КОМІСІЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІЛЬНОТ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейської Спільноти і, зокрема, другий абзац його статті 155,

Оскільки впровадження комплексної програми на користь малих та середніх підприємств (МСП) і ремісництва(1), нижче названої "комплексної програми" відповідно до Білої книги про ріст, конкурентноздатність та зайнятість, потребує реалізації узгодженого плану, очевидного і ефективного, в якому могла б зайняти певне місце політика підприємства на користь МСП;

(1) COM(94) 207 заключна частина.

Оскільки задовго до впровадження комплексної програми МСП були метою численних політик Спільноти, кожна з яких використовувала різні критерії для визначення останніх; кількість політик, що проводилась на рівні Спільноти, поступово збільшилась без спільного наближення та без загального аналізу елементів, що об'єктивно складають МСП; з цього випливає велика різноманітність критеріїв, що використовуються і, отже, множинність визначень, що на даний час вживаються на рівні Спільноти, до яких нещодавно додались визначення, що використовуються Європейським інвестиційним банком (ЄІБ) та Європейським інвестиційним фондом (ЄІФ) так само, як і досить широкий діапазон визначень держав-членів;

Оскільки, насправді, багато держав-членів не мають загального визначення і задовольняються нормами, визначеними звичаєм або в залежності від секторів; інші повністю застосовують визначення запропоноване Настановами Спільноти про допомогу малим та середнім підприємствам(2);

(2) OB N C 213 від 19.8.1992, C. 2.

Оскільки існування різних визначень на рівні Спільноти та національному рівні може викликати протиріччя, а, крім того, порушити конкуренцію між підприємствами; комплексна програма має на меті найбільш ґрунтовну координацію між, з одного боку, різними ініціативами Спільноти на користь МСП та, з іншого боку, між вказаними ініціативами Спільноти та ініціативами, що існують на національному рівні; такі цілі можуть бути успішно реалізовані лише за умови з'ясування питання визначення МСП;

Оскільки звіт Комісії, поданий Раді Європи в Мадриді 15 і 16 грудня 1995 року підкреслив, що реорганізоване зусилля на користь МСП було необхідним для створення більшої кількості робочих місць у всіх секторах економіки;

Оскільки Рада "дослідження", від 29 вересня 1994 року, визнала що узгоджуючи найкраще трактування МСП, паралельно необхідно було б чіткіше визначити, що таке мале і середнє підприємство; з того часу вона запропонувала Комісії переглянути критерії, врахування яких є необхідним для визначення МСП;

Оскільки в першому звіті, поданому Раді в 1992 році на запит Ради "промисловість" від 28 травня 1990 року, Комісія вже запропонувала обмежити розповсюдження визначень, що вживаються на рівні Спільноти; практично вона запропонувала враховувати переважно чотири наступні критерії: штат, оборот компанії, загальний бухгалтерських баланс, незалежність так само, як і порогову величину від 50 до 250 працівників для малих та середніх підприємств відповідно;

Оскільки це визначення було взяте Настановами Спільноти про допомогу малим і середнім підприємствам так само, як іншими Настановами та повідомленнями в галузі державної допомоги, що були прийняті та переглянуті після 1992 року (зокрема Повідомлення Комісії про прискорену процедуру дозволу для режиму надання допомоги малим та середнім підприємствам, а також для внесення змін в існуючі режими(3) Настанови Спільноти про державну допомогу для захисту довкілля(4) основні напрямки Спільноти щодо надання державної допомоги для рятування та реструктуризації підприємств, що знаходяться в скрутному становищі(5));

(3) OB N C 213 від 19.8.1992, C. 10.

(4) OB N C 72 від 10.3.1994, C. 3, виноска сторінки 16.

(5) OB N C 368 від 23.12.1994, C. 12.

Оскільки інші закони повністю або частково використовують це визначення і, зокрема, четверта Директива Ради 78/660/ЄЕС від 25 липня 1978 року, в основу якої покладено пункт g) частини 3 статі 54 Договору, і яка стосується річних рахунків і деяких форм компаній(1) з останніми змінами, внесеними Директивою 94/8/ЄС(2), Рішенням Ради 94/217/ЄС від 19 квітня 1994 року про надання Спільнотою боніфікації інтересів на позики, які Європейський інвестиційний банк надає малим та середнім підприємствам в рамках його тимчасового механізму надання позики(3) так само, як повідомлення Комісії(4) про ініціативу Спільноти МСП в рамках Структурних фондів;

(1) OB N L 222 від 14.8.1978, C. 11.

(2) OB N L 82 від 25.3.1994, С. 33.

(3) OB N L 107 від 28.4.1994, C. 57; див. звіт Комісії з цього приводу (COM(94) 434 заключна частина, від 19 жовтня 1994 року).

(4) OB N C 180 від 1.7.1994, C. 10.

Оскільки ще немає повної конвергенції; деякі програми продовжують встановлювати пороги, що суттєво відрізняються або не беруть до уваги деякі критерії, такі, як критерій незалежності;

Оскільки доречним є продовження і завершення процесу конвергенції на основі норм, зазначених в Настановах Спільноти про допомогу малим і середнім підприємствам, а також застосування Комісією для сукупності політик, якими вона управляє на власну відповідальність, тих самих порогів і критеріїв, виконання яких вона вимагає від держав-членів;

Оскільки крім того, керуючись логікою єдиного ринку без внутрішніх кордонів підприємства повинні підлягати режиму, що базується на платформі спільних норм, зокрема, що стосується державної підтримки з боку національної влади або Спільноти;

Оскільки таке наближення є тим більше необхідним, що є численна взаємодія між національними заходами та заходами Спільноти, що стосується підтримки МСП, наприклад, в галузі Структурних фондів та досліджень і, що необхідно уникати випадків, коли Спільнота спрямовує свої заходи на певний тип МСП, а держави-члени на інший;

Оскільки дотримання Комісією, державами-членами, ЄІБ та ЄІФ одного визначення посилили б когерентність та ефективність комплексу політик спрямованих на МСП і, таким чином, обмежили б ризик порушення конкуренції; крім того, численні програми, спрямовані на МСП фінансуються спільно державами-членами та Спільнотою а, в деяких випадках ЄІБ та ЄІФ;

Оскільки до того як висувати пороги, які визначають МСП, рівною мірою належить нагадати, що таке зусилля раціоналізації та визначення розрахункових норм не означає, що підприємства, які перевищують ці пороги не заслуговують на увагу Комісії або органів державної влади в державах-членах; однак більш належним було б вирішення цього питання шляхом використання специфічних заходів в рамках актуальних програм, зокрема застосування проектів міжнародного співробітництва, ніж прийняттям та дотриманням різних визначень МСП;

Оскільки критерій кількості зайнятих осіб є без сумніву одним з найбільш значущих і повинен вважатися обов'язковим, але введення фінансового критерію є додатком, необхідним для розуміння справжньої важливості підприємства, його продуктивності та місця серед конкурентів;

Оскільки не бажаним було б врахування обороту компанії в якості єдиного фінансового критерію через те, що оборот комерційних підприємств і торгових фірм є за своєю природою вищим, ніж оборот фабричного сектору; таким чином критерій обороту компанії повинен бути об'єднаним з критерієм загального бухгалтерського балансу, який відображає сукупність багатства підприємства, один з двох критеріїв може бути перевищеним;

Оскільки незалежність залишається рівною мірою фундаментальним критерієм в міру того, наскільки МСП, що належить до великої групи має в розпорядженні кошти та підтримку, яких не мають його конкуренти еквівалентного розміру; рівною мірою належить виключити юридичні конструкції МСП, які утворюють групу, економічна потужність якої фактично перевищує економічну потужність МСП;

Оскільки, що стосується критерію незалежності, держави-члени, ЄІБ та ЄІФ повинні будуть переконатися, що визначення не було перекручене підприємствами, які, формально виконуючи цей критерій, насправді контролюються великим підприємством або спільно багатьма великими підприємствами;

Оскільки частки, що утримуються компаніями з державними капіталовкладеннями або компаніями з венчурним капіталом як правило не змушують підприємство втрачати ознаки МСП, таким чином, ці частки вважаються такими, на які можна не звертати увагу; так само і частки, що утримуються інституційними інвесторами, які звичайно підтримують відносини незалежності по відношенню до інвестованих ними підприємств;

Оскільки необхідно вирішити питання підприємств, що перебуваючи МСП, є одночасно акціонерними товариствами, які з причини розосередженості свого капіталу та анонімності акціонерів не можуть точно знати склад останніх і, таким чином, знати чи виконують вони умову незалежності;

Оскільки є підстави встановити досить точні пороги для визначення МСП з метою користі від призначених заходів дійсно підприємствам, для яких розмір виступає перешкодою;

Оскільки поріг 500 працівників насправді не є селективним через те, що він охоплює майже всі підприємства (99,9% з 14 мільйонів підприємств) так само, як частку, що наближається до трьох четвертих європейської економіки що стосується робочих місць і обороту компанії; підприємство з 500 працівниками має у розпорядженні людські, фінансові та технічні ресурси, які сильно виходять за рамки середнього підприємства, тобто за рамки збігу власності та керівництва, часто сімейного характеру, а також відсутністю домінуючої позиції на ринку;

Оскільки підприємства, що мають від 250 до 500 працівників не тільки часто мають дуже сильні позиції на своїх ринках, але, крім того, володіють дуже міцними структурами управління в галузях виробництва, продажу, маркетингу, досліджень та управління персоналом, що їх рішуче відрізняє від середніх підприємств з кількістю до 250 працівників; і, саме в останній групі зазначені структури є найбільш слабкими; з цього видно, що поріг 250 працівників має, таким чином, більше значення для передачі реальності МСП;

Оскільки ще поріг 250 працівників є найбільш розповсюдженим у визначеннях, що використовуються на рівні Спільноти, а також був взятий в законодавство багатьох держав-членів після Настанов Спільноти про допомогу малим і середнім підприємствам; ЄІБ рівною мірою вирішив використовувати це визначення для великої частини позик, що надаються ним в рамках передбаченої Рішенням 94/217/ЄС програми "легкість МСП";

Оскільки після досліджень, проведених Євростатом, підприємство з 250 працівниками отримує оборот, що в середньому не перевищує 40 мільйонів екю (цифри 1994 року); таким чином виявляється відповідним утримувати для обороту компанії поріг 40 мільйонів; з недавніх підрахунків випливає, що середній коефіцієнт, що спостерігається між оборотом компанії та загальним бухгалтерським балансом становить 1,5 що стосується МСП та малих підприємств(1); відповідно поріг, що утримується для загального бухгалтерського балансу, повинен бути встановленим на 27 мільйонах;