Статус Конвенції див.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Сіетлі Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 6 червня 1946 року на свою двадцять восьму сесію,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно видачі судновим кухарям свідоцтв про кваліфікацію, що є частиною четвертого пункту порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять сьомого дня червня місяця тисяча дев'ятсот сорок шостого року нижченаведену Конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1946 року про видачу судновим кухарям свідоцтв про кваліфікацію:

1. Ця Конвенція застосовується до всіх державних чи приватних морських суден, зайнятих перевезенням вантажів або пасажирів з комерційною метою і зареєстрованих на території, стосовно якої ця Конвенція набула чинності.

2. Національне законодавство, а за відсутності такого законодавства колективні угоди, укладені між роботодавцями і працівниками, визначають, в яких випадках судна чи категорії суден вважаються морськими відповідно до мети цієї Конвенції.

Відповідно до мети цієї Конвенції "судновим кухарем" вважається особа, обов'язком якої є приготування їжі для членів екіпажу судна.

1. Ніхто не може бути прийнятий на службу за кухаря на борту судна, що підпадає під дію цієї Конвенції, без свідоцтва про кваліфікацію, виданого відповідно до положень нижченаведених статей.

2. Компетентний орган влади може допускати вилучення з положень цієї статті у разі, коли, на його думку, спостерігається нестача кваліфікованих кухарів.

1. Компетентний орган влади вживає заходів щодо організації іспитів і видачі свідоцтв про кваліфікацію.

2. Ніхто не може отримати свідоцтво про кваліфікацію, якщо він:

a) не досяг встановленого компетентним органом влади мінімального віку;

b) не пройшов встановленого компетентним органом влади мінімального строку морської служби;

c) не склав встановленого компетентним органом влади іспиту.

3. Встановлений іспит передбачає практичне випробування, метою якого є перевірка вміння кандидата приготувати їжу; він також передбачає перевірку вміння оцінювати поживність харчових продуктів, складати різноманітні та вміло комбіновані меню, обробляти й зберігати на борту продукти харчування.

4. Іспити і видачу свідоцтв про кваліфікацію можуть проводити безпосередньо компетентний орган влади, або, під його наглядом, затверджена з цією метою кулінарна школа чи будь-який інший заклад.

Положення статті 3 застосовуються не більше ніж три роки від дня настання чинності цієї Конвенції на території реєстрації судна; однак щодо моряків, які успішно пропрацювали до закінчення вищезгаданого терміну два роки як кухарі, законодавством країни може передбачатись визнання посвідчення про таку роботу, яке є автентичним свідоцтву про кваліфікацію.

Компетентний орган влади може передбачати визнання свідоцтва про кваліфікацію, виданого на інших територіях.

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.

1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих членів Організації, чиї документи про ратифікацію зареєстрував Генеральний директор.