РАДА КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОЇ СПІВДРУЖНОСТІ,

З огляду на Угоду, укладену Європейською економічною співдружністю та, зокрема, на її Статтю 100,

Зважаючи на пропозицію Комісії (1),

Враховуючи думку Європейського Парламенту (2),

Беручи до уваги думку Комітету з економічних та соціальних питань (3),

Оскільки напівпровідникові вироби грають все важливішу роль в багатьох галузях промисловості, і напівпровідникова технологія може вважатися такою, що має основне значення для індустріального розвитку країн Співдружності;

Оскільки функції напівпровідникових виробів у великій мірі залежать від топографії напівпровідників, і оскільки розробка таких топографій потребує інвестування значної кількості людських, технічних та фінансових ресурсів, хоча топографія таких виробів може відтворюватися за рахунок коштів, необхідних для їх самостійної розробки;

Оскільки топографія напівпровідникових виробів в наш час не в повній мірі охороняється чинним законодавством в усіх державах-членах ЄЕС, і така охорона, там, де вона існує, має різні відмінні риси;

Оскільки деякі існуючі відмінності в правовій охороні напівпровідникових виробів, що обумовлені законодавствами держав-членів ЄЕС, мають безпосередній та негативний вплив на функціонування загального ринку стосовно напівпровідникових виробів, та ці відмінності можуть стати більш суттєвими при введенні нового законодавства щодо цього предмета в державах-членах ЄЕС;

Оскільки необхідно усунути існуючі відмінності, що мають такий вплив, а також зашкодити виникненню нових відмінностей, що мають негативний вплив на загальний ринок;

Оскільки, що стосується поширення охорони осіб за межами Співдружності, то держави-члени ЄЕС повинні мати право діяти від свого власного імені, якщо рішення Співдружності не було прийнято протягом обмеженого періоду часу;

Оскільки правова структура країн Співдружності стосовно охорони топографії напівпровідникових виробів може, в першому випадку, обмежуватися певними основними принципами, викладеними в положеннях, в яких зазначено, хто і що повинно охоронятися, виключні права, на які особи, які підлягають охороні, можуть покластися при наданні дозволу або накладенні заборони на певні дії, винятки з цих прав та строк охорони;

Оскільки в наш час можна розглянути інші питання з точки зору національного законодавства, зокрема, чи є реєстрація або збереження матеріалу необхідними як умова надання охорони, та, беручи до уваги виняток, зроблений ліцензіям з єдиної причини, що полягає в закінченні певного періоду часу, чи можуть видаватися примусові ліцензії на топографію, що охороняється, та за яких умов;

Оскільки охорона топографії напівпровідникових виробів, у відповідності з цією Директивою, не повинна зашкоджувати застосуванню таких самих видів охорони;

Оскільки подальші заходи стосовно правової охорони топографії напівпровідникових виробів в країнах Співдружності можуть підлягати розгляду на останній стадії, якщо це необхідно, тоді як застосування загальних основних принципів всіма державами-членами ЄЕС, у відповідності з положеннями цієї Директиви, представляють собою нагальну необхідність,

ЗАТВЕРДИЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Визначення

1. Для цілей цієї Директиви:

(a) термін "напівпровідниковий виріб" повинен означати кінцеву або проміжну форму будь-якого виробу:

(i) який складається з основи, що містить шар напівпровідникового матеріалу; та

(ii) який має один або більше інших шарів провідникового, ізоляційного чи напівпровідникового матеріалу, які розміщені відповідно до попередньо визначеної тримірної структури; та

(iii) який призначений для виконання виключно електронної функції або електронної функції наряду з іншими функціями;

(b) "топографія" напівпровідникового виробу повинна означати ряд пов'язаних між собою елементів, будь-яким чином зафіксованих чи закодованих,

(i) які представляють собою тримірну структуру розміщення шарів, з яких складається напівпровідниковий виріб; та

(ii) в ряді яких кожний елемент має повністю або частково структуру поверхні напівпровідникового виробу на будь-якій стадії його виробництва;

(c) "використання з комерційною ціллю" означає продаж, оренду, лізинг або інший спосіб використання з комерційною ціллю, або пропозицію, зроблену з цією ціллю.

Проте, для цілей Статті 3(4), 4(1), 7(1), (3) і (4) "використання з комерційною ціллю" не повинно включати використання в умовах конфіденційності у такій мірі, що подальше використання топографії не може здійснюватися третіми сторонами, за винятком тих випадків, коли топографія використовується в умовах дотримання конфіденційності, яка вимагається заходами, ужитими у відповідності зі Статтею 223(1) (b) Угоди.

2. Рада, яка діє згідно з рішенням кваліфікованої більшості стосовно пропозиції Комісії, може змінювати параграф 1(a) (i) і (ii) з метою затвердження цих положень в світлі технічного прогресу.

1. Держави-члени ЄЕС повинні охороняти топографію напівпровідникових виробів шляхом затвердження законодавчих положень, які надають виключні права у відповідності з положеннями Директиви.

2. Топографія напівпровідникового виробу повинна охоронятися настільки, наскільки вона задовольняє умови, які заключаються в тому, що ця топографія має бути результатом інтелектуальної праці творця та не становити собою звичайну загальновідому річ в напівпровідниковій промисловості. Якщо технологія напівпровідникового виробу складається з елементів, що є загальновідомими в напівпровідниковій промисловості, вона повинна охоронятися тільки у мірі, до якої комбінація цих елементів, взята як єдине ціле, відповідає вищезазначеним умовам.

1. Згідно з параграфами 2-5, право на охорону повинно застосовуватися на користь осіб, які є авторами топографії напівпровідникових виробів.

2. Держави-члени ЄЕС можуть забезпечити, щоб,

(a) якщо топографія була створена автором в процесі роботи за наймом, право на охорону повинно застосовуватися на користь роботодавця автора до тих пір, поки строки найму не обумовлять інакше;

(b) якщо топографія була створена за контрактом, крім трудового контракту, право на охорону повинно застосовуватися на користь сторони контракту, за яким ця топографія була введена в експлуатацію, якщо контракт не передбачає ніщо інше.

3. (a) Що стосується осіб, на які робиться посилання в параграфі 1, право на охорону повинно застосовуватися на користь фізичних осіб, які є громадянами держави-члена ЄЕС або які постійно мешкають на території держави-члена ЄЕС,

(b) якщо держава-член ЄЕС розробила положення у відповідності з параграфом 2, право на охорону повинно застосовуватися на користь:

(i) фізичних осіб, які є громадянами держави-члена ЄЕС або які постійно мешкають на території держави-члена ЄЕС;

(ii) компаній або інших юридичних осіб, які мають реальне та діюче промислове чи комерційне підприємство на території держави-члена ЄЕС.

4. Якщо право на охорону не виникає у відповідності з іншими положеннями цієї Статті, воно повинно застосовуватися на користь осіб, зазначених в параграфі 3(b) (i) та (ii):

(a) які першими використали з комерційною метою в межах держави-члени ЄЕС топографію, яка ніде в світі до цього часу не використовувалася; та

(b) яким, у виключному порядку, було надане право на комерційне використання топографії в усіх країнах Співдружності особою, яка мала право розпоряджатися ним.

5. Право на охорону повинно також застосовуватися на користь правонаступників осіб, зазначених в параграфах 1-4.

6. Згідно з параграфом 7, держави-члени ЄЕС можуть вести переговори та укладати договори чи угоди з третіми сторонами та багатосторонні конвенції стосовно правової охорони топографії напівпровідникових виробів, беручи до уваги закон Європейської економічної співдружності та, зокрема, правила, що були встановлені цією Директивою.

7. Держави-члени ЄЕС можуть вступати в переговори з третіми сторонами з метою подовження строку права на охорону для осіб, які не мають ніякої користі від використання цього права на охорону, згідно з положеннями цієї Директиви. Держави-члени ЄЕС, які вступають в переговори, повинні проінформувати про це Комісію.

Якщо держава-член ЄЕС бажає подовжити строк охорони для осіб, які в протилежному випадку не отримають користі від охорони права, згідно з положеннями цієї Директиви, або якщо вона бажає укласти договір чи угоду стосовно подовження строку охорони з державою-членом ЄЕС, вона повинна повідомити про це Комісію. Комісія повинна проінформувати про це інші держави-члени ЄЕС. Держава-член ЄЕС повинна утримуватися від надання охорони або укладення договору чи угоди протягом одного місяця, починаючи від дати надання повідомлення Комісії. Проте, якщо протягом цього періоду Комісія повідомить державу-член ЄЕС про свій намір подати пропозицію Раді для всіх держав-членів ЄЕС щодо подовження строку охорони по відношенню до осіб або держави, якої це стосується та яка не є членом ЄЕС, держава-член ЄЕС повинна утримуватися від подовження строку охорони чи укладення договору чи угоди протягом двох місяців, починаючи від дати надання повідомлення державою-членом ЄЕС.

Якщо до кінця цього двохмісячного періоду Комісія подасть таку пропозицію до Ради, держава-член ЄЕС повинна утримуватися від подовження строку охорони чи укладення договору чи угоди протягом чотирьох місяців, починаючи від дати подання цієї пропозиції.