в пункті 27 статті 4 зазначеної Директиви, після випуску електронних грошей.
2. Для цілей параграфа 1, безпечні активи з низьким ступенем ризику - це об’єкти активів, які підпадають під одну з категорій, визначених у таблиці 1 пункту 14 додатка I до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2006/49/ЄС від 14 червня 2006 року про достатність капіталу інвестиційних компаній та кредитних установ (- 2), для яких нарахування на капітал для специфічного ризику становлять не більше 1,6%, але за винятком інших кваліфікаційних об’єктів, як визначено в пункті 15 зазначеного додатка.
Для цілей параграфа 1, безпечними активами з низьким ступенем ризику є також частки в установі колективного інвестування в обігові цінні папери (UCITS), яка інвестує лише у визначені в першому підпараграфі активи.
За виняткових обставин та за належного обґрунтування компетентні органи можуть, на основі оцінки безпечності, строку погашення, вартості або інших складових ризику активів, визначених у першому та другому підпараграфах, установити, які з таких активів не є безпечними активами з низьким ступенем ризику для цілей параграфа 1.
3. Статтю 9 Директиви 2007/64/ЄС необхідно застосовувати до установ електронних грошей у разі провадження зазначеної в статті 6(1)(a) цієї Директиви діяльності, яка не пов’язана з діяльністю з випуску електронних грошей.
4. Для цілей параграфів 1 та 3, держави-члени або їхні компетентні органи можуть установити, відповідно до національного законодавства, метод, який установи електронних грошей повинні застосовувати для охорони коштів.
Стаття 8. Відносини з третіми країнами
1. Держави-члени не повинні застосовувати до філій установ електронних грошей, головний офіс яких розташований поза межами Співтовариства, під час започаткування або провадження їхньої діяльності положення, які створюють сприятливіший режим, ніж той, який застосовують до установ електронних грошей, головний офіс яких розташований у межах Співтовариства.

................
Перейти до повного тексту