Уряди Королівства Бельгія, Італійської Республіки, Великого Герцогства Люксембург, Королівства Нідерландів, Федеративної Республіки Німеччина, Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, Французької Республіки та Швейцарської Конфедерації;

враховуючи, що Сторони Брюссельського договору від 17 березня 1948 року з поправками, внесеними 23 жовтня 1954 року, вирішили зміцнювати соціальні зв'язки, які їх об'єднують, та спільно докладати всіх зусиль як через безпосередні консультації, так і в спеціалізованих установах для підвищення життєвого рівня своїх народів та сприяння гармонічному розвитку соціального обслуговування у своїх відповідних країнах;

враховуючи, що соціальна діяльність, яка регулювалася Брюссельським договором і здійснювалася до 1959 року під егідою Організації Брюссельського договору та Західноєвропейського союзу, відтепер здійснюється в рамках Ради Європи відповідно до рішення, ухваленого 21 жовтня 1959 року Радою Західноєвропейського союзу, та до резолюції (59)23, ухваленої 16 листопада 1959 року Комітетом міністрів Ради Європи;

враховуючи, що Швейцарська Конфедерація від 6 травня 1964 року бере участь у діяльності в галузі охорони здоров'я, яка здійснюється відповідно до зазначеної вище резолюції;

враховуючи, що метою Ради Європи є досягнення більшого єднання між її членами з метою сприяння, inter alia, економічному та соціальному прогресу шляхом укладання угод та прийняття спільних заходів в економічній, соціальній, культурній, науковій, правовій та адміністративній галузях;

враховуючи, що в міру можливості вони докладали зусиль з метою сприяння прогресу в соціальній сфері та у пов'язаній з нею галузі охорони здоров'я і що на виконання зазначених вище документів вони узгодили своє внутрішнє законодавство;

вважаючи, що такі заходи сьогодні, як ніколи, необхідні в Європі стосовно виробництва, обігу та поширення лікарських препаратів;

будучи переконані в доцільності та необхідності узгодження специфікацій лікарських речовин, які у їхньому первинному стані чи у вигляді фармацевтичних препаратів становлять загальний інтерес і мають важливість для народів Європи;

будучи переконані в необхідності прискорити розробку специфікацій зростаючої кількості нових лікарських речовин, що з'являються на ринку;

вважаючи, що найкращим засобом досягнення цієї мети є поступове запровадження єдиної для заінтересованих європейських країн фармакопеї,

домовилися про таке:

Договірні Сторони зобов'язуються:

a) послідовно розробити фармакопею, яка стане єдиною для заінтересованих країн і називатиметься "Європейською фармакопеєю";

b) вжити необхідних заходів для забезпечення, щоб монографії, які будуть затверджені згідно зі статтями 6 і 7 цієї Конвенції і які складатимуть Європейську фармакопею, стали офіційними нормами, що будуть застосовуватися в їхніх відповідних країнах.

Розробка Європейської фармакопеї забезпечується:

a) Комітетом з охорони здоров'я, діяльність якого здійснюється в рамках Ради Європи відповідно до резолюції (59)23, згаданої у преамбулі цієї Конвенції (далі - Комітет з охорони здоров'я);

b) Європейською комісією з фармакопеї, створеною із цією метою Комітетом з охорони здоров'я (далі - Комісія).

Для цілей цієї Конвенції Комітет з охорони здоров'я складається з делегацій, призначених Договірними Сторонами.

1. Комітет з охорони здоров'я здійснює загальний нагляд за діяльністю Комісії, і з цією метою Комісія подає Комітетові з охорони здоров'я доповідь про роботу кожної своєї сесії.

2. Всі рішення, ухвалені Комісією, якщо вони не стосуються технічних або процедурних питань, підлягають затвердженню Комітетом з охорони здоров'я. Якщо Комітет з охорони здоров'я не затверджує рішення або затверджує його лише частково, Комітет повертає його до Комісії для подальшого розгляду.

3. Комітет з охорони здоров'я з урахуванням рекомендації Комісії, наданої згідно з підпунктом "d" статті 6, встановлює строки, упродовж яких рішення технічного характеру, що стосуються Європейської фармакопеї, повинні бути виконані на територіях Договірних Сторін.

1. Комісія складається з делегацій, призначених Договірними Сторонами. До складу кожної делегації входять не більше ніж три члени, які володіють питаннями, що належать до сфери компетенції Комісії. Кожна Договірна Сторона може призначити таку саму кількість заступників з подібною компетенцією.

2. Комісія складає свої власні правила процедури.

3. Комісія обирає із числа своїх членів Голову шляхом таємного голосування більшістю у дві третини голосів делегацій. Строк повноважень Голови та умови його переобрання визначаються у правилах процедури Комісії. Під час перебування на своїй посаді Голова не може були членом жодної делегації.

З урахуванням положень статті 4 цієї Конвенції до функцій Комісії належить:

a) визначати загальні принципи, що застосовуються до розробки Європейської фармакопеї;

b) вирішувати стосовно методів аналізу з цією метою;

c) організовувати підготовку та затвердження монографій, які включатимуться до Європейської фармакопеї, а також

d) рекомендувати встановлювати строки, упродовж яких її рішення технічного характеру, що стосуються Європейської фармакопеї, повинні бути виконані на територіях Договірних Сторін.

1. Кожна з національних делегацій має один голос.

2. З усіх технічних питань, включаючи черговість підготовки монографій, згаданих у статті 6, Комісія ухвалює свої рішення одностайним