Статус Конвенції див.

Держави - члени Ради Європи, які підписали цю Конвенцію,

враховуючи, що метою Ради Європи є досягнення більшого єднання між її членами для збереження та втілення в життя ідеалів і принципів, які є їхнім спільним надбанням, а також сприяння їхньому економічному та соціальному прогресу,

підтверджуючи свою відданість універсальному та неподільному характеру прав і основних свобод людини, які грунтуються на гідності всіх людей,

зважаючи на статті 10, 11, 16 і 60 Конвенції про захист прав і основних свобод людини,

враховуючи, що перебування іноземців на національній території є сьогодні постійною рисою суспільств європейських країн,

з огляду на те, що постійні мешканці-іноземці на місцевому рівні мають, як правило, такі ж самі обов'язки, як і громадяни,

усвідомлюючи, що постійні мешканці-іноземці беруть активну участь у житті місцевих общин і підвищенні їхнього добробуту, а також впевнені у необхідності посилення їхньої інтеграції у місцеві общини, особливо шляхом розширення для них можливостей брати участь у суспільних справах місцевого значення,

погодились про таке:

1. Кожна Сторона застосовує положення глав A, B та C.

Проте будь-яка Договірна Держава під час здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або свого документа про прийняття, затвердження чи приєднання може заявити, що вона залишає за собою право не застосовувати положення глави B або глави C чи обох глав разом.

2. Кожна Сторона, яка заявила, що вона застосовуватиме тільки одну або дві глави може в подальшому у будь-який час повідомити Генерального секретаря про те, що вона згодна застосовувати положення глави або глав, які вона не прийняла під час здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або свого документа про прийняття, затвердження чи приєднання.

Для цілей цієї Конвенції термін "постійні мешканці-іноземці" означає осіб, що не є громадянами держави, на території якої вони мешкають на законних підставах.

Кожна Сторона зобов'язується з урахуванням положень статті 9 гарантувати постійним мешканцям-іноземцям на таких самих умовах, як і своїм власним громадянам:

a) право на свободу виявлення поглядів; це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіо-, теле- або кінопідприємств;

b) право на свободу мирних зборів і свободу асоціації з іншими, включаючи право створювати профспілки і вступати до них для захисту своїх інтересів. Зокрема, право на свободу асоціації припускає право постійних мешканців-іноземців створювати свої місцеві асоціації з метою надання взаємної допомоги, підтримання і вираження своєї культурної самобутності або захисту своїх інтересів у питаннях, що належать до компетенції місцевої влади, а також право вступати до будь-якої асоціації.

Кожна Сторона вживає заходів з метою забезпечення, щоб розумні зусилля докладалися для залучення постійних мешканців-іноземців до офіційних розслідувань, процедур планування та інших процесів консультацій з питань місцевого значення.

1. Кожна Сторона зобов'язується з урахуванням положень пункту 1 статті 9:

a) забезпечити відсутність правових або інших перешкод, що заважають органам місцевого самоврядування, на території яких перебуває значна кількість постійних мешканців-іноземців, створювати консультативні органи або вживати інших відповідних організаційних заходів для:

i) встановлення контактів між ними і такими мешканцями;

ii) забезпечення форуму для обговорення та формулювання думок, побажань і проблем постійних мешканців-іноземців у питаннях, які особливо їх стосуються у зв'язку із суспільним життям на місцевому рівні, в тому числі діяльністю і обов'язками відповідного органу місцевого самоврядування, та

iii) сприяння їхній загальній інтеграції у життя общини;

b) заохочувати та полегшувати створення таких консультативних органів органами місцевого самоврядування, на території яких перебуває значна кількість постійних мешканців-іноземців, або вжиття органами місцевого самоврядування інших відповідних організаційних заходів для забезпечення представництва постійних мешканців-іноземців.

2. Кожна Сторона забезпечує, щоб представники постійних мешканців-іноземців, що беруть участь у консультативних органах або інших організаційних заходах, згаданих у пункті 1, могли обиратися постійними мешканцями-іноземцями на території органу місцевого самоврядування або призначатися окремими асоціаціями постійних мешканців-іноземців.

1. Кожна Сторона зобов'язується з урахуванням положень пункту 1 статті 9 надати кожному постійному мешканцю-іноземцю право голосувати та висувати свою кандидатуру на виборах до органів місцевого самоврядування, якщо він задовольняє тим правовим вимогам, які пред'являються громадянам і, крім того, на законних підставах постійно мешкає у відповідній державі упродовж п'яти років, що передують виборам.

2. Проте Договірна Держава під час здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або свого документа про прийняття, затвердження чи приєднання може заявити про те, що вона має намір обмежити застосування пункту 1 лише правом голосу.

Кожна Сторона може в односторонньому порядку або у двусторонній чи багатосторонній угоді визначити, що ценз осілості, передбачений у статті 6, становить менший період.

Кожна Сторона докладає зусиль для забезпечення надання постійним мешканцям-іноземцям інформації про їхні права та обов'язки у суспільному житті на місцевому рівні.

1. Під час війни або іншого надзвичайного стану в державі, який загрожує життю нації, права, надані постійним мешканцям-іноземцям частиною I, можуть підлягати подальшим обмеженням виключно в тих межах, які зумовлені гостротою становища, якщо такі обмеження не суперечать іншим зобов'язанням Сторони за міжнародним правом.