Поправки:

Внесено 392D0010 (OJ L 006, 11.01.1992, p. 35)

Включено до 294A0103(67) (OJ L 001, 03.01.1994, p. 482)

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,

Беручи до уваги Договір про утворення Європейського Економічного Співтовариства і, зокрема, Статтю 100a Договору,

Беручи до уваги пропозицію Комісії (1),

У співпраці з Європейським Парламентом (2),

Беручи до уваги висновок Економічного і Соціального Комітету (3),

Враховуючи, що законодавство про торгові марки, яке наразі застосовується в державах-членах, містить розбіжності, які можуть стати на заваді вільному рухові товарів та свободі надання послуг і порушити конкуренцію на спільному ринку; враховуючи, що, таким чином, з метою створення та функціонування внутрішнього ринку необхідно наблизити відповідні законодавства держав-членів;

Враховуючи, що важливо не ігнорувати рішення та переваги, які система торгових марок Співтовариства може надати підприємствам, які бажають отримати торгові марки;

Враховуючи, що на даний час не видається необхідним проведення повномасштабного наближення законодавств держав-членів щодо торгових марок, а достатньо буде обмежити таке наближення тими національними положеннями законодавства, які найбільш безпосередньо впливають на функціонування внутрішнього ринку;

Враховуючи, що ця Директива не позбавляє держав-членів права на продовження захисту торгових марок, набутих шляхом використання, але бере їх до уваги тільки з огляду на зв'язок між ними та торговими марками, набутими шляхом реєстрації;

Враховуючи, що за державами-членами зберігається право закріплювати положення щодо порядку реєстрації, скасування та визнання недійсними торгових марок, набутих шляхом реєстрації; враховуючи, що вони можуть, наприклад, визначити форму процедур реєстрації і визнання торгової марки недійсною, приймати рішення щодо того, чи потрібно посилатися на раніш надані права чи то при реєстрації, чи при визнанні торгової марки недійсною або ж у обох цих випадках, і, якщо вони дозволяють посилання на раніш надані права при реєстрації, запровадити процедуру заперечення або експертизи за посадою чи обидві вказані процедури; враховуючи, що за державами-членами зберігається право визначати наслідки скасування або визнання торгових марок недійсними;

Враховуючи, що ця Директива не виключає застосування до торгових марок положень законодавства держав-членів, відмінного від законодавства про торгові марки, наприклад, положень, що стосуються недобросовісної конкуренції, цивільної відповідальності чи захисту споживачів;

Враховуючи, що досягнення цілей, на які спрямоване наближення законодавств, вимагає, щоб умови для отримання та продовження використання зареєстрованої торгової марки були в цілому однаковими в усіх державах-членах; враховуючи, що для цього необхідно навести зразки знаків, які можуть становити торгову марку, за умови, що такі знаки дозволяють відрізняти товари чи послуги одного підприємства від товарів чи послуг інших підприємств; враховуючи, що слід повною мірою вказати підстави для відмови в реєстрації чи визнання недійсною, що стосуються самої торгової марки, наприклад, відсутності в ній своєрідності, або ті підстави, що стосуються конфліктів між торговою маркою та раніш наданими правами, навіть якщо деякі з цих підстав вказані в якості факультативних для держав-членів, які матимуть, таким чином, змогу зберегти або запровадити такі підстави в своєму законодавстві; враховуючи, що держави-члени матимуть змогу зберегти або запровадити в своєму законодавстві підстави для відмови в реєстрації або визнання торгової марки недійсною, пов'язані з умовами для отримання та продовження користування торговою маркою, щодо яких не існує положень про наближення, наприклад, щодо відповідності критеріям для надання торгової марки, поновлення торгової марки чи правил про збори, пов'язаних з недотриманням процедурних норм;

Враховуючи, що з метою скорочення загальної кількості торгових марок, що зареєстровані та охороняються в Співтоваристві, а отже, і кількості конфліктів, які виникають між ними, важливо вимагати дійсного використання всіх зареєстрованих торгових марок, а якщо вони не використовуються, проводити їхнє скасування; враховуючи, що необхідно передбачити, що торгова марка не може визнаватися недійсною на підставі існування раніш зареєстрованої торгової марки, яка не використовується, тоді як за державами-членами зберігається право застосовувати цей самий принцип при реєстрації торгової марки чи передбачити, що при провадженні справ про порушення не можна успішно вимагати використання торгової марки, якщо при розгляді позову буде доведено, що дану торгову марку може бути скасовано; враховуючи, що у всіх цих випадках держави-члени самі встановлюють відповідні процедурні норми;

Враховуючи, що надзвичайно важливо для полегшення вільного обігу товарів та послуг забезпечити однаковий захист зареєстрованих торгових марок у правових системах всіх держав-членів; враховуючи, однак, що це не повинно перешкоджати державам-членам надавати за своїм вибором ширший захист тим торговим маркам, які мають добре ім'я;

Враховуючи, що захист, який надається зареєстрованим торговим маркам, функцією якого є насамперед надання гарантій щодо торгової марки як показника якості, є абсолютним у разі збігу марки і знака, а також товарів чи послуг; враховуючи, що необхідно надати тлумачення поняття схожості у зв'язку з імовірністю виникнення плутанини; враховуючи, що особливою умовою надання такого захисту є імовірність виникнення плутанини, оцінка якої залежить від багатьох елементів і, зокрема, від визнання торгової марки на ринку, а також імовірність виникнення асоціацій з використовуваним чи зареєстрованим знаком, ступеня схожості між торговою маркою і знаком та між ототожнюваними з ними товарами або послугами; враховуючи, що способи визначення імовірності виникнення плутанини і, зокрема тягар доказування, є питанням, яке регулюється національними Процедурними нормами, яким ця Директива не завдає шкоди;

Враховуючи, що з метою забезпечення правової достовірності та не завдаючи шкоди інтересам власника раніш отриманої торгової марки, важливо передбачити, що останній не може ані вимагати проголошення недійсною, ані чинити опір використанню торгової марки, що є більш пізньою, ніж його власна, і використання якої він допускав протягом значного періоду часу, якщо заяву про надання цієї пізнішої торгової марки не було зроблено недобросовісно;

Враховуючи, що всі держави-члени Співтовариства є сторонами Паризької конвенції про захист промислової власності; враховуючи, що необхідно, щоб положення цієї Директиви повністю відповідали положенням Паризької конвенції; враховуючи, що ця Директива не зачіпає зобов'язання держав-членів, які випливають з Паризької конвенції; враховуючи, що у необхідних випадках застосовується другий підпункт Статі 234 Договору,

ПРИЙНЯЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Ця Директива застосовується до кожної товарної марки щодо товарів і послуг, яка підлягає реєстрації чи поданню заяви про реєстрацію в якості окремої торгової марки, загальної торгової марки чи гарантійного знака або знака сертифікації в державі-члені, або до такої торгової марки, яка підлягає реєстрації чи поданню заяви про реєстрацію в Управлінні торгових марок Бенілюксу або міжнародній реєстрації, яка є чинною в державі-члені.

Торгова марка може складатися з будь-якого знака, який можна представити у графічній формі, зокрема слів, включаючи власні імена, малюнків, літер, цифр, зображень товарів чи їхніх упаковок, за умови, що такі знаки здатні розрізняти товари чи послуги одного підприємства від товарів чи послуг інших підприємств.

1. Не реєструються або, якщо їх вже зареєстровано, підлягають проголошенню недійсними:

(a) знаки, які не можуть становити торгові марки;

(b) торгові марки, позбавлені будь-якої своєрідності;

(c) торгові марки, які складаються виключно зі знаків чи символів, які можуть слугувати в торгівлі для позначення типу, якості, кількості, призначення, цінності, географічного походження або часу виготовлення товарів чи надання послуг або інших характеристик товарів чи послуг;

(d) торгові марки, які складаються виключно зі знаків та символів, які стали звичайними у загальновживаній мові або в добросовісній і усталеній практиці торгівлі;

(e) знаки, які складаються виключно із:

- зображення, яке випливає з природи самих товарів, або

- зображення товарів, необхідного для отримання технічного результату, або

- зображення, яке надає значної цінності товарам;

(f) торгові марки, які суперечать державній політиці чи загальноприйнятим принципам моралі;

(g) торгові марки, які за своєю природою вводять в оману громадськість, наприклад в тому, що стосується характеру, якості або географічного походження товарів чи послуг;

(h) торгові марки, які не були санкціоновані компетентними органами влади і повинні бути відхилені чи визнанні недійсними згідно зі Статтею 6ter Паризької конвенції про захист промислової власності (далі - "Паризька конвенція").

2. Будь-яка держава-член може передбачити, що торгова марка не повинна реєструватися або, якщо її вже зареєстровано, підлягає оголошенню недійсною, якщо:

(a) використання цієї торгової марки може бути заборонено відповідно до положень законодавства, іншого, ніж законодавство щодо торгових марок, відповідної держави-члена чи Співтовариства;

(b) торгова марка включає знак, що має високе символічне значення, зокрема, релігійний символ;

(c) торгова марка включає символи, емблеми і щити герба, інші, ніж ті, що регулюються Статтею 6 Паризької конвенції, і належать до громадських інтересів, якщо згоду на її реєстрацію було надано відповідними органами згідно із законодавством держави-члена;

(d) заяву про реєстрацію торгової марки було зроблено подавцем недобросовісно.

3. Не слід відмовляти в реєстрації торгової марки або проголошувати її недійсною відповідно до параграфів 1 (b), (c) і (d), якщо до дати подання заяви про реєстрацію і після використання торгової марки вона набула своєрідності. Будь-яка держава-член може, окрім того, передбачити, що це положення також застосовується, якщо своєрідність було набуто після дати подання заяви про реєстрацію чи після дати реєстрації.

4. Будь-яка держава-член може передбачити, що, шляхом відступу від попередніх параграфів, підстави для відмови в реєстрації чи визнання недійсності, чинні у даній державі до дати набуття чинності положеннями, необхідними для виконання цієї Директиви, застосовуються до торгових марок, стосовно яких було зроблено заяву до цієї дати.

1. Торгова марка не реєструється або, якщо її вже зареєстровано, підлягає визнанню недійсною:

(a) якщо вона є тотожною до раніш зареєстрованої торгової марки, а товари чи послуги, щодо яких подано заяву на реєстрацію торгової марки, - тотожними до тих товарів чи послуг, стосовно яких згадана раніш зареєстрована торгова марка користується захистом;

(b) якщо внаслідок своєї тотожності чи схожості з раніш зареєстрованою торговою маркою, а також тотожності чи схожості товарів або послуг, які охоплюються цими торговими марками, існує імовірність виникнення плутанини серед громадськості, включаючи імовірність виникнення асоціацій з раніш зареєстрованою торговою маркою.

1. "Раніш зареєстровані торгові марки" у значенні пункту 1 означають:

(a) торгові марки наступних типів з датами подання заяви на реєстрацію, що передують даті подання заяви на реєстрацію даної торгової марки, із врахуванням у відповідних випадках претензій на пріоритет таких торгових марок;

(i) торгові марки Співтовариства;

(ii) торгові марки, зареєстровані в одній з держав-членів або, у разі Бельгії, Люксембургу чи Нідерландів - в Управлінні торгових марок Бенілюксу;

(iii) торгові марки, зареєстровані відповідно до міжнародних угод, чинних в державі-члені;

(b) торгові марки Співтовариства, які вмотивовано претендують на старшинство, згідно з Постановою про торгову марку Співтовариства, щодо торгової марки, про яку йдеться в пунктах (a) (i) та (ii), навіть якщо від останньої відмовилися або вона втратила чинність;

(c) заяви на отримання торгових марок, про які йдеться в пунктах (a) і (b) і які підлягають реєстрації;

(d) торгові марки, які на день подання заяви на реєстрацію торгової марки чи, у відповідних випадках, такі, щодо яких висуваються претензії на пріоритет стосовно подання заяви на реєстрацію торгової марки, є загальновідомими в державі-члені у тому значенні, в якому слово "загальновідомий" використовується в Статті 6 bis Паризької конвенції.

2. Окрім того, торгова марка не реєструється або, якщо її вже зареєстровано, підлягає визнанню недійсною, коли вона є тотожною чи схожою на раніш зареєстровану торгову марку Співтовариства у значенні параграфа 2 і має бути або вже була зареєстрована для товарів чи послуг, які не є схожими на ті, для яких було раніш зареєстровано торгову марку, якщо ця торгова марка Співтовариства має добре ім'я в Співтоваристві, і використання пізнішої торгової марки без належних причин матиме нечесні переваги або буде завдавати шкоди своєрідності чи доброму імені раніш зареєстрованої торгової марки Співтовариства.

3. Окрім того, будь-яка держава-член може передбачати, що торгова марка не реєструється або, якщо її вже зареєстровано, підлягає визнанню недійсною, коли:

(a) ця торгова марка є тотожною чи схожою на ранішу національну торгову марку у значенні пункту 2 і має бути або вже була зареєстрована для товарів чи послуг, які не є схожими на ті, для яких було зареєстровано ранішу торгову марку, якщо ця раніша торгова марка має добре ім'я у відповідній державі-члені, і використання пізніш зареєстрованої торгової марки без належних причин матиме нечесні переваги або буде завдавати шкоди своєрідності чи доброму імені раніш зареєстрованої торгової марки;

(b) права на незареєстровану торгову марку чи на інший знак, що використовувався в процесі торгівлі, були набуті до дня подання заяви на реєстрацію наступної торгової марки або дня пріоритету, на який висуваються претензії стосовно заяви на реєстрацію пізнішої торгової марки, і ця незареєстрована торгова марка чи інший знак надає її власнику право на заборону використання пізнішої торгової марки;

(c) використання цієї торгової марки може бути заборонено на підставі ранішого права, іншого, ніж права, про які йдеться в пунктах 2 та 4 (b) і, зокрема: