Дата підписання: 29.10.19 р.

Дата ратифікації Україною: 04.02.94 р.

Дата набрання чинності для України: 16.05.95 р.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

скликана у Вашингтоні урядом Сполучених Штатів Америки 29 жовтня 1919 року,

постановивши ухвалити ряд пропозицій стосовно запобігання безробіттю та заходів проти його наслідків, що є другим пунктом порядку денного Вашингтонської сесії Конференції,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції, ухвалює нижченаведену Конвенцію, яка називатиметься Конвенцією 1919 року про безробіття і яка підлягає ратифікації членами Міжнародної організації праці відповідно до положень Статуту Міжнародної організації праці:

Будь-який член Організації, що ратифікує цю Конвенцію, надсилає Міжнародному бюро праці, якомога частіше, але в усякому разі не рідше, ніж кожні три місяці, всю наявну інформацію, яка містить статистичні й інші дані щодо безробіття, серед них доповіді про заходи, котрі він проводить або має намір провести для боротьби проти безробіття. В усіх випадках, коли це здійсненне, дана інформація збирається з таким розрахунком, щоб повідомити її протягом трьох місяців, що йдуть безпосередньо за періодом, якого вона стосується.

1. Будь-який член Організації, що ратифікує цю Конвенцію, встановлює систему безплатних державних бюро зайнятості під контролем центрального органу. Засновуються комітети, в яких репрезентовано підприємців і працівників, з метою консультації з питань, котрі стосуються функціонування таких бюро.

2. За паралельного існування безплатних державних та приватних бюро зайнятості вживають заходів для узгодження діяльності цих установ у загальнодержавному масштабі.

3. Діяльність систем різних країн координує Міжнародне бюро праці за погодженням із заінтересованими країнами.

Члени Міжнародної організації праці, які ратифікують цю Конвенцію і встановили систему страхування на випадок безробіття, вживають на умовах, погоджених між заінтересованими членами, заходів з тим, щоб зайняті роботою громадяни однієї з країн - членів Організації, які працюють на території іншого члена Організації, одержували страхову допомогу в тому самому розмірі, що й зайняті роботою громадяни останнього.