Держави-сторони цього Протоколу до Антидопінгової конвенції (ETS N 135), підписаної в м. Страсбурзі 16 листопада 1989 року (далі - "Конвенція"),

враховуючи те, що загальне погодження на взаємне визнання антидопінгового контролю зазначеного у статтях 4.3.d та ст.7.3.b Конвенції підвищило б ефективність цього контролю, сприяючи гармонізації, прозорості та ефективності існуючих та майбутніх двосторонніх та багатосторонніх угод про допінг, досягнутих у цій галузі, та надаючи необхідні повноваження для такого контролю у разі відсутності будь-якої угоди з цього питання,

бажаючи покращити та посилити застосування положень Конвенції,

домовились про таке:

1. Беручи до уваги положення статей 3.2, 4.3.d та 7.3.b Конвенції, Сторони взаємно визнають повноваження спортивних або національних антидопінгових організацій на проведення допінг-контролю на їхній території у спортсменів і спортсменок іншої Сторони Конвенції, відповідно до національних правил, які застосовуються у країні, де проводиться цей допінг-контроль. Результати такого контролю одночасно повідомляються національній антидопінговій організації та національній спортивній федерації, спортсмен або спортсменка яких проходили даний контроль, національній антидопінговій організації країни, де проводився контроль, та міжнародній спортивній федерації.

2. Сторони вживають заходів необхідних для таких контролів, які можуть проводитися на додаток до тих, які проводяться на основі попередньої двосторонньої або іншої окремої угоди. Для забезпечення відповідності стандартам, визнаним на міжнародному рівні, спортивні або національні антидопінгові організації повинні бути сертифіковані відповідно до стандартів якості для допінг-контролю Міжнародної організації зі стандартизації (МОС), що визнаються Моніторинговою групою, заснованою згідно зі статтею 10 Конвенції.

3. Сторони також визнають повноваження Всесвітнього Антидопінгового Агентства (ВАДА) та інших організацій з допінг-контролю, які здійснюють свою роботу під його контролем, проводити допінг-контроль своїх спортсменів і спортсменок поза змаганнями на їхній території або у будь-якому іншому місці. Результати цих тестувань повідомляються національній антидопінговій організації, спортсмени або спортсменки якої проходили контроль. Будь-який такий контроль здійснюється за погодженням зі спортивними організаціями згаданими у статті 4.3.c Конвенції, відповідно до діючих правил та положень національного законодавства країни, де він проводиться.

1. Моніторингова група, утворена згідно зі статтею 10 Конвенції, контролює застосування і виконання Конвенції кожною зі Сторін Конвенції. Контроль здійснюється експертною групою, члени якої призначаються з цією метою Моніторинговою групою. Члени експертної групи відбираються на основі їхньої компетенції в антидопінговій сфері.

2. Експертна група розглядає національні звіти, які подаються відповідними Сторонами заздалегідь, та, у разі потреби, виїздить на місця. На основі своїх спостережень щодо виконання Конвенції вона подає до Моніторингової групи звіт з результатами своїх спостережень, який містить її висновки та можливі рекомендації. Звіти експертної групи оприлюднюються. Заінтересована Сторона має право зробити зауваження щодо висновків експертної групи, які включаються до звіту.

3. Підготовка національних звітів та візити експертної групи здійснюються згідно з графіком, затвердженим Моніторинговою групою після консультації з відповідними Сторонами. Сторона дає дозвіл на візит експертної групи та зобов'язується заохочувати відповідні національні органи до широкої співпраці з експертною групою.

4. Діючі процедури для проведення оцінки (включаючи погоджену схему для проведення оцінки виконання Конвенції), візитів та перевірки виконання визначені у правилах, затверджених Моніторинговою групою.

Щодо положень цього Протоколу не можуть робитися жодні застереження.