Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 30 травня 1928 року на свою одинадцяту сесію,

постановивши ухвалити ряд пропозицій стосовно процедури встановлення мінімальної заробітної плати, що є першим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього шістнадцятого дня червня місяця тисяча дев'ятсот двадцять восьмого року нижченаведену Конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1928 року про процедуру встановлення мінімальної заробітної плати і яка підлягає ратифікації членами Міжнародної організації праці відповідно до положень Статуту Міжнародної організації праці:

1. Кожний член Міжнародної організації праці, який ратифікував цю Конвенцію, зобов'язується запровадити чи зберегти процедуру, шляхом якої можуть встановлюватись мінімальні ставки заробітної плати працівників, зайнятих у певних галузях чи секторах промисловості (і, зокрема, в домашньому виробництві), в яких не існує ефективної системи регулювання заробітної плати через колективні договори чи будь-яким іншим шляхом і в яких заробітна плата дуже низька.

2. В рамках цієї Конвенції термін "промисловість" охоплює обробну промисловість і торгівлю.

Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, має право після консультації з організаціями працівників і роботодавців, де такі організації є, відповідних галузей чи секторів промисловості вирішити, до яких видів домашнього виробництва повинна застосовуватися згадана у статті 1 процедура встановлення мінімальної заробітної плати.

1. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, має право визначити зміст і форму процедури встановлення мінімальної заробітної плати, а також методи її здійснення.

Однак:

1) до застосування такої системи щодо будь-яких галузей чи секторів промисловості представники заінтересованих роботодавців і працівників, зокрема представники їхніх організацій, де такі є, залучаються до консультацій, як і будь-які інші особи, до котрих компетентні органи влади вважатимуть за доцільне звернутися, як до осіб, компетентних у цій галузі внаслідок своєї професії чи своїх обов'язків;

2) заінтересовані роботодавці та працівники разом беруть участь у здійсненні цієї процедури таким чином і такою мірою, але в усякому разі з рівним представництвом і на рівних засадах, як це може бути визначено у національному законодавстві;

3) встановлений мінімум заробітної плати є обов'язковим для відповідних роботодавців і працівників і не підлягає зниженню ні за індивідуальною згодою, якщо немає загального чи окремого дозволу з боку компетентного органу влади, ні внаслідок колективного договору.

1. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, вживає всіх потрібних заходів у вигляді системи контролю та санкцій для забезпечення того, щоб заінтересовані роботодавці й працівники були інформовані щодо дійсних мінімальних ставок і щоб там, де ці ставки застосовуються, заробітна плата була не нижча ніж ці ставки.

2. Працівник, на якого поширюються мінімальні ставки і який отримав заробітну плату за нижчими ставками, має право отримати у судовому порядку або шляхом іншої законної процедури суму, яку йому було недоплачено, за умови дотримання такого строку давності, який може бути встановлено національним законодавством.