РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства, зокрема його статтю 54(3)(g),

Беручи до уваги пропозицію Комісії (- 1),

Беручи до уваги висновок Європейського Парламенту (- 2),

Беручи до уваги висновок Економічно-соціального комітету (- 3),

Оскільки Директива Ради 78/660/ЄЕС від 25 липня 1978 року, що ґрунтується на статті 54(3)(g) Договору, про річну звітність певних типів компаній (- 4), з останніми змінами, внесеними Директивою 84/569/ЄЕС (- 5), не обов’язково повинна застосовуватися до банків та інших фінансових установ, далі - "кредитні установи", до подальшого узгодження; оскільки, з огляду на першочергову важливість цих компаній у Співтоваристві, таке узгодження є необхідним;

Оскільки Директива Ради 83/349/ЄЕС від 13 червня 1983 року, що ґрунтується на статті 54(3)(g) Договору, про консолідовану звітність (- 6), передбачає відступи для кредитних установ лише до закінчення кінцевого строку, встановленого для застосування цієї Директиви; оскільки ця Директива, таким чином, повинна також включати конкретні положення для кредитних установ стосовно консолідованої звітності;

Оскільки таке узгодження також стало терміновим через те, що все більше кредитних установ ведуть свою діяльність між національними кордонами; оскільки для кредиторів, боржників і учасників, а також для громадськості, покращена порівнянність річної звітності та консолідованої звітності цих установ є надзвичайно важливою;

Оскільки практично у всіх державах-членах Співтовариства кредитні установи у розумінні Директиви Ради 77/780/ЄЕС від 12 грудня 1977 року про узгодження законів, підзаконних нормативно-правових актів і адміністративних положень щодо започаткування та здійснення діяльності кредитних установ (- 7), які мають багато різних правових форм, конкурують одна з одною у банківському секторі; оскільки, таким чином, вбачається доцільним не зводити узгодження стосовно цих кредитних установ до правових форм, охоплених Директивою 78/660/ЄЕС, проте радше віддати перевагу сфері застосування, що включає всі компанії та фірми, визначені у другому параграфі статті 58 Договору;

Оскільки в частині, що стосується фінансових установ, сферу застосування цієї Директиви необхідно звести до таких фінансових установ, які мають одну із правових форм, зазначених у Директиві 78/660/ЄЕС; оскільки фінансові установи, які не підпадають під дію зазначеної Директиви, повинні автоматично підпадати під дію цієї Директиви;

Оскільки зв’язок з узгодженням стосовно кредитних установ є необхідним через те, що аспекти положень, що регулюють річну звітність та консолідовану звітність, матимуть вплив на інші сфери такого узгодження, такі як вимоги до авторизації та показники, що використовуються в наглядових цілях;

Оскільки, незважаючи на те, що, з урахуванням специфічних характеристик кредитних установ, видається доцільним ухвалити окрему Директиву про річну звітність та консолідовану звітність таких установ, це не встановлює новий ряд правил, окремо від тих, які встановлено згідно з директивами 78/660/ЄЕС та 83/349/ЄЕС; оскільки такі окремі правила не були б ані належними, ані відповідними принципам, що лежать в основі узгодження корпоративного права, зважаючи на важливу роль, яку вони відіграють в економіці Співтовариства, кредитні установи не можуть бути виключені з рамок правил, розроблених для компаній загалом; оскільки, з цієї причини, були враховані лише конкретні характеристики кредитних установ, та в цій Директиві розглядаються лише винятки з правил, які містяться у директивах 78/660/ЄЕС та 83/349/ЄЕС;

Оскільки структура та зміст балансів кредитних установ відрізняється у кожній державі-члені; оскільки ця Директива, таким чином, повинна встановлювати таку саму структуру, номенклатуру і термінологію для балансів усіх кредитних установ у Співтоваристві; оскільки відступи повинні бути дозволені, якщо це обумовлено правовою формою установи або специфікою її діяльності;

Оскільки, якщо потрібно забезпечити порівнянність річної звітності та консолідованої звітності, необхідно вирішити низку основних питань стосовно розкриття різних операцій у балансі та позабалансовому звіті;

Оскільки, в інтересах кращої порівнянності, також необхідно точно визначити зміст різних позицій балансу та позабалансового звіту;

Оскільки те саме застосовується до структури та визначення позицій звіту про прибутки та збитки;

Оскільки порівнянність показників у балансі і звіті про прибутки та збитки також суттєво залежить від показників, за якими активи і зобов'язання вносяться до балансу;

Оскільки, з огляду на конкретні ризики, пов'язані з банківською діяльністю, та на потребу дотримуватися конфіденційності, необхідно передбачити можливість введення позиції зобов’язань до балансу під назвою "Фонд для загальних банківських ризиків"; оскільки було б доцільним з тих самих причин, щоб державам-членам було дозволено, до подальшого узгодження, надавати кредитним установам певні дискреційні повноваження, зокрема, в оцінюванні кредитів та авансів і певних цінних паперів; оскільки, проте, у цьому останньому випадку держави-члени повинні дозволити таким кредитним установам створити "Фонд для загальних банківських ризиків", як зазначено вище; оскільки було б також доцільним дозволити державам-членам надавати можливість кредитним установам враховувати певні витрати та дохід у звіті про прибутки та збитки;

Оскільки, з огляду на специфіку кредитних установ, також необхідні певні зміни стосовно приміток до звітності;

Оскільки, з наміром встановити рівні умови для якомога більшої кількості кредитних установ, як було у випадку Директиви 77/780/ЄЕС ( 994_297 ), звільнення від вимог згідно з Директивою 78/660/ЄЕС не передбачається у випадку малих і середніх кредитних установ; оскільки, незважаючи на це, якщо, з огляду на досвід, таке звільнення від вимог виявилося б необхідним, було б можливо передбачити його у подальшому узгодженні; оскільки з тих самих причин сфера застосування дозволяла державам-членам згідно з Директивою 83/349/ЄЕС звільняти материнські компанії від вимоги щодо консолідації, якщо такі компанії, що підлягають консолідації, спільно не перевищують певного розміру, що не поширюється на кредитні установи;

Оскільки застосування положень щодо консолідованої звітності до кредитних установ вимагає певних коригувань деяких правил, застосовних до всіх промислових і комерційних компаній; оскільки було передбачено чіткі правила у випадку змішаних груп, та звільнення від субконсолідації може бути надано відповідно до додаткових умов;

Оскільки, з урахуванням масштабу, з яким банківські мережі поширюються за межі національних кордонів, та їх постійного розвитку, річна звітність та консолідована звітність кредитної установи, головний офіс якої розташований в одній державі-члені, повинна публікуватися в усіх державах-членах, в яких вона має осідок;

Оскільки розгляд проблем, що виникають у зв'язку з предметом цієї Директиви, зокрема, стосовно її застосування, вимагає співпраці представників держав-членів та Комісії у контактному комітеті; оскільки, для уникнення розповсюдження таких комітетів, бажано, щоб така співпраця відбувалася у Комітеті, передбаченому у статті 52 Директиви 78/660/ЄЕС; проте оскільки, при розгляді проблем стосовно кредитних установ, Комітет повинен бути створений належним чином;

Оскільки, з огляду на складність питання, кредитним установам, охопленим цією Директивою, повинен бути наданий довший період, ніж зазвичай, для імплементації її положень;

Оскільки необхідно передбачити умову про перегляд певних положень цієї Директиви після п'яти років її застосування, з урахуванням цілей більшої прозорості та гармонізації,

УХВАЛИЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

1. Статті 2, 3, 4(1), (3)-(6), статті 6, 7, 13, 14, 15(3) і (4), статті 16-21, 29-35, 37-41, 42 перше речення, 42a-42f, 45(1), 46(1) і (2), 46a, статті 48-50, 50a, 50b, 50c, 51(1) і 51a, 56-59, 60a, 61 і 61a Директиви 78/660/ЄЕС застосовуються до установ, зазначених у статті 2 цієї Директиви, окрім випадків, коли ця Директива передбачає інше. Проте статті 35(3), 36, 37 і 39(1)-(4) цієї Директиви не застосовуються стосовно активів і зобов'язань, які оцінюються відповідно до секції 7a Директиви 78/660/ЄЕС.

2. У разі покликання у директивах 78/660/ЄЕС та 83/349/ЄЕС на статті 9, 10 і 10a (баланс) або на статті 22-26 (звіт про прибутки та збитки) Директиви 78/660/ЄЕС, такі покликання вважаються покликаннями на статтю 4 та 4a (баланс) або статті 26, 27 і 28 (звіт про прибутки та збитки) цієї Директиви.

3. Покликання у директивах 78/660/ЄЕС і 83/349/ЄЕС на статті 31-42 Директиви 78/660/ЄЕС вважаються покликаннями на такі статті, з урахуванням статей 35-39 цієї Директиви.

4. Якщо у зазначених вище положеннях Директиви 78/660/ЄЕС наводиться покликання на позиції балансу, щодо яких ця Директива не передбачає еквівалентного положення, такі покликання вважаються покликаннями на позиції у статті 4 цієї Директиви, що включають відповідні активи і зобов'язання.

1. Заходи з узгодження, передбачені цією Директивою, застосовують до

(a) кредитних установ у розумінні першого абзаца статті 1 Директиви 77/780/ЄЕС, якими є компанії або фірми, визначені у другому параграфі статті 58 Договору;

(b) фінансових установ, які мають одну з правових форм, зазначених у статті 1(1) Директиви 78/660/ЄЕС, які, на підставі параграфа 2 зазначеної статті, не підпадають під дію зазначеної Директиви.

Для цілей цієї Директиви, "кредитні установи" також включають фінансові установи, якщо контекст не вимагає іншого.

2. Держави-члени не обов'язково повинні застосовувати цю Директиву до:

(a) кредитних установ, перелічених у статті 2(2) Директиви 77/780/ЄЕС;

(b) установ тієї самої держави-члена, які, як визначено у статті 2(4)(a) Директиви 77/780/ЄЕС, афілійовані з центральним органом у такій державі-члені. У такому випадку, без обмеження застосування цієї Директиви до центрального органу, весь суб'єкт, що складається з центрального органу та його афілійованих установ, повинен подавати консолідовану звітність, у тому числі річний звіт, що складається, перевіряється аудитором та публікується відповідно до цієї Директиви;

(c) таких кредитних установ:

- у Греції: ETEBA (Національний інвестиційний банк промислового розвитку) та див. зображення (Інвестиційний банк),

- в Ірландії: Industrial and Provident Societies (Промислові та ощадні товариства),

- у Великій Британії: Friendly Societies (Дружні товариства) та Industrial and Provident Societies (Промислові та ощадні товариства).

4. Без обмеження статті 2(3) Директиви 78/660/ЄЕС та до подальшого ухвалення, держави-члени можуть:

(a) у випадку кредитних установ, зазначених у статті 2(1)(a) цієї Директиви, які не є компаніями жодного з типів, перелічених у статті 1(1) Директиви 78/660/ЄЕС, встановлювати правила з відступом від цієї Директиви, якщо правила з відступом є необхідними через правову форму таких установ;

(b) у випадку спеціалізованих кредитних установ, встановлювати правила з відступом від цієї Директиви, якщо правила з відступом є необхідними через специфіку діяльності таких установ.

Такі правила з відступом можуть передбачати лише приведення у відповідність структури, номенклатури, термінології та змісту позицій у балансі та звіті про прибутки та збитки; вони не можуть мати дію надання дозволу установам, до яких вони застосовуються, надавати менше інформації у їхній звітності, ніж інші установи, які підпадають під дію цієї Директиви.

Держави-члени інформують Комісію про такі кредитні установи, за можливістю, за категоріями, протягом шести місяців після закінчення строку, визначеного у статті 47(2). Вони повідомляють Комісію про відступи, встановлені для цих цілей.

Такі відступи переглядаються протягом 10 років після нотифікації цієї Директиви. Комісія, якщо доцільно, подає відповідні пропозиції. Крім того, вона подає проміжний звіт протягом п'яти років після нотифікації цієї Директиви.

У випадку кредитних установ, можливість об'єднання позицій відповідно до статті 4(3)(a) або (b) Директиви 78/660/ЄЕС обмежується до підпозицій балансу та звіту про прибутки та збитки, яким передують малі літери, та дозволяється лише згідно з правилами, встановленими державами-членами для цих цілей.

Держави-члени повинні встановити таку структуру балансу. В якості альтернативи, держави-члени можуть дозволити або вимагати від кредитних установ ухвалення представлення балансу, як визначено у статті 4a.

Активи

1. Готівка в касі, залишки на рахунках у центральних банках та поштово-ощадних банках

2. Казначейські векселі та інші цінні папери, що рефінансуються центральними банками:

(a) Казначейські векселі та подібні цінні папери

(b) Інші векселі, що рефінансуються центральними банками (крім випадків, коли національне право не передбачає, що такі векселі повинні бути відображені у позиціях Активи 3 і 4)

3. Кредити та аванси кредитним установам:

(a) що підлягають погашенню на вимогу

(b) інші кредити та аванси

4. Кредити та аванси клієнтам

5. Боргові цінні папери, у тому числі цінні папери з фіксованим доходом:

(a) випущені публічними організаціями

(b) випущені іншими позичальниками, з відображенням окремо:

- власних боргових цінних паперів (крім випадків, коли національне право вимагає їх вирахування із зобов’язань).

6. Акції та інші цінні папери зі змінним доходом

7. Частки участі, із зазначенням окремо:

- часток участі у кредитних установах (крім випадків, коли національне право вимагає їх відображення у примітках до звітності)

8. Акції в афілійованих компаніях, з відображенням окремо:

- акцій у кредитних установах (крім випадків, коли національне право вимагає їх відображення у примітках до звітності)

9. Нематеріальні активи, як описано в позиціях Активи B і C.I статті 9 Директиви 78/660/ЄЕС, з відображенням окремо:

- витрат на заснування, як визначено національним правом, або у тій мірі, в якій національне право дозволяє їх відображення в якості активу (крім випадків, коли національне право вимагає їх відображення у примітках до звітності)

- гудвілу, у випадку, якщо його було придбано за винагороду (крім випадків, коли національне право вимагає його відображення у примітках до звітності)

10. Матеріальні активи, як описано в позиції Активи C.II статті 9 Директиви 78/660/ЄЕС, з відображенням окремо:

- земельних ділянок та будівель, зайнятих кредитною установою для її власної діяльності (крім випадків, коли національне право вимагає їх відображення у примітках до звітності)

11. Неоплачений підписний капітал, з відображенням окремо:

- затребуваного капіталу (крім випадків, коли національне право передбачає включення затребуваного капіталу до зобов’язань, у разі чого капітал, що затребуваний, але ще не оплачений, повинен бути включений або до цієї позиції Активи, або до позиції Активи 14)

12. Власні акції (із зазначенням їх номінальної вартості або, за відсутності номінальної вартості, їх облікової номінальної вартості у мірі, в якій національне право дозволяє їх відображення у балансі)

13. Інші активи

14. Підписний капітал, затребуваний, але не оплачений (крім випадків, коли національне право вимагає, щоб затребуваний капітал було відображено в позиції Активи 11)

15. Попередні платежі та накопичений дохід

16. Збиток за фінансовий рік (крім випадків, коли національне право передбачає його включення до позиції Зобов’язання 14)

Загальні активи

Зобов’язання

1. Суми, що підлягають сплаті кредитним установам:

(a) що підлягають погашенню на вимогу

(b) з узгодженими строками погашення або строками для повідомлення

2. Суми, що підлягають сплаті клієнтам:

(a) ощадні депозити, з відображенням окремо:

- тих, що підлягають погашенню на вимогу, і тих, які мають узгоджені строки погашення або строки для повідомлення, якщо національне право передбачає таку розбивку (крім випадків, коли національне право передбачає надання такої інформації у примітках до звітності)

(b) інші боргові зобов’язання

(ba) що підлягають погашенню на вимогу

(bb) з узгодженими строками погашення або строками для повідомлення

3. Боргові зобов'язання, засвідчені сертифікатами:

(a) випущені боргові цінні папери

(b) інші

4. Інші зобов'язання

5. Нарахування та відстрочені доходи

6. Резерви:

(a) резерви на пенсії та подібні зобов'язання

(b) резерви на сплату податків

(c) інші резерви

7. Прибуток за фінансовий рік (крім випадків, коли національне право передбачає його включення до позиції Зобов'язання 14)

8. Субординовані зобов’язання

9. Підписний капітал (крім випадків, коли національне право передбачає відображення затребуваного капіталу у цій позиції. У такому разі, суми підписного капіталу та оплаченого капіталу необхідно відображати окремо)

10. Рахунок премій за акціями

11. Резерви

12. Резерв переоцінки

13. Перенесений на майбутній період прибуток або збиток

14. Прибуток або збиток за фінансовий рік (крім випадків, коли національне право вимагає відображення цієї позиції у позиції Активи 16 або позиції Зобов’язання 7)

Загальні зобов'язання

Позабалансові позиції

1. Умовні зобов'язання, з відображенням окремо:

- акцептів та індосаментів

- гарантій та активів, наданих в якості забезпечення

2. Взяті на себе зобов'язання, з відображенням окремо:

- взятих на себе зобов'язань, що виникають з операцій продажу та операцією репо

Замість представлення позицій балансу відповідно до статті 4, держави-члени можуть дозволити чи вимагати від кредитних установ, або певних класів кредитної установи, представляти такі позиції із класифікацією за їхнім характером або у порядку їх відносної ліквідності, за умови, що надана інформація є принаймні еквівалентною інформації, що вимагається на інших підставах у статті 4.

Наведені нижче позиції відображаються окремо в якості підпозицій відповідних позицій:

- вимог, засвідчених або не засвідчених сертифікатами, до афілійованих компаній, та включених до позицій Активи 2-5,

- вимог, засвідчених або не засвідчених сертифікатами, до компаній, з якими кредитна установа пов'язана за допомогою частки участі, та включених до позицій Активи 2-5,

- зобов'язань, засвідчених або не засвідчених сертифікатами, до афілійованих компаній, та включених до позицій Зобов'язання 1, 2, 3 та 8.

- зобов'язань, засвідчених або не засвідчених сертифікатами, до компаній, з якими кредитна установа пов'язана за допомогою частки участі, та включених до позицій Зобов'язання 1, 2, 3 та 8.

1. Субординовані активи відображаються окремо, в якості підпозицій позицій структури та підпозицій, створених відповідно до статті 5.

2. Активи, засвідчені або не засвідчені сертифікати, є субординованими, якщо, у разі ліквідації або банкрутства, вони повинні погашатися лише після виконання вимог інших кредиторів.

Держави-члени можуть дозволити розкриття інформації, зазначеної у статтях 5 і 6, з належною розбивкою на різні відповідні позиції, у примітках до звітності.

1. Активи повинні відображатися у відповідних розділах балансу, навіть якщо кредитна установа, що складає баланс, надала їх в якості забезпечення своїх власних зобов'язань або зобов'язань третіх осіб або іншим чином відступила їх в якості забезпечення третім особам.

2. Кредитна установа не повинна включати до свого балансу активи, надані в якості забезпечення або іншим чином відступлені їй в якості забезпечення, крім випадків, коли такі активи мають форму готівки в касі такої кредитної установи.

1. Якщо кредит надано синдикатом, що складається з декількох кредитних установ, кожна кредитна установа, що є частиною синдикату, повинна відображати лише ту частину загального кредиту, який вона фінансувала самостійно.

2. Якщо, у випадку синдикованого кредиту, як описано у параграфі 1, сума коштів, гарантованих кредитною установою, перевищує суму, яку вона надала, будь-яка додаткова частина гарантії відображається як умовне зобов'язання (в позабалансовій позиції 1, другий абзац).

1. Кошти, якими розпоряджається кредитна установа від свого імені, проте за дорученням третіх осіб, повинні бути відображені в балансі, якщо кредитна установа отримує правовий титул на відповідні активи. Загальна сума таких активів і зобов'язань повинна відображатися окремо або у примітках до звітності, з розбивкою на різні позиції Активи і Зобов'язання. Проте держави-члени можуть надати дозвіл на відображення таких коштів у позабалансових позиціях, за умови, що існуватимуть спеціальні правила, за якими такі кошти можуть бути виключені з активів, доступних для розподілу, у разі ліквідації кредитної установи (або подібних процедур).

2. Активи, придбані від імені та за дорученням третіх осіб, не повинні бути відображені у балансі.

Лише ті суми, які можуть у будь-який час бути зняті без повідомлення, або щодо яких було узгоджено строк погашення або період для повідомлення тривалістю 24 години або один робочий день, вважатимуться такими, що можуть бути погашені на вимогу.

1. Операції з продажу та операції репо означають операції, які передбачають передачу кредитною установою або клієнтом ("особа, що здійснює передачу") іншій кредитній установі або клієнту ("набувач") активів, наприклад, векселів, боргових зобов’язань або обігових цінних паперів, за умови домовленості про те, що відповідні активи згодом будуть передані назад особі, що здійснює передачу, за визначеною ціною.

2. Якщо набувач зобов’язується повернути активи в дату, яку визначила або яку визначить особа, що здійснює передачу, відповідна операція вважатиметься дійсною операцією з продажу та операцією репо.

3. Проте, якщо набувач просто має право повернути активи за ціною купівлі або за іншу заздалегідь узгоджену суму, в дату, яка визначена або буде визначена, відповідна операція вважатиметься операцією з продажу з правом зворотного викупу.

4. У випадку операцій з продажу та операцій репо, зазначених у параграфі 2, передані активи продовжують відображатися у балансі особи, що здійснює передачу; ціна купівлі, отримана особою, що здійснює передачу, відображається як сума, що підлягає сплаті набувачу. Крім того, вартість переданих активів відображається у примітках до звітності особи, що здійснює передачу. Набувач не має права відображати передані активи у своєму балансі; ціна купівлі, сплачена набувачем, відображається як сума, що підлягає сплаті особою, що здійснює передачу.

5. Проте у випадку операцій з продажу та операцій репо, зазначених у параграфі 3, особа, що здійснює передачу, не має права відображати у своєму балансі передані активи; такі позиції відображаються як активи у балансі набувача. Особа, що здійснює передачу; повинна внести у позабалансову позицію 2 суму, рівну ціні, узгодженій на випадок зворотного викупу:

6. Жодні форвардні валютні операції, опціони, операції, що передбачають випуск боргових цінних паперів із зобов’язанням зворотного викупу всього або частини випуску до настання строку погашення будь-яких подібних операцій, не вважатимуться операціями з продажу та операціями репо у розумінні цієї статті.

1. Готівка в касі становитиме законний платіжний засіб, у тому числі іноземні векселі та монети.

2. Ця позиція може включати лише залишки на рахунках у центральних банках та поштово-ощадних банках країни або країн, у яких кредитна установа має осідок. Такі залишки повинні бути доступними для використання у будь-який час. Інші вимоги до таких органів повинні відображатися як кредити та аванси кредитним установам (позиція Активи 3) або як кредити та аванси клієнтам (позиція Активи 4).

1. Ця позиція повинна включати, в (a), казначейські векселі та подібні цінні папери, тобто казначейські векселі, казначейські сертифікати та подібні боргові інструменти, випущені публічними організаціями, які підлягають рефінансуванню в центральних банках країни або країн, у яких кредитна установа має осідок. Ті боргові інструменти, випущені публічними організаціями, які не відповідають зазначеній вище умові, відображаються у підпозиції Активи 5 (a).

2. Ця позиція повинна включати, в (b), векселі, які підлягають рефінансуванню в центральних банках, тобто векселі, що зберігаються у портфелі, які було придбано у кредитних установ або у клієнтів, у випадках, коли вони, згідно з національним правом, підлягають рефінансуванню у центральних банках країни або країн, у яких кредитна установа має осідок.

1. Кредити та аванси кредитним установам повинні охоплювати всі кредити та аванси, що виникають із банківських операцій, внутрішнім або іноземним кредитним установам від кредитної установи, що складає баланс, незалежно від їх фактичного призначення.

Єдиним винятком є кредити та аванси, представлені борговими зобов’язаннями або будь-яким іншим забезпеченням, які повинні бути відображені в позиції Активи 5.

2. Для цілей цієї статті, кредитні установи повинні охоплювати всі компанії, які містяться у списку, що публікується в Офіційному віснику Європейських Співтовариств відповідно до статті 3(7) Директиви 77/780/ЄЕС, а також центральні банки та офіційні внутрішні та міжнародні банківські організації та всі приватні і державні компанії, які не створені у Співтоваристві, проте які відповідають визначенню у статті 1 Директиви 77/780/ЄЕС.

Кредити та аванси компаніям, які не відповідають зазначеним вище умовам, відображаються у позиції Активи 4.

Кредити та аванси клієнтам повинні охоплювати всі типи активів у формі вимог до внутрішніх та іноземних клієнтів, окрім кредитних установ, незалежно від їх фактичного призначення.

Єдиним винятком є кредити та аванси, представлені борговими зобов’язаннями або будь-яким іншим забезпеченням, які повинні бути відображені в позиції Активи 5.

1. Ця позиція охоплює оборотні боргові цінні папери, у тому числі цінні папери з фіксованим доходом, випущені кредитними установами, іншими компаніями або публічними організаціями; проте такі цінні папери, випущені останніми, включаються лише у разі, якщо вони не повинні відображатися у позиції Активи 2.

2. Цінні папери під відсотки, ставки яких змінюються відповідно до специфічних факторів, наприклад, відсоткова ставка на міжбанківському ринку або на євроринку, також повинні вважатися борговими цінними паперами, у тому числі цінними паперами з фіксованим доходом.

3. Лише викуплені та оборотні власні боргові цінні папери можуть бути включені до підпозиції 5 (b).

1. Суми, що підлягають сплаті кредитним установам, повинні включати всі суми, що виникають з банківських операцій, що підлягають сплаті іншим внутрішнім або іноземним кредитним установам від кредитної установи, що складає баланс, незалежно від їх фактичного призначення.

Єдиним винятком є зобов’язання, представлені борговими зобов’язаннями або будь-яким іншим забезпеченням, які повинні бути відображені в позиції Зобов’язання 3.

2. Для цілей цієї статті, кредитні установи повинні охоплювати всі компанії, які містяться у списку, що публікується в Офіційному віснику Європейських Співтовариств відповідно до статті 3(7) Директиви 77/780/ЄЕС, а також центральні банки та офіційні внутрішні та міжнародні банківські організації та всі приватні і державні компанії, які не створені у Співтоваристві, проте які відповідають визначенню у статті 1 Директиви 77/780/ЄЕС.

1. Суми, що підлягають сплаті клієнтам, повинні включати всі суми, що підлягають сплаті кредиторам, які не є кредитними установами у розумінні статті 18, незалежно від їх фактичного призначення.

Єдиним винятком є зобов’язання, представлені борговими зобов’язаннями або будь-яким іншим забезпеченням, які повинні бути відображені в позиції Зобов’язання 3.

2. Лише депозити, які відповідають умовам, встановленим у національному праві, вважаються ощадними депозитами.

3. Ощадні облігації повинні відображатися у відповідній підпозиції лише у разі, якщо вони не представлені оборотними сертифікатами.

1. Ця позиція повинна включати як боргові цінні папери та боргові зобов’язання, для яких було видано оборотні сертифікати, зокрема, депозитні розписки, "bons de caisse", так і зобов’язання, що виникають із власних акцептів і простих векселів.

2. Лише акцепти, які кредитна установа випустила для свого власного рефінансування, та стосовно яких вона є відповідальною стороною в першу чергу ("трассат"), вважаються власними акцептами.

Якщо в договорі обумовлено, що у разі ліквідації або банкрутства зобов’язання, незалежно від того, чи вони засвідчені сертифікатами, повинні погашатися лише після виконання вимог усіх інших кредиторів, відповідні зобов’язання повинні відображатися у цій позиції.

Ця позиція охоплює всі суми, незалежно від їх фактичного призначення, які, відповідно до організаційно-правової форми відповідної установи, вважаються відповідно до національного права власним капіталом, на який підписані акціонери або інші власники.

Ця позиція повинна охоплювати всі типи резервів, перелічених у статті 9 Директиви 78/660/ЄЕС у позиції Зобов’язання A.IV, як зазначено у ній. Держави-члени можуть також визначити інші типи резервів, якщо це необхідно для кредитних установ, організаційно-правові форми яких не охоплюються Директивою 78/660/ЄЕС.

Типи резерву, зазначені у першому параграфі, повинні відображатися окремо, в якості підпозицій позиції Зобов’язання 11, у балансах відповідних кредитних установ, окрім резерву переоцінки, що відображається у позиції 12.

Ця позиція повинна охоплювати всі операції, за якими установа гарантувала виконання зобов’язань третьою особою.

У примітках до звітності необхідно зазначити характер і суму будь-якого типу умовного зобов’язання, що є суттєвим стосовно діяльності установи.

Зобов’язання, що виникають з індосаменту переоблікованих векселів, повинні бути включені до цієї позиції лише у разі, якщо національне право не вимагає іншого. Те саме застосовується до акцептів, окрім власних акцептів.

Поручительства та активи, надані в якості забезпечення, повинні включати всі прийняті гарантійні зобов’язання та активи, надані в якості забезпечення від імені третіх осіб, зокрема, стосовно поручительств та безвідкличних акредитивів.

Ця позиція повинна включати кожне безвідкличне зобов’язання, яке може призвести до виникнення ризику.

У примітках до звітності необхідно зазначити характер і суму будь-якого типу зобов’язання, що є суттєвим стосовно діяльності установи.