Держави - члени Ради Європи, які підписали цей Протокол N 3 до Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями (ETS N 106) ,

бажаючи сприяти співробітництву між територіальними общинами або властями, які належать до різних держав, відповідно до політико-адміністративних структур і міжнародних зобов'язань держав;

будучи сповненими рішучості доповнити із цією метою законодавчі рамки, передбачені Європейською рамковою конвенцією про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями й Протоколами до неї від 9 листопада 1995 року (ETS N 159) та 5 травня 1998 року (ETS N 169) ;

беручи до уваги Декларацію Третього саміту глав держав та урядів Ради Європи (м. Варшава, 16-17 травня 2005 року) та прийнятий на Саміті План дій, який передбачає розвиток "транскордонного співробітництва в разі необхідності";

усвідомлюючи відмінності між державами стосовно політико-адміністративної організації територіальних общин та властей;

бажаючи запобігти труднощам, які могли б виникнути через розбіжності в національному законодавстві в галузі транскордонного та міжтериторіального співробітництва;

бажаючи задовольнити потреби тих держав-членів, які є сповненими рішучості в дальшому гармонізувати своє національне законодавство;

усвідомлюючи, що для низки держав-членів рамкового законодавства може бути достатньо, особливо зважаючи на сучасний стан їхнього національного законодавства, яке охоплює відповідні положення права Європейського співтовариства, прийняті компетентними інституціями Європейського Союзу,

домовилися про таке:

1. Територіальні общини або власті й інші органи, зазначені відповідно до пункту 1 статті 3, можуть утворити орган транскордонного співробітництва у формі "об'єднання єврорегіонального співробітництва" (ОЄС) на території держав - членів Ради Європи, які є Сторонами цього Протоколу, відповідно до умов, передбачених ним.

2. Метою ОЄС є заохочення, підтримка та розвиток в інтересах населення транскордонного та міжтериторіального співробітництва між його членами у сферах спільної компетенції та відповідно до повноважень, установлених згідно з національним законодавством відповідних держав.

1. ОЄС є юридичною особою, що підпадає під дію законодавства Сторони, яка є державою - членом Ради Європи й у якій знаходиться його штаб-квартира.

2. ОЄС має найширшу правоздатність, яка надається юридичним особам відповідно до національного законодавства тієї держави.

3. Законодавство, яке застосовується до типу корпоративного суб'єкта, обраного для ОЄС членами, обумовлюється в угоді про заснування ОЄС без обмеження положень цього Протоколу чи будь-яких інших окремих положень, прийнятих Стороною відповідно до статті 13.

4. ОЄС має право на власний бюджет і повноваження його виконувати.

5. ОЄС може укладати контракти, наймати персонал, придбавати рухоме та нерухоме майно й здійснювати процесуальні дії.

1. Членами ОЄС є територіальні общини або власті Сторони, а також можуть бути відповідні заінтересовані держави - члени Ради Європи. Усі юридичні особи, які створено з конкретною метою задоволення потреб, що становлять загальний інтерес, та які не займаються виробничою або комерційною діяльністю, можуть бути членами, якщо:

- їхня діяльність фінансується переважно державою, територіальною общиною або властю чи подібним органом або

- їхнє управління підлягає контролеві цими суб'єктами, або

- половина членів їхнього адміністративного, управлінського чи наглядового органу призначається державою, територіальною общиною або властю чи подібним органом.

Фізичні особи не можуть бути членами ОЄС.

2. Територіальні общини або власті держави, яка не є Стороною цього Протоколу та яка має спільний кордон зі Стороною, що є або стане державою, де знаходиться штаб-квартира ОЄС, можуть брати участь у створенні цього ОЄС або приєднатися до нього, якщо це дозволено угодою між цими двома державами без обмеження положень цього Протоколу.

3. Територіальні общини або власті Сторін мають більшість виборчих прав в ОЄС.

1. ОЄС засновується шляхом укладання письмової угоди між її членами-засновниками.

2. Потенційні члени подають усю відповідну документацію для підтвердження того, що необхідних процедур або формальностей, передбачених національним законодавством, яке застосовується до них, дотримано. Ця документація додається до угоди.

3. Угода визначає, на додаток до переліку членів, назву ОЄС, адресу його штаб-квартири, строк існування, мету й завдання ОЄС, а також географічну сферу її застосування. Назва ОЄС, члени якого мають обмежену відповідальність, повинна містити слово "обмежений".

4. До укладання угоди про заснування ОЄС чи до приєднання до ОЄС територіальні общини або власті в установленому порядку інформують, сповіщають свої національні органи влади стосовно цього наміру чи отримують від них дозвіл.

5. У наданні дозволу може бути відмовлено, якщо членство в ОЄС може порушити цей Протокол чи норми національного законодавства, у тому числі повноваження та обов'язки потенційних членів, або якщо членство є не виправданим з огляду на державний інтерес або державну політику відповідної Сторони. У такому разі Сторона повідомляє про причини відмови в наданні дозволу.

6. У заяві, яка здається разом з документом про ратифікацію чи будь-коли в подальшому, кожна держава може відмовитися від вимоги про інформування, сповіщення чи отримання дозволу, зазначеної в пункті 4, у цілому чи для окремих категорій територіальних общин або властей, чи для окремих типів співробітництва.

7. Угода реєструється чи опубліковується в державі, де знаходиться штаб-квартира ОЄС, а також у всіх державах, до яких належать його члени відповідно до застосовного національного законодавства.

8. Територіальні общини або власті, які є членами ОЄС, інформують свої національні органи влади про те, що ОЄС засновано законно.

9. Угода складається мовою (мовами) держави, де знаходиться штаб-квартира ОЄС, та мовою (мовами) члена (членів), причому всі тексти є рівноавтентичними.

1. Статути ОЄС є складовою частиною угоди про його заснування.

2. Статути складаються мовою (мовами) держави, де знаходиться штаб-квартира ОЄС, та мовою (мовами) члена (членів), причому всі тексти є рівноавтентичними. Вони можуть визначати, яка мова чи мови вважається (уважаються) робочою мовою (робочими мовами).

3. На додаток до обов'язкових положень угоди, статути містять правила стосовно членства в ОЄС, виходу з нього або його розпуску, у тому числі правові наслідки, а також стосовно діяльності, органів та їхніх завдань, укомплектування персоналом, бюджетів і фінансування, відповідальності, підзвітності й прозорості ОЄС без обмеження положень цього Протоколу та відповідно до застосовного законодавства.

Унесення будь-якої поправки до угоди, зазначеної в статті 4, та будь-якої суттєвої поправки до статутів, зазначених у статті 5, здійснюється за однаковими процедурами й з дотриманням форми відповідних статей. Суттєві поправки до статутів є такими, які безпосередньо чи опосередковано спричиняють унесення поправки до угоди. Більшість, яка є необхідною для прийняття будь-якої такої поправки, визначається в статутах.

1. ОЄС виконує ті завдання, які його члени йому доручають. Ці завдання повинні відповідати компетенції членів згідно з їхнім відповідним національним законодавством, а також бути переліченими в угоді й статутах.

2. ОЄС ухвалює рішення та забезпечує їхнє виконання стосовно та в інтересах фізичних та юридичних осіб відповідно до юрисдикції держав, до яких належать його члени. Члени вживають усіх необхідних заходів, які підпадають під їхню компетенцію, для забезпечення виконання рішень ОЄС.

3. Завдання, поставлені перед ОЄС, не повинні стосуватися здійснення розпорядчих повноважень. ОЄС не є вповноваженим уживати заходів, які можуть зачіпати права та свободи фізичних осіб чи обкладати зборами фіскального характеру.

4. ОЄС не має права здійснювати повноваження, які здійснюють територіальні общини або власті як представники держави, до якої вони належать, за винятком випадків, коли це належним чином дозволено. Воно може здійснювати повноваження, які надають йому держави - члени ОЄС.

1. ОЄС засновується на обмежений або необмежений строк, який повинно бути визначено в угоді й статутах.

2. ОЄС повинно бути ліквідовано ipso facto, коли строк, на який його було засновано, закінчився чи якщо територіальні общини або власті втрачають контроль над більшістю виборчих прав. Його також може бути ліквідовано одностайним рішенням його членів.

1. ОЄС (або, - якщо його активів недостатньо, - його члени спільно) несе відповідальність перед третіми сторонами за свої дії, у тому числі борги будь-якого характеру, навіть якщо ті дії виходять за межі його завдань.

2. ОЄС несе відповідальність перед своїми членами за будь-яке порушення законодавства, під яке воно може підпадати.

3. Органи ОЄС несуть відповідальність стосовно ОЄС за будь-яке порушення законодавства, яке вони вчинили під час виконання своїх функцій.

4. Якщо член ОЄС має лише обмежену відповідальність згідно з національним законодавством, під яке він підпадає, інші члени також можуть обмежити свою відповідальність у статутах.

5. Держава, на території якої планується заснування штаб-квартири ОЄС, може заборонити реєстрацію або опублікування повідомлення про ОЄС, якщо один чи більше його потенційних членів мають обмежену відповідальність.