1. Держави-члени застосовують акцизний податок на пиво згідно з цією Директивою.

2. Держави-члени встановлюють свої ставки згідно із Директивою 92/84/ЄЕС.

Для цілей цієї Директиви термін "пиво" охоплює будь-який продукт, що належить до коду КН 2203, або будь-який продукт, що містить суміш пива з неалкогольними напоями, які належать до коду КН 2206, маючи у будь-якому з цих варіантів фактичну алкогольну міцність, яка перевищує 0,5 %. об’ємних одиниць етилового спирту.

1. Акцизний податок, який стягують держави-члени, встановлюють до:

- кількості гектолітрів/градусів за шкалою Плато

або

- кількості гектолітрів/градусів фактичної алкогольної міцності у об’ємі кінцевого продукту.

Всі інгредієнти пива, в тому числі й ті, що додаються після завершення бродіння, враховуються для цілей вимірювання міцності у градусах Плато.

Як відступ від другого підпараграфа, держави-члени, які станом на 29 липня 2020 року не враховували для цілей вимірювання градусів Плато інгредієнти пива, які додаються після бродіння, можуть залишити таку практику без змін до 31 грудня 2030 року.

2. Під час оцінювання суми податку на пиво згідно з вимогами Директиви 92/84/ЄЕС держави-члени можуть не враховувати частки градуса Плато або градуса фактичної алкогольної міцності в об’ємних одиницях етилового спирту.

Крім того, держави-члени, які стягують податок за кількістю гектолітрів/градусів Плато, можуть поділяти пиво на категорії, що містять не більше чотирьох градусів Плато на кожну категорію, і нараховувати таку саму ставку податку на гектолітр на всі види пива, що припадає на кожну категорію. Такі ставки повинні незмінно дорівнювати мінімальній ставці, встановленій у статті 6 Директиви 92/84/ЄЕС, яка далі називається мінімальною ставкою, або перевищувати її.

1. Держави-члени можуть застосовувати знижені ставки податку, які можуть диференціюватися згідно з річним обсягом виробництва відповідних пивоварних заводів, до пива, яке варять незалежні малі пивоварні заводи, в таких межах:

- знижені ставки не застосовуються до підприємств, що виробляють більше 200000 гл пива на рік,

- знижені ставки, які можуть бути нижчими за мінімальну ставку, не можуть встановлюватися на рівні, нижчому ніж 50 % від стандартної національної ставки акцизного податку.

2. Для цілей застосування зниженої ставки термін "незалежний малий пивоварний завод" означає такий пивоварний завод, який є юридично й економічно незалежним від будь-якого іншого пивоварного заводу, розташований на території, що є фізично відокремленою від території будь-якого іншого пивоварного заводу, та не є підприємством, що працює за ліцензією. Однак, якщо два або більше пивоварних заводи співпрацюють, і їхній сукупний річний обсяг виробництва не перевищує 200000 гл, такі пивоварні заводи можуть розглядатися як єдиний незалежний малий пивоварний завод.

3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб будь-які знижені ставки податку, які вони можуть вводити, однаково застосовувалися до пива, яке постачається на їхні території незалежними малими пивоварними заводами, розташованими в інших державах-членах. Зокрема, вони повинні забезпечувати, щоб жодне окреме постачання з інших держав-членів не підлягало оподаткуванню за ставкою, більшою за ту, яка застосовується до еквівалентного продукту, виробленого в такій державі-члені.

1. Держави-члени можуть застосовувати знижені ставки податку, нижчі за мінімальну ставку податку, для пива з фактичною алкогольною міцністю, яка не перевищує 3,5 %. об’ємних одиниць етилового спирту.

2. Держави-члени можуть обмежувати застосування положень цієї статті продуктами, що містять суміш пива та неалкогольних напоїв, які підпадають під код КН 2206.

З урахуванням таких умов, які вони повинні встановити, щоб забезпечити справедливе застосування звільнення від податку, держави-члени можуть звільняти від акцизного податку пиво, виготовлене приватною особою та спожите самим виробником, членами його сім’ї або його гостями, за умови що продаж не мав місця.

1. Держави-члени застосовують акцизний податок на вино згідно з цією Директивою.

2. Держави-члени встановлюють свої ставки згідно із Директивою 92/84/ЄЕС.

Для цілей цієї Директиви:

1. Термін "звичайне (неігристе) вино" застосовується до всіх продуктів, які підпадають під коди КН 2204 та 2205, за винятком ігристого вина, визначеного в параграфі 2 цієї статті:

- які мають фактичну алкогольну міцність, яка перевищує 1,2 % об’ємних одиниць етилового спирту, але без перевищення 15 %, за умови що спирт, який міститься в кінцевому продукті, має повністю зброджене походження;

- які мають фактичну алкогольну міцність, яка перевищує 15 % об’ємних одиниць етилового спирту, але без перевищення 18 %, за умови, що вони виготовлялися без кріплення і що спирт, який міститься в кінцевому продукті, має повністю зброджене походження.

2. Термін "ігристе вино" стосується всіх продуктів, що підпадають під коди КН 2204 10, 2204 21 06, 2204 21 07, 2204 21 08, 2204 21 09, 2204 29 10 і 2205, які:

- розливаються в пляшки, закриті спеціальними корками для таких вин типу "гриб", що утримуються на місці за допомогою стяжок або застібок, або які мають надмірний тиск, зумовлений наявністю діоксиду вуглецю в розчині, на рівні 3 бара або більше;

- мають фактичну алкогольну міцність, яка перевищує 1,2 % об’ємних одиниць етилового спирту, але без перевищення 15 %, за умови що спирт, який міститься в кінцевому продукті, має повністю зброджене походження.

1. Акцизний податок на вино, який стягують держави-члени, встановлюють до певної кількості гектолітрів кінцевого продукту.

2. За винятком положень параграфів 3 і 4, держави-члени застосовують однакову ставку акцизного податку до всіх продуктів, що підпадають під оподаткування неігристого вина. Подібним чином держави-члени застосовують однакову ставку акцизного податку до продуктів, які оподатковуються як ігристе вино. Вони можуть застосовувати однакову ставку податку як до неігристого, так і до ігристого вина.

3. Держави-члени можуть застосовувати знижені ставки акцизного податку до будь-якого типу неігристого вина та ігристого вина з фактичною алкогольною міцністю, яка не перевищує 8,5 % об’ємних одиниць етилового спирту.

4. Держави-члени, які станом на 01 січня 1992 року застосовували до неігристих вин ставку податку, вищу за ту, яка визначена в другому абзаці статті 8(1), можуть продовжувати застосовувати таку ставку. Така вища ставка не може перевищувати стандартну національну ставку, яка застосовується до проміжних продуктів.

1. Держави-члени можуть застосувати знижені ставки податку до вина, виробленого незалежними малими виробниками вина, в таких межах:

- знижені ставки не застосовуються до підприємств, що виробляють в середньому більше 1000 гл або, у випадку Республіки Мальта, в середньому більше 20000 гл вина на рік;

- знижені ставки не можуть встановлюватися на рівні, нижчому ніж 50 % від стандартної національної ставки акцизного податку.

2. Для цілей застосування зниженої ставки термін "незалежний малий виробник вина" означає такого виробника вина, який є юридично й економічно незалежним від будь-якого іншого виробника вина, розташований на території, що є фізично відокремленою від території будь-якого іншого виробника вина, та не є підприємством, що працює за ліцензією. Однак, якщо два або більше виробників вина співпрацюють, і їхній сукупний річний обсяг виробництва не перевищує 1000 або 20000 гл, залежно від випадку, такі виробники вина можуть розглядатися як єдиний незалежний малий виробник вина.

3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб будь-які знижені ставки податку, які вони можуть вводити, однаково застосовувалися до вина, яке постачається на їхні території незалежними малими виробниками вина, розташованими в інших державах-членах. Зокрема, вони повинні забезпечити, щоб жодне окреме постачання з інших держав-членів не підлягало оподаткуванню за ставкою, більшою за ту, яка застосовується до еквівалентного продукту, виробленого в такій державі-члені.

З урахуванням таких умов, які вони повинні встановити, щоб забезпечити справедливе застосування цієї статті, держави-члени можуть звільняти від акцизного податку вино, виготовлене приватною особою та спожите самим виробником, членами його сім’ї або його гостями, за умови що продаж не мав місця.

1. Держави-члени застосовують акцизний податок на зброджені напої, інші ніж пиво та вино (інші зброджені напої), згідно з цією Директивою.

2. Держави-члени встановлюють свої ставки згідно із Директивою 92/84/ЄЕС.

Для цілей цієї Директиви та без обмеження положень статті 17:

1. Термін "інші неігристі зброджені напої" поширюється на всі продукти, що підпадають під коди КН 2204 і 2205, які не зазначені в статті 8 вище, та продукти, що підпадають під код КН 2206, за винятком інших ігристих зброджених напоїв, які визначені в пункті 2 цієї статті, та будь-якого продукту, про який ідеться у статті 2:

- які мають фактичну алкогольну міцність, яка перевищує 1,2 % об’ємних одиниць етилового спирту, але без перевищення 10 %;

- які мають фактичну алкогольну міцність, яка перевищує 10 % об’ємних одиниць етилового спирту, але без перевищення 15 %, за умови що спирт, який міститься в продукті, має повністю зброджене походження.

2. Термін "інші ігристі зброджені напої" охоплює всі продукти, що підпадають під коди КН 2206 00 31 і 2206 00 39, а також продукти, що підпадають під коди КН 2204 10, 2204 21 06, 2204 21 07, 2204 21 08, 2204 21 09, 2204 29 10 і 2205, не зазначені в статті 8, які:

- розливаються в пляшки, закриті спеціальними корками для таких вин типу "гриб", що утримуються на місці за допомогою стяжок або застібок, або які мають надмірний тиск, зумовлений наявністю діоксиду вуглецю в розчині, на рівні 3 бара або більше;

- мають фактичну алкогольну міцність, яка перевищує 1,2 % об’ємних одиниць етилового спирту, але без перевищення 13 %;

- мають фактичну алкогольну міцність, яка перевищує 13 % об’ємних одиниць етилового спирту, але без перевищення 15 %, за умови що спирт, який міститься в продукті, має повністю зброджене походження.

1. Акцизний податок на інші зброджені напої, який стягують держави-члени, встановлюють до певної кількості гектолітрів кінцевого продукту.

2. За винятком положень параграфа 3 цієї статті та статті 13a, держави-члени застосовують однакову ставку акцизного податку до всіх продуктів, що підпадають під оподаткування інших неігристих зброджених напоїв. Подібним чином вони застосовують однакову ставку акцизного податку до всіх продуктів, що підпадають під оподаткування інших ігристих зброджених напоїв. Вони можуть застосовувати одну ставку акцизного податку і до інших неігристих зброджених напоїв, і до інших ігристих зброджених напоїв.

3. Держави-члени можуть застосовувати знижені ставки акцизного податку до будь-якого типу інших неігристих та ігристих зброджених напоїв з фактичною алкогольною міцністю, яка не перевищує 8,5 % об’ємних одиниць етилового спирту.

1. Держави-члени можуть застосовувати знижені ставки податку, які можуть диференціюватися згідно з річним обсягом виробництва відповідних виробників, до інших зброджених напоїв, що виготовляються незалежними малими виробниками, в таких межах:

- знижені ставки не застосовуються до підприємств, що виробляють сумарно більше 15000 гл таких напоїв на рік;

- знижені ставки не можуть встановлюватися на рівні, нижчому ніж 50 % від стандартної національної ставки акцизного податку, для інших зброджених напоїв.

2. Для цілей цієї статті інші зброджені напої повинні бути отримані шляхом бродіння фруктів, ягід, овочів, розчину меду у воді або шляхом бродіння свіжих соків або концентрованих соків, отриманих із зазначених вище продуктів. Держави-члени повинні забороняти додавання будь-якого іншого спирту або алкогольних напоїв з метою виробництва інших зброджених напоїв. Для цілей цієї статті додавання алкоголю для розбавлення або розчинення смако-ароматичних добавок у дозах, що є суворо необхідними, і в кількостях, за яких алкогольна міцність не збільшується більш ніж на 1,2 % об’ємних одиниць етилового спирту, не вважається додаванням спирту з метою виробництва інших зброджених напоїв. Додавання таких смако-ароматичних добавок не повинне суттєво змінювати характеристик початкового продукту.

3. Держави-члени можуть обмежувати застосування цієї статті до окремих типів інших зброджених напоїв.

4. Для цілей цієї статті термін "незалежний малий виробник" означає такого виробника інших зброджених напоїв, який є юридично й економічно незалежним від будь-якого іншого виробника інших зброджених напоїв, розташований на території, що є фізично відокремленою від території будь-якого іншого виробника, та не є підприємством, що працює за ліцензією. Однак, якщо два або більше малих виробників співпрацюють, і їхній сукупний річний обсяг виробництва не перевищує 15 000 гл, такі виробники можуть розглядатися як єдиний незалежний малий виробник.

5. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб будь-які знижені ставки податку, які вони можуть вводити, однаково застосовувалися до інших зброджених напоїв, які постачаються на їхні території незалежними малими виробниками, розташованими в інших державах-членах. Зокрема, вони повинні забезпечити, щоб жодне окреме постачання з інших держав-членів не підлягало оподаткуванню за ставкою, більшою за ту, яка застосовується до еквівалентного продукту, виробленого в такій державі-члені.

З урахуванням таких умов, які вони повинні встановити, щоб забезпечити справедливе застосування цієї статті, держави-члени можуть звільняти від акцизного податку інші неігристі та ігристі зброджені напої, виготовлені приватною особою та спожиті самим виробником, членами його сім’ї або його гостями, за умови що продаж не мав місця.

Для цілей застосування Директиви 92/84/ЄЕС та Директиви Ради 2008/118/ЄС (- 1) поняття "вино" вважається однаково застосовним до інших зброджених напоїв, які визначено в цьому розділі.

1. Держави-члени застосовують акцизний податок на проміжні продукти згідно з цією Директивою.

2. Держави-члени встановлюють свої ставки згідно із Директивою 92/84/ЄЕС. Такі ставки не можуть бути нижчими за ставки, які встановлюються державами-членами на продукти, зазначені в статті 8(1) та статті 12(1) цієї Директиви.

1. Для цілей цієї Директиви термін "проміжні продукти" поширюється на всі продукти з фактичною алкогольною міцністю, яка перевищує 1,2 % об’ємних одиниць етилового спирту, але не перевищує 22 %, і які підпадають під коди КН 2204, 2205 і 2206, але які не охоплюються положеннями статей 2, 8 і 12.

2. Незважаючи на положення статті 12, держави-члени можуть відносити до проміжних продуктів будь-які неігристі зброджені напої, що підпадають під дію положень статті 12(1), з фактичною алкогольною міцністю, яка перевищує 5,5 % об’ємних одиниць етилового спирту, та які не мають повністю збродженого походження, а також будь-які ігристі зброджені напої, що підпадають під дію статті 12(2), з фактичною алкогольною міцністю, яка перевищує 8,5 % об’ємних одиниць етилового спирту, і які не мають повністю збродженого походження.

1. Акцизний податок на проміжні продукти, який стягують держави-члени, встановлюють до певної кількості гектолітрів кінцевого продукту.

2. За винятком положень параграфів 3, 4 і 5, держави-члени застосовують однакову ставку акцизного податку до всіх продуктів, що підпадають під оподаткування проміжних продуктів.

3. Держава-член може застосовувати єдину знижену ставку акцизного податку до проміжних продуктів із фактичною алкогольною міцністю, яка не перевищує 15 % об’ємних одиниць етилового спирту, за умови виконання таких вимог:

- знижені ставки не можуть встановлюватися на рівні, нижчому ніж 40 % від стандартної національної ставки акцизного податку;

- знижена ставка не може бути меншою, ніж стандартна національна ставка, яка застосовується до продуктів, на які поширюються статті 8(1) і 12(1) цієї Директиви.

4. Держави-члени можуть застосувати єдину знижену ставку податку до проміжних продуктів, визначених у частині II додатка VII до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1308/2013 (- 2).

Знижена ставка

- може бути нижчою за мінімальну ставку, але не може встановлюватися на рівні, нижчому ніж 50 % від стандартної національної ставки акцизного податку,

або

- не може встановлюватися на рівні, нижчому ніж мінімальна ставка, яка застосовується до проміжних продуктів.

5. Для проміжних продуктів, які розливаються у пляшки, закриті спеціальними корками типу "гриб", що утримуються на місці за допомогою стяжок або застібок, або які мають надмірний тиск, зумовлений наявністю діоксиду вуглецю в розчині, на рівні 3 бара або більше, держави-члени можуть застосовувати однакову ставку, як передбачено положеннями статті 12(2), за умови що така ставка є вищою за національну ставку податку на проміжні продукти.

1. Держави-члени можуть застосовувати знижені ставки податку, які можуть диференціюватися згідно з річним обсягом виробництва відповідних виробників, до проміжних продуктів, що виготовляються незалежними малими виробниками, у таких межах:

- знижені ставки не застосовуються до підприємств, що виробляють сумарно більше 250 гл таких напоїв на рік;

- знижені ставки, які можуть бути нижчими за мінімальну ставку, не можуть встановлюватися на рівні, нижчому ніж 50% від стандартної національної ставки для проміжних продуктів.

2. Держави-члени можуть обмежувати застосування цієї статті до окремих типів проміжних продуктів.

3. Для цілей цієї статті термін "незалежний малий виробник" означає такого виробника проміжних продуктів, який є юридично й економічно незалежним від будь-якого іншого виробника проміжних продуктів, розташований на території, що є фізично відокремленою від території будь якого іншого виробника, та не є підприємством, що працює за ліцензією. Однак, якщо два або більше малих виробників співпрацюють, і їхній сукупний річний обсяг виробництва не перевищує 250 гл, такі виробники можуть розглядатися як єдиний незалежний малий виробник.

4. Держави-члени повинні забезпечити, щоб будь-які знижені ставки податку, які вони можуть вводити, однаково застосовувалися до проміжних продуктів, які постачаються на їхні території незалежними малими виробниками, розташованими в інших державах-членах. Зокрема, вони повинні забезпечити, щоб жодне окреме постачання з інших держав-членів не підлягало оподаткуванню за ставкою, більшою за ту, яка застосовується до еквівалентного продукту, виробленого в такій державі-члені.