Дата підписання: 05.03.1996

Дата набуття чинності: 01.01.2005

Держави-члени Ради Європи, які підписали цю Угоду,

зважаючи на Конвенцію про захист прав людини і основних свобод, підписану в Римі 4 листопада 1950 року (далі "Конвенція"),

з огляду на Європейську угоду про осіб, які беруть участь у процесі Європейської комісії та Європейського суду з прав людини, підписану в Лондоні 6 травня 1969 року,

зважаючи на Протокол N 11 до Конвенції, який передбачає перебудову контрольного механізму, створеного Конвенцією, підписаний у Страсбурзі 11 травня 1994 року (далі "Протокол N 11 до Конвенції"), яким створюється постійний Європейський суд з прав людини (далі - "Суд") замість Європейської комісії з прав людини та Європейського суду з прав людини,

вважаючи у цьому зв'язку, що для кращого здійснення цілей Конвенції доцільно, щоб за новою угодою, Європейською угодою про осіб, які беруть участь у процесі Європейського суду з прав людини (далі - "ця Угода"), особам, які беруть участь у процесі Суду, надавались певні привілеї та імунітети,

домовились про таке:

1. Особами, до яких застосовується ця Угода, є:

a) будь-які особи, які беруть участь у процесі, порушеному в Суді, як сторони процесу, їхні представники або консультанти;

b) свідки та експерти, викликані Судом, та інші особи, запрошені Головою Суду взяти участь у процесі.

2. Для цілей цієї Угоди термін "Суд" включає комітети, палати, колегію Великої палати, Велику палату та суддів. Термін "участь у процесі" включає також направлення повідомлень з метою подання скарги проти держави-учасниці Конвенції.

3. Якщо під час виконання Комітетом міністрів своїх функцій за пунктом 2 статті 46 Конвенції будь-яка особа, згадана у пункті 1 вище, викликається постати перед Комітетом міністрів або якщо їй пропонується подати йому письмові заяви, до такої особи застосовуються положення цієї Угоди.

1. Особи, згадані у пункті 1 статті 1 цієї Угоди, користуються імунітетом від юридичного процесу стосовно зроблених ними усних або письмових заяв або документів чи інших доказів, пред'явлених у Суді чи поданих до нього.

2. Цей імунітет не застосовується до повідомлення за межами Суду про будь-які такі заяви, документи або докази, подані до Суду.

1. Договірні Сторони поважають право осіб, згаданих у пункті 1 статті 1 цієї Угоди, на безперешкодне листування із Судом.

2. Стосовно затриманих осіб здійснення цього права, зокрема, передбачає, що:

a) їхня кореспонденція відправляється та доставляється без надмірних затримок і без змін;

b) до таких осіб не застосовуються дисциплінарні заходи у жодній формі у зв'язку з будь-яким повідомленням, надісланим до Суду належними каналами;

c) у зв'язку з будь-якою заявою, поданою до Суду чи будь-якою процедурою, пов'язаною з нею, такі особи мають право листуватися та спілкуватися конфіденційно з адвокатом, який має право виступати в судах країни, в якій їх затримано.

3. Державний орган не може втручатися у здійснення попередніх пунктів крім як згідно з законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, для розкриття або переслідування кримінального злочину або для захисту здоров'я людей.

1. a) Договірні Сторони зобов'язуються не перешкоджати вільному пересуванню та подорожуванню осіб, згаданих у пункті 1 статті 1 цієї Угоди, з метою участі у процесі Суду та повернення з нього.

b) Їхнє пересування та подорожування не підлягають жодним обмеженням, за винятком тих, які передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання громадського порядку, для запобігання злочинам, захисту здоров'я чи моралі або захисту прав і свобод інших людей.

2. a) У країнах транзиту та у країні, де відбувається процес, такі особи не можуть підлягати судовому переслідуванню, затримуватися або підлягати будь-якому іншому обмеженню їхньої особистої свободи у зв'язку з діями чи судимостями, які мали місце до початку подорожування.

b) Будь-яка Договірна Сторона під час підписання, ратифікації, прийняття чи затвердження цієї Угоди може заявити, що положення цього пункту не застосовуватимуться до її власних громадян. Така заява може бути відкликана у будь-який час шляхом направлення повідомлення на ім'я Генерального секретаря Ради Європи.

3. Договірні Сторони зобов'язуються приймати на свою територію будь-яку таку особу, яка повертається на неї, якщо вона розпочала своє подорожування з цієї території.

4. Застосування положень пунктів 1 і 2 цієї статті припиняється, якщо відповідна особа протягом п'ятнадцяти днів поспіль з дати, коли її присутність Суду більше не потрібна, мала можливість повернутися до країни, з якої вона розпочала своє подорожування.