КОМІСІЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства та, зокрема, його статтю 211,

Беручи до уваги Четверту Директиву Ради 78/660/ЄЕС від 25 липня 1978 року, яка базується на статті 54(3)(g) Договору щодо річної звітності деяких видів товариств(1) зі змінами, внесеними Директивою 1999/60/ЄС(2),

(1) ОВ L 222, 14.8.1978, С. 11.

(2) ОВ L 162, 26.6.1999, С. 65.

Беручи до уваги Сьому Директиву Ради 83/349/ЄЕС від 13 червня 1983 року, яка базується на статті 54(3)(g) Договору щодо консолідованої звітності(3) зі змінами, внесеними Директивою 90/605/ЄЕС(4),

(3) ОВ L 193, 18.7.1983, С. 1.

(4) ОВ L 317, 16.11.1990, С. 60.

Оскільки:

(1) У 1992 році Комісія опублікувала свою п'яту програму дій у сфері довкілля: "На шляху до подальшого розвитку" (СОМ(92)23)(5). Серед усіх пропозицій у сфері захисту довкілля ця програма запропонувала ініціативу Співтовариства в сфері бухгалтерського обліку, яка, у першу чергу, стосується правил, за якими товариства звітують інформацію про фінансові аспекти, пов'язані з довкіллям. Концентрація більшої уваги на фінансових аспектах може мати результатом більш просте досягнення цілей програми. Зосередившись на врахуванні витрат та ризиків, пов'язаних з довкіллям, можливо, що товариства приділятимуть більшу увагу питанням довкілля. У 2001 році, Комісія прийняла Повідомлення щодо Шостої програми дій у сфері довкілля (СОМ(2001) 31 final від 24 січня 2001 року).

(5) ОВ С 138, 17.5.1993, С. 1. Програма востаннє переглядалася Рішенням Європейського Парламенту та Ради 2179/98/ЄС від 24.9.1998 (ОВ L 275, 10.10.1998).

(2) Амстердамський договір визнає, що основним елементом досягнення подальшого розвитку (стаття 6 Договору ЄС) є принцип інтеграції вимог щодо довкілля в інші політики.

З точки зору реалізації цієї мети, Європейська Рада в Кардиффі схвалила стратегію інтеграції цілей довкілля в усі політики та дії Співтовариства. Ця стратегія була схвалена та розвинута надалі Європейською Радою у Відні, яка запросила Раду Внутрішнього Ринку для вивчення того, як може бути досягнута така інтеграція у цій сфері.

(3) У 1999 році Комісія прийняла Повідомлення "Єдиний ринок та довкілля" (СОМ(1999) 263 від 8 червня 1999 року), метою якого було сприяння тому, щоб політики довкілля та єдиного ринку взаємно підтримували та зміцнювали одна одну розвиваючи позитивний результат між собою. Ці Повідомлення визначає специфічні сфери політики єдиного ринку, в яких Співтовариство буде проводити тіснішу інтеграцію з політикою довкілля та запровадить низку подальших заходів, серед яких видавати рекомендації з питань довкілля у фінансових звітах. Така рекомендація також зазначена в документі Консультативного форуму щодо питань довкілля у фінансових звітах у листопаді 1995 року (Документ XV/6004/94).

(4) Брак детальних правил сприяв виникненню ситуації, в якій різні власники, регуляторні органи, інвестори, фінансові аналітики та громадськість можуть вважати інформацію щодо довкілля, розкриту товариствами, неадекватною та неправдивою. Інвестори мають знати, як товариства розв'язують проблеми довкілля. Регуляторні органи зацікавлені контролювати застосування правил щодо довкілля та пов'язаних з ним витрат. Проте добровільне розкриття інформації щодо довкілля в річних звітах та доповідях має низький рівень, навіть якщо загальне враження є таким, що товариств все більше й більше стикається з проблемою витрат на захист довкілля, зокрема попередження забруднення або систем контролю за відходами, скажімо товариства, які діють у секторі найбільшої шкоди для довкілля.

(5) Через відсутність чітких гармонізованих правил у сфері питань з довкілля та фінансової звітності, порівняння товариств стає більш складним. Коли товариства розкривають інформацію щодо довкілля, часто буває, що зміст інформації є неповним через відсутність єдиного та визнаного підходу до розкриття, яке включає необхідні поняття та концепції щодо довкілля. Інформація часто розкривається відповідно до негармонізованих правил, які дуже змінюються щодо товариств та/або звітних періодів, у той час як повинна бути розкрита в єдиний спосіб у річних звітах та доповідях.

(6) Витрати на збір та друкування інформації щодо довкілля і конфіденційність та значущість, які можуть приєднуватися в певних випадках до такої інформації, часто вважаються захисними заходами для розкриття інформації щодо довкілля у фінансовій звітності товариств. Проте ці аргументи не виключають необхідність стимулювання положень про інформації щодо довкілля. Користувачі фінансової звітності потребують інформації щодо впливу ризиків щодо довкілля на фінансові позиції товариства, та щодо підходу товариства до питань довкілля та щодо їх дій в цій сфері, у межах, коли ці елементи можуть мати наслідки для фінансової ситуації товариства.

(7) Поки європейське законодавство в сфері фінансової інформації не вирішує детально питання довкілля, застосовуються загальні принципи та положення, встановлені в Четвертій та Сьомій Директивах щодо права товариства ( 78/660/ЄЕС та 83/349/ЄЕС).

(8) У межах своєї стратегії у сфері бухгалтерського обліку, прийнятої в 1995 році(1), Комісія намагається інтегрувати роботи по європейській гармонізації бухгалтерського обліку в контексті більш широкої міжнародної гармонізації бухгалтерського обліку. Тому Комісія підтримує роботу в Комітеті з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО), який закріпив цілі розвитку фундаментальної основи високоякісних Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО). Комісія активно працює для збереження відповідності між регулюванням Європейського Союзу в сфері фінансової звітності та міжнародними бухгалтерськими стандартами, розробленими КМСБО.

(1) Дивись Повідомлення Комісії від 14 листопада 1995 року: "Гармонізація бухгалтерського обліку: нова стратегія стосовно до міжнародної гармонізації" (СОМ(95) 508).

(9) КМСБО опублікував більшість міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, які містять правила та принципи бухгалтерського обліку, доречні щодо питань довкілля. Проте, існує мало правил, прямо пов'язаних з цими питаннями та жодного спеціального міжнародного стандарту бухгалтерського обліку, який стосується тільки довкілля.

(10) Ця Рекомендація була підготовлена з оглядом на підтримку політик, пов'язаних з єдиним ринком та сприяння забезпечення того, що користувачі фінансової звітності отримують багатозначну інформацію та інформацію, яку можна порівняти, щодо питань довкілля, таким чином формуючи ініціативи Співтовариства в сфері захисту довкілля. Комісія має висновок, що існує реальна потреба більш широкої гармонізації щодо розголошення в річних звітах та доповідях товариств Європейського Союзу питань довкілля. Кількість, прозорість та можливість порівняння інформації щодо довкілля, які випливають з річних звітів та доповідей товариств, повинні підвищуватися. Для досягнення цих цілей та надання підвищеної важливості питанням довкілля в Європейському Союзі, Комісія має за мету визначення існуючих правил та забезпечення більш специфічного врегулювання в сфері визнання, оцінки та розкриття інформації щодо довкілля в річних звітах та доповідях товариств.

(11) Рекомендація визнає, що є поступовий розвиток деяких звітів щодо довкілля, зокрема в товариствах, які діють у секторі значного впливу на довкілля. Метою цієї Рекомендації не є висвітлення причин, які пояснюють цю причину. Проте Рекомендація визнає, що різні групи власників мають різні потреби в інформації та оцінюють її по-різному. Деякі звіти щодо довкілля задовольняють потреби в інформації груп власників, які тільки частково ознайомлюються з інформацією в річних звітах та доповідях товариств. Тому метою є створення окремого звіту щодо довкілля та більш відповідних і пов'язаних річних звітів та доповідей. Метою цієї Рекомендації є сприяти цій меті, забезпечуючи, що розкриття інформації щодо довкілля інкорпоровано у річні звіти та доповіді в такий спосіб, що більш детальні доповнення відокремлені у звіт щодо довкілля.

(12) Відповідне розкриття вважається ключовим фактором для спрощення прозорості інформації. Розкриття є відповідним, якщо досягається розуміння користувачем фінансової звітності. Ця Рекомендація не має наміру покласти невиправданий тягар зобов'язань на осіб, які готують фінансову звітність. Рекомендація має на меті створення зрозумілого довідника в сфері розкриття та визначення відповідного розкриття, яка містить інформацію щодо довкілля, яку можна порівнювати та яка є послідовною. Це, зокрема, є випадок для розкриття в додатках до звітів щодо витрат на довкілля стосовно звіту про прибуток і збиток, або записані в актив, а також витрати, пов'язані з штрафами та санкціями за невідповідність положенням щодо довкілля та компенсації третім особам, відповідно до пункту 6 секції 4 Додатку до цієї Рекомендації. Розкриття у річних звітах відповідної інформації з огляду на досягнення в довкіллі, якщо вони можуть мати погіршення результатів та фінансової ситуації товариства або його розвитку, регулюється пунктом 2 секції 4 Додатку до цієї Рекомендації.

(13) Ефективне застосування рекомендацій щодо розкриття інформації потребує супроводження відповідних концепцій робочими термінами. Ось чому Рекомендація містить розділ щодо термінів.

(14) Рекомендація має на меті надати орієнтацію для застосування положень Четвертої та Сьомої Директив ( 78/660/ЄЕС та 83/349/ЄЕС) що стосується питань довкілля. Також деякі облікові методи щодо питань довкілля рекомендуються для підготовки більш змістовної інформації особам, які готують фінансову звітність. Цей підхід заохочує застосування специфічних режимів, проте не направлений на виключення можливості використовувати інші режими, якщо директиви це дозволяють. Цьому було приділено увагу в тлумачному Повідомленні Комісії 1997 року щодо деяких статей Четвертої та Сьомої Директив стосовно бухгалтерського обліку(1) та в документі Консультативного форуму щодо питань довкілля у фінансових звітах у листопаді 1995 року (Документ XV/6004/94).

(1) ОВ С 143, 21.1.1998

(15) Рекомендація робить посилання як на джерела на декілька міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО), які були опубліковані Комітетом з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО), зокрема щодо питань довкілля, наприклад, МСБО 36 щодо зменшення корисності активів, МСБО 37 щодо забезпечень, непередбачених активів та непередбачених забов'язань і МСБО 38 щодо нематеріальних активів. Положення цієї Рекомендації відповідають цим міжнародним стандартам бухгалтерського обліку, якщо інше не зазначено.

(16) На Рекомендацію впливала позиція щодо бухгалтерського обліку та фінансової звітності стосовно витрат та зобов'язань, пов'язаних з довкіллям, підготовленою Робочою групою ООН щодо міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності(2).

(2) ISR -- Td/B/COM.2/ISAR/3, 12 березня 1998 року.

(17) Як зазначено в пунктах (14)-(16), у відповідь на необхідність інтегрувати регулювання щодо довкілля у фінансову звітність, було розроблено декілька керівництв на міжнародному рівні та рівні Співтовариства. Ця рекомендація ґрунтується на таких довідниках та водночас робить спробу створити відповідну основу Співтовариства для подальших удосконалень. Комісія вважає, що досягти цілі Рекомендації необхідно через держави-члени. Комісія заохочує їх прийняти необхідні ініціативи на національному рівні. Крім того, дискусія щодо покращення теперішньої ситуації напевно буде продовжена на міжнародному рівні,

ЦИМ РЕКОМЕНДУЄ:

Що держави-члени:

1. Забезпечують, аби для звітних періодів, які розпочинаються упродовж 12 місяців з дня прийняття цієї Рекомендації та на наступні періоди, товариства які покриваються Четвертою та Сьомою Директивами права товариства (Директиви 78/660/ЄЕС та 83/349/ЄЕС відповідно) застосовують положення, які містяться в Додатку до цієї Рекомендації при підготовці річних та консолідованих звітів і доповідей.

2. Уживають відповідних заходів для застосування цієї Рекомендації.

3. Повідомляють Комісії про нові прийняті заходи.

Вчинено в Брюсселі, 30 травня 2001 року

1. Ця Рекомендація застосовується тільки до інформації щодо довкілля, яка подається товариствами в їх річних та консолідованих фінансових звітах та в річних та консолідованих звітах. Вона не стосується інформації, поданої для специфічних цілей, наприклад, звіти щодо довкілля, крім випадків, коли вважається відповідним у зв'язку з фінансовою звітністю та звітами щодо довкілля, відокремленими для цілей покращення відповідності їх інформаційного змісту.

2. Рекомендація стосується вимог до визнання, оцінки та розкриття витрат, зобов'язань та ризиків, пов'язаних з довкіллям і пов'язаних активів, які виникли в результаті операцій та дій, які спричинили шкоду або могли причинити шкоду фінансовому становищу та результатам одиниці, що звітує.

3. Рекомендація також визначає типи інформації стосовно довкілля (щодо політики товариства в сфері довкілля та її результати в цій сфері), які розкриваються в річних та консолідованих фінансових звітах та/або в річних та консолідованих звітах, у межах, якщо вони можуть впливати на фінансове становище товариств. Рекомендація також застосовується до індивідуальних і консолідованих звітів. У випадку консолідованих звітів розкриття повинні стосуватися груп. Вимоги визнання та оцінки повинні застосовуватися до всіх консолідованих одиниць.

4. Рекомендація застосовується до всіх товариств, на які поширюються Четверта та Сьома Директиви права товариства ній без шкоди застереженням, які дозволяються державами-членами для малих та середніх підприємств, відповідно до статей 11 та 27 Четвертої Директиви.

5. Також специфічні вимоги до бухгалтерського обліку банків, страхових та інших фінансових установ є предметом зазначених директив(1), ця Рекомендація застосовується також до банків, та інших страхових й фінансових установ, оскільки фінансові наслідки проблем довкілля не розрізняються для цих типів товариства.

(1) Директива Ради 86/635/ЄЕС від 8 грудня 1986 року щодо річних та консолідованих звітів банків та інших фінансових установ (ОВ L 372, 31.12.1986, С. 1-17); Директива Ради 91/674/ЄЕС від 19 грудня 1991 року щодо річних та консолідованих звітів страхових підприємств (ОВ L 374, 31.12.1991, С. 7).

1. Для цілей цієї Рекомендації, термін "довкілля" робить посилання на природне фізичне середовище, включає повітря, воду, землю, флору, фауну і такі невідновлювані ресурси, як паливо та мінеральні копалини.

2. "Витрати на довкілля" можуть означати витрати на кроки, що вжиті товариством або від його імені іншою особою для попередження, зменшення або відшкодування збитків, завданих довкіллю через діяльність товариств. Ці витрати включають, зокрема, ліквідацію та попередження забруднення, захист ґрунту і поверхні води та підземних вод, захист чистого повітря та клімату, зменшення шумів, захист біологічного розмаїття та ландшафту. Включаються тільки додаткові ідентифіковані витрати, що спочатку передбачалися на попередження, зменшення або відшкодування збитків довкілля. Витрати, які мають позитивний вплив на довкілля, але первісною метою яких було задоволення інших потреб, зокрема покращити рентабельність, здоров'я та безпеку на робочому місці, яких безпечне використання продукції товариств або продуктивність, виключаються. Якщо неможливо виокремити суму додаткових витрат з інших витрат, з якими їх об'єднано, вони можуть вважатися такими, що спочатку передбачалися для попередження, зменшення або відшкодування збитків довкіллю.

3. Витрати, які виникають внаслідок штрафів та інших санкцій за невиконання законодавства щодо довкілля, та компенсація збитку третім сторонам у результаті пошкодження, які виникли через забруднення довкілля, виключаються з цього визначення (це питання обговорюється в пункті 6(f) секції 4 цього Додатку). Ці витрати не призводять до попередження, зменшення або відшкодування шкод довкіллю, хоч пов'язані з впливом діяльності товариства на довкілля.

4. Тим часом, Статистичне Бюро Європейського Союзу (Eurostat) дало декілька детальних визначень у сфері довкілля, які включені в документи імплементації Регламентів Ради (ЄС, Євратом) N 58/97 від 20 грудня 1996 року щодо структури комерційної статистики(2). Ці визначення постійно оновлюються та є основою статистичних вимог звітності щодо витрат на захист довкілля в Європейському Союзі. Використовуючи загальне поняття пункту 2, рекомендується, щоб товариства брали до уваги ці детальні визначення для розкриття інформації про витрати на довкілля, зазначені в секції 4 цього Додатку, у межах, коли вони відповідають критеріям у сферах визнання, оцінки, що визначені в розділі 3.

(2) ОВ L 14, 17.1.1997, С. 1. Дивись також документ імплементації ENV/96/10c. Європейська Класифікація Діяльності по Захисту довкілля (САРЕ) розрізняє наступні сфери захисту довкілля: збір відходів, захист навколишнього повітря та клімату, збір стічних вод; захист біологічного розмаїття та ландшафту, а також інша діяльність із захисту довкілля.

1. Зобов'язання пов'язане з довкіллям, визнається, якщо існує ймовірність відтоку ресурсів, що втілюють економічні вигоди та що сума, спричинена таким регулюванням, може бути точно підрахована. Природа такого зобов'язання повинна бути чітко визначена та може бути двох типів:

- законним або контрактним: товариство має законне або контрактне зобов'язання попередити, зменшити або відшкодувати збитки, завдану довкіллю, або

- конструктивне: таке зобов'язання виникає з ініціативи або товариства, якщо воно бере на себе зобов'язання зменшувати або відшкодовувати збитки, завдану довкіллю, і може попереджати дії в цьому значенні, оскільки на підставі декларації про наміри або загальної політики, або через практичні приклади його дій у минулому, воно бере на себе зобов'язання попереджати, зменшувати або відшкодовувати збитки завдані довкіллю.

2. Минула або теперішня галузева практика може спричинити конструктивне зобов'язання підприємству такою мірою, якою його керівництво не має можливості уникнути такої дії. Таке зобов'язання може виникнути тільки в тому разі, якщо підприємство взяло на себе зобов'язання попередити, зменшити або відшкодувати збитки, завдані довкіллю, шляхом публікації спеціального документа або прикладами з попередньої практики.

3. Шкода, завдана довкіллю, яка може бути пов'язана з підприємством або була спричинена ним, але для якого не існує законних, контрактних або конструктивних зобов'язань зменшити або відшкодувати втрати, не кваліфікується як зобов'язання, пов'язане з довкіллям у річних та консолідованих звітах відповідно до пунктів 1 та 2. Це не перешкоджає застосуванню критеріїв, визначених у пункті 5 для непередбачених зобов'язань, пов'язаних з довкіллям.

4. Зобов'язання, пов'язане з довкіллям, визнається, якщо існує можливість достовірної оцінки витрат, що випливають із зобов'язання. Якщо на дату балансу існує зобов'язання, природа якого чітко визначена та може призвести до відтоку ресурсів, які втілюють економічну вигоду, але існує невпевненість щодо суми або дати, забезпечення повинно бути визнано за умови здійснення достовірної оцінки суми зобов'язання. Такий підхід відповідає статті 20(1)(1) та статті 31(1)(с)(bb) Четвертої Директиви. Невпевненості щодо дати та суми можуть, наприклад, бути пов'язані з розвитком технології очищення або з труднощами визначення розмірів чи природою необхідного очищення. У рідкісних випадках, коли неможливо здійснити достовірну оцінку витрат, зобов'язання не визнаються. Вони повинні розглядатися як непередбачені зобов'язання, як зазначено в пункті 26.

(1) Якщо відповідно до пункту 20 тлумачного Повідомлення, опублікованого в 1998 році Комісією щодо деяких статей Четвертої та Сьомої Директив Ради у сфері бухгалтерського обліку, держави-члени можуть скористатися можливістю, передбаченою в статті 20(2) Четвертої Директиви, вони також застосовуються до витрат, пов'язаних з довкіллям.

5. Непередбачені зобов'язання, пов'язані з довкіллям, не повинні визнаватися в балансі. Якщо існує мала ймовірність того, що товариство було б зобов'язана виправити шкоду в майбутньому, але зобов'язання ще не було підтверджено через настання ще не з'ясованої події, непередбачене зобов'язання слід розкривати в примітках до річної звітності. Якщо існує незначна ймовірність того, що товариство понесе витрати, пов'язані з довкіллям або такі витрати не будуть суттєвими, не вимагається розкриття таких непередбачених зобов'язань.