Європейський Союз, з одного боку, та Україна, з іншого боку, які далі називаються Сторони, беручи до уваги, що:

1) Європейський Союз (ЄС) може приймати рішення про вжиття заходів у сфері врегулювання криз, у тому числі заходів з підтримання миру;

2) Європейська Рада в Севільї 21 та 22 червня 2002 року затвердила механізм консультацій та співробітництва між Європейським Союзом та Україною з урегулювання криз;

3) Європейський Союз прийматиме рішення, чи буде запропоновано третім державам узяти участь в операції ЄС із урегулювання кризи. Україна може прийняти пропозицію Європейського Союзу та запропонувати форму своєї участі в цій операції. У такому випадку Європейський Союз прийме рішення стосовно прийнятності запропонованої форми участі України;

4) загальні умови участі України в операціях ЄС із урегулювання криз цивільними та військовими засобами повинні бути визначені в цій Угоді, яка визначає загальну схему такої можливої участі в майбутньому, а не визначатися окремо для кожної відповідної операції. Додаткові імплементаційні угоди повинні укладатися для кожної окремої операції, як це передбачено статтею 13 цієї Угоди.

5) Угода не повинна впливати на самостійність Європейського Союзу в прийнятті рішень, і не повинна впливати на характер прийняття рішень Україною про участь в операції ЄС із урегулювання кризи, який ґрунтується на індивідуальному підході й національному законодавстві України;

6) Угода повинна стосуватися лише майбутніх операцій ЄС із урегулювання кризи й не повинна впливати на існуючі угоди, які регулюють участь України в уже розпочатій операції ЄС із урегулювання кризи,

домовилися про таке:

1. Після прийняття Європейським Союзом рішення запропонувати Україні взяти участь в операції ЄС із урегулювання кризи й за умови такої згоди Україна надає Європейському Союзу інформацію про форми своєї участі, які пропонуються.

2. Оцінка Європейським Союзом форми участі України здійснюється з проведенням консультацій з Україною.

3. Європейський Союз якомога скоріше надає Україні попередню інформацію про ймовірний фінансовий внесок до спільних витрат на операцію, щоб допомогти Україні в розробці її пропозиції.

4. Європейський Союз повідомляє Україні про результати оцінки листом, щоб забезпечити участь України згідно з положеннями цієї Угоди.

1. Україна приєднується до Спільної дії, якою Рада Європейського Союзу вирішує, що ЄС буде проводити операцію з урегулювання кризи, а також до будь-якої Спільної дії чи Рішення, якими Рада Європейського Союзу вирішує розширити операцію ЄС із урегулювання кризи, згідно з положеннями цієї Угоди та будь-якими домовленостями, необхідними для її реалізації.

2. Форми участі України в окремій операції ЄС із урегулювання кризи не впливають на автономію прийняття рішень Європейським Союзом.

1. Статус персоналу, відрядженого Україною для участі в операції ЄС із урегулювання кризи цивільними засобами, та (або) контингенту, відрядженого Україною для участі в операції ЄС із урегулювання кризи військовими засобами, визначається угодою про статус контингенту(місії), якщо вона є, укладеною між Європейським Союзом та державою (державами), на території якої (яких) проводиться операція.

2. Статус персоналу, відрядженого до штаб-квартири чи органів управління, розташованих поза межами держави (держав), в якій (яких) проводиться операція ЄС із урегулювання кризи, визначається домовленостями між відповідними штаб-квартирою й органами управління та Україною.

3. Не впливаючи на угоду про статус контингенту(місії), про які йдеться в пункті 1 цієї Статті, Україна здійснює юрисдикцію над своїм персоналом, який бере участь в операції ЄС із урегулювання кризи.

4. Україна відповідає за задоволення будь-яких претензій, пов'язаних з участю в операції ЄС із урегулювання кризи, які надходять від її персоналу або стосуються його. Україна відповідає за вжиття будь-якого заходу, зокрема юридичного чи дисциплінарного характеру, стосовно будь-кого з її персоналу відповідно до своїх нормативно-правових актів.

5. Україна бере на себе зобов'язання зробити заяву стосовно відмови від претензій до будь-якої держави-учасниці операції ЄС із урегулювання кризи, в якій бере участь Україна, і зробити її під час підписання цієї Угоди. Зразок такої заяви додається до цієї Угоди.

6. Держави - члени Європейського Союзу беруть на себе зобов'язання зробити заяву стосовно відмови від претензій до будь-якої майбутньої участі України в операції ЄС із урегулювання кризи, і зробити її під час підписання цієї Угоди. Зразок такої заяви додається до цієї Угоди.

1. Україна вживає відповідних заходів для забезпечення захисту секретної інформації ЄС згідно з правилами безпеки Ради ЄС, які містяться в Рішенні Ради 2001/264/ЄС від 19 березня 2001 року (1), і відповідно до подальших інструкцій компетентних органів, у тому числі Командира операції ЄС із урегулювання кризи військовими засобами чи Керівника операції ЄС із урегулювання кризи цивільними засобами.

2. У випадках, коли ЄС та Україна уклали угоду про заходи безпеки стосовно обміну секретною інформацією, положення такої угоди застосовуються так само й в умовах операції ЄС із урегулювання кризи.

1. Україна забезпечує виконання її персоналом, відрядженим для участі в операції ЄС із урегулювання кризи цивільними засобами, покладеного на нього завдання відповідно до:

- Спільної дії та подальших змін, як це зазначено в пункті 1 статті 2 цієї Угоди;

- Плану операції;

- заходів стосовно виконання Спільної дії.

2. Україна інформує в належні строки Керівника операції ЄС із урегулювання кризи цивільними засобами та Генеральний Секретаріат Ради Європейського Союзу про будь-яку зміну форми своєї участі в операції ЄС із урегулювання кризи цивільними засобами.

3. Персонал, який відряджається для участі в операції ЄС із урегулювання кризи цивільними засобами, проходить медичне обстеження, вакцинацію та отримує від компетентного органу України медичне підтвердження своєї придатності до виконання службових обов'язків. Персонал, який відряджається для участі в операції ЄС із урегулювання кризи цивільними засобами, пред'являє копію цього підтвердження.

1. Персонал, відряджений Україною, виконує службові обов'язки та поводить себе виключно в інтересах операції ЄС із урегулювання кризи цивільними засобами.

2. Увесь персонал залишається повністю підпорядкованим своїм національним органам влади.

3. Національні органи влади передають оперативне управління Керівнику операції ЄС із урегулювання кризи цивільними засобами, який здійснює таке управління за допомогою ієрархічної системи командування та управління.

4. Керівник місії очолює операцію ЄС із урегулювання кризи цивільними засобами та бере на себе щоденне керівництво операцією.

5. Україна має такі самі права та обов'язки в ході повсякденного керівництва операцією, як і держави - члени Європейського Союзу, що беруть участь в операції, згідно з юридичними документами, зазначеними в пункті 1 статті 2 цієї Угоди.

6. Керівник операції ЄС із урегулювання кризи цивільними засобами відповідає за дисциплінарний контроль над персоналом операції ЄС із урегулювання кризи цивільними засобами. У випадку необхідності дисциплінарні заходи вживаються відповідним національним органом влади.

7. Для представлення свого національного контингенту в операції Україна призначає національного представника контингенту (НПК). НПК доповідає Керівнику операції ЄС із врегулювання кризи цивільними засобами про національні питання й відповідає за повсякденну дисципліну контингенту.

8. Рішення закінчити операцію приймає Європейський Союз після консультацій з Україною, якщо Україна на день закінчення операції продовжує брати участь в операції ЄС із урегулювання кризи цивільними засобами.

1. Україна бере на себе всі витрати, які пов'язані з її участю в операції і які сплачуються окремо від витрат, пов'язаних зі спільним фінансуванням, як це визначено в оперативному бюджеті місії. Це положення не впливає на статтю 8.

2. У разі смерті, поранення фізичних осіб або у випадку завдання шкоди фізичним чи юридичним особам держави (держав),в якій(яких) проводиться операція, Україна, коли встановлено її відповідальність, сплачує компенсацію відповідно до умов, передбачених в угоді про статус місії, якщо вона є, як зазначено в пункті 1 статті 3 цієї Угоди.

1. Україна здійснює внесок до фінансування оперативного бюджету операції ЄС із урегулювання кризи цивільними засобами.

2. Фінансовий внесок України до оперативного бюджету є меншою за розміром однією з таких двох альтернатив:

a) тією часткою базисного розміру оперативного бюджету, яка є пропорційною співвідношенню між її валовим національним доходом і сумою валових національних доходів усіх держав, що здійснюють фінансові внески до оперативного бюджету операції; або

b) тією часткою базисного розміру оперативного бюджету, яка є пропорційною співвідношенню між чисельністю її персоналу, що бере участь в операції, і загальною чисельністю персоналу всіх держав- учасниць операції.

3. Незважаючи на пункти 1 та 2, Україна не здійснює жодного фінансового внеску для виплати добових персоналу держав - членів ЄС.