Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 6 червня 1951 року на свою тридцять четверту сесію,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно процедури встановлення мінімальної заробітної плати в сільському господарстві, що є восьмим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять восьмого дня червня місяця тисяча дев'ятсот п'ятдесят першого року нижченаведену Конвенцію, яка називатиметься Конвенцією 1951 року про процедуру встановлення мінімальної заробітної плати в сільському господарстві:

1. Кожний член Міжнародної організації праці, який ратифікував цю Конвенцію, зобов'язується розробити відповідну процедуру, за якою можуть встановлюватись мінімальні розміри заробітної плати працівників, зайнятих на сільськогосподарських підприємствах, і працівників суміжних професій.

2. Кожний член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, вільний визначати, після консультації з заінтересованими та найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників, якщо такі організації є, до яких підприємств, професій та категорій осіб застосовується процедура встановлення мінімальної заробітної плати, зазначена в попередньому параграфі.

3. Компетентні органи можуть вилучити зі сфери застосування всіх або деяких положень цієї Конвенції ті категорії осіб, до яких застосування таких положень неможливе на підставі умов їхньої зайнятості, наприклад, членів сім'ї фермера, найнятих ним на роботу.

1. Державне законодавство, колективні договори або арбітражні рішення можуть дозволяти часткову виплату мінімальної заробітної плати у формі допомоги натурою в тих випадках, коли виплата у формі такої допомоги є звичайною чи бажаною.

2. У тих випадках, коли часткову виплату мінімальної заробітної плати у формі допомоги натурою дозволено, вживають відповідних заходів для забезпечення того, щоб:

a) така допомога видавалася для особистого використання та особистої вигоди працівника і його сім'ї;

b) вартість такої допомоги була обгрунтованою та розумною.

1. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, вільний встановлювати, враховуючи умови, викладені в наступних параграфах, зміст і форму процедури визначення мінімальної заробітної плати, а також методи її здійснення.

2. Такому визначенню передують широкі консультації з найбільш представницькими організаціями заінтересованих роботодавців і працівників, якщо такі організації існують, а також з іншими найбільш кваліфікованими внаслідок своєї професії або функцій особами, консультації з якими компетентний орган влади вважає за корисне.

3. Заінтересовані роботодавці та працівники беруть участь у здійсненні процедури встановлення мінімальної заробітної плати, у консультаціях та мають право викласти власну думку таким способом і такою мірою, як це встановлено національним законодавством, але в будь-якому разі на основі повної рівності.

4. Встановлені мінімальні ставки заробітної плати є обов'язковими для заінтересованих роботодавців та працівників і не підлягають зменшенню.

5. Компетентний орган влади може дозволити винятки з мінімальних ставок заробітної плати в окремих випадках, коли це потрібно, щоб запобігти скороченню можливостей працевлаштування фізично або психічно хворих працівників.

1. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, вживає потрібних заходів для забезпечення інформування заінтересованих роботодавців і працівників про чинні мінімальні ставки заробітної плати, а також для забезпечення виплат заробітної плати, за розміром не меншої, ніж ці ставки, у тих випадках, коли вони застосовуються; такі заходи охоплюють забезпечення нагляду, інспекції та санкцій, що можуть бути потрібними і відповідають умовам, які склалися в сільськогосподарській сфері заінтересованої країни.

2. Працівник, щодо якого застосовуються положення про мінімальні ставки заробітної плати і який отримував зарплату, меншу за розміром, ніж ці ставки, має право стягнути через суд або за допомогою іншої процедури суму, яку йому не було виплачено, з урахуванням таких обмежень у часі, які може бути встановлено державним законодавством.

Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, щороку подає Міжнародному бюро праці загальний звіт, де зазначає методи і результати застосування процедури, а також, у стислій формі, перелік професій та приблизну кількість працівників, до яких її було застосовано, встановлені мінімальні ставки заробітної плати та найважливіші з умов, якщо такі є, пов'язані з мінімальними ставками.

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директору Міжнародного бюро праці для реєстрації.

1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував Генеральний директор.

2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того, як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію від двох членів Організації.

3. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена Організації через дванадцять місяців після дати реєстрації його документа про ратифікацію.