ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ і РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства і, зокрема, статті 57(2), 66 і 100a Договору,

Беручи до уваги пропозицію від Комісії (1),

Беручи до уваги думку Економічного і Соціального Комітету (2),

Діючи у відповідності до порядку, встановленого в статті 189b Договору (3),

(1) OJ N C 90, 27. 3. 1996, p. 5 і OJ N C 291, 4. 10. 1996, p. 12.

(2) OJ N C 204, 15. 7. 1996, p. 17.

(3) Висновок Європейського Парламенту від 22 травня 1996 року (OJ N C 166, 10. 6. 1996, p. 78), Спільна позиція Ради від 9 грудня 1996 року (OJ N C 41, 10. 2. 1997, p. 48) та Рішення Європейського Парламенту від 20 лютого 1997 року (OJ N C 88, 17. 3. 1997). Рішення Ради від 6 березня 1997 року.

(1) Враховуючи, що резолюція Ради від 22 липня 1993 року про перегляд ситуації в телекомунікаційному секторі і потребу подальшого розвитку на цьому ринку (4), разом із резолюцією від 22 грудня 1994 року про принципи і графік лібералізації телекомунікаційної інфраструктури (5), а також резолюції Європейського Парламенту від 20 квітня 1993 року (6), 7 квітня 1995 року (7) і 19 травня 1995 року (8) підтримали процес повної лібералізації телекомунікаційних послуг і інфраструктур до 1 січня 1998 року, з перехідними періодами для певних держав-членів;

(4) OJ N C 213, 6. 8. 1993, p. 1.

(5) OJ N C 379, 31. 12. 1994, p. 4.

(6) OJ N C 150, 31. 5. 1993, p. 39.

(7) OJ N C 109, 1. 5. 1995, p. 310.

(8) OJ N C 151, 19. 6. 1995, p. 479.

(2) Враховуючи, що повідомлення Комісії від 25 січня 1995 року про консультацію щодо Зеленої книги про лібералізацію телекомунікаційної інфраструктури і мереж кабельного телебачення підтвердило потребу в існуванні правил на рівні Співтовариства для того, щоб забезпечити, що режими видачі загальних дозволів і індивідуальних ліцензій базуються на принципі пропорційності і є відкритими, недискримінаційними і прозорими; враховуючи, що резолюція Ради від 18 вересня 1995 року про запровадження майбутньої регулятивної бази для телекомунікацій (9) визнає ключовим фактором цієї регулятивної бази в Союзі створення, відповідно до принципу субсидіарності, спільних принципів режимів видачі загальних дозволів і індивідуальних ліцензій в державах-членах, базуючись на категоріях збалансованих прав і обов'язків; враховуючи, що ці принципи повинні охоплювати всі дозволи, які вимагаються для надання телекомунікаційних послуг і встановлення та/чи експлуатації будь-якої інфраструктури для надання телекомунікаційних послуг;

(9) OJ N C 258, 3. 10. 1995, p. 1.

(3) Враховуючи, що спільна база повинна бути створена для загальних дозволів і індивідуальних ліцензій, які надаються державами-членами в сфері телекомунікаційних послуг; враховуючи, що згідно із законодавством Співтовариства і, зокрема, Директивою Комісії 90/388/ЄЕС від 28 червня 1990 року про конкуренцію на ринках телекомунікаційних послуг (10), вступ на ринок повинен обмежуватися тільки на підставі об'єктивних, недискримінаційних, пропорційних та прозорих критеріїв відбору, пов'язаних із наявністю обмежених ресурсів, чи на підставі застосування національними регулятивними органами тільки об'єктивних, недискримінаційних, та прозорих процедур прийняття рішення; враховуючи, що Директива 90/388/ЄЕС також встановлює принципи стосовно, серед іншого, зборів, номерів та прав проходження; враховуючи, що ці правила повинні бути доповнені та розширені цією Директивою для визначення цієї спільної бази;

(10) OJ N L 192, 24. 7. 1990, p. 10, з поправками, востаннє внесеними Директивою 96/19/ЄС (OJ N L 74, 22. 3. 1996, p. 13).

(4) Враховуючи, що умови, які встановлюються для отримання дозволів, є необхідними для досягнення цілей суспільного інтересу на користь користувачів телекомунікацій; враховуючи, що, відповідно до статей 52 і 59 Договору, регулятивний режим в сфері телекомунікацій має бути сумісним і відповідним принципам свободи підприємницької діяльності у наданні послуг і повинен враховувати необхідність спрощення запровадження нових послуг, а також широкого застосування технологічних покращень; враховуючи, що, таким чином, системи видачі загальних дозволів та індивідуальних ліцензій повинні передбачати якомога менш обмежуюче регулювання, сумісне з дотриманням відповідних вимог; враховуючи, що від держав-членів не слід вимагати запроваджувати чи зберігати схеми дозволів, зокрема тоді, коли надання телекомунікаційних послуг чи встановлення або експлуатація телекомунікаційних мереж не підлягає застосуванню схеми надання дозволу на день набуття чинності цією Директивою;

(5) Враховуючи, що ця Директива, таким чином, буде значним внеском у вступ нових операторів на ринок в якості складової розвитку інформаційного суспільства;

(6) Враховуючи, що держави-члени можуть визначати та надавати різні категорії дозволів; враховуючи, що це не має перешкоджати підприємствам визначати типи телекомунікаційних послуг та мереж, які вони бажають постачати, за умови дотримання відповідних регулятивних зобов'язань;

(7) Враховуючи, що для полегшення надання послуг в рамках Співтовариства, пріоритет повинен надаватися схемам доступу на ринках, які не вимагають надання дозволів чи базуються на загальних дозволах, що доповнювалися б, коли необхідно, правами та обов'язками, що вимагають індивідуальних ліцензій для тих елементів, які не можуть належним чином охоплюватися загальними дозволами;

(8) Враховуючи, що загальні дозволи дозволяють надання послуги чи встановлення та/або експлуатацію мережі без вимагання явного рішення національного регулятивного органа; враховуючи, що такі загальні дозволи можуть приймати форму або ряду спеціальних умов, визначених заздалегідь у загальному вигляді, наприклад, типової ліцензії, або загального законодавства, яке може дозволяти надання послуги і встановлення та/чи експлуатацію відповідної мережі;

(9) Враховуючи, що держави-члени можуть встановлювати умови для видачі дозволів з метою забезпечення дотримання основних вимог; враховуючи, що, окрім того, держави-члени можуть встановлювати інші умови відповідно до Додатка до цієї Директиви;

(10) Враховуючи, що будь-які умови, які висуваються при видачі дозволів, повинні бути об'єктивно виправдані відносно відповідної послуги та мають бути недискримінаційними, пропорційними та прозорими; враховуючи, що дозволи мають бути способом виконання умов, які вимагаються законодавством Співтовариства, зокрема в сфері забезпечення відкритих мереж;

(11) Враховуючи, що гармонізація процедур, пов'язаних із наданням дозволів та умов, які висуваються при видачі таких дозволів, повинні значним чином полегшувати вільне надання телекомунікаційних послуг в Співтоваристві;

(12) Враховуючи, що будь-які платежі та збори, які накладаються на підприємства в рамках процедур видачі дозволу, повинні базуватися на об'єктивних, недискримінаційних та прозорих критеріях;

(13) Враховуючи, що запровадження систем індивідуального ліцензування повинно обмежуватися тільки окремими заздалегідь визначеними ситуаціями; враховуючи, що держави-члени можуть обмежувати кількість індивідуальних ліцензій для будь-якої категорії телекомунікаційних послуг тільки тією мірою, якою це необхідно для забезпечення ефективного використання радіочастот, чи на час, необхідний для забезпечення достатньої кількості номерів відповідно до законодавства Співтовариства;

(14) Враховуючи, що державам-членам слід дозволяти встановлювати особливі умови для підприємств, що забезпечують телекомунікаційні мережі загального користування чи телекомунікаційні послуги в силу їхньої ринкової потужності; враховуючи, що ринкова потужність підприємства визначається положеннями Директиви Європейського Парламенту і Ради про з'єднання в телекомунікаціях з огляду на забезпечення загального обслуговування та можливості взаємодії через застосування принципів забезпечення відкритих мереж (ЗВМ) (далі - "Директива про з'єднання");

(15) Враховуючи, що телекомунікаційні послуги мають відігравати роль в зміцненні соціальної та економічної згуртованості, серед іншого, шляхом сприяння забезпеченню загального обслуговування, особливо у віддалених, периферійних, важкодоступних та сільських районах і на островах; враховуючи, що з цієї причини державам-членам слід дозволити накладати зобов'язання загального обслуговування шляхом видачі індивідуальних ліцензій, які зобов'язуватимуть власника ліцензії забезпечувати загальне обслуговування; враховуючи, що зобов'язання робити внесок у фінансування загального обслуговування саме по собі не є виправданням для встановлення індивідуальних ліцензій;

(16) Враховуючи, що для спрощення надання індивідуальних ліцензій підприємствам, які подають заявки на отримання таких ліцензій в більш ніж одній державі-члені, і для спрощення процедур повідомлення у разі загальних дозволів слід встановити процедуру "комплексного обслуговування";

(17) Враховуючи, що національні регулятивні органи повинні, якщо це можливо, здійснювати процедуру "комплексного обслуговування" для скорочення граничного терміну прийняття рішення щодо видачі індивідуальних ліцензій на певні категорії послуг у відповідь на комерційні потреби;

(18) Враховуючи, що процедура "комплексного обслуговування" повинна застосовуватися без шкоди для національних положень, пов'язаних із мовою, яка використовується у відповідних процедурах;

(19) Враховуючи, що ступінь гармонізації процедур вже передбачено в цій Директиві; враховуючи, що подальша гармонізація може бути бажаною для досягнення більш інтегрованого телекомунікаційного ринку; враховуючи, що ця можливість повинна бути оцінена в доповіді, складеній Комісією;

(20) Враховуючи, що будь-які системи видачі дозволів повинні враховувати створення транс-європейських телекомунікаційних мереж, як це передбачено в Розділі XII Договору; враховуючи, що з цією метою держави-члени повинні гарантувати, що їхні національні регулятивні органи координуватимуть у можливих випадках свої процедури надання дозволів на прохання підприємств, що мають намір надавати телекомунікаційну послугу чи встановити або експлуатувати телекомунікаційну мережу в більш ніж одній державі-члені;

(21) Враховуючи, що підприємства Співтовариства повинні мати ефективний та порівнянний доступ на ринки третіх країн та користуватися таким режимом в третіх країнах, який подібний до того, що надається в Співтоваристві підприємствам, які цілком належать, контролюються через контрольний пакет акцій чи ефективно контролюються громадянами відповідних третіх країн;

(22) Враховуючи, що для надання допомоги Комісії слід створити комітет;

(23) Враховуючи, що, з одного боку, необхідно через певну комерційну чутливість інформації, яка може бути отримана національними регулятивними органами під час видачі, управління, контролювання та забезпечення виконання ліцензій, встановити спільні принципи, що застосовувалися б до цих регулятивних органів в сфері конфіденційності; враховуючи, що, з другого боку, законодавство Співтовариства і, зокрема, стаття 214 Договору вимагає в цій сфері від членів установ Співтовариства, членів комітетів та офіційних осіб й інших службовців не розкривати інформацію, яка охоплюється зобов'язанням професійної таємниці, зокрема, інформацію щодо підприємств, їхні ділові зв'язки чи складові їхніх витрат;

(24) Враховуючи, що функціонування цієї Директиви повинно бути переглянуте належним чином в світлі розвитку телекомунікаційного сектора та транс-європейських мереж, а також в світлі досвіду, отриманого в процесі гармонізації і процедур "комплексного обслуговування", встановлених у цій Директиві;

(25) Враховуючи, що виходячи з повного застосування конкурентної бази для досягнення ключової мети забезпечення розвитку внутрішнього ринку в сфері телекомунікацій і, насамперед, вільного надання телекомунікаційних послуг і експлуатації мереж в Співтоваристві, прийняття цієї Директиви буде значним внеском в досягнення цієї мети; враховуючи, що держави-члени повинні запроваджувати цю спільну базу, зокрема, через свої національні регулятивні органи;

(26) Враховуючи, що ця Директива застосовується як до існуючих, так і до майбутніх дозволів; враховуючи, що певні ліцензії були надані на періоди, що виходять за межі 1 січня 1999 року; враховуючи, що положення цих дозволів, які суперечать законодавству Співтовариства, зокрема ті, що надають власникам ліцензій спеціальні чи виключні права, є, відповідно до прецедентної практики Суду, недійсними з дня, визначеного у відповідних положеннях Співтовариства; враховуючи, що стосовно цих прав, які не зачіпають інтересів інших підприємств, згідно із законодавством Співтовариства, держави-члени можуть продовжити їхню чинність для того, щоб уникнути вимог стосовно компенсації;

(27) Враховуючи, що, в принципі, зобов'язання, які містяться в дозволах, що існують на день набуття чинності цією Директивою і які не приведені у відповідність до положень цієї Директиви до 1 січня 1999 року, повинні бути недійсними; враховуючи, що Комісія може надавати державам-членам на їхнє прохання відстрочку цієї дати,

ПРИЙНЯЛИ ТАКУ ДИРЕКТИВУ:

1. Ця Директива стосується процедур, пов'язаних з наданням дозволів та умов, які висуваються при видачі таких дозволів, для цілей надання телекомунікаційних послуг, включаючи дозволи на встановлення та експлуатацію телекомунікаційних мереж, які вимагаються для надання таких послуг.

2. Ця Директива не перешкоджає спеціальним правилам, які приймаються державами-членами відповідно до законодавства Співтовариства і які регулюють розповсюдження аудіовізуальних програм, призначених для широкої громадськості, та зміст таких програм. Вона також не перешкоджає заходам, які вживаються державами-членами стосовно безпеки, і заходам, які вживаються державами-членами відповідно до вимог суспільного інтересу, визнаних Договором, зокрема, статтями 36 і 56, в тому числі, стосовно суспільної моралі, громадського порядку, включаючи розслідування кримінальної діяльності, та державної політики.

1. Для цілей цієї Директиви,

(a) "дозволи" означають будь-який дозвіл, що встановлює права та обов'язки, що є типовими для телекомунікаційного сектора і дозволяють підприємствам надавати телекомунікаційні послуги і, у відповідних випадках, встановлювати чи експлуатувати телекомунікаційні мережі для надання таких послуг, у формі "загального дозволу" чи "індивідуальної ліцензії", які визначено нижче:

- "загальний дозвіл" означає дозвіл, незалежно від того, регулюється він "типовою ліцензією" чи відповідно до загального законодавства, і від того, чи вимагає таке регулювання реєстрації, яка не зобов'язує відповідне підприємство отримувати явне рішення національного регулятивного органу до здійснення прав, які випливають з дозволу,

- "індивідуальна ліцензія" означає дозвіл, який надається національним регулятивним органом і який надає підприємству спеціальні права чи який накладає на операції підприємства спеціальні зобов'язання, що доповнюють загальний дозвіл у відповідних випадках, якщо підприємство не має права на здійснення відповідних прав до отримання рішення національного регулятивного органу;

(b) "національний регулятивний орган" означає орган чи органи, які є відмінними у правовому відношенні і функціонально незалежними від телекомунікаційних організацій і на які держава-член поклала обов'язок розробляти дозволи і здійснювати нагляд за їхнім дотриманням;

(c) "процедура комплексного обслуговування" означає процедурний механізм, що полегшує отримання індивідуальних ліцензій від більш ніж одного національного регулятивного органу чи, у випадку загальних дозволів та якщо це вимагається, повідомлення більш ніж одному регулятивному органу в узгодженому порядку та в одному місці;

(d) "важливі вимоги" означають неекономічні причини, що мають суспільний інтерес і можуть змусити державу-члена накласти умови на встановлення та експлуатацію телекомунікаційних мереж чи надання телекомунікаційних послуг. Ці причини включають безпеку функціонування мережі, підтримку цілісності мережі і, у виправданих випадках, можливість взаємодії послуг, захист даних, захист навколишнього середовища та завдання містобудування і землеустрою, а також ефективне використання спектра частот та уникнення недопустимих перешкод між телекомунікаційними системами, що базуються на радіо, та іншими космічними і земними технічними системами. Захист даних може включати захист персональних даних, конфіденційність інформації, що передається чи зберігається, та захист особистого життя.

2. Інші визначення, наведені в Директиві Ради 90/387/ЄЕС від 28 червня 1990 року про створення внутрішнього ринку для телекомунікаційних послуг через запровадження забезпечення відкритої мережі (11) та Директиві про з'єднання, застосовуються у відповідних випадках до цієї Директиви.

(11) OJ N L 192, 24. 7. 1990, p. 1.

1. Якщо держави-члени ставлять умовою надання телекомунікаційних послуг отримання дозволу, надання такого дозволу і умови, які до цього висуваються, повинні відповідати принципам, визначеним в параграфах 2, 3 і 4.

2. Дозволи можуть містити тільки умови, перераховані в Додатку. Крім того, такі умови повинні бути об'єктивно виправдані відносно відповідної послуги, недискримінаційними, пропорційними та прозорими.

3. Держави-члени забезпечують, щоб телекомунікаційні послуги надавалися та/чи телекомунікаційні мережі експлуатувалися або без дозволів, або на підставі загальних дозволів, що доповнювалися б у необхідних випадках правами та обов'язками, які вимагають індивідуальної оцінки заяв та зумовлюють одну чи більше індивідуальні ліцензії. Держави-члени можуть видавати індивідуальну ліцензію тільки тоді, коли вигодонабувачу надається доступ до рідкісних фізичних та інших ресурсів або на нього накладаються особливі зобов'язання чи коли він користується особливим правами, відповідно до положень Розділу III.

4. Держави-члени у формулюванні та застосуванні своїх систем дозволів полегшують надання телекомунікаційних послуг між державами-членами.

1. Якщо держави-члени ставлять умовою надання телекомунікаційних послуг отримання загальних дозволів, умови, які у виправданих випадках можуть висуватися для отримання таких дозволів, визначені в пунктах 2 і 3 Додатка. Такі дозволи передбачають якомога менш обтяжливу систему, що не суперечить задоволенню відповідних важливих вимог та відповідних інших вимог, що мають суспільний інтерес і визначені в пунктах 2 і 3 Додатка.

2. Держави-члени забезпечують, щоб умови, які висуваються при наданні загальних дозволів, публікувалися належним чином з метою забезпечення легкого доступу до такої інформації для зацікавлених осіб. Посилання на публікацію цієї інформації робиться в національному офіційному віснику відповідної держави-члена та в Офіційному журналі Європейських Співтовариств.

3. Держави-члени можуть змінювати умови, які висуваються при наданні загального дозволу, в об'єктивно виправданих випадках і пропорційним чином. При цьому держави-члени повідомляють належним чином про свій намір зробити це і дають можливість зацікавленим сторонам висловити свої думки з приводу запропонованих змін.

1. Без шкоди для положень Розділу III держави-члени не перешкоджають підприємству, яке задовольняє відповідні умови, що висуваються при видачі загального дозволу відповідно до статті 4, забезпечувати намічені телекомунікаційні послуги та/чи телекомунікаційні мережі.

2. Держави-члени можуть вимагати, щоб до надання телекомунікаційної послуги та/чи телекомунікаційної мережі, підприємство, що користується загальним дозволом, повідомляло національний регулятивний орган про свій намір робити це та передавало інформацію стосовно відповідної послуги, яка необхідна для забезпечення дотримання відповідних умов, що висуваються згідно із статтею 4. Від підприємства можуть вимагати зачекати протягом періоду не більше чотирьох тижнів з часу офіційного отримання всієї необхідної інформації, опублікованої відповідно до параграфа 4, перш ніж воно почне надавати послуги, що охоплюються загальним дозволом.

3. Якщо підприємство, яке користується загальним дозволом, не задовольняє вимоги, що висуваються при наданні загального дозволу згідно із статтею 4, національний регулятивний орган може поінформувати відповідне підприємство, що воно не має права користуватися загальним дозволом, та/чи накласти на це підприємство у пропорційний спосіб певні заходи, спрямовані на забезпечення відповідності умові. В той же час, національний регулятивний надає відповідному підприємству розумну можливість виразити свою думку щодо застосування умов та виправити будь-які порушення протягом місяця з часу втручання національного регулятивного органу. Якщо відповідне підприємство виправить порушення, національний регулятивний орган протягом двох місяців з часу свого попереднього втручання скасовує чи змінює відповідним чином своє рішення та зазначає причини свого рішення. Якщо відповідне підприємство не виправляє порушення, національний регулятивний орган протягом двох місяців з часу свого попереднього втручання підтверджує своє рішення та зазначає причини свого рішення. Рішення повідомляється протягом тижня з часу його прийняття відповідному підприємству. Держави-члени встановлюють порядок оскарження такого рішення до установи, незалежної від національного регулятивного органу.

4. Держави-члени забезпечують, щоб інформація стосовно процедур, пов'язаних із загальними дозволами, публікувалася належним чином з метою забезпечення легкого доступу до цієї інформації. Посилання на публікацію цієї інформації робиться в національному офіційному віснику відповідної держави-члена та в Офіційному журналі Європейських Співтовариств.

Без шкоди для фінансових внесків до забезпечення загального обслуговування відповідно до Додатка, держави-члени забезпечують, щоб будь-який платіж, що накладається на підприємства в рамках процедури дозволу, мав на меті тільки покрити адміністративні витрати, пов'язані з видачею, управлінням, контролем та застосуванням відповідної схеми загального дозволу. Такі платежі публікуються належним чином і достатньо детально, щоб інформація про них була легкодоступною.

1. Держави-члени можуть видавати індивідуальні ліцензії тільки для наступних цілей:

(a) щоб надати власнику ліцензії доступ до радіочастот чи номерів;

(b) щоб надати власнику ліцензії певні права стосовно доступу до державної чи приватної землі;

(c) щоб накласти на власника ліцензії зобов'язання та вимоги, пов'язані з обов'язковим забезпеченням загальнодоступних телекомунікаційних послуг та/чи телекомунікаційних мереж загального користування, включаючи зобов'язання, за яким від власника ліцензії вимагається забезпечувати загальне обслуговування, та інші зобов'язання відповідно до законодавства про ЗВМ;

(d) щоб встановити спеціальні зобов'язання, відповідно до правил Співтовариства щодо конкуренції, коли власник ліцензії має значну ринкову потужність, як це визначено в статті 4 (3) Директиви про з'єднання, у зв'язку із забезпеченням телекомунікаційних мереж загального користування та загальнодоступних телекомунікаційних послуг.

2. Незважаючи на параграф 1, надання загальнодоступних послуг голосової телефонії, встановлення та експлуатація телекомунікаційних мереж, а також інших мереж, що включають використання радіочастот, можуть підлягати індивідуальним ліцензіям.

1. Умови, на додачу до тих, що встановлені для загальних дозволів, можуть висуватися у виправданих випадках при видачі індивідуальних ліцензій, як визначено в пунктах 2 і 4 Додатка.

Такі умови стосуються тільки ситуацій, які виправдовують надання такої ліцензії, як визначено в статті 7.

2. Держави-члени можуть включати умови відповідних загальних дозволів в індивідуальну ліцензію шляхом висування при видачі індивідуальної ліцензії умов, викладених в Додатку.

Права, які надаються відповідно до загальних дозволів, і умови, які висуваються при їхній видачі, не повинні обмежуватися чи доповнюватися наданням індивідуальної ліцензії, окрім як в об'єктивно виправданих випадках і пропорційним чином, зокрема для відображення зобов'язань, пов'язаних із забезпеченням загального обслуговування та/чи контролем за значною ринковою потужністю, чи зобов'язань, що відповідають пропозиціям, представленим під час процедури порівняльних торгів.

3. Без шкоди для статті 20, держави-члени забезпечують, щоб інформація щодо умов, які висуваються при видачі будь-якої індивідуальної ліцензії, публікувалися належним чином, щоб забезпечити легкий доступ до такої інформації. Посилання на публікацію такої інформації робиться в національному офіційному віснику відповідної держави-члена та в Офіційному журналі Європейських Співтовариств.

4. Держави-члени можуть змінювати умови, які висуваються при видачі індивідуальної ліцензії, в об'єктивно виправданих випадках і пропорційним чином. При цьому держави-члени належним чином повідомляють свій намір зробити це та дозволяють зацікавленим сторонам висловити свої думки щодо запропонованих змін.