Держави - члени Ради Європи, які підписали цю Конвенцію,

беручи до уваги те, що метою Ради Європи є досягнення більшого єднання між її членами;

визнаючи те, що людина має моральне зобов'язання поважати всіх живих істот, і пам'ятаючи про те, що домашні тварини мають особливі стосунки з людиною;

беручи до уваги важливість домашніх тварин у сприянні якості життя й зумовлювану цим їхню цінність для суспільства;

беручи до уваги труднощі, які виникають через величезну кількість тварин, яких утримує людина;

беручи до уваги небезпеки, які зумовлюються надлишковою кількістю домашніх тварин, для гігієни, здоров'я та безпеки людини й інших тварин;

беручи до уваги те, що утримання представників дикої фауни як домашніх тварин не повинно заохочуватись;

усвідомлюючи різні умови, які регулюють набуття, утримання, розведення для комерційних та некомерційних цілей та передачу домашніх тварин, а також торгівлю ними;

усвідомлюючи те, що домашні тварини не завжди утримуються в умовах, які сприяють їхньому здоров'ю та нормальному існуванню;

відзначаючи те, що ставлення до домашніх тварин дуже різниться, іноді через обмежені знання та інформованість;

беручи до уваги те, що основна загальна норма ставлення та практики, яка зумовлює відповідальне володіння домашніми тваринами, є не тільки бажаною, а й реалістичною метою,

домовилися про таке:

1. Під домашньою твариною мається на увазі будь-яка тварина, яку утримує чи збирається утримувати людина, зокрема у своїй оселі для власного задоволення й товариства.

2. Під торгівлею домашніми тваринами маються на увазі всі регулярні господарські операції з ними в значних кількостях, які здійснюються для отримання прибутку й пов'язані зі зміною власника домашніх тварин.

3. Під розведенням та утриманням для комерційних цілей мається на увазі розведення або утримання в значних кількостях здебільшого для отримання прибутку.

4. Під притулком для домашніх тварин мається на увазі некомерційне господарство, де домашні тварини можуть утримуватись у значних кількостях. Якщо національні законодавчі та (або) адміністративні акти дозволяють, то таке господарство може приймати безпритульних тварин.

5. Під безпритульною твариною мається на увазі домашня тварина, яка або не має притулку, або знаходиться за межами оселі свого власника чи хазяїна й не перебуває під контролем чи безпосереднім наглядом будь-якого власника чи хазяїна.

6. Під компетентним органом мається на увазі орган, визначений державою-членом.

1. Кожна Сторона зобов'язується вжити необхідних заходів для реалізації положень цієї Конвенції стосовно:

a) домашніх тварин, які утримуються фізичною або юридичною особою в будь-якій оселі чи в будь-якому господарстві для торгівлі, розведення та утримання для комерційних цілей, а також у притулках для тварин;

b) у відповідних випадках - безпритульних тварин.

2. Ніщо в цій Конвенції не впливає на виконання інших документів про захист тварин або про збереження видів диких тварин, які знаходяться під загрозою зникнення.

3. Ніщо в цій Конвенції не впливає на свободу Сторін приймати суворіші акти про захист домашніх тварин або застосовувати положення, які містяться тут, до категорій тварин, які в цьому документі не були згадані прямо.

1. Ніхто не повинен спричиняти для домашньої тварини непотрібного болю, страждання або пригнічення.

2. Ніхто не повинен залишати домашньої тварини.

1. Будь-яка особа, яка утримує домашню тварину або яка дала згоду доглядати за нею, несе відповідальність за її здоров'я та благополуччя.

2. Будь-яка особа, яка утримує домашню тварину або яка доглядає за нею, повинна забезпечувати їй місце для проживання, турботу й увагу з урахуванням етологічних потреб тварини відповідно до її виду й породи, зокрема:

a) забезпечувати її належною їжею та водою в достатній кількості;

b) надавати їй відповідні можливості для фізичного навантаження;

c) уживати всіх обґрунтованих заходів для недопущення її втечі.

3. Тварина не повинна утримуватись як домашня, якщо:

a) не виконуються умови викладеного вище пункту 2 або

b) незважаючи на виконання цих умов, тварина не може пристосуватися до неволі.

Будь-яка особа, яка здійснює селекцію домашньої тварини для розведення, несе відповідальність за врахування анатомічних, фізіологічних особливостей та особливостей поведінки, які можуть поставити під загрозу здоров'я та загальний стан потомства або матері.

Жодна домашня тварина не може бути продана особам, яким не виповнилося 16 років, без чітко висловленої згоди їхніх батьків або інших осіб, які виконують обов'язки батьків.

Жодна домашня тварина не повинна дресируватись у спосіб, який завдає шкоди її здоров'ю та загальному станові, особливо шляхом примушування її перевершувати свої природні можливості чи силу або шляхом застосування штучних допоміжних засобів, які спричиняють ушкодження чи викликають непотрібний біль, страждання або пригнічення.

Торгівля, розведення та утримання для комерційних цілей,

1. Будь-яка особа, яка на час набрання чинності цією Конвенцією займається торгівлею домашніми тваринами, розведенням чи утриманням домашніх тварин для комерційних цілей або яка тримає притулок для тварин, повинна у відповідний строк, який визначається кожною Стороною, заявити про це компетентному органові.

Будь-яка особа, яка має намір зайнятися будь-яким із цих видів діяльності, повинна заявити про цей намір компетентному органові.

2. У заяві зазначається:

a) види тварин, яких залучено або планується залучити;

b) відповідальна особа та її кваліфікація;

c) опис приміщення та обладнання, які використовуються чи які планується використовувати.

3. Зазначена вище діяльність може здійснюватися лише:

a) якщо відповідальна особа має знання й навички, необхідні для цього виду діяльності, або в результаті професійної підготовки, або завдяки достатньому досвіду роботи з домашніми тваринами, а також

b) якщо приміщення та обладнання, які використовуються для цієї діяльності, відповідають вимогам, викладеним в статті 4.

4. Компетентний орган визначає на підставі заяви, зробленої згідно з положеннями пункту 1, чи виконуються умови, викладені в пункті 3. Якщо ці умови не виконуються належним чином, він рекомендує заходи та, якщо необхідно для благополуччя тварин, забороняє початок або продовження діяльності.

5. Компетентний орган відповідно до національного законодавства контролює виконання зазначених вище умов.

1. Домашні тварини не повинні використовуватися в рекламі, розвагах, на виставках, у змаганнях та інших подібних заходах, якщо:

a) організатор не створив відповідних умов для домашніх тварин для поводження з ними відповідно до вимог пункту 2 статті 4, а також

b) здоров'я та загальний стан домашніх тварин поставлено під загрозу.

2. Домашній тварині не повинні даватися жодні речовини, до неї не повинно виявлятися жодне ставлення та до неї не повинні застосовуватися жодні пристрої для підвищення або зниження рівня її природних можливостей:

a) під час змагань чи

b) у будь-який інший час, коли це може поставити під загрозу здоров'я та загальний стан тварини.

1. Хірургічні операції для зміни зовнішнього вигляду домашньої тварини або для інших нелікувальних цілей забороняються, зокрема:

a) купірування хвоста;

b) купірування вух;

c) позбавлення голосу;

d) видалення зубів і пазурів.

2. Винятки із цих заборон дозволяються лише:

a) якщо ветеринарний лікар уважає, що нелікувальні заходи є необхідними або з огляду на ветеринарно-медичні показники, або для користі будь-якої конкретної тварини;

b) для запобігання розмноженню.

3. a) Операції, під час яких тварина буде чи може буде переносити гострий біль, проводяться із застосуванням анестезії тільки ветеринарним лікарем або під його контролем.

b) Операції при яких застосування анестезії не вимагається, можуть проводитися особою, компетентною відповідно до національного законодавства.

1. Присипляти тварин має право тільки ветеринарний лікар або інша компетентна особа, за винятком надзвичайних ситуацій, коли необхідно покласти край стражданням тварини, а допомога ветеринарного лікаря або іншої компетентної особи не може бути надана швидко, чи в будь-яких інших надзвичайних ситуаціях, передбачених національним законодавством. Усі присипляння повинні здійснюватися із спричиненням мінімальних фізичних і психічних страждань відповідно до обставин. Вибраний спосіб присипляння, за винятком присипляння в надзвичайній ситуації, повинен:

a) або спричинити швидку втрату свідомості й смерть, або

b) починатися зі спричинення глибокого загального знеболювання, за яким настає етап, який зрештою обов'язково призведе до смерті;

Особа, відповідальна за присипляння, повинна переконатись, що тварина мертва, перед тим, як її тіло буде ліквідовано.

2. Забороняються такі методи присипляння: