Статус Протокола див.

Держави - члени Ради Європи та інші Сторони Європейської конвенції про транскордонне телебачення, яку було відкрито для підписання в Страсбурзі (далі - Конвенція) 5 травня 1989 р.,

Вітаючи те, що збільшення кількості членів Ради Європи починаючи з 1989 р. зумовило розроблення та впровадження на загальноєвропейському рівні правової системи, передбаченої цією Конвенцією;

Ураховуючи значні техніко-економічні обставини в галузі телемовлення, а також появу нових комунікаційних послуг в Європі після прийняття Конвенції в 1989 р.;

Відзначаючи, що ці обставини потребують перегляду положень Конвенції;

Беручи до уваги у зв'язку з цим прийняття Європейським Співтовариством Директиви Європейського Парламенту й Ради Європи від 19 червня 1997 р. 97/36ЕС про внесення змін до Директиви Ради Європи 89/552/ЕЕС про узгодження певних положень, установлених законом, постановою чи адміністративною акцією в Державах-членах стосовно здійснення телевізійного мовлення:

Ураховуючи нагальну потребу внести зміни до певних положень Конвенції для забезпечення узгодженого підходу до транскордонного телебачення в цьому документі й Директиві, як наголошено в Декларації про засоби масової інформації в демократичному суспільстві, прийнятій міністрами, які взяли участь у IV Європейській конференції міністрів, присвяченій питанням політики в галузі засобів масової інформації (Прага, 7-8 грудня 1994 р.), й у політичній Декларації V Європейської конференції міністрів (Салоніки, 11-12 грудня 1997 р.);

Бажаючи розвинути принципи, втілені в рекомендаціях Ради Європи, прийнятих нею у своїй системі після прийняття Конвенції, щодо розробки спільно з тими, хто формує громадську думку, та засобами масової інформації методів боротьби з залежністю від паління тютюну, зловживання алкоголем та наркотиків, щодо здійснення права на стислий показ значних подій у випадках, коли виключні права на їх показ по телебаченню були придбані в контексті транскордонного телебачення, та щодо показу насильства в електронних засобах масової інформації,

Домовилися про таке:

Слово "jurisdiction" у пункті 1 статті 8 й у пункті 2а статті 16 тексту французькою мовою замінюється словом "competence".

Слово "advertisements" у пунктах 3 І 4 статті 15 тексту англійською мовою замінюється словом "advertising".

Визначення терміна "Телемовник" у пункті "c" статті 2 формулюється так:

"c) "Телемовник" означає фізичну чи юридичну особу, яка несе редакційну відповідальність за складання телевізійних програм, призначених для прийняття широкими колами телеглядачів, і яка передає їх сама, чи для якої їх цілком і без змін передає третя особа".

Визначення терміна "рекламне оголошення" у пункті "f" статті 2 формулюється так:

"f) "реклама" означає будь-яке публічне оголошення, яке передається за плату чи будь-яку подібну винагороду або для цілей самореклами і яке призначене для сприяння продажу, придбанню чи оренді товару або послуги, для поширення якоїсь справи чи ідеї, або для досягнення якогось іншого результату, бажаного для рекламодавця чи для самого телемовника".

До статті 2 додається новий пункт "g" у такій редакції:

"g) "Телепродаж" означає безпосередні пропонування, що передаються телеглядачам по телебаченню для постачання за плату товарів чи послуг, у тому числі й нерухомого майна, прав та зобов'язань".

Пункт "g" статті 2 перенумерується як пункт "h" статті 2.

Стаття 5 замінюється таким текстом:

"Стаття 5. Обов'язки Сторін, що здійснюють трансляцію

1. Кожна Сторона, що здійснює трансляцію, забезпечує відповідність положенням цієї Конвенції всіх програм, які передаються телемовником, що підпадає під її юрисдикцію.

2. Для цілей цієї Конвенції телемовником, який підпадає під юрисдикцію Сторони, є:

- телемовник, який вважається розташованим на території Сторони згідно з пунктом 3;

- телемовник, до якого застосовується пункт 4.

3. Для цілей цієї Конвенції телемовник вважається розташованим на території Сторони (далі - Сторона, що здійснює трансляцію) у таких випадках:

a) коли головне правління телемовника розташоване на території цієї Сторони і рішення щодо складання програм мовлення приймаються на території цієї Сторони;

b) якщо головне правління телемовника розташоване на території однієї Сторони, але рішення щодо складання програм телепередач приймаються на території іншої Сторони, то вважається, що телемовник розташований на території тієї Сторони, на території якої працює значна частина його працівників, зайнятих у телемовленні; якщо ж значна чисельність його працівників, зайнятих у телемовленні, працює на території кожної зі Сторін, то вважається, що телемовник розташований на території тієї Сторони, на території якої знаходиться його головне правління; якщо значна частина його співробітників не працює на території жодної зі Сторін, то вважається, що телемовник розташований на території тієї зі Сторін, на території якої він вперше почав здійснювати телемовлення згідно з системою законодавства цієї Сторони, за умови, що він підтримує стабільний і результативний зв'язок з економікою цієї Сторони;

c) якщо головне правління телемовника розташоване на території однієї зі Сторін, але рішення щодо складання програм телепередач приймаються на території Держави, яка не є Стороною цієї Конвенції, чи навпаки, то вважається, що він розташований на території відповідної Сторони, якщо значна частина його працівників, зайнятих у телемовленні, працює на території цієї Сторони;

d) якщо в разі застосування критеріїв пункту 3 статті 2 Директиви Європейського Парламенту й Ради Європи від 19 червня 1997 р. 97/36ЕС про внесення змін до Директиви Ради Європи 89/552/ЕЕС про узгодження певних положень, установлених законом, постановою або адміністративною акцією в Державах-членах стосовно здійснення телевізійного мовлення, вважається, що телемовник розташований на території однієї з Держав - членів Європейського Співтовариства, то також вважається, що для цілей цієї Конвенції цей телемовник розташований на території цієї Держави.

4. Телемовник, до якого не застосовуються положення пункту 3, вважається таким, що підпадає під юрисдикцію Сторони, так званої Сторони, що здійснює трансляцію, у таких випадках:

a) коли він використовує частоту, надану цією Стороною;

b) коли він, хоча й не використовує частоту, надану цією Стороною, насправді використовує супутникові потужності, що належать цій Стороні;

c) коли він, хоча й не використовує ні частоти, наданої цією Стороною, ні супутникових потужностей, що належать цій Стороні, насправді використовує наземну станцію-передавач супутникового зв'язку, що знаходиться на території Сторони.

5. Якщо Сторону, що здійснює трансляцію, не можна визначити згідно з пунктом 4, то Постійний Комітет, щоб визначити цю Сторону, розглядає це питання відповідно до абзацу "a" пункту 1 статті 21 цієї Конвенції.

6. Ця Конвенція не застосовується до телепередач, що призначені для прийняття виключно в Державах, які не є Сторонами цієї Конвенції і які не приймаються прямо чи опосередковано телеглядачами на території однієї або кількох Сторін".

Стаття 8 має таку редакцію:

"Стаття 8. Право на відповідь

1. Кожна Сторона, що здійснює трансляцію, забезпечує фізичній чи юридичній особі, незалежно від громадянства та місця проживання, можливість здійснювати право на відповідь або можливість застосування інших порівняних правових чи адміністративних засобів захисту права стосовно програм, які транслює телемовник, що підпадає під її юрисдикцію у значенні статті 5. Зокрема вона забезпечує такий вибір часу й такі інші заходи щодо здійснення права на відповідь, за яких це право можна було б здійснювати результативно. Результативне здійснення цього права або застосування інших порівняних правових чи адміністративних засобів захисту права забезпечується як вибором часу, так і процедурами.

2. Для цього в самій програмі через рівні проміжки часу за допомогою відповідних засобів вказується назва служби, яка випустила програму, чи телемовника, який відповідає за цю службу".

Стаття 9 замінюється таким текстом:

"Стаття 9. Доступ телеглядачів до інформації

Кожна Сторона вивчає питання, а якщо необхідно, вживає правових заходів, таких як введення права на скорочений показ подій, які становлять великий інтерес для телеглядачів, щоб право телеглядачів на інформацію не було порушене через використання телемовником, який підпадає під її юрисдикцію, виключних прав на трансляцію чи ретрансляцію такої події у тому значенні, якого надано цьому в статті 3".

Додається нова стаття 9bis у такій редакції:

"Стаття 9bis. Доступ телеглядачів до значних подій

1. Кожна Сторона зберігає право вжити заходів для того, щоб телемовник, який підпадає під її юрисдикцію, не здійснював виключної ретрансляції подій, які вона вважає значними для суспільства, позбавляючи значну частину телеглядачів на території цієї Сторони можливості слідкувати за такими подіями в прямому ефірі чи в записі по телеканалах, до яких є вільний доступ. Якщо вій це робить, то відповідна Сторона може вдатися до складення переліку тих позначених подій, які вона вважає значними для суспільства.

2. Сторони, дотримуючись юридичних гарантій, що надані Конвенцією про захист прав людини й основних свобод, а також у відповідних випадках національною конституцією, забезпечують відсутність здійснення телемовником, який підпадає під їхню юрисдикцію, виключних прав, які він придбав після дати набуття чинності Протоколом про внесення змін до Європейської конвенції про транскордонне телебачення, у такий спосіб, при якому значна частина телеглядачів іншої Сторони позбавлена можливості слідкувати за подіями, позначеними цією іншою Стороною, у прямому ефірі, цілком або частково, або в разі необхідності чи зумовленості об'єктивними причинами, що пов'язані з суспільними інтересами, у запису, цілком або частково, по телеканалах, до яких є вільний доступ, як визначено цією іншою Стороною згідно з пунктом 1, дотримуючись таких вимог:

a) Сторона, вживаючи заходів, зазначених у пункті 1, складає перелік національних і ненаціональних подій, які вона вважає значними для суспільства;

b) Сторона робить це у чіткий та прозорий спосіб, своєчасно, ефективно використовуючи час;

c) Сторона визначає, чи повинні ці події передаватися цілком або частково в прямому ефірі або в разі необхідності чи потреби з об'єктивних причин, що пов'язані з суспільними інтересами, - цілком або частково в запису;

d) Заходи, яких вживає Сторона, що складає перелік, повинні бути домірними і якомога докладніше описаними, щоб дати змогу іншим Сторонам вжити заходів, зазначених у цьому пункті;

e) Сторона, що складає список, повідомляє про перелік і відповідні заходи Постійному Комітетові в строки, установлені Постійним Комітетом;

f) Заходи, яких вживає Сторона, що складає перелік, обмежуються керівними принципами Постійного Комітету, зазначеними в пункті 3, і схвалюються Постійним Комітетом.

Заходи, що ґрунтуються на положеннях цього пункту, застосовуються тільки до подій, уключених Постійним Комітетом до щорічного переліку, зазначеного в пункті 3, а також до виключних прав, придбаних після набуття чинності цим Протоколом про внесення змін.

З. Раз на рік Постійний Комітет:

a) публікує зведений перелік визначених подій і відповідних заходів, про які повідомляють йому Сторони згідно з пунктом 2e;

b) визначає керівні принципи, які приймаються більшістю в три чверті голосів його членів, на додаток до вимог, перерахованих у пунктах 2a-2e, щоб уникнути розходжень у застосуванні цієї статті й відповідних положень Європейського Співтовариства.

Пункт 1 статті 10 має таку редакцію:

"1. Кожна Сторона, що здійснює трансляцію, забезпечує, у разі доцільності й із вжиттям відповідних заходів, виділення телемовником, який підпадає під її юрисдикцію, більшої частини свого трансляційного часу європейським творам, за винятком часу, відведеного для новин, спортивних подій, телевізійних ігор, реклами, послуг телетексту й телепродажу. Це співвідношення з урахуванням зобов'язань телемовника перед своїми телеглядачами щодо інформаційних, освітніх, культурних та розважальних програм досягається поступово, на підставі відповідних критеріїв".

Пункт 4 статті 10 має таку редакцію:

"4. Сторони забезпечують відсутність трансляції телемовником, який підпадає під їхню юрисдикцію, кінематографічних творів у строки, не погоджені з власниками прав".

Додається нова стаття 10bis у такій редакції:

"Стаття 10bis. Плюралізм засобів масової інформації

У дусі співробітництва й взаємодопомоги, який лежить в основі цієї Конвенції, Сторони докладають зусиль, щоб програми, які транслюються або ретранслюються телемовником або іншими юридичними чи фізичними особами, що підпадають під їхню юрисдикцію, у значенні статті 3, не загрожували плюралізму засобів масової Інформації".

Назва розділу III має таку редакцію:

"Реклама й телепродаж"

Стаття 11 має таку редакцію:

"1. Реклама й телепродаж мають бути чесними і добросовісними.

2. Реклама й телепродаж не повинні бути такими, що вводять в оману, і не повинні завдавати шкоди інтересам споживачів.

3. Реклама й телепродаж, які призначені для дітей або в яких беруть участь діти, повинні уникати всього, що може зашкодити їхнім інтересам, і повинні враховувати їхню особливу вразливість.

4. Телепродаж не повинен спонукати неповнолітніх до укладання договорів про продаж чи оренду товарів і послуг.

5. Рекламодавець не повинен чинити редакційного тиску на зміст програм".

Стаття 12 має таку редакцію:

"Стаття 12. Тривалість

1. Загалом короткі проміжки часу, відведені для транслювання сюжетів телепродажу, рекламних сюжетів й інших форм реклами, за винятком вікон телепродажу в значенні пункту 3, не повинні перевищувати 20% часу щоденних передач. Час, відведений для транслювання рекламних сюжетів, не повинен перевищувати 15% часу щоденних передач.

2. Загалом короткі проміжки часу, відведені для транслювання рекламних сюжетів і сюжетів телепродажу, не повинні перевищувати 20% у межах установленої години.

3. Безперервна мінімальна тривалість вікон, які призначені для програм телепродажу й передаються в межах програм, не призначених виключно для телепродажу, становить 15 хвилин. Максимальна кількість вікон на день становить вісім. Загальна їхня тривалість не повинна перевищувати 3 години на день. Вони повинні чітко позначатися за допомогою оптичних й акустичних засобів.