Держави-учасниці Ради Європи, що підписали дану Угоду,

Беручи до уваги те, що мета Ради Європи полягає у досягненні більшої єдності між її членами;

Беручи до уваги потребу в усуненні існуючих економічних перепон у цивільному провадженні та надання сприяння особам в складному економічному становищі у реалізації своїх прав у державах-учасницях;

Вважаючи, що створення відповідної системи передачі заяв про правову допомогу сприятиме досягненню цих цілей,

Домовились про таке:

Кожна особа, яка має постійне місце проживання на території однієї з Договірних Сторін і яка бажає звернутися із заявою про правову допомогу в цивільних, комерційних або адміністративних справах на території іншої Договірної Сторони, може подати свою заяву в Державі, у якій вона постійно проживає. Така Держава передає заяву до іншої Держави.

1. Кожна Договірна Сторона визначає один або більше органів, що передають, для направлення заяв про правову допомогу безпосередньо до іноземного органу, визначеного нижче.

2. Кожна Договірна Сторона також визначає центральний орган, що приймає, для отримання заяв про правову допомогу та вжиття заходів щодо таких заяв, що надходять від інших Договірних сторін. Держави з федеративним устроєм та Держави, які мають більше, ніж одну правову систему, можуть на власний розсуд створити більше, ніж один такий орган.

1. Орган, що передає, сприяє заявнику в забезпеченні того, що заява супроводжується всіма документами, які, наскільки йому відомо, будуть вимагатися, щоб розглянути заяву по суті. Він також сприяє заявникові у здійсненні будь-якого необхідного перекладу документів.

Він може відмовити у передачі заяви, якщо вбачається, що її явно подано необгрунтовано.

2. Центральний орган, що приймає, передає заяву органу, що компетентний розглядати заяву по суті. Він інформує орган, що передає, про будь-які труднощі, що виникають при розгляді заяв, та про рішення, прийняте щодо заяви компетентним органом.

Всі документи, направлені відповідно до цієї Угоди, звільняються від легалізації або будь-якої аналогічної формальності.

Жодної оплати не стягується Договірною Стороною щодо послуг, наданих на підставі цієї Угоди.

1. За виключенням випадків, коли є спеціальні угоди між відповідними органами Договірних Сторін та за умов, передбачених статями 13 і 14:

a) заява про правову допомогу та додані до неї документи, а також будь-які інші повідомлення складаються офіційною мовою або однією з офіційних мов органу, що приймає, або супроводжуються перекладом на таку мову;

b) кожна Договірна Сторона, тим не менше приймає заяву про правову допомогу та додані до неї документи і будь-які інші повідомлення, якщо вони складені англійською чи французькою мовами або супроводжуються перекладом на одну з цих мов.

2. Повідомлення, що виходить від Держави органу, що приймає, може бути складено офіційною мовою або однією з офіційних мов такої Держави або англійською чи французькою мовою.

Для сприяння застосуванню цієї Угоди центральні органи Договірних Сторін погоджуються забезпечувати один одного інформацією про своє законодавство, що регулює надання правової допомоги.

Органи, зазначені у статті 2, визначаються шляхом висловлення заяви, направленої на ім'я Генерального секретаря Ради Європи, коли відповідна Держава стає Стороною Конвенції відповідно до положень статей 9 та 11. Будь-які зміни щодо повноважень органів таким самим чином повідомляються Генеральному секретарю Ради Європи.

1. Ця Угода відкрита для підписання Державами-членами Ради Європи, які можуть стати її Сторонами шляхом:

a) підписання без застереження стосовно ратифікації, прийняття або затвердження;

b) підписання із застереженням стосовно ратифікації, прийняття або затвердження, з подальшою ратифікацією, прийняттям або затвердженням.

2. Документи про ратифікацію, прийняття або затвердження передаються на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи.

1. Ця Угода набуває чинності через один місяць після дати, коли дві Держави-члени Ради стануть Сторонами Угоди відповідно до положень статті 9.