Держави - члени Ради Європи, висловивши свою згоду на обов'язковість для них Конвенції Організації Об'єднаних Націй про боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, учиненої у Відні 20 грудня 1988 року (далі - Віденська Конвенція),

ураховуючи те, що метою Ради Європи є досягнення більшого єднання між її членами;

будучи переконаними в необхідності проводити спільну кримінальну політику, спрямовану на захист суспільства;

ураховуючи те, що боротьба із серйозною злочинністю, яка стала значною мірою міжнародною проблемою, вимагає тісного співробітництва на міжнародному рівні;

прагнучи якомога більше розширити своє співробітництво в боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин на морі відповідно до міжнародного морського права та з повним дотриманням принципу права свободи судноплавства;

ураховуючи, отже, що статтю 17 Віденської Конвенції слід доповнити регіональною угодою з метою виконання та підвищення ефективності положень цієї статті,

домовилися про таке:

Для цілей цієї Угоди:

a) "інтервенуюча Держава" означає Державу-Сторону, яка звернулась або має намір звернутися з проханням отримати дозвіл від іншої Сторони, щоб ужити заходів відповідно до цієї Угоди стосовно судна, що ходить під прапором або має на собі реєстраційні знаки такої іншої Держави Сторони;

b) "переважна юрисдикція" означає для Держави прапора, яка має конкуруючу юрисдикцію стосовно відповідного правопорушення з іншою Державою, право здійснювати свою юрисдикцію на пріоритетній основі, виключаючи здійснення такої юрисдикції будь-якою іншою Державою, якої стосується це;

c) "відповідне правопорушення" означає будь-який вид правопорушення, описаного в пункті 1 статті 3 Віденської Конвенції;

d) "судно" означає корабель чи будь-яку іншу плавучу споруду будь-якого виду, зокрема судно на повітряній подушці та підводні апарати.

1. Сторони якомога ширше здійснюють співробітництво для боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин на морі відповідно до міжнародного морського права.

2. Під час виконання цієї Угоди Сторони докладають зусиль для забезпечення своїми діями максимального підвищення ефективності правоохоронних заходів проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин на морі.

3. Будь-які заходи, ужиті відповідно до цієї Угоди, здійснюються зважаючи на необхідність згідно з міжнародним морським правом не посягати на права й обов'язки, здійснення юрисдикції прибережними Державами та не змінювати цих прав, обов'язків або юрисдикції.

4. Ніщо в цій Угоді не повинно розумітися як таке, що порушує принцип non bis in idem, як він застосовується в національному законодавстві.

5. Сторони визнають важливість збору інформації про судна, вантаж та факти й обміну нею, якщо вони вважають, що такий обмін інформацією може допомогти Стороні в боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин на морі.

6. Ніщо в цій Угоді не зачіпає імунітетів військових кораблів та інших державних суден, що експлуатуються з некомерційною метою.

1. Кожна Сторона вживає таких заходів, які можуть бути необхідні для встановлення її юрисдикції стосовно відповідних правопорушень, коли правопорушення вчиняється на борту судна, що ходить під її прапором.

2. Для цілей застосування цієї Угоди кожна Сторона вживає таких заходів, які можуть бути необхідні для встановлення її юрисдикції стосовно відповідних правопорушень, учинених на борту судна, що ходить під прапором або має реєстраційні знаки чи будь-які інші ознаки національної належності будь-якої іншої Сторони цієї Угоди. Така юрисдикція здійснюється лише відповідно до цієї Угоди.

3. Для цілей застосування цієї Угоди кожна Сторона вживає таких заходів, які можуть бути необхідні для встановлення її юрисдикції стосовно відповідних правопорушень, учинених на борту судна, що не має національної належності або що прирівнюється до судна без національної належності відповідно до міжнародного права.

4. Держава прапора має переважну юрисдикцію стосовно відповідного правопорушення, учиненого на борту її судна.

5. Будь-яка Держава під час підписання або передачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або свого документа про прийняття, затвердження чи приєднання чи будь-коли після цього в заяві на ім'я Генерального секретаря Ради Європи може повідомити іншим Сторонам цієї Угоди про критерій, який вона має намір застосовувати для здійснення юрисдикції, установленої відповідно до пункту 2 цієї статті.

6. Будь-яка Держава, яка не має у використанні військових кораблів, військових повітряних суден чи інших державних кораблів або повітряних суден, що використовуються з некомерційною метою, які надали б їй можливість стати інтервенуючою Державою відповідно до цієї Угоди, під час підписання або передачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, затвердження чи приєднання, у заяві на ім'я Генерального секретаря Ради Європи може заявити, що вона не застосовує пунктів 2 й 3 цієї статті. Держава, яка зробила таку заяву, зобов'язана відкликати її в разі зникнення обставин, що виправдовують це застереження.

1. Сторона, яка має достатньо підстав підозрювати, що судно, яке ходить під її прапором, причетне до або використовується для вчинення відповідного правопорушення, може звернутися з проханням про надання допомоги іншими Сторонами в боротьбі з його використанням із цією метою. Сторони, які одержали таке прохання, надають таку допомогу в межах наявних у них засобів.

2. У своєму проханні Держава прапора може, inter alia, дозволити Стороні, яка одержала прохання надати допомогу, з урахуванням будь-яких умов чи обмежень, які можуть бути встановлені, уживати деяких або всіх із заходів, зазначених у цій Угоді.

3. Якщо Сторона, яка одержала прохання надати допомогу, погоджується діяти з дозволу Держави прапора, наданого їй відповідно до пункту 2, положення цієї Угоди стосовно прав та обов'язків інтервенуючої Держави та Держави прапора відповідно застосовуються до Сторони, яка одержала прохання надати допомогу, та Сторони, яка надіслала прохання надати допомогу, у випадках, коли це прийнятно, та якщо не вказано інакше.

1. Сторона, яка має достатньо підстав підозрювати, що судно без національної належності або таке, що прирівнюється до судна без національної належності відповідно до міжнародного права, є причетним до або використовується для вчинення відповідного правопорушення, повідомляє про це іншим Сторонам, яких ці обставини можуть безпосередньо стосуватись, та може звернутися з проханням про надання допомоги будь-якою Стороною в боротьбі з його використанням із цією метою. Сторона, яка одержала таке прохання, надає допомогу в межах наявних у неї засобів.

2. Якщо Сторона отримала інформацію згідно з пунктом 1 та вживає заходів, така Сторона визначає, які заходи є належними, та здійснює свою юрисдикцію стосовно будь-яких відповідних правопорушень, які могли бути вчинені будь-якими особами на борту судна.

3. Будь-яка Сторона, яка вжила заходів відповідно до цієї статті, повідомляє якомога швидше Стороні, яка надала інформацію або звернулася з проханням надати допомогу, про результати будь-яких дій, здійснених стосовно судна та будь-яких осіб на борту.

Якщо інтервенуюча Держава має достатньо підстав підозрювати, що судно, яке ходить під прапором або має на собі реєстраційні знаки іншої Сторони або має будь-які інші ознаки національної належності судна, є причетним до або використовується для вчинення відповідного правопорушення, інтервенуюча Держава може звернутися з проханням надати дозвіл Держави прапора зупинити судно та піднятися на його борт у водах за межами територіального моря будь-якої Сторони та вжити деяких чи всіх зазначених у цій Угоді заходів. Жодних таких заходів не можна вживати на підставі цієї Угоди без дозволу Держави прапора.

Держава прапора негайно підтверджує одержання прохання надати дозвіл відповідно до статті 6 та повідомляє рішення стосовно нього якомога швидше та, якщо це практично можливо, протягом чотирьох годин після одержання прохання.

1. Якщо Держава прапора задовольняє прохання, такий дозвіл може надаватися з відповідними умовами чи обмеженнями. Такі умови чи обмеження можуть, зокрема, передбачати, що явно виражений дозвіл Держави прапора повинен бути наданий до вжиття будь-яких спеціальних заходів інтервенуючою Державою.

2. Кожна Держава під час підписання або передачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, схвалення або приєднання, у заяві на ім'я Генерального Секретаря Ради Європи може заявити, що, діючи як інтервенуюча Держава, вона може обумовлювати свою інтервенцію умовою, що особи, які мають її громадянство й були передані Державі прапора згідно зі статтею 15 і там засуджені за відповідне правопорушення, повинні мати можливість бути переданими в інтервенуючу Державу для відбування призначеного покарання.

1. Отримавши дозвіл Держави прапора, з урахуванням умов та обмежень, сформульованих згідно з пунктом 1 статті 8, якщо такі існують, інтервенуюча Держава може вжити таких заходів:

i) a) зупинити судно та піднятися на його борт;

b) здійснювати ефективний контроль над судном і будь-якими особами на його борту;

c) уживати будь-яких заходів, передбачених у підпункті "ii" цієї статті, які вважаються необхідними для з'ясування, чи було вчинено відповідне правопорушення, та збирати докази стосовно цього;

d) вимагати переміщення судна та будь-яких осіб на його борту на територію інтервенуючої Держави й утримувати там судно для проведення подальшого розслідування;

ii) та, встановивши ефективний контроль над судном:

a) обшукувати судно, будь-кого та будь-що на його борту, зокрема його вантаж;

b) відкривати або вимагати відкриття будь-яких контейнерів і перевіряти чи брати зразки будь-чого на судні;

c) вимагати від будь-якої особи на борту судна надавати інформацію про її саму чи будь-який об'єкт на борту судна;

d) вимагати пред'явлення документів, книг або записів, які стосуються судна чи будь-яких осіб або предметів на ньому, і фотографувати або копіювати будь-що, пред'явлення чого компетентні органи мають право вимагати;

e) збирати, опечатувати й захищати будь-які докази або матеріали, виявлені на судні.

2. Будь-який захід, ужитий згідно з пунктом 1 цієї статті, не шкодить праву підозрюваних осіб, що існує за законом інтервенуючої Держави, не свідчити проти себе.

1. Якщо в результаті заходів, ужитих згідно зі статтею 9, інтервенуюча Держава має докази того, що було скоєно відповідне правопорушення, і цих доказів достатньо за її законом, щоб виправдати проведення нею арешту причетних осіб або затримки судна, або і того і того, вона може вжити заходів із цією метою.

2. Інтервенуюча Держава без зволікання повідомляє Державі прапора про заходи, ужиті згідно з наведеним вище пунктом 1.

3. Судно не заарештовується на період, довший, ніж той, що є цілком необхідним для завершення розслідування відповідних правопорушень. Якщо існують достатні підстави підозрювати, що власники судна безпосередньо причетні до відповідного правопорушення, арешт судна і його вантажу може бути продовжено після завершення розслідування. Особи, яких не підозрюють у будь-якому відповідному правопорушенні, і предмети, які не потрібні як докази, звільняються.

4. Незважаючи на положення попереднього пункту інтервенуюча Держава й Держава прапора можуть домовитися з третьою Державою, яка є Стороною цієї Угоди, що судно може бути доправлене на територію цієї третьої Держави; третя Держава вважається інтервенуючою Державою для цілей цієї Угоди з моменту досягнення судном її території.

1. Застосування заходів, ужитих згідно зі статтями 9 й 10, регулюється законодавством інтервенуючої Держави.

2. Заходи, передбачені підпунктами "a", "b" та "d" пункту 1 статті 9, здійснюються лише військовими кораблями або військовими повітряними суднами, або іншими кораблями та літаками, які мають чіткі позначки, та ідентифікуються як такі, що належать до державної служби й мають відповідні повноваження.

3. a) Посадова особа інтервенуючої Держави не може притягатися до відповідальності в Державі прапора за будь-які дії, учинені під час виконання своїх обов'язків. У такому випадку ця посадова особа підлягає кримінальному переслідуванню в інтервенуючій Державі так, ніби елементи, що складають правопорушення, були вчинені в межах юрисдикції цієї Держави.

b) У будь-якому провадженні, розпочатому в Державі прапора, правопорушення, учинені проти посадової особи інтервенуючої Держави стосовно заходів, ужитих згідно зі статтями 9 й 10, розглядаються так, ніби вони були вчинені проти посадової особи Держави прапора.

4. Капітан судна, яке було оглянуто відповідно до цієї Угоди, має право спілкуватися з органами Держави прапора судна, а також з власниками або операторами судна для повідомлення їм про огляд судна. Однак, органи інтервенуючої Держави можуть перешкодити або відкласти будь-яке спілкування з власниками або операторами судна, якщо вони мають серйозні підстави вважати, що таке спілкування може завадити розслідуванню відповідного правопорушення.

1. Під час застосування цієї Угоди заінтересовані Сторони приділяють належну увагу необхідності не створювати загрози для безпеки людей у морі, безпеки судна й вантажу та не шкодити жодним комерційним або правовим інтересам. Зокрема, вони повинні враховувати:

a) небезпеку, пов'язану з висадкою на судно в морі, і розглянути можливість здійснення цього безпечніше в наступному порту призначення судна;

b) необхідність звести до мінімуму будь-яке втручання в законну комерційну діяльність судна;

c) необхідність уникати неналежного арешту або затримання судна;

d) необхідність обмежити використання сили до мінімуму, необхідного для забезпечення виконання наказів інтервенуючої Держави.

2. Про застосування вогнепальної зброї проти судна або на ньому якнайшвидше повідомляється Державі прапора.

3. Про смерть або поранення будь-якої особи на борту судна якнайшвидше повідомляється Державі прапора. Органи інтервенуючої Держави повною мірою співробітничають з органами Держави прапора в будь-якому розслідуванні, яке Держава прапора може здійснювати у випадку такої смерті або поранення.

1. Для надання можливості Державі прапора вирішити, чи здійснювати свою переважну юрисдикцію відповідно до положень статті 14, інтервенуюча Держава без зволікання передає Державі прапора стислу інформацію про докази будь-яких правопорушень, виявлених у результаті заходів, ужитих згідно зі статтею 9. Отримання такої інформації Держава прапора підтверджує негайно.

2. Якщо інтервенуюча Держава виявляє докази, які переконують її в можливості скоєння правопорушень, які не входять до сфери застосування цієї Угоди, або в тому, що на борту судна знаходяться особи, причетні до таких правопорушень, вона повідомляє про це Державі прапора. Якщо необхідно, заінтересовані Сторони із цього приводу проводять консультації.

3. Положення цієї Угоди повинні розумітися як такі, що дозволяють інтервенуючій Державі вживати інших заходів, зокрема затримання осіб, ніж ті, що спрямовані на розслідування та переслідування відповідних правопорушень, тільки коли:

a) Держава прапора надає свою явно виражену згоду; або

b) такі заходи мають на меті розслідування й переслідування правопорушень, учинених після того, як особу було доправлено на територію інтервенуючої Держави.

1. Держава прапора, яка бажає здійснити свою переважну юрисдикцію, діє відповідно до положень цієї статті.

2. Вона повідомляє про це інтервенуючій Державі якнайшвидше, але не пізніше чотирнадцяти днів з моменту отримання викладу доказів згідно зі статтею 13. Якщо Держава прапора не зробила цього, вона вважається такою, що відмовилася від здійснення своєї переважної юрисдикції.

3. Якщо Держава прапора повідомила інтервенуючій Державі про те, що вона має намір здійснювати свою переважну юрисдикцію, здійснення юрисдикції інтервенуючої Держави припиняється, крім випадків, які стосуються передачі осіб, суден, вантажу та доказів відповідно до цієї Угоди.

4. Держава прапора негайно передає справу на розгляд своїм компетентним органам для здійснення судового переслідування.

5. Заходи, ужиті інтервенуючою Державою проти судна й осіб на борту, можуть уважатися такими, що були застосовані як частина процедури Держави прапора.

1. Якщо Держава прапора повідомила інтервенуючій Державі про свій намір здійснити свою переважну юрисдикцію і якщо Держава прапора просить про це, заарештовані особи, судно, вантаж та зібрані докази передаються цій Державі відповідно до положень цієї Угоди.

2. Прохання про передачу заарештованих осіб стосовно кожної особи підтверджується оригіналом або засвідченою копією постанови про арешт або іншої постанови, яка має таку саму силу, виданої судовим органом у порядку, передбаченому законодавством Держави прапора.

3. Сторони докладають максимальних зусиль, щоб прискорити передачу осіб, суден, вантажу та доказів.

4. Ніщо в цій Угоді не повинно розумітися як таке, що позбавляє будь-яку затриману особу її права, згідно з законом інтервенуючої Держави, на розгляд правомірності її затримання судом цієї Держави в порядку, установленому її національним законодавством.

5. Замість прохання про передачу затриманої особи або судна, Держава прапора може вимагати їхнього негайного звільнення. У разі надіслання такого прохання, інтервенуюча Держава негайно звільняє їх.