Статус Конвенції див.

Держави-члени Ради Європи, які підписали цю Конвенцію,

Вважаючи, що боротьба із злочинністю, яка все більше стає міжнародною проблемою, вимагає використання сучасних та ефективних методів у міжнародному масштабі;

Впевнені у необхідності проводити спільну кримінальну політику, спрямовану на захист суспільства;

Усвідомлюючи необхідність поваги до людської гідності та сприяння реабілітації правопорушників;

Зважаючи на те, що метою Ради Європи є досягнення більшої єдності між її членами;

Домовились про таке:

Для цілей цієї Конвенції:

(a) "Європейське судове рішення у кримінальній справі" означає будь-яке остаточне рішення, винесене кримінальним судом Договірної Сторони в результаті кримінального провадження;

(b) "Злочин" включає, крім дій, що регулюються кримінальним законодавством, дії, що регулюються правовими положеннями, переліченими в Додатку II до цієї Конвенції, за умови, що коли ці положення надають компетенцію адміністративному органу, у особи, якої це стосується, повинна існувати можливість розгляду справи у суді;

(c) "Вирок" означає встановлення санкції;

(d) "Санкція" означає будь-яке покарання чи інший захід, ясно накладений на особу, стосовно злочину, в Європейському судовому рішенні у кримінальній справі, чи в "ordonance penale";

(e) "позбавлення прав" означає будь-яке позбавлення чи призупинення права, або будь-яке обмеження чи втрату правоздатності;

(f) "Вирок, винесений у відсутність обвинуваченого (in absentia)" означає будь-яке рішення, що вважається таким згідно пункту 2 Статті 21,;

(g) "постанова у кримінальній справі (ordonance penale)" означає будь-яке з рішень, винесених в іншій Договірній Стороні та перелічених в Додатку III до цієї Конвенції.

(a) Загальні умови виконання

Ця Частина застосовується до:

(a) санкцій, що включають позбавлення волі;

(b) штрафів та конфіскацій;

(c) позбавлення прав.

1. Договірна Держава є компетентною у справах та за умов, викладених у цій Конвенції, виконувати санкцію, встановлену в іншій Договірній Державі, яка може виконуватися в цій останній Державі.

2. Ця компетенція може здійснюватися лише за запитом іншої Договірної Держави.

1. Санкція може виконуватися іншою Договірною Державою тільки у разі, якщо згідно із її законодавством дія, за яку була встановлена санкція, була б злочином в разі її вчинення на її території, та особа, якій було встановлено санкцію, підлягала би покаранню, в разі якщо вона вчинила б цю дію там.

2. Якщо вирок стосується двох чи більше злочинів, не всі з яких відповідають вимогам пункту 1, Держава винесення вироку зазначає, яка частина санкції застосовується до злочинів, що відповідають таким вимогам.

Держава винесення вироку може запитати іншу Договірну Державу виконати санкцію лише якщо виконано одну чи більше з наступних умов:

(a) якщо засуджена особа постійно проживає в іншій Державі;

(b) якщо виконання санкції в іншій Державі вірогідно покращить перспективи соціальної реабілітації засудженої особи;

(c) якщо, в разі коли санкція передбачає позбавлення волі, санкція може бути виконана після виконання іншої санкції, що передбачає позбавлення волі, яку засуджена особа відбуває чи має відбути в іншій Державі;

(d) якщо інша Держава є Державою походження засудженої особи і заявила про своє бажання прийняти відповідальність за виконання такої санкції;

(e) якщо вона вважає, що вона сама не може виконати санкцію, навіть за допомогою видачі, а інша Держава може.

У виконанні, запитаному згідно з попередніми положеннями, не може бути відмовлено цілком або частково, за винятком випадків:

(a) коли виконання суперечить основним принципам правової системи запитуваної Держави;

(b) коли запитувана Держава вважає, що злочин, за який винесено вирок, має політичний характер чи є суто військовим;

(c) коли запитувана Держава вважає, що існують істотні підстави для висновку про те, що винесення вироку чи його суворість обумовлені расовими, релігійними, національними міркуваннями чи політичними переконаннями;

(d) коли виконання суперечило б міжнародним зобов'язанням запитуваної Держави;

(e) коли діяння вже є предметом переслідування в запитуваній Державі чи коли запитувана Держава вирішує розпочати переслідування щодо цього діяння;

(f) коли компетентні органи запитуваної Держави вирішили не розпочинати переслідування чи припинили вже розпочате переслідування щодо того самого діяння;

(g) коли діяння було вчинено поза територією запитуючої Держави;

(h) коли запитувана Держава не може виконати санкцію;

(i) коли запит базується на Статті 5 (e) і жодна з інших умов, зазначених у цій Статті, не задовольняється;

(j) коли запитувана Держава вважає, що запитуюча Держава сама в змозі виконати санкцію;

(k) коли вік засудженої особи на час скоєння злочину був таким, що вона не могла б бути покарана в запитуваній Державі;

(l) коли згідно з законодавством запитуваної Держави накладена санкція вже не може бути виконана за строком давності;

(m) коли та в тій мірі, в якій вирок встановлює позбавлення прав.

Запит про виконання не повинен задовольнятися, якщо виконання суперечить принципам, визнаним в Розділі 1 Частини III цієї Конвенції.

(b) Наслідки передачі виконання

Для цілей пункту 1 Статті 6 та застереження, зазначеного в пункті (c) Додатка I до цієї Конвенції будь-яка дія, що перериває чи призупиняє перебіг строку давності, належним чином виконана органами Держави винесення вироку, вважається такою, що має такий самий ефект при обчисленні строку давності в запитуваній Державі згідно з законодавством цієї Держави.

1. Засуджена особа, позбавлена волі в запитуючій Державі, яка була видана запитуваній Державі з метою виконання, не повинна переслідуватися, каратися чи позбавлятися волі з огляду на виконання вироку чи ордеру на арешт за будь-який злочин, скоєний до її передачі, окрім того, за який було призначено вирок, що підлягає виконанню, а також не повинна обмежуватися в своїй особистій свободі з будь-якої причини, окрім наступних випадків:

(a) коли Держава, яка її видає, дає згоду. Запит про згоду подається у супроводі усіх відповідних документів та правового запису будь-якої заяви обвинуваченої особи щодо злочину, про який йде мова. Згода надається, коли злочин, через який вона запитується, тягнув би за собою видачу відповідно до законодавства Держави, яка робить запит про виконання, чи коли екстрадиція виключалася б лише за причини розміру покарання;

(b) коли засуджена особа, маючи можливість залишити територію Держави, до якої вона була видана, не зробила цього протягом 45 днів після остаточного відбування покарання, чи повернулася на цю територію після того, як залишила її.

2. Однак, Держава, до якої звернуто запит про виконання, може вжити будь-який захід, необхідний для усунення особи із своєї території, чи будь-які заходи, необхідні згідно з її законодавством, включаючи заочний розгляд, аби уникнути будь-яких правових наслідків закінчення строку давності.

1. Виконання регулюється законодавством запитуваної Держави і тільки ця Держава компетентна приймати усі відповідні рішення, такі як рішення про умовне звільнення.

2. Тільки запитуюча Держава має право приймати рішення за будь-яким зверненням про перегляд вироку.

3. Обидві Держави мають право амністії чи помилування.

1. Якщо Держава винесення вироку зробила запит про виконання, вона сама вже не може починати виконання санкції, якої стосується запит. Однак, Держава винесення вироку може розпочати виконання, що включає позбавлення волі, коли засуджена особа вже утримується на території цієї Держави на час представлення запиту.

2. Право на виконання повертається до запитуючої Сторони:

(a) якщо вона відкликає свій запит, до того як запитувана Сторона повідомила її про свій намір вжити заходів за запитом;

(b) якщо запитувана Держава повідомляє про відмову вжити заходів за запитом;

(c) якщо запитувана Держава ясно відмовилася від свого права на виконання. Така відмова є можливою тільки якщо обидві Держави, яких це стосується, погодилися на це, або якщо виконання більш не можливе в запитуваній Державі. В останньому випадку, відмова, якої вимагає запитуюча Сторона, є обов'язковою.

1. Компетентні органи запитуваної Держави припиняють виконання, як тільки вони дізнаються про будь-яке помилування, амністію чи заяву про перегляд вироку чи будь-яке інше рішення, через яке санкція більш не може виконуватися. Те саме стосується стягнення штрафу, коли засуджена особа сплатила його компетентному органу запитуючої Держави.

2. Запитуюча Держава без затримки повідомляє запитувану Державу про будь-яке рішення чи процесуальний захід, прийняті на її території, який призводить до припинення права на виконання згідно з попереднім пунктом.

(c) Різні положення

1. Транзит через територію Договірної Держави затриманої особи, яка передається третій Договірній Державі на виконання цієї Конвенції, дозволяється на запит Держави, в якій утримується особа. Держава транзиту може вимагати отримання будь-якого відповідного документа, перш ніж приймати рішення за запитом. Особа, яка передається, залишається під вартою на території Держави транзиту, якщо Держава, з якої вона передається, не вимагає її звільнення.

2. Окрім випадків, коли передача запитується згідно зі Статтею 34, будь-яка Договірна Держава може відмовити у транзиті:

(a) на одній з підстав, згаданих в пунктах (b) та (c) Статті 6;

(b) на тій підставі, що особа, якої це стосується, є її власним громадянином.

3. Якщо використовується повітряний транспорт, застосовуються наступні положення:

(a) якщо не має наміру робити посадку, Держава, з якої має передаватися особа, може повідомити Державу, над чиєю територією має відбутися політ, що особа, про яку йдеться, передається згідно з цією Конвенцією. В разі незапланованої посадки, таке повідомлення має силу запиту про тимчасовий арешт, передбаченого пунктом 2 Статті 32, і робиться офіційний запит про транзит;

(b) якщо є намір посадки, робиться офіційний запит про транзит.

Договірні Держави не вимагають одна від одної відшкодування будь-яких витрат, що виникли в результаті застосування цієї Конвенції.

1. Всі запити, передбачені цією Конвенцією, мають бути складені у письмовій формі. Вони, а також всі необхідні для застосування цієї Конвенції повідомлення, надсилаються Міністерством юстиції запитуючої Держави до Міністерства юстиції запитуваної Держави, або, якщо Договірні Держави домовляються про це, безпосередньо органами запитуючої Держави до органів запитуваної Держави; вони повертаються тими ж каналами.

2. У невідкладних випадках, запити та повідомлення можуть надсилатися через Міжнародну організацію кримінальної поліції (Інтерпол).

3. Будь-яка Договірна Держава може, заявою на адресу Генерального Секретаря Ради Європи, повідомити про свій намір прийняти інші правила передачі повідомлень, зазначених в пункті 1 цієї Статті.

Запит про виконання супроводжується оригіналом чи завіреною копією рішення, виконання якого запитується, та усіма іншими необхідними документами. Оригінал, чи завірена копія, всієї кримінальної справи або її частини надсилається до запитуваної Держави, якщо вона того вимагає. Компетентний орган запитуючої Держави гарантує можливість виконання санкції.

Якщо запитувана Держава вважає, що інформація, надана запитуючою Державою, є недостатньою для застосування цієї Конвенції, вона може запитати необхідну додаткову інформацію. Вона може визначити дату для отримання такої інформації.

1. Органи запитуваної Держави негайно повідомляють органи запитуючої Держави про заходи, вжиті за запитом про виконання.

2. В разі потреби органи запитуваної Держави передають органам запитуючої Держави документ, який підтверджує, що санкція виконується.

1. За умов, викладених у пункті 2 цієї Статті, переклад запитів чи супровідних документів не вимагається.

2. Будь-яка Договірна Держава може, під час підписання чи здачі на зберігання документа про ратифікацію, прийняття чи приєднання, заявою на адресу Генерального Секретаря Ради Європи залишити за собою право вимагати, щоб запит та супровідні документи супроводжувалися перекладом на її власну мову чи одну з офіційних мов Ради Європи або одну з цих мов, яку вона зазначить. Інші Договірні Держави можуть вимагати взаємності.

3. Ця стаття не перешкоджає будь-яким положенням щодо перекладу запитів та супроводжуючих документів, що можуть міститися в угодах чи домовленостях, які діють чи можуть бути укладені між двома та більше Договірними Державами.

Докази та документи, передані на виконання цієї Конвенції, не потребують легалізації.

1. Якщо ця Конвенція не передбачає іншого, виконання вироків, винесених у відсутність обвинуваченого, та постанов у кримінальних справах здійснюється за тими самими правилами, що й інших вироків.

2. За винятком випадків, зазначених в пункті 3, вирок у відсутність обвинуваченого для цілей цієї Конвенції означає будь-який вирок, винесений судом в Договірній Державі після кримінального провадження, на слуханнях якого засуджена особа не була присутня особисто.

3. Без перешкод для пункту 2 Статті 25, пункту 2 Статті 26 та Статті 29 вироками, винесеними після слухання обвинуваченого, вважаються наступні:

(a) будь-який вирок, винесений у відсутність обвинуваченого, та будь-яка постанова у кримінальній справі, які були підтверджені чи проголошені в Державі винесення вироку після розгляду заперечення засудженої особи;

(b) будь-який вирок, винесений у відсутність обвинуваченого за апеляцією, за умови що апеляція на вирок суду першої інстанції була подана засудженою особою.

Будь-який вирок, винесений у відсутність обвинуваченого, та будь-яка постанова у кримінальній справі, які ще не підлягали апеляції чи запереченню, можуть, як тільки вони були винесені, бути передані запитуваній Державі з метою повідомлення та з огляду на виконання.

1. Якщо запитувана Держава вважає можливим вжити заходів за запитом про виконання вироку, винесеного у відсутність обвинуваченого, або постанови у кримінальній справі (ordonance penale), вона забезпечує, аби засуджена особа була особисто поінформована про рішення, винесене в запитуючій Державі.

2. При повідомленні засудженої особи також надається інформація:

(a) про те, що запит про виконання було зроблено відповідно до цієї Конвенції;

(b) про те, що єдиним можливим засобом судового захисту є заперечення, передбачене Статтею 24 цієї Конвенції;

(c) про те, що заперечення повинно бути подано до органу, який може бути визначений; що для цілей його прийнятності заперечення має відповідати положенням Статті 24 цієї Конвенції; та що засуджена особа може просити бути заслуханою органами Держави винесення вироку;

(d) про те, що якщо заперечення не подано протягом визначеного періоду, для усіх цілей цієї Конвенції вирок вважатиметься таким, що був винесений після слухання обвинуваченого.

3. Копія повідомлення невідкладно надсилається органу, який запитував про виконання.

1. Після вручення повідомлення про рішення згідно зі Статтею 23, єдиним засобом судового захисту для засудженої особи є заперечення. Таке заперечення розглядається, за вибором засудженої особи, компетентним судом запитуючої Держави, або компетентним судом запитуваної Держави. Якщо засуджена особа не зробить вибору, заперечення розглядається компетентним судом в запитуваній Державі.

2. У випадках, визначених у попередньому пункті, заперечення є прийнятним, якщо воно подане компетентному органу запитуваної Держави протягом 30 днів від дати вручення повідомлення. Цей період відраховується згідно з відповідними правилами законодавства запитуваної Держави. Компетентний орган цієї Держави невідкладно сповіщає орган, який зробив запит про виконання.

1. Якщо заперечення розглядається в запитуючій Державі, засуджена особа викликається до цієї Держави на нове слухання справи. Повідомлення про явку вручається особисто не менш ніж за 21 день до нового слухання. Цей період може бути скорочено за згодою засудженої особи. Нове слухання проводиться у суді, який є компетентним у запитуючій Державі та згідно з процедурою цієї Держави.

2. Якщо засуджена особа не з'являється особисто або не представлена відповідно до законодавства запитуючої Держави, суд оголошує заперечення недійсним і його рішення передається компетентному органу запитуваної Держави. Така сама процедура виконується, якщо суд оголошує заперечення неприйнятним. В обох випадках, вирок, винесений у відсутність обвинуваченого, чи постанова у кримінальній справі для цілей цієї Конвенції вважаються такими, що були винесені після слухання обвинуваченого.

3. Якщо засуджена особа з'являється особисто чи представлена відповідно до законодавства запитуючої Держави, та якщо заперечення оголошено прийнятним, запит про виконання вважається недійсним.

1. Якщо заперечення розглядається в запитуваній Державі, засуджена особа викликається для явки в цій Державі на нове слухання справи. Повідомлення про явку особисто вручається не менш ніж за 21 день до нового слухання. Цей період може бути скорочено за згодою засудженої особи. Нове слухання проводиться у суді, який є компетентним у запитуваній Державі та згідно з процедурою цієї Держави.

2. Якщо засуджена особа не являється особисто чи не представлена згідно з законодавством запитуваної Держави, суд оголошує заперечення недійсним. У такому випадку, та якщо суд оголошує заперечення неприйнятним, вирок, винесений у відсутність обвинуваченого, чи постанова у кримінальній справі, для цілей цієї Конвенції в цілому, вважаються такими, що були винесені після слухання обвинуваченого.

3. Якщо засуджена особа з'являється особисто чи представлена відповідно до законодавства запитуваної Держави, та якщо заперечення є прийнятним, дія розглядається судом як така, що вчинена в цій Державі. Однак, при закінченні строку давності судовий розгляд не може здійснюватись ні за яких обставин. Рішення суду, винесене у запитуючій Державі, вважається недійсним.

4. Будь-який захід щодо судового розгляду чи попереднього слідства, здійснений у Державі винесення вироку згідно з її законодавством та правилами, має таку ж чинність в запитуваній Державі, як ніби він був здійснений органами цієї Держави, за умови, що асиміляція не надає таким заходам більшого доказового значення, ніж вони мають у запитуючій Державі.

Для цілей подання заперечення та для цілей подальшого судового розгляду, особа, засуджена вироком, винесеним у відсутність обвинуваченого, чи постановою у кримінальній справі, має право на правовий захист у випадках та на умовах, передбачених законодавством запитуваної Держави та, якщо це доречно, запитуючої Держави.

Будь-які судові рішення, винесені згідно з пунктом 3 Статті 26, та виконання за ними, регулюються виключно законодавством запитуваної Держави.

Якщо особа, засуджена вироком, винесеним у відсутність обвинуваченого, чи постановою у кримінальній справі, не подає заперечення, рішення, для цілей цієї Конвенції вважається таким, що було винесено після слухання обвинуваченого.

Національні законодавства застосовуються у питаннях поновлення прав, якщо засуджена особа з незалежних від неї причин не дотрималася часових обмежень, передбачених Статтями 24, 25 та 26, чи не з'явилася особисто на слухання, призначеного для нового розгляду справи.

Якщо засуджена особа перебуває в запитуючій Державі після отримання повідомлення про прийняття її запиту про виконання вироку, який передбачає позбавлення волі, така Держава, якщо вона вважає це за необхідне з метою забезпечення виконання, може заарештувати її з метою її передачі згідно з положеннями Статті 43.

1. Коли запитуюча Держава запитує про виконання, запитувана Держава може заарештувати засуджену особу:

(a) якщо, за законодавством запитуваної Держави, злочин є таким, що виправдовує утримання під вартою, та

(b) якщо існує загроза укриття від правосуддя чи, у випадку винесення вироку у відсутність обвинуваченого, загроза приховування доказів.

2. Коли запитуюча Держава заявляє про свій намір зробити запит про виконання, запитувана Держава може, за заявою запитуючої Держави, заарештувати засуджену особу, за умови дотримання вимог підпунктів (a) та (b) попереднього пункту. У зазначеній заяві вказується злочин, за який винесено вирок, час та місце його скоєння, та міститься якомога точніше описання засудженої особи. Вона також має містити коротке викладення фактів, на яких грунтується вирок.

1. Засуджена особа тримається під вартою згідно з законодавством запитуваної Держави; законодавство цієї Держави також визначає умови, за яких вона може бути звільнена.

2. Особа, яка тримається під вартою, в будь-якому разі звільняється:

(a) після закінчення періоду, рівного строку позбавлення волі, накладеного вироком;

(b) якщо вона була заарештована згідно з пунктом 2 Статті 32, та запитувана Держава не отримала протягом 18 днів з дати арешту запит разом із документами, зазначеними у Статті 16.

1. Особа, яка утримується під вартою в запитуваній Державі згідно зі Статтею 32, та яку викликали з'явитися перед компетентним судом запитуючої Держави відповідно до Статті 25 у зв'язку із запереченням, яке вона подала, передається з цією метою на територію запитуючої Держави.

2. Після передачі, згадана особа не утримується під вартою запитуючою Державою, якщо задовольняється умова, визначена у пункті 2 (a) Статті 33, або якщо запитуюча Держава не вимагає виконання подальшого вироку. Ця особа невідкладно повертається до запитуваної Держави, якщо тільки вона не була звільнена.

1. Особа, яку викликали до компетентного суду запитуючої Держави в результаті заперечення, яке вона подала, не може бути піддана переслідуванню, покаранню або затримана в зв'язку з виконанням вироку чи постанови про затримання, а також не буде обмежувана в особистій свободі з будь-якої іншої причини, в зв'язку з будь-якою дією чи злочином, які мали місце до її відбуття з території запитуваної Держави та які не були зазначені у виклику, окрім випадків коли вона ясно дає на це згоду в письмовому вигляді. У випадку, визначеному у пункті 1 Статті 34, копія заяви про згоду надсилається Державі, з якої така особа була передана.

2. Положення попереднього пункту втрачають силу, якщо викликана особа, маючи можливість це зробити, не покинула територію запитуючої Держави протягом 15 днів після дати рішення по слуханню, на яке її викликали з'явитися, або якщо вона повертається на цю територію, покинувши її, не будучи викликаною знов.

1. Якщо запитуюча Держава зробила запит про виконання щодо конфіскації майна, запитувана Держава може тимчасово накласти арешт на таке майно, за умови, що її законодавство передбачає накладення арешту у подібних випадках.

2. Накладання арешту проводиться відповідно до законодавства запитуваної Держави, яке також визначає умови, за яких арешт може бути скасований.