РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Економічного Співтовариства, та зокрема, його статті 100 і 235,

Беручи до уваги пропозицію Комісії,

Беручи до уваги висновок Європейського Парламенту(1),

Беручи до уваги висновок Економічно-соціального комітету(2),

(1) OB N C 5, 8.1.1975, C. 62.

(2) OB N C 108, 15.5.1975, C. 76.

Оскільки існує термінова необхідність у загальній і спільній діяльності держав-членів із захисту водного середовища Співтовариства від забруднення, що спричиняється, зокрема, визначеними стійкими речовинами, що є токсичними і біоакумуляційними;

Оскільки декілька конвенцій або проектів конвенцій, серед них Конвенція про попередження морського забруднення із суходолу; проект Конвенції про захист р. Рейн від хімічного забруднення і проект Європейської Конвенції про захист від забруднення міжнародних водних течій мають своєю метою захистити міжнародні водні течії і морське середовище від забруднення; і оскільки повинне гарантуватися гармонічне застосування цих конвенцій;

Оскільки розходження тих положень, що вже застосовуються або розробляються у різних держава-членах щодо викиду визначених небезпечних речовин у водне середовище, може створити нерівні умови конкуренції і мати таким чином безпосередній вплив на функціонування спільного ринку; оскільки, як наслідок, у цій сфері необхідно вдатися до наближення законів, як передбачено в статті 100 Договору;

Оскільки здається необхідним, щоб це наближення законів супроводжувалось заходами Співтовариства, направленими на здійснення шляхом більш широкого регулювання однієї з цілей Співтовариства у сфері захисту довкілля і покращення якості життя; оскільки, як наслідок, потрібно встановити з цією метою певні спеціальні положення; і оскільки органи влади, діяльність яких для цього необхідна, не передбачені Договором про заснування, і тому необхідно звернутися до статті 235 Договору;

Оскільки Програма дій Європейського Співтовариства у сфері довкілля(3) передбачає певну кількість (кількість SIC (Стандартна промислова класифікація)) заходів, спрямованих на захист континентальних прісних вод (SIC! Континентальні) та морських вод від певних забруднювачів;

(3) OB N C 112, 20.12.1973, C. 1.

Оскільки для гарантування ефективного захисту водного середовища Співтовариства необхідно встановити перший перелік (Перелік I), який би включав визначені окремі речовини, відібрані головним чином за своєю токсичністю, стійкістю і біоакумуляцією, за виключенням біологічно безпечних чи тих, що швидко перетворюються у біологічно безпечні, а також другий перелік (Перелік II), який би включав речовини, що мають шкідливий вплив на водне середовище, який, проте, може бути обмежений певною зоною залежно від характеристик і розміщення вод, у які здійснюється викид; оскільки будь-який викид цих речовин повинен бути попередньо дозволений відповідно до норм викидів;

Оскільки забруднення, спричинене викидом різноманітних шкідливих речовин, включених до Переліку I, повинне бути усунене; оскільки Рада на пропозицію Комісії і відповідно до встановлених термінів повинна ухвалити граничні величини, що не можуть бути перевищені нормами викидів, а також способи здійснення заходів та терміни, що мають бути дотримані особами, відповідальними за існуючі викиди відходів;

Оскільки держави-члени повинні застосовувати зазначені граничні величини, за виключенням випадків, коли держава-член відповідно до процедури контролю, встановленої Радою, може довести Комісії, що показники якості, встановлені Радою на пропозицію Комісію, досягаються і постійно підтримуються залежно від заходів, ухвалених з-поміж інших цією державою-членом, у всьому географічному регіоні, що зазвичай, уражений викидами відходів;

Оскільки необхідно зменшити забруднення вод, спричинене речовинами, включеними до Переліку II; і оскільки з цією метою держави-члени повинні заснувати програми, що включатимуть певні показники якості води встановлених відповідно до Директив Ради, якщо такі існують; і оскільки норми викидів, що застосовуються до цих речовин, повинні бути сформовані відповідно до зазначених показників якості;

Оскільки необхідно застосувати цю Директиву до викидів відходів, що здійснюються у підземні води, за виключенням певних випадків і проектів змін, що очікуються для ухвалення в спеціальних нормах Співтовариства щодо конкретного питання;

Оскільки важливо, щоб одна або декілька держав-членів могли індивідуально або спільно встановити більш суворі положення щодо водного середовища, ніж ті, що передбачені цією Директивою;

Оскільки важливо провести інвентаризацію викидів певних особливо небезпечних речовин, що викидаються у водне середовище Співтовариства, з метою встановлення їх походження;

Оскільки можлива необхідність переглянути і, у разі необхідності, доповнити Переліки I та II з огляду на отриманий досвід, перемістивши у певних випадках яку-небудь речовину з Переліку II до Переліку I,

УХВАЛИЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

1. Без шкоди положенням статті 8 ця Директива застосовується до:

- внутрішніх поверхневих вод,

- територіальних морських вод,

- внутрішніх прибережних вод,

- підземних вод.

2. Для потреб цієї Директиви:

а) "внутрішні поверхневі води": усі континентальні поверхневі проточні чи нерухомі води, розташовані на території однієї або декількох держав-членів;

b) "внутрішні прибережні води": води, розташовані перед базовою лінією, що слугує для виміру ширини територіального моря, і які за допомогою водних течій поширюються до межі континентальних вод;

с) "межа зони прісної води": місце течії води, в якому під час приливу і відливу в період слабкої водоносності континентальних вод рівень солоності значно збільшується внаслідок присутності морської води;

d) "Викид": введення у води, зазначені в частині 1, речовин, що перераховані в Переліку I та Переліку II Додатку, за винятком:

- викидів грязі при днопоглиблювальних роботах;

- експлуатаційні викиди, що здійснюються з суден у територіальні морські води;

- викиди, що здійснюється з суден у територіальні води;

е) "забруднення": викид речовин або енергії, що здійснюється безпосередньо або опосередковано людиною у водне середовище, що має наслідки, які можуть поставити під загрозу людське життя, зашкодити живим ресурсам і водній екологічній системі, завдати шкоду місцям відпочинку чи спричинити незручності для інших законних видів використання води.

Держави-члени ухвалюють заходи, необхідні для уникнення забруднення вод, зазначених в статті 1, що спричиняється небезпечними речовинами, включеними до категорій і груп речовин, перерахованих в Переліку I Додатку, а також заходи для зменшення забруднення цих вод, спричиненого небезпечними речовинами, включеними до категорій і груп речовин, перерахованих в Переліку II Додатку, відповідно до цієї Директиви, положення якої становлять тільки перший крок для досягнення цієї мети.

Відповідно до речовин, включених до категорій і груп речовин, перерахованих в Переліку I (в подальшому "речовини Переліку I"):

1. всі викиди, що здійснюються у води, зазначені в статті 1, який може містити одну із зазначених речовин, вимагає попереднього надання дозволу з боку компетентного органу влади певної держави-члена;

2. органи влади повинні встановити норми викидів щодо викидів цих речовин у води, зазначені в статті 1, через каналізацію, якщо це буде необхідно для застосування цієї Директиви;

3. що стосується існуючих викидів цих речовин у води, зазначені в статті 1, то особи, що створюють ці викиди, повинні привести їх у відповідність до умов, встановлених органами влади, та у встановлений ними термін. Цей термін не може перевищувати меж, встановлених відповідно до частини 4 статті 6;

4. дозвіл може бути наданий тільки на обмежений термін. Його може бути поновлено, беручи до уваги вірогідні зміни граничних величин, зазначених статтею 6.

1. Держави-члени повинні застосовувати нульовий режим викиду щодо викиду речовин Переліку I у підземні води.

2. Держави-члени стосовно підземних вод повинні застосовувати положення цієї Директиви щодо речовин, які віднесені до категорій і груп речовин, включених в Перелік II (в подальшому "речовини Переліку III").

3. Частини 1 та 2 не застосовуються до домашніх стоків ні до ін'єкцій у глибокі, солоні та непридатні для використання шари.

4. Положення цієї Директиви щодо підземних вод припиняють застосовуватися у разі імплементації окремої Директиви про підземні води.

1. Норми викиду, встановлені державними органами влади відповідно до статті 3, повинні визначати:

а) максимальну допустиму концентрацію певної речовини у викидах. У разі розчинення гранична величина, передбачена пунктом (а) частини 1 статті 6, залежить від фактору розчинності;