Держави-члени Ради Європи, що підписали цю Конвенцію,

вважаючи, що метою Ради Європи є досягнення більшого єднання між її членами;

вважаючи, що відносини між Державами-членами, як і відносини між їхніми дипломатичними агентами чи консульськими посадовими особами все більшою мірою ґрунтуються на взаємній довірі;

вважаючи, що скасування легалізації сприятиме зміцненню зв’язків між Державами-членами шляхом створення можливості використання іноземних документів у той самий спосіб, що і документів, виданих національними органами;

будучи переконаними, що існує потреба скасування легалізації документів, складених дипломатичними агентами чи консульськими посадовими особами,

домовились про таке:

Для цілей цієї Конвенції легалізація означає лише формальну процедуру, що використовується для засвідчення справжності підпису на документах, статусу, в якому перебувала особа, що підписала документ, та, у відповідних випадках, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ.

1. Ця Конвенція застосовується до документів, які складені дипломатичними агентами чи консульськими посадовими особами Договірної Сторони, що діють у межах своїх офіційних повноважень та на виконання своїх функцій на території будь-якої держави, і які були пред’явлені:

a) або на території іншої Договірної Сторони, або

b) дипломатичним агентам чи консульським посадовим особам іншої Договірної Сторони, які виконують свої функції на території держави, що не є Стороною цієї Конвенції.

2. Ця Конвенція також застосовується до посвідчувальних написів, зокрема до тих, що фіксують існування документа або факту на певну дату, та до засвідчення справжності підписів, що здійснюються дипломатичними агентами чи консульськими посадовими особами стосовно документів, які не зазначені у пункті 1.

Кожна Договірна Сторона звільняє від легалізації документи, до яких застосовується ця Конвенція.

1. Кожна Договірна Сторона вживає заходів, необхідних для того, щоб її органи не здійснювали легалізацію у тих випадках, коли ця Конвенція передбачає звільнення від неї.

2. Кожна Договірна Сторона у разі необхідності передбачає перевірку автентичності документів, до яких застосовується ця Конвенція. Така перевірка не тягне за собою сплати жодних зборів та витрат і здійснюється у найкоротший строк.

Ця Конвенція у відносинах між Договірними Сторонами має перевагу над положеннями будь-яких інших договорів, угод та конвенцій, які передбачають або передбачатимуть легалізацію справжності підпису дипломатичного агента чи консульської посадової особи, статусу, в якому перебувала особа, що підписала документ, і, у разі потреби, ідентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ.