Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 14 жовтня 1970 року на свою п'ятдесят п'яту сесію,

ухваливши прийняти ряд пропозицій щодо професійного навчання моряків, що є шостим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми рекомендації,

ухвалює цього двадцять восьмого дня жовтня місяця тисяча дев'ятсот сімдесятого року нижченаведену Рекомендацію, яка може називатися Рекомендацією 1970 року щодо професійного навчання моряків:

1. 1) Ця Рекомендація застосовується до всіх видів навчання, які мають на меті підготовку людей до роботи на борту державного або приватного морського судна, яке зайняте перевезенням вантажів або пасажирів у комерційних цілях, яке використовується в учбових цілях або для наукових досліджень. Національне законодавство або правила, арбітражні рішення або колективні договори, відповідно до умов тієї чи іншої країни обумовлюють, які судна повинні вважатися морськими.

2) Ця Рекомендація застосовується до навчання, мета якого - підготовка до виконання обов'язків членів палубної і машинної команд, радіо, продовольчо-господарської або загальної служб. Вона не застосовується до рибалок.

2. Головними цілями політики в галузі професійного навчання моряків повинні бути:

a) підтримання і підвищення ефективності морського транспорту, а також професійної кваліфікації і навичок моряків, з урахуванням потреб моряків у галузі освіти, економічних і соціальних інтересів країни;

b) підтримання і поліпшення норм в галузі попередження нещасних випадків на борту торговельних суден як у морі, так і в порту з метою зменшення небезпеки травм;

c) заохочення вступу на службу на торговельний флот достатньої кількості осіб, придатних для виконання цієї роботи;

d) забезпечення відповідної навчальної підготовки всіх нових осіб по можливості на березі або на борту судна;

e) надання можливостей для професійного навчання та перенавчання, які відповідають сучасним очікуваним потребам морського транспорту в моряках різних категорій та рангів;

f) надання можливостей для навчання, необхідних для того, щоб практично використовувати технічні нововведення в галузі експлуатації суден, керування кораблями та безпеки на морі;

g) забезпечення всім морякам, які мають відповідні здібності, можливості для навчання, підвищення кваліфікації та просування по службі до найвищих посад на борту судна, і заохочувати тим самим підвищення ефективності їхньої праці, поліпшення їхньої продуктивності й отримання задоволення від роботи;

h) забезпечення належної практичної підготовки моряків різних категорій і рангів;

i) забезпечення, по можливості, вступу на роботу всіх, хто навчався, після закінчення ними курсу навчання.

3. В усіх країнах, які мають торговельний флот або планують його створити, органи влади, що розроблюють національну політику в галузі освіти і професійної підготовки, повинні стежити за тим, щоб у загальній мережі учбових закладів були створені відповідні можливості для підготовки моряків для того, щоб досягнути цілей, вказаних у параграфі 2 цієї Рекомендації.

4. Коли в будь-якій країні обставини не сприяють створенню можливостей та умов для підготовки моряків всіх необхідних категорій і рангів, ця країна повинна розглянути питання про створення у співпраці з іншими країнами, а також з міжнародними організаціями спільних систем підготовки моряків тих категорій, які не можуть бути охоплені національними програмами.

5. 1) Учбові програми всіх державних і приватних установ, які займаються підготовкою моряків, повинні координуватися і розроблятися в кожній країні на підставі установлених національних норм.

2) Такі програми повинні бути розроблені в співпраці з урядовими службами, учбовими закладами та іншими органами, які мають глибокі знання в галузі професійного навчання моряків, і повинні складатися таким чином, щоб вони задовольняли вимогам морського транспорту, сформульованим після консультацій з організаціями судновласників і моряків.

6. Органи, які розробляють такі програми, повинні, зокрема:

a) підтримувати тісні зв'язки між учбовими закладами і всіма зацікавленими колами для того, щоб зв'язати навчання з вимогами морського транспорту;

b) регулярно відвідувати учбові заклади, якими вони керують, і бути добре обізнаними з програмами, які здійснюються;

c) вживати всіх необхідних заходів для розповсюдження інформації про наявні можливості навчання серед усіх, хто в цьому зацікавлений;

d) співробітничати при розробці та здійсненні практичних програм морського навчання;

e) брати участь у розробці загальних норм навчання, що передбачені в параграфі 11;

f) брати участь у створенні належних національних норм щодо свідоцтв про кваліфікацію моряків різних категорій і рангів;

g) сприяти безпосередньому співробітництву між учбовими закладами і тими, хто займається питаннями підбору робочої сили та забезпечення зайнятості.

7. Компетентні органи влади і установи в співпраці з організаціями судновласників та моряків повинні забезпечувати такий стан, за якого повна інформація про державні та приватні системи навчання моряків і про умови вступу на роботу на морський транспорт надавалася б в розпорядження служб, які займаються питаннями професійної орієнтації і які надають консультації з питань працевлаштування, державних служб зайнятості та професійно-технічних учбових закладів.

8. Компетентні органи влади і установи повинні прагнути до того, щоб:

a) можливості судноверфів, механічних майстерень, підприємств із виготовлення обладнання, військово-морських баз тощо використовувались, де це можливо і необхідно, для навчання як офіцерів, так і рядових моряків;

b) вживати заходів, спрямованих на те, щоб перевага в питаннях працевлаштування надавалась особам, які отримали належну підготовку.

9. 1) Учбові програми повинні регулярно переглядатися і підтримуватись на сучасному рівні в світлі потреб судноплавства, що змінюються.

2) У разі перегляду учбових програм слід враховувати Документ 1968 року про керівні принципи, який підготовлено Міжнародною організацією праці разом із Міжурядовою морською консультативною організацією і прийнято цими організаціями, де розглядаються технічні аспекти питань, що безпосередньо впливають на безпеку людського життя на морі, а також усі наступні поправки або доповнення до цього Документа.

10. 1) Організація програм підготовки моряків повинна здійснюватись на систематичній основі, а їх фінансування повинно забезпечуватись регулярним і належним чином з урахуванням сучасних і майбутніх потреб морського транспорту та його розвитку.

2) У відповідних випадках уряд повинен надавати фінансову допомогу програмам підготовки, які здійснюються місцевими органами влади або приватними організаціями. Ця допомога може мати вигляд надання загальних субсидій, земельних ділянок, приміщень або демонстраційного обладнання (суден, двигунів, навігаційних приладів та іншої апаратури), безплатного виділення інструкторів, надання допомоги для навчання або оплати за навчання курсантів у звичайних училищах, училищах-інтернатах або на учбових суднах.

3) Моряки не повинні позбавлятися можливості просування до самих високих посад на борту суден з причини обмеженості їхніх фінансових ресурсів або через відсутність можливостей для навчання. Тому моряки повинні мати можливість отримувати достатню заробітну плату або утримання, які давали б їм змогу проходити відповідне навчання.

4) Навчання моряків у державних учбових закладах, коли це можливо, повинно бути безплатним.

5) Перенавчання, необхідність якого для відповідних моряків викликана технічними нововведеннями, повинно забезпечуватися безплатно. В період такого перенавчання моряки повинні отримувати необхідну допомогу. Моряки, які направлені на курси такого перенавчання судновласником, повинні отримувати повністю свою заробітну плату.

11. Норми навчання повинні бути встановлені відповідно до вимог, що пред'являються в країні до моряків для отримання ними різних свідоцтв про кваліфікацію. Зокрема, повинно бути передбачено таке:

a) характер медогляду осіб, які вступають до учбових закладів, включаючи рентгенівське обстеження грудної клітини, обстеження для виявлення цукрового діабету і перевірки стану слуху і зору; вимоги при таких медоглядах, особливо щодо слуху і зору, можуть бути різними залежно від служби на судні, де збираються працювати вступники, але ні в якому разі не повинні бути нижче вимог для прийому на роботу на морському транспорті;

b) рівень загальної освіти, який вимагається для прийому на курси професійного навчання, після закінчення яких видається свідоцтво про кваліфікацію;

c) характер будь-яких іспитів, що складаються після закінчення курсів навчання, на яких передбачені іспити;

d) процедура, за допомогою якої органи влади стежать за тим, щоб персонал викладачів учбових закладів мав належні досвід і кваліфікацію, включаючи достатні практичні й теоретичні знання в галузі технічних та експлуатаційних змін.