Статус Угоди див.

Договірні сторони,

усвідомлюючи необхідність полегшення й розвитку в Європі міжнародних перевезень внутрішнім водним транспортом;

ураховуючи очікуване збільшення вантажних міжнародних перевезень у результаті розширення міжнародної торгівлі;

підкреслюючи важливу роль внутрішнього водного транспорту, який порівняно з іншими видами внутрішнього транспорту має економічні й екологічні переваги та характеризується наявністю надлишкової інфраструктури й вантажопідйомності суден і тому може зумовити зниження соціальних витрат і негативного впливу на навколишнє середовище з боку внутрішнього транспорту в цілому;

будучи переконаними, що для підвищення ефективності міжнародних перевезень у внутрішньому водному сполученні в Європі і їхньої привабливості для споживачів необхідно створити правову базу, яка визначає погоджений план розвитку й будівництва мережі внутрішніх водних шляхів міжнародного значення на основі погоджених параметрів інфраструктури й експлуатаційних параметрів;

домовилися про таке:

Договірні сторони приймають положення цієї Угоди як погоджений план розвитку й будівництва мережі внутрішніх водних шляхів, що далі називається "мережа внутрішніх водних шляхів міжнародного значення" або "мережа водних шляхів категорії E", який вони мають намір здійснювати в рамках своїх відповідних програм. Мережа водних шляхів категорії E включає внутрішні водні шляхи й порти міжнародного значення, які зазначено в додатках I й II до цієї Угоди.

Мережа внутрішніх водних шляхів міжнародного значення, про яку йдеться в статті 1, повинна відповідати характеристикам, зазначеним у додатку III до цієї Угоди, або буде приведена у відповідність до положень цього додатка в ході робіт з подальшої модернізації.

Додатки до цієї Угоди є складовою частиною Угоди.

Депозитарієм цієї Угоди є Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй.

1. Ця Угода відкрита для підписання у Відділенні Організації Об'єднаних Націй у Женеві державами, що є членами Європейської економічної комісії Організації Об'єднаних Націй або допущені до участі в роботі Комісії з консультативним статусом відповідно до пунктів 8 й 11 Положення про коло ведення Комісії, з 1 жовтня 1996 року до 30 вересня 1997 року.

2. Таке підписання підлягає ратифікації, прийняттю або затвердженню.

1. Ця Угода підлягає ратифікації, прийняттю або затвердженню відповідно до пункту 2 статті 5.

2. Ратифікація, прийняття або затвердження здійснюються шляхом здачі на зберігання Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй відповідного документа.

1. До цієї Угоди може приєднатися будь-яка держава, зазначена в пункті 1 статті 5, з 1 жовтня 1996 року.

2. Приєднання здійснюється шляхом здачі на зберігання Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй відповідного документа.

1. Ця Угода набирає чинності після закінчення 90 днів з того дня, в який уряди п'яти держав здадуть на зберігання документ про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання за умови, що один чи кілька внутрішніх водних шляхів мережі внутрішніх водних шляхів міжнародного значення безперервно з'єднують території принаймні трьох держав, які здали на збереження такий документ.

2. У випадку невиконання цієї умови Угода набирає чинності після закінчення 90 днів із дня здачі на зберігання документа про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання, за наявності якого цю умову буде виконано.

3. Стосовно кожної держави, що здасть на зберігання документ про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання після дати, починаючи з якої обчислюється строк 90 днів, зазначений у пунктах 1 й 2 цієї статті, Угода набирає чинності після закінчення 90 днів із дня здачі на зберігання цього документа.

1. Жодне положення цієї Угоди не повинно тлумачитись як таке, що перешкоджає якій-небудь з Договірних сторін уживати сумісних зі Статутом Організації Об'єднаних Націй і обмежених ситуацією, що склалася, заходів, які вона вважає необхідними для забезпечення своєї зовнішньої чи внутрішньої безпеки.

2. Ці заходи, що повинні мати тимчасовий характер, негайно доводяться до відома депозитарію із зазначенням їхнього характеру.

1. Будь-який спір між двома чи більше Договірними сторонами стосовно тлумачення або застосування цієї Угоди, який Сторони в спорі не будуть спроможні вирішити шляхом переговорів чи іншими засобами врегулювання, передається в арбітраж за заявою однієї з Договірних сторін, між якими виник спір, і подається на розгляд відповідно одному чи кільком арбітрам, що обираються за спільною згодою Сторін у спорі. Якщо протягом трьох місяців із дня подання прохання про розгляд справи в арбітражі Сторони в спорі не дійдуть згоди стосовно вибору арбітра чи арбітрів, кожна із цих Сторін може звернутися до Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй із проханням про призначення єдиного арбітра, якому спір передається на вирішення.

2. Рішення арбітра чи арбітрів, призначених відповідно до положень пункту 1 цієї статті, має обов'язкову силу для Договірних сторін у спорі.

Будь-яка держава може під час підписання цієї Угоди або під час здачі на зберігання документа про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання зробити заяву про те, що вона не вважає себе зв'язаною статтею 10 цієї Угоди.

1. До цієї Угоди можуть уноситися поправки відповідно до процедури, передбаченої в цій статті, за винятком випадків, передбачених у статтях 13 і 14.

2. На прохання будь-якої Договірної сторони будь-яка запропонована нею поправка до цієї Угоди розглядається Основною робочою групою з внутрішнього водного транспорту Європейської економічної комісії Організації Об'єднаних Націй.

3. У випадку схвалення запропонованої поправки більшістю у дві третини Договірних сторін, які присутні й беруть участь у голосуванні, Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй перепроваджує її всім Договірним сторонам для її прийняття.

4. Будь-яка запропонована поправка, що перепроваджується відповідно до пункту 3 цієї статті, набирає чинності стосовно всіх Договірних сторін через три місяці з моменту закінчення періоду тривалістю дванадцять місяців, що обчислюється з дати її перепровадження, якщо протягом цього дванадцятимісячного періоду Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй не буде повідомлено про заперечення проти пропонованої поправки якою-небудь державою, що є Договірною стороною.

5. Якщо проти пропонованої поправки було надіслане повідомлення про заперечення відповідно до пункту 4 цієї статті, поправка вважається не прийнятою й не має сили.

1. До додатків I й II до цієї Угоди можуть уноситися поправки згідно з процедурою, викладеною в цій статті.

2. На прохання будь-якої Договірної сторони будь-яка запропонована нею поправка до додатків I й II до цієї Угоди розглядається Основною робочою групою з внутрішнього водного транспорту Європейської економічної комісії Організації Об'єднаних Націй.

3. У випадку схвалення запропонованої поправки більшістю у дві третини Договірних сторін, які присутні й беруть участь у голосуванні, Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй перепроваджує її безпосередньо заінтересованим Договірним сторонам для її прийняття. Для цілей цієї статті Договірна сторона вважається безпосередньо заінтересованою, якщо у випадку включення нового внутрішнього водного шляху чи порту міжнародного значення або у випадку їхньої відповідної зміни її територія перетинається цим внутрішнім водним шляхом або якщо порт, що розглядається, розташований на зазначеній території.

4. Будь-яка запропонована поправка, що перепроваджується відповідно до пунктів 2 й 3 цієї статті, уважається прийнятою, якщо протягом шести місяців з дати її перепровадження депозитарієм жодна з безпосередньо заінтересованих Договірних сторін не повідомить Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй про те, що вона заперечує проти запропонованої поправки.

5. Будь-яка прийнята в такий спосіб поправка перепроваджується Генеральним секретарем Організації Об'єднаних Націй усім Договірним сторонам і набирає чинності через три місяці з дня перепровадження її депозитарієм.

6. Якщо проти пропонованої поправки було надіслане повідомлення про заперечення відповідно до пункту 4 цієї статті, поправка вважається не прийнятою й не має сили.

7. Секретаріат Європейської економічної комісії невідкладно інформує депозитарія про Договірні сторони, що безпосередньо заінтересовані в запропонованій поправці.

1. До додатка III до цієї Угоди можуть уноситися поправки відповідно до процедури, передбаченої в цій статті.

2. На прохання будь-якої Договірної сторони будь-яка запропонована нею поправка до додатка III до цієї Угоди розглядається Основною робочою групою з внутрішнього водного транспорту Європейської економічної комісії Організації Об'єднаних Націй.

3. У випадку схвалення запропонованої поправки більшістю Договірних сторін, які присутні й беруть участь у голосуванні, Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй перепроваджує її всім Договірним сторонам для її прийняття.

4. Будь-яка запропонована поправка, що перепроваджується відповідно до пункту 3 цієї статті, уважається прийнятою, якщо протягом шести місяців з дати її перепровадження одна п'ята чи більше Договірних сторін не повідомлять Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй про те, що вони заперечують проти запропонованої поправки.

5. Будь-яка поправка, прийнята відповідно до пункту 4 цієї статті, перепроваджується Генеральним секретарем Організації Об'єднаних Націй усім Договірним сторонам і набирає чинності через три місяці з дня її перепровадження стосовно всіх Договірних сторін, за винятком тих, які вже повідомили Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй про своє заперечення проти пропонованої поправки протягом шести місяців із дня її перепровадження відповідно до пункту 4 статті.

6. Якщо одна п'ята чи більше Договірних сторін повідомить про заперечення проти запропонованої поправки відповідно до пункту 4 цієї статті, поправка вважається не прийнятою й не має сили.

1. Будь-яка Договірна сторона може денонсувати цю Угоду шляхом письмового повідомлення, адресованого Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй.

2. Денонсація набирає чинності після закінчення одного року з дня одержання Генеральним секретарем зазначеного повідомлення.

Якщо після набрання чинності цією Угодою число Договірних сторін складе менше п'яти протягом якого-небудь періоду послідовних дванадцяти місяців, Угода втрачає силу після закінчення дванадцяти місяців після дати, починаючи з якої п'ята держава перестала бути Договірною стороною.

Крім таких сповіщень і повідомлень, що можуть визначатися в цій Угоді, функції Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй як депозитарію визначаються в Частині VII Віденської конвенції про право міжнародних договорів, укладеної 23 травня 1969 року.

Оригінал цієї Угоди, тексти якого англійською, російською та французькою мовами є рівноавтентичними, здається на зберігання Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй.

На посвідчення чого ті, що підписалися нижче, належним чином на те вповноважені, підписали цю Угоду.

Учинено в Женеві 19 січня 1996 року.

1. Усі внутрішні водні шляхи міжнародного значення (водні шляхи категорії E) мають дво-, чотири- або шестизначні номери, яким передує літера "E".

2. Основні елементи мережі водних шляхів категорії E мають двозначні номери, а їхні відгалуження й другорядні відгалуження ("відгалуження відгалужень") - відповідно чотири- й шестизначні номери.

3. Магістральні внутрішні водні шляхи, здебільшого північно-південного напрямку, що забезпечують доступ до морських портів і з'єднують один морський басейн з іншим, мають номери 10, 20, 30, 40 та 50, що зростають із заходу на схід.

4. Магістральні внутрішні водні шляхи, здебільшого західно-східного напрямку, що перетинають три чи більше внутрішніх водних шляхів, зазначених у пункті 3 вище, мають номери 60, 70, 80 та 90, що зростають з півночі на південь.

5. Інші основні внутрішні водні шляхи мають двозначні номери, що знаходяться між номерами двох магістральних внутрішніх водних шляхів, які зазначено в пунктах 3 й 4 вище і між якими вони розташовані.

6. У випадку відгалужень (або відгалужень відгалужень) перші дві (або чотири) цифри вказують на відповідний важливіший елемент мережі водних шляхів, а дві інші являють собою порядкові номери конкретних відгалужень, що присвоюються в напрямку від початку до кінця більш високого елемента мережі, як він описаний у таблиці нижче. Парні номери використовуються для позначення правосторонніх відгалужень, а непарні - лівосторонніх.